Цінні папери як об'єкт цивільного права

Цей перелік цінних паперів розширений Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 р. за рахунок так званих похідних цінних паперів (ст. 1 вказаного закону). До них, зокрема, належать: деривативи, форвардний контракт, ф'ючерсний контракт, опціон.

Не закріплені в Законі України "Про цінні папери та фондову біржу": коносамент (Кодекс торговельного мореплавства України), інвестиційні сертифікати (Закон України "Про інститути сумісного інвестування..."), чеки "Інструкція Національного банку України "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті"), бони в іноземній валюті: короткострокові боргові зобов'язання, що емітуються казначейством, муніципальними органами та приватними фірмами та використовуються їх утримувачами як покупного чи платіжного засобу (Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність"), варанти (складські свідоцтва) (передбачені Законом України "Про заставу") [32, 130].

Цінні папери, обіг яких дозволено на території України, можуть випускатися в документарній і бездокументарній формах (регулюється Законом України "Про національну депозитарну систему України та особливості бездокументарного обігу цінних паперів"). При переході до бездокументарних цінних паперів (на сьогоднішній день ними можуть бути фактично тільки акції) фактичні документи замінюються записами, зробленими з використанням процедури автоматичного опрацювання даних. Юридичне значення володіння документом замінено юридичним значенням реєстрації прав власності на нього.

 

 

2.2. Характеристика окремих видів цінних паперів

Залежно від установленого законодавством способу підтвердження або визнання законності повноважень утримувача цінних паперів останні можуть бути іменними, ордерними і на пред'явника.

Цінні папери на пред'явника характеризуються тим, що для визнання законності повноважень утримувача як суб'єкта відповідного права достатньо простого пред'явлення такого паперу. Вони можуть передаватися (вільно обертатися) через фондові біржі і позабіржовий ринок цінних паперів.

Ордерні цінні папери (наприклад, векселі) відрізняє те, що їх утримувач повинен легітимувати як пред'явленням самого паперу, так і безперервним рядом передавальних написів (індосаментів).

Іменні цінні папери пов'язані з тим, що їх утримувач може легітимуватися як суб'єкт права, якщо в тексті таких паперів вказано його ім'я (найменування). Крім того, в окремих випадках необхідно, щоб це ім'я (найменування) було внесено в спеціальну книгу, яку веде зобов'язана особа. Іменні цінні папери, як і ордерні, передаються шляхом повного індосаменту, що засвідчує перехід права по цінних паперах іншій особі [24, 442-443].

Цінні папери можуть використовуватися для здійснення розрахунків і платежів, а також як застави при кредитах.

Згідно Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" в Україні випускаються наступні види цінних паперів: акції, облігації, казначейські зобов'язання України, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі, приватизаційні папери [3].

Акції засвідчують пайову участь в статутній фонді акціонерного товариства, підтверджують членство в акціонерному товаристві. Вони дають право їх власнику на отримання частини прибутку у виді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, а також в розподілі майна при ліквідації товариства, деякі інші права, пов'язані з участю в товаристві [24, 443].

У решті випадків власник (власники) акції не може вимагати виділення частки, що належить йому, в майні акціонерного товариства, якщо він вирішить вийти з складу акціонерів товариства. Він не може також вимагати в акціонерного товариства викупити в нього належну йому акцію, якщо це спеціально не обумовлено законом або статутом товариства. В цьому відмінність членства в акціонерному товаристві від членства в товаристві з обмеженою відповідальністю, де у разі виходу учасника розв'язується питання про виділення йому частки, що належить, в натурі або ж про виплату відповідної грошової компенсації. Акції можуть обертатися на біржі або позабіржовому ринку цінних паперів.

Акції можуть бути іменні і на пред'явника, привілейовані і прості (рис 2.1).

Рис. 2.1 Класифікація акцій

Придбання і відчуження іменних цінних паперів вимагає внесення змін в реєстр власників іменних цінних паперів. Тільки після цього можуть бути реалізовані права на управління, на отримання дивідендів і інші права, витікаючі з акції.

Придбання і відчуження акцій на пред'явника не вимагають такої процедури, і для акціонерного товариства пред'явник такої акції володіє всіма правами і повноваженнями акціонера.

Привілейовані акції дають право акціонеру на переважне отримання дивідендів і пріоритетну участь в розділі майна акціонерного товариства при його ліквідації. Власники привілейованих акцій не можуть брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інші умови не обумовлені в статуті (ч. 4 ст. 4 Закону [3]), тобто Закон допускає наявність у них права голосу. Обмовляється також можливість виплати додаткових грошових сум власникам привілейованих акцій, якщо дивіденди по простих акціях вище встановленого розміру дивідендів по привілейованих акціях. Проте для реалізації цієї можливості необхідні відповідні застереження в статуті товариства, інших документах [3].

Привілейовані акції можуть бути випущені на суму, що не перевищує 10 відсотків статутного фонду акціонерного товариства (ч. 8 ст. 4 Закону) [3].

Облігації – цінні папери, що засвідчують внесення їх власником грошових коштів і підтверджуючі зобов'язання відшкодувати йому їх номінальну вартість у передбачений у них термін з виплатою фіксованого відсотка, якщо інше не передбачене умовами випуску.

Власник облігації є кредитором по відношенню до емітента, їх пов'язують боргові відносини. Для емітента привабливість облігацій полягає в тому, що власники останніх не беруть участі в управлінні підприємством-емітентом, а лише одержують вартість облігації й відсотки по ній. Разом із тим власники облігацій, як кредитори підприємства-емітента, у разі ліквідації підприємства, мають переваги перед акціонерами в задоволенні своїх вимог із майна емітента. Зобов'язання емітента облігацій по виплаті їх номінальної вартості і відсотків по них не залежать від підсумків господарської діяльності і не можуть бути переглянуті (окрім перегляду у бік підвищення виплат по облігаціях) [24, 444].

Закон розрізняє облігації зовнішніх і внутрішніх державних позик, облігації місцевих позик і облігації підприємств. Облігації можуть бути іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що мають вільне ходіння або з обмеженим колом обігу. При цьому облігації внутрішніх державних і місцевих позик випускаються на пред'явника.

Власник облігацій може одержувати дохід двома шляхами: у вигляді відсотків по них протягом вказаного терміну випуску і у вигляді повернення їх номінальної вартості після закінчення цього терміну або ж шляхом продажу їх на ринку цінних паперів по ринковій вартості.

У разі невиконання або невчасного виконання емітентом зобов'язань по облігаціях власник облігацій може звернутися до суду або в арбітражний суд для примусового стягнення грошових сум, що належать йому.

Казначейські зобов'язання – вид цінних паперів на пред'явника, які розміщуються виключно на добровільній основі серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на отримання фінансового доходу (ч. 1 ст. 15 Закону [3]).

Казначейські зобов'язання можуть бути довгострокові (від 5 до 10 років), середньострокові (від 1 до 5 років), короткострокові (до 1 року).

Продажна вартість казначейських зобов'язань встановлюється залежно від часу їх придбання. Це свідчить про те, що дохід по зобов'язанням їх утримувачі будуть одержувати у вигляді дисконту (вираженій у відсотках різниці між номіналом цінного паперу і сумою, сплачуваною при її покупці до настання терміну погашення) [24, 445].

Законом встановлено, що для емісії казначейських зобов'язань необхідно розробити умови їх випуску, які б регулювали порядок випуску цих цінних паперів, виплати доходу по них і т.д. Для довгострокових і середньострокових зобов'язань умови порядку випуску повинні бути затверджені Кабінетом Міністрів, для короткострокових – Міністерством фінансів України.

Ощадні сертифікати – письмові свідоцтва банку про депонування грошових коштів, які підтверджують право вкладника на отримання депозиту і відсотків по ньому після закінчення встановленого терміну [24, 445].

Ощадні сертифікати випускаються тільки банками і можуть бути двох видів: термінові (на встановлений термін і під певний відсоток) і до запитання.

Ощадні сертифікати (в світовій практиці відомі як "депозитні" сертифікати) можуть бути іменними і на пред'явника.

Закон не допускає обіг і відчуження іменних сертифікатів. На сучасному фінансовому ринку сертифікати грають двояку роль: вони виступають як інвестиційні цінні папери, тобто дозволяють розмістити вільні засоби під відсоток на певний термін, а також використати їх достроково як засіб обігу.

Дохід по ощадних сертифікатах виплачується по їх пред'явленню в банк-емітент (ч. 1 ст. 20 Закону [3]). При достроковій вимозі утримувача сертифіката про повернення засобів з депозиту банк виплачує знижений відсоток, обумовлений для таких випадків (ч. 2 ст. 20 Закону [3]). Закон прямо передбачає можливість дострокової вимоги утримувача сертифіката повернути йому грошові кошти, поміщені в банк. Однією з причин цього може бути незадоволеність інвестора відсотком, що виплатили по сертифікату, привабливість якого зменшилася з моменту покупки сертифіката унаслідок інфляції. Сертифікати можуть бути прийняті як високоліквідне заставне забезпечення банківської позики.

Інвестиційні сертифікати – це цінні папери, що випускаються компанією по управлінню активами пайового інвестиційного фонду і засвідчують право власності інвестора на частку у фонді. Привабливість інвестиційних сертифікатів для інвестора полягає у зниженні ризику неотримання доходу і неповернення засобів, вкладених в сертифікати, в результаті того, що портфелем цінних паперів інвестиційного фонду управляють професіонали [24, 445].

Відкрита підписка на інвестиційні сертифікати здійснюється відповідно до порядку проведення відкритої підписки на цінні папери, визначеному законодавством, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайових і корпоративних інвестиційних фондів)" від 15 березня 2001 р. Термін відкритої підписки не обмежується.

Приватне розміщення інвестиційних сертифікатів здійснюється в порядку, встановленому компанією по управлінню активами.

Емітент інвестиційних сертифікатів або компанія по управлінню його активами бере на себе зобов'язання викупити інвестиційні сертифікати у будь-який час на вимогу інвестора (фонду відкритого типу) в перебіг обумовленого в проспекті емісії терміну, але не рідше одного разу на рік (фонду інтервального типу), або ж утримується від цього до моменту реорганізації або ліквідації інституту спільного інвестування (фонду закритого типу).

Векселі – цінні папери, що свідчать про безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Законодавство передбачає випуск двох видів векселів – простого і перевідного. Перевідний відрізняється від простого тим, що права на отримання грошових сум векселедавець може передавати декільком особам шляхом здійснення передавального напису – індосаменту.

Починаючи з 6 січня 2000 р. Україна приєдналася до Женевських конвенцій:

Конвенції № 358, що встановлює Уніфікований закон про перевідний і простий векселі;

Конвенції № 359, що має метою вирішення деяких колізій законів про перевідні і прості векселі;

Конвенції № 360 про гербовий збір відносно перевідних і простих векселів [24, 446].

Українське вексельне законодавство, зокрема постанова Кабінету Міністрів України і НБУ "Про затвердження правил виготовлення і використовування вексельних бланків" від 10 вересня 1992 р. і Указ Президента України "Про сплату державного мита за вексельні бланки" від 2 листопада 1993 р., діє тільки в частині, що не суперечить уніфікованому закону. Відповідно до вимог п. 2 ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22 грудня 1993 р. у випадку якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, відмінні від передбачених законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто обмеження, введені цими документами щодо використовування векселів, зараз недійсні [24, 446].

Ще одним видом цінних паперів згідно Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" є приватизаційні папери – особливий вид державних цінних паперів, які свідчать про право власника на безкоштовне отримання в процесі приватизації частини майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду. Із закінченням термінів "ваучерної" приватизації приватизаційні папери припинили своє існування.

Вказаний перелік цінних паперів приведений в Законі України "Про цінні папери та фондовий ринок" [3]. Проте в Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. як цінні папери згадуються також купони до облігацій, боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази і інші фінансові і банківські документи (ч. 4 п. 1 ст. 1). Окрім перерахованих вище, Декрет відносить до цінних паперів також бони, ощадні книжки, виражені в національній валюті [24, 447].

Як товар на світових ринках цінних паперів обертаються також права, які слід розглядати як похідні цінних паперів: варанти, ф'ючерси, опціони і т.п.

Варанти – це спеціальні гарантії, що дають право акціонеру на покупку акцій нового випуску, іноді в розмірах, пропорційних кількості вже наявних акцій. По суті, вони є покупкою права на отримання цінного паперу через певний термін.