Міжнародна торгівля фінансовими послугами

Для поліпшення ефективності діяльності кредитних спілок неохідно, на нашу думку, розширити сферу їх функціонуванні, тобто кількість послуг, які могли б надаватися цими фінансовими установами, збільшити кредитування малого бізнесу тошо. З огляду на це важливим питанням є підвищення рівня капіталізації та збільшення ресурсної бази кредитних спілок. За таких умов ці фінансові інститути могли б повніше задовільняти населення України в фінансових послугах та стали комкурентноспроможними членами фінансового ринку, якими є кредитні спілки в інших країнах.

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3 Вдосконалення  міжнародної системи регулювання  міжнародної торгівлі фінансовими  послугами.

Важливість міжнародного регулювання ринку фінансових послуг, перш за все, обумовлена необхідністю забезпечення єдності ринку, нагляду за функціонуванням фінансових установ і захисту прав споживачів фінансових послуг. Регулювання має забезпечувати належне виконання ринком фінансових послуг основної функції – розподілу і перерозподілу фінансових активів між сферами економіки, регіонами країни та країнами в межах світового ринку. Міжнародний ринок фінансових послуг характеризується відсутністю чітких традицій та правил функціонування, що зумовлює необхідність розробки концептуальних підходів до побудови ефективного механізму міжнародного регулювання даного сегмента.

У 2009 році відразу декількома міжнародними фінансовими інститутами  був проведений аналіз причин виникнення фінансової кризи і були внесені для обговорення пропозиції щодо реформування фінансової системи в ЄС, США, Великобританії, Швейцарії:

• в ЄС такі пропозиції були розроблені в кінці лютого 2009 року группою Ла-рошель у рамках повноважень, наданих Єврокомісією;
• у США пропозиції щодо реформування фінансової системи були подані Державним казначейством у середині липня 2009 року з одночасним поданням відповідного законодавчого пакета в конгрес;
• у Швейцарії комітет Базеля банківського нагляду при банку Базеля міжнародних розрахунків (ББМР) опублікував у середині січня 2009 року пропозиції про зміну існуючих правил Базеля II
• на початку квітня 2008 року Форум фінансової стабільності (ФФС), що об’єднував керівників центральних банків і міністрів фінансів 20 провідних країн світу, підготував “Доповідь з питань підвищення стійкості ринку та зміцнення інституційної нфраструктури”;
• у Великобританії Головою FSA Адером Тернером у лютому 2009 р. був опублікований так званий “Огляд Тернера”, в якому також були винесені для обговорення рекомендації про зміну механізмів фінансового регулювання.

Їх пропозиції щодо регулювання міжнародного ринку фінансових послуг, можна обєднати і зробити висновок, що всі вони зводяться до трьох основних пропозицій:

• підвищення нормативів адекватності регулятивного капіталу, особливо співвідношення основного капіталу до зважених активів банку;
• поліпшення якості регулятивного капіталу;
• впровадження протициклічних механізмів.
• покращення доступу до капіталу

Упродовж останніх років  у фінансовому секторі України  відбувалися глибокі позитивні  зміни. Після кількох років значного зростання обсягів кредитування та зростаючої участі іноземних банків, зараз фінансовий сектор має можливості більш ефективно обслуговувати потреби економіки та населення, надаючи ширший спектр фінансових послуг.

Проте, щоб реалізувати  зазначений потенціал фінансових ринків, необхідно, щоб над ними здійснювався продуманий контроль із застосуванням головних фінансових регуляторів. Якщо розвиток законодавчої бази не йтиме в одному темпі із зростанням потенціалу фінансового сектора, то з часом можуть з'явитися нові ризики. Як свідчить світовий досвід, проблеми у фінансовому секторі можуть спричинити значну дезорганізацію та навіть економічний спад. Таким чином, беручи до уваги можливості подальшого розвитку фінансового сектора, а також ризики, Уряду необхідно посилити стандарти регулювання в секторі.

Розвиток банківського сектора

Для розвитку банківського сектора необхідно здійснити надійне регулювання банківського сектора в Україні, підкріплення визнаними стандартами корпоративного управління, є найважливішим фактором фінансової стабільності. Потужна система управління та поважне ставлення до інтересів акціонерів викличе довіру з боку вкладників та посилить фінансовий сектор. Впровадження найкращих передових стандартів напряму залежить від ставлення до цього та намірів банкірів і керівників регуляторних органів. Українське законодавство та нормативні вимоги повинні встановлювати зрозумілі правила для всіх учасників ринку. Зокрема, в світлі нової Базельської угоди II та нових вимог достатності капіталу необхідно провести перегляд Закону «Про банки і банківську діяльність». Механізми ринкової дисципліни в Україні не такі ефективні, як в країнах з більш розвинутою економікою, головним чином, через надто незначний обіг акцій банків. Законодавство має покращити цю ситуацію. Також необхідно розробити закон про банки більш наближеним до директив Європейського Союзу, що підтвердить європейський вибір України.

На сьогодні банківські послуги в багатьох спеціалізованих сферах, таких як іпотека та освітні кредити, надаються головним чином банківськими установами на основі власних, а не уніфікованих схем. Через це Уряду важко надати ефективну підтримку споживачам таких послуг.

Розвиток небанківського фінансового сектора

На ринку цінних паперів  необхідно:

- вдосконалення та  розширення спектра фінансових  послуг через запровадження такого  нового виду професійної діяльності як регулювання та управління активами та цінними паперами;

- посилення надійності  небанківських фінансових установ,  що надають послуги на ринку  цінних паперів через встановлення  значно суворіших вимог до  їхніх активів та статутного  капіталу;

- систематизацію вимог  щодо регулювання ринку цінних  паперів та фондових бірж;

- врегулювання вимог  до системи розкриття інформації.

Державна комісія з  цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) також розробляє нормативні документи, які встановлять більш сурові вимоги до фондових бірж та посилять ступінь відкритості інформації, а також стимулюватимуть уніфікацію процедурних вимог на фондових біржах.

Що стосується сектора  страхування, Державна комісія з  регулювання ринків фінансових послуг (ДКРРФП) має посилити нагляд, визначаючи вимоги з диверсифікації розміщення резервів компаній зі страхування життя, при тому, що існуюча структура цих резервів містить високий ступінь ризику для більшості активів. Посилення системи нагляду вимагає нового законодавства.

В сфері загального (ризикового) страхування рівень виплат по відшкодуванню  збитків страхувальникам є низьким  порівняно з отриманими страховими преміями. Особливу тривогу викликає розходження між рівнем страхових  тарифів (і відповідно отриманих  страховими компаніями премій) та реальних виплат страхувальникам за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Зараз в Україні співіснують  дві різні моделі фінансових регуляторних органів. Модель, типова для контролю за банками, заснована на базовому (універсальному) законодавстві, що надає регуляторному органу великих повноважень щодо регулювання та контролю. Для спеціалізованих регуляторів (ДКРРФП та ДКЦПФР) використовуються інші моделі, за якими компетенція регулятивного органу чітко окреслюється у спеціалізованому законодавстві саме про цей орган.

Отже можна зробити  наступні висновки:

1.Створення єдиного фінансового регулятора в деяких розвинутих країнах не зашкодило розвитку фінансової кризи.

2. Реформа системи регулювання повинна бути спрямована на поліпшення рівня та якості капіталу кредитних установ, а також на розробку системи всебічної оцінки ризиків ліквідності.

3. Необхідно поєднувати  прийоми кризи-менеджменту і рішучість  у кризових ситуаціях з обережністю, відкритістю і широким обговоренням при вирішенні питань реформування фінансової системи.[31,34]

 

 

Висновки

Фінансовий ринок є  життєво важливим фундаментом для  зростання, розвитку і стабільності національної ринкової економіки. Становлення і розвиток фінансового ринку має стати ключовим елементом сильного економічного середовища, який підтримуватиме корпоративні ініціативи, забезпечуватиме фінансування реального сектора економіки через залучення інвестицій, здійснення платежів та перерозподілу капіталів. Як каталізатор економічного зростання - фінансовий ринок буде істотно впливати на забезпечення суверенітету держави та реалізацію її національних інтересів в умовах глобалізаційних процесів.

Основним сегментов  фінансового ринку є фондовий ринок, який сприяє обігу та раціональному розміщенню фінансових ресурсів, дає можливість самостійно оцінювати ефективність управління підприємством, створює умови для добросовісної конкуренції та обмежує монополізм.

Головна мета фондового  ринку України в майбутньому  – це створення цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого ринку цінних паперів, який буде регульований державою і інтегрований в світові фондові ринки.

Економічна й фінансова  глобалізація – ключовий процес розвитку світової економіки кінця ХХ – початку ХХІ ст., наслідком якого стала нова якість економічних зв’язків, яка дозволяє називати глобальну економіку принципово новим явищем, яке не мало аналогів в економічній історії. Таким самим новим явищем є глобальний фінансовий ринок.

Основна проблема, породжена процесами фінансової глобалізації, пов’язана з тим, що архітектура глобального фінансового ринку надзвичайно ускладнилася, що посилює  загальну нестабільність цієї складної системи, підвищує ризики та ймовірність розвитку загроз для економічної безпеки країн. Особливо важливого значення підвищення нестабільності фінансового ринку і збільшення ризиків та загроз має для економіки країн що розвиваються, та країн з перехідною економікою, оскільки фінансові систем цих країн мають підвищену залежність від глобального фінансового ринку

Важливою складовою  інтеграції України до світового  фінансового ринку є становлення інституційного середовища у вигляді норм цивільного і господарського законодавства, що забезпечує належний захист прав акціонерів; адекватної й доступної фінансової інформації; високого рівня відповідальності фінансових посередників і керівництва корпорацій перед інвесторами. Саме формування нового інституційного середовища для функціонування промислових корпорацій створить передумови для вирішення проблем розвитку й функціонування фінансового ринку України в контексті забезпечення інвестиційної привабливості для вітчизняних та іноземних інвесторів як засобу інтеграції держави до світового фінансового ринку

На шляху інтеграції України до світових стандартів функціонування фінансових ринків необхідно завершити роботу щодо зближення положень національного законодавства про банкрутство фінансових установ, що працюють на різних сегментах фінансового ринку, включаючи введення тимчасової адміністрації з метою запобігання банкрутства. При цьому діяльність інституту тимчасової адміністрації як наглядовий захід повинна поширюватися не тільки на банки, але й на страхові компанії, кредитні спілки, корпоративні інвестиційні фонди, біржі, депозитарії, довірчі товариства та недержавні пенсійні фонди. Проект Стратегії розвитку фінансового сектора України до 2015 року передбачає створення на фінансовому ринку України єдиного державного регулятора, в т.ч. відокремлення наглядових функції від регуляторних, запровадження системи пруденційного нагляду в усіх ринкових сегментах.

Важливим напрямом розвитку національного фінансового ринку є державна підтримка його інтеграції до світового фінансового ринку в аспекті реалізації стратегічного напряму інтеграції національної економіки до світового господарства. У зв’язку з цим найважливішим завданням держави є дослідження тенденцій на фінансових ринках світу та створення умов для входження України у світовий фінансовий ринок.

У підсумку я прийшла до висновку, що без  наявності відповідних конкурентних переваг Україна не зможе завоювати яких-небудь ніш, а тим більше про заняття лідируючого положення на міжнародному ринку фінансових послу. 

Розвиток  міжнародного ринку фінансових послуг передбачає стратегічної постановки завдань та підтримки їх виконання як з боку урядових, так і неурядових організацій.

Розвиток  інфраструктури фінансових ринків вимагає  об'єднання зусиль держав та професійних  учасників цих ринків з метою  забезпечення необхідного ресурсного потенціалу перетворень. Лібералізація функціонування ринків фінансових послуг передбачає створення умов для більшої самостійності та незалежності від держави їх учасників.