Цінні папери як об'єкт цивільного права

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 04 Апреля 2014 в 14:18, курсовая работа

Краткое описание

Актуальність теми дослідження. Функціонування економіки постійно потребує мобілізації, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів. При планових підходах до управління економікою цю функцію виконували на державному рівні Держплан, Міністерство фінансів, на рівні галузей економіки – відповідні міністерства і відомства. З переходом до ринкової економіки зміна природи інструментів розподілу фінансових коштів, набуття ними комерційного характеру обумовило появу різних ринків фінансових ресурсів, які, крім форми підприємництва, виконують регулятивні функції мобілізації і перерозподілу фінансових засобів між різними галузями економіки. В цілому систему забезпечення розподілу грошових коштів між учасниками економічних відносин називають фінансовим ринком.

Вложенные файлы: 1 файл

4534-cinni-paperi-obekti-civilynih-prav.doc

— 233.50 Кб (Скачать файл)

 


 


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ , МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 
            КРИМСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ 
ДВНЗ « КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ім. Вадима Гетьмана »

 

Кафедра: правового регулювання економіки

 

 

 

Курсовая робота 
З дисципліни : «Цивільне право» 
На тему: «Цінні папери як об'єкт цивільного права» 

 

 

 

Робота виконана : 
                                                                          Студентом ЗФН 3-го курсу 
                                                                                                 групи ПР-32-11 
                                                                  Тьосов Олександр 
                                                                                     Науковий керівник: 
                                                                                     доцент кафедри:  Ришкова О.В 
 
 
 

 

 

 

 
Сімферополь 2014

ЗМІСТ

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми дослідження. Функціонування економіки постійно потребує мобілізації, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів. При планових підходах до управління економікою цю функцію виконували на державному рівні Держплан, Міністерство фінансів, на рівні галузей економіки – відповідні міністерства і відомства. З переходом до ринкової економіки зміна природи інструментів розподілу фінансових коштів, набуття ними комерційного характеру обумовило появу різних ринків фінансових ресурсів, які, крім форми підприємництва, виконують регулятивні функції мобілізації і перерозподілу фінансових засобів між різними галузями економіки. В цілому систему забезпечення розподілу грошових коштів між учасниками економічних відносин називають фінансовим ринком.

Фінансові ресурси обертаються на фінансовому ринку в різних формах. Тому, в його складі можна виділити грошовий ринок і ринок капіталів. Останній містить ринки банківських кредитів, цінних паперів, фондовий ринок, первинний і вторинний ринки цінних паперів тощо [27, 481].

Грошовий ринок – це ринок короткострокових фінансових ресурсів, призначених для поповнення обігових коштів (з строком дії до 1 року).

Ринок капіталів – це сфера формування попиту та пропозиції на середньостроковий та довгостроковий позичковий капітал [27, 481].

На грошовому ринку задовольняються потреби, головним чином, в оборотному капіталі, а на ринку капіталів – потреби в основному капіталі.

Ринок капіталів, в свою чергу, умовно можна поділити на ринок банківських кредитів і ринок цінних паперів. Ринок банківських кредитів охоплює відношення, які виникають з приводу надання кредитними установами позик на умовах повернення, платності та строковості (див. попередню главу).

Ринок цінних паперів (далі РЦП) охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які здійснюються через випуск спеціальних документів (цінних паперів), що мають власну вартість. Їх можна продавати, купувати, використовувати як платіжні засоби, предмети застави, джерела кредитних ресурсів тощо.

Зміст поняття ринку цінних паперів значно ширше поняття фондового ринку. В той час, коли фондовими цінностями вважаються тільки інвестиційні цінні папери (акції і облігації), ринок цінних паперів охоплює не тільки інвестиційні, а і боргові цінні папери (векселі, різні вимоги, ф'ючерсні, форвардні угоди тощо) [27, 482].

Отже, актуальність теми дослідження насамперед полягає в тому, що необхідність вивчення цивільного законодавства є особливо важливою в наш час, коли в країні проходить становлення правової системи, створюється нова законодавча база і особливого значення набуває необхідність відповідних знань.

Об'єктом дослідження курсової роботи є законодавство України, зокрема та його частина, яка регламентує цивільно-правові відносини.

Предмет дослідження  – цінні папери як об'єкти цивільних прав.

Мета курсової роботи полягає у дослідженні цінних паперів як об'єктів цивільних прав.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

  • визначити теоретичні засади дослідження цінних паперів як об'єктів цивільних прав;
  • дослідити види цінних паперів згідно законодавства України;
  • охарактеризувати інститут ринку цінних паперів в цивільному праві України.

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження цінних паперів як об'єктів цивільних прав

1.1. Поняття об'єктів цивільних прав

Об'єктами цивільних прав стає все те, з приводу чого виникають та здійснюються цивільні права та обов'язки, тобто все те, що є предметом або результатом діяльності учасників цивільного обігу.

Об'єктами цивільних прав є речі, тобто матеріальні предмети світу, створені природою або людиною, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, інші матеріальні блага у вигляді майнових прав, результатів робіт, послуг, а також нематеріальні блага товарного характеру у вигляді результатів інтелектуальної, творчої діяльності, інформації, промислової власності тощо, а також інші матеріальні і нематеріальні блага, зокрема, особисті немайнові права (ст. 177 ЦК України).

Поряд з речами як товарними предметами матеріального світу, які є об'єктами речового права, дії (їх результати) та послуги (як різновид дії) є об'єктами цивільних прав переважно в зобов'язальних правовідносинах, тобто при виникненні зобов'язань особи, що випливають із договору чи іншого юридичного факту. Наприклад, особа може бути зобов'язана здійснити певні дії (роботу) за договором підряду, або надати послуги без матеріалізованого, але з корисним результатом [24, 127].

Об'єктами цивільних прав є також внески особи в майно господарюючих суб'єктів. У цих випадках об'єктом права особи є не майно чи гроші в натурі, передані ними цим організаціям, а право вимоги відповідної суми за певних умов (наприклад, при виході з числа учасників товариства). Право вимоги розглядається як одна із складових частин майна в широкому розумінні цього поняття.

Таким чином, об'єкти цивільних прав можна розділити на чотири основних групи, стосовно яких виникають різні за змістом правовідносини: 1) майно (речі), що є, як правило, об'єктами речових прав; 2) дії (роботи, послуги), а також майнові права та обов'язки (тобто поведінка зобов'язаних осіб), що є об'єктом зобов'язальних або корпоративних прав; 3) результати інтелектуальної (творчої) діяльності, що є об'єктом виключних прав; 4) особисті нематеріальні блага, що є об'єктом абсолютних особистих немайнових прав. Розмежування об'єктів цивільних прав за змістом правовідносин, що виникають з приводу цих об'єктів, має важливе юридичне значення, оскільки є основною підставою для визначення правового режиму існування та обігу конкретних об'єктів.

Слід підкреслити, що об'єктами цивільних прав є лише речі, які мають корисні властивості, що усвідомлені та освоєні людством, оскільки за відсутності таких якостей речі не зможуть стати об'єктами цивільно-правових відносин.

За критерієм оборотоздатності об'єкти цивільних прав поділяються на: а) об'єкти, що обертаються вільно; б) обмежено оборотно-здатні об'єкти;  
в) об'єкти, вилучені з обігу [24, 128].

Більшість об'єктів цивільних прав належать до таких, що обертаються вільно. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування, або іншим чином. В Україні діє загальна презумпція щодо вільного обігу об'єктів, якщо немає спеціальної вказівки закону про вилучення їх з обігу або обмеження обігу, або вони не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Щодо правонаступництва, слід зазначити, що цивільне право розрізняє універсальне та сингулярне правонаступництво. Універсальне правонаступництво означає перехід до правонаступника всіх прав та обов'язків правоволодільця на підставі одного акта, наприклад, при спадкуванні або реорганізації юридичної особи. Сингулярне правонаступництво має місце, коли до правонаступника переходять лише окремі права та обов'язки правоволодільця, наприклад, при здійсненні конкретних угод з відчуження майна.

До обмежено оборотоздатних об'єктів належать об'єкти цивільних прав, визначені законом, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом. До таких об'єктів, наприклад, відносять зброю, вибухові речовини, наркотичні та психотропні засоби тощо. Законодавством також визначено перелік видів підприємницької діяльності та товарів, здійснення операцій з якими дозволяється лише на підставі відповідних ліцензій. Це стосується виробництва та реалізації алкогольних і тютюнових виробів, медичних препаратів, здійснення операцій з валютою та ін. [24, 128]

Вилученими з обороту вважаються об'єкти, які не можуть бути предметом цивільно-правових угод чи іншим чином переходити від однієї особи до іншої. Порушення цього правила тягне за собою визнання таких угод недійсними. Реформування української економіки на ринкових засадах значно звузило коло об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обігу не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обігу), які мають бути прямо встановлені законом. Якщо раніше до таких об'єктів належала земля, надра тощо, то нині земля та інші природні ресурси можуть відчужуватися або іншим чином переходити від однієї особи до іншої відповідно до закону, яким визначається певний правовий режим обігу таких об'єктів. Вилученими з обігу є об'єкти, які згідно з законодавством знаходяться виключно в державній власності, зокрема землі природно-заповідного фонду, об'єкти історико-культурної спадщини та художні цінності загальнодержавного значення тощо. Вилученими з обігу можна також вважати ядерні матеріали та об'єкти ядерної енергетики, які можуть перебувати лише в державній власності.

1.2. Цінні папери як об'єкти цивільних  прав (правовідносин)

Цінні папери відповідно до ст. 194 ЦК України визнаються об'єктами цивільних прав. Відносини щодо випуску цінних паперів регулюються ЦК України, ГК України, Законами України "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", "Про іпотечні облігації" [22, 260].

Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Залежно від сфери застосування цінні папери виконують роль інструменту в комерційній діяльності суб'єктів підприємництва, застосовуються для підтвердження і оформлення кредитних відносин, використовуються в товарному обігу.

Форма цінного папера, реквізити та зобов'язання за цінним папером визначаються відповідно до вимог чинного законодавства рішенням емітента в інформації про випуск цінних паперів, що затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску, та є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Національною депозитарною системою як іменних цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на пред'явника у документарній формі або цінних паперів у бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у зберігача.

Порядок іменної ідентифікації цінних паперів у бездокументарній формі встановлюється Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 р. № 710/97-ВР.

Законом України "Про цінні папери і фондовий ринок" передбачено розподіл цінних паперів за порядком їх розміщення (видачі) на емісійні та неемісійні. Емісійні цінні папери – цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент). До емісійних цінних паперів належать: акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій із нерухомістю; інвестиційні сертифікати; казначейські зобов'язання України.

Цінні папери, що не належать згідно із цим Законом до емісійних цінних паперів, можуть бути визнані такими Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи та/або види цінних паперів.

Цінні папери за формою існування поділяються на документарні та бездокументарні. Цінні папери за формою випуску можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні.

В Україні у цивільному обігу можуть бути такі групи цінних паперів:

  1. пайові цінні папери – цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента. До пайових цінних паперів належать: акції; інвестиційні сертифікати;
  2. боргові цінні папери – цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів належать: облігації підприємств; державні облігації України; облігації місцевих позик; казначейські зобов'язання України; ощадні (депозитні) сертифікати; векселі;
  3. іпотечні цінні папери – цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів належать: іпотечні облігації; іпотечні сертифікати; заставні; сертифікати ФОН;
  4. приватизаційні цінні папери – цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;
  5. похідні цінні папери – цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний із правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;
  6. товаророзпорядчі цінні папери – цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах [22, 263].

Информация о работе Цінні папери як об'єкт цивільного права