Вступ. Сутність, значення та розвиток менеджменту

Тема 1: «Вступ. Сутність, значення та розвиток менеджменту»

 

План

1. Суть понять «управління» та «менеджмент».
2. Значення та завдання менеджменту.

1. Поряд із поняттям “управління” сьогодні в наш словниковий запас увійшов термін "менеджмент". І це не випадковість, а закономірність, яка обумовлена орієнтацією нашої економіки на ринкові методи господарювання, що давно вже діють у більшості розвинутих державах світу. Вивчення досвіду цих держав показує, що своїм досягненням вони багато в чому завдячують системі управління виробництвом. Очевидно, що діючі там схеми управління підприємствами, організаціями, які, власне, й привели до успіху економіку цих країн, не могли не зацікавити наших учених та практиків. Досліджуючи ці схеми з метою набуття власного досвіду, вони виявили, що обійтися без менеджменту тут неможливо. Це і є головною причиною того, що слово "менеджмент" іноземного походження потрапило до нашого лексикону сьогодні й, напевно, назавжди.

Нерідко нам доводиться чути, що поняття "управління" та "менеджмент" за своїм змістом тотожні, що це лише своєрідні "примхи" наших економістів у "копіюванні" Заходу привели до підміни управління менеджментом. Це як би лише данина моді й не більше. Чи так це насправді, чи є корінні відмінності в змісті цих понять, як їх необхідно трактувати? Ось питання, на які нам треба дати відповідь.

 Управління - це цілеспрямована дія на об’єкт із метою зміни його стану, або поведінки у зв'язку зі зміною певних обставин.

 Звідси випливає, що управляти процесами, які протікають на будь-якому підприємстві, в організації, що і є об'єктами, означає змінювати їх стан шляхом зміни всіх, або окремих, існуючих там виробничих факторів, до яких відносяться: матеріальні, енергетичні, фінансові, трудові інформаційні ресурси тощо. Але ефективний результат будь-якого управління навіть при використанні найбільш передових технологій, матеріалів, висококваліфікованих робітників буде досягнутий лише за умови правильного, розумного, і наукового керівництва всім залученим до нього персоналом, узгоджених його дій. Саме таке завдання покладається на менеджмент, що в перекладі з англійської мови означає "керівництво, завідування, вміння обходитись з чимось, вміння справлятися з роботою". Таким чином, управління - це процес ув'язки всіх необхідних компонентів для досягнення певного результату, а менеджмент - це інструмент, система організації праці, яка забезпечує існування такої ув'язки. Менеджмент є складовою частиною управління. Він реалізується лише людьми, керівниками, тоді як управління можливе й за допомогою технічних засобів (роботів, електронних систем, наприклад, коли мова йде про управління певним технологічним процесом, машиною тощо).

У зарубіжній літературі існує чимало визначень менеджменту, але всі вони об'єднанні однією основою - людськими стосунками в процесі праці, організаторськими здібностями керівників, побудовою органів управління підприємствами, організаціями. Так, Оксфордський словник англійської мови дає такі тлумачення менеджменту:

• менеджмент - це спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками);
• менеджмент - це влада та мистецтво керівництва;
• менеджмент - це вміння організовувати ефективну роботу апарату                                                            управління (служб працівників);
• менеджмент - це органи управління, адміністративні одиниці, служби й підрозділи.

Менеджмент – це особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп у ефективну й продуктивну групу. Саме менеджмент створює економічний і соціальний розвиток. Він є його результатом. Всюди, де ми вкладаємо економічні фактори виробництва, особливо капітал, ми не досягали розвитку. Розвиток справа швидше людської енергії, ніж економічного багатства. Генерування людської енергії і надання їй напрямку є головним завданням, задачею менеджменту. 

Отже, якщо управляти можна всіма елементами виробництва, то керувати можна лише людьми, персоналом. Тому, якщо ми вживаємо термін "управління" стосовно людей, персоналу, то ми повинні розуміти в такому випадку не все управління в широкому змісті цього слова, а лише менеджмент як складову частину управління, або управління у вузькому розумінні цього слова.

Звідси стає зрозуміло, чому часто в поняття "управління" та "менеджмент" укладався однаковий зміст, адже вони є синонімічними.

Як не дивно, але навіть у визначенні поняття "менеджмент" у словнику "Управление народным хозяйством" (М., Политиздат, 1983, с.67), коли ніщо

капіталістичне, навіть найпрогресивніше, не сприймалося соціалістичною

системою, не вдалося "замаскувати" основну ідею існування менеджменту в іноземних фірмах: «Менеджмент – система управлений на капиталистических фирмах и предприятиях, имеет двойственную природу. С одной стороны менеджмент выполняет функцию управления по координации действий работников данного предприятия или фирмы, характерную для всех способов производства, а с другой стороны – функцию реализации частной собственности на средства производства, т.е. осуществляет практически эксплуатацию наемных работников для получения максимальной прибыли, ядро менеджмента составляют управляющие-менеджеры, которых буржуазные экономисты и социологи пытаются изобразить энергичными, способными специалистами, дружески настроенными к рабочим. В действительности, главным мотивом, целью менеджера является получение максимальной прибыли фирмой, предприятием».

З наведених  вище визначень менеджменту можна зробити заключения про те, що це поняття є багатомірним і характеризується організаційною, функціональною та особовою складовими.

• Організаційна складова менеджменту - це ієрархія управління підприємством,

в якій виділяється вища, середня та низова ланки.

• Функціональна складова - це поточний процес виконання функцій менеджменту:  планування, організації, мотивації та контролю за реалізацією цих функцій.
• Особова складова - це мистецтво керівника управляти виробничими процесами через конкретних людей, його власні морально-психологічні якості та рівень знань.

Усі підходи до вивчення поняття «менеджмент» зводяться  до наступних узагальнень:

• менеджмент розглядається як вид діяльності людини, спрямований на досягнення мети;
• менеджмент визначається як процес, з допомогою якого професійно підготовлені спеціалісти формують організації і управляють ними, займаються постановкою їх мети і розробкою способів її досягнення;
• менеджмент розглядається як ієрархічна організаційна структура, в межах якої реалізовуються функції управління;
• менеджмент розглядається як категорія людей, зайнятих управлінням.

Таким чином, узагальнюючи різноманітні визначення та складові менеджменту, можна прийти до наступного визначення його суті:

Менеджмент - це складова процесу управління, яка забезпечує координацію дій персоналу підприємства (організації) на всіх його рівнях з раціонального використання ним наявних ресурсів із застосуванням наукового підходу, психологічних та етичних норм керівництва.

Інакше кажучи, менеджмент означає організацію роботи колективу згідно з метою його діяльності. Найціннішими в менеджменті є люди, співробітники як основний елемент будь-якого виробничого процесу. Знайти або виховати компетентних співробітників набагато складніше, ніж отримати, наприклад, інвестиції. Менеджмент понад усе цінить людей із оригінальними ідеями. Він вчить працювати не так швидко, як мудро.

Отже, менеджмент - це швидше практична діяльність, ніж наука чи професія, хоч він охоплює як одне, так і друге.

На західних підприємствах  розрізняють:

• топ-менеджмент, тобто вищу ланку керівництва (генеральний директор та інші члени управління);
• мідл-менеджмент - середню ланку керівництва (керівники самостійних відділів);
• ловер-менеджмент - низову ланку керівництва (керівники підвідділів та інших підрозділів).

 

 

2.  Щоб змінити існуючу нині в Україні економічну ситуацію, необхідно виховати керівників нового типу, які б діяли за ринковими законами. І тут не завадить звернутися до закордонного досвіду підготовки менеджерів, використання існуючих там технологій управління ринковим механізмом господарювання.

В умовах ринкових відносин потрібні, зрозуміло, нові підходи до вирішення економічних і соціальних проблем, глибоке розуміння суті управління та його форм.

Ми все більше пізнаємо ділову практику західних керівників у сфері менеджменту.

Значення менеджменту  полягає в тому, що він забезпечує задоволення потреб споживачів товарів  та послуг через ринок. Існування  та престиж менеджменту обґрунтовується економічними результатами діяльності. Будь-які рішення приймаються з використанням менеджменту та несуть у собі економічний зміст. Тому ефективність менеджменту й діяльності менеджерів вимірюється економічними успіхами та результатами.

Сьогодні в менеджменті  відбуваються суттєві зміни. Якщо раніше успішним менеджером був той, хто швидше за всіх реагував на зміни ринкової ситуації, то зараз хорошим менеджером вважається той, хто для СВОГО підприємства створює нові ринки, хто сам змінює ринок. Недаремно кажуть, що завдання менеджменту полягає в тому, щоб спочатку зробити бажане можливим, а потім - реальним.

Основне в менеджменті - ставити перед собою цілі, які б відповідали 
інтересам підприємства.

Значення менеджменту полягає й у тому, що він об'єднує капітал 
та співробітників фірми. 
У чому конкретно полягають завдання менеджменту?

Основним завданням  менеджменту необхідно вважати  забезпечення Існування підприємства (фірми) на ринку. У відповідності з цим завданням, Менеджмент повинен забезпечувати рентабельність фірми на основі наявних у ній людських та матеріальних ресурсів. Успіхи та невдачі підприємства - це, в першу чергу, успіхи та невдачі менеджменту. Менеджмент повинен створювати умови фірмі для випуску товарів кращої якості за більш низькими цінами, або надавати кращі послуги, ніж ЇЇ конкуренти. Менеджмент виходить із того, що робітники та службовці - це найцінніший капітал фірми. Тому його завдання - це вирішення проблем своїх співробітників, задля яких й існує фірма. Мета сучасного менеджменту - такий розвиток людини, за якого усі закладені в ній природою здібності могли б реалізуватися в бізнесі. Людина - джерело творчості, різноманітності, тому основне - підвищити зацікавленість працівників у ефективній роботі. Одне із завдань менеджменту полягає у створенні нових ринків для фірми та забезпеченні швидкого реагування на всі зміни в соціальній сфері ринку. Ця задача реалізується через функцію маркетингу й функцію інновації (розробку нових товарів та послуг).

Наступне  завдання менеджменту полягає в  глибокому аналізі діяльності фірми. Керівництво не може бути чисто бюрократичним, адміністративним актом. Це - творча діяльність, яка виключає всі форми пристосування. Аналізувати діяльність підприємства слід перш за все з позицій споживача та ринку. Після завершення аналізу всіх сторін діяльності підприємства його керівництву необхідно збалансувати коротко- та довготермінові цілі свого розвитку.

Ще одним  завданням менеджменту є доведення  до співробітників фірми конкретних завдань, надання їм можливості контролювати власну роботу, а також бачити, який внесок у загальні результати діяльності зробила їхня праця. Співробітник, незалежно від того, є він звичайним працівником чи директором, повинен розуміти, що від його роботи залежить подальша доля підприємства.

Наведені  вище завдання, які вирішує менеджмент, не є вичерпними (можна було б назвати ще чимало інших), але вони в достатній мірі доводять його важливість у діяльності будь-якого підприємства, організації.

 

Історичні етапи розвитку менеджменту

 

План

1. Історичні етапи розвитку менеджменту в світі
2. Історичні етапи розвитку менеджменту в Україні.

 

1.  Менеджмент не з'явився раптово, він не є породженням науковців чи практиків у сфері управління. Менеджмент існує з тих пір, коли почали виникати ділові відносини між людьми, з'явилися перші організації, елементи виробничо-господарської діяльності. У міру зростання спільної діяльності та її ускладнення, поглиблення спеціалізації та кооперації праці, виникла необхідність виділення управління в якості окремого виду трудової діяльності людини на виробництві - управлінської.

Як предмет науки  менеджмент пройшов певні етапи  свого розвитку, які в зарубіжній літературі отримали наступні назви:

• домонополістичний етап (до 1900р.)
• етап "наукове-управління підприємством" (з 1900р. до 1930р. в СІЛА);
• етап "адміністративно-бюрократичний підхід" (з 1900р. до 1930р. в Англії,                     Франції, Німеччині);
• етап "рух за гуманні стосунки" ( 1930-1950pp. в США);
• сучасний етан.

Домонополістичний етап. Для цього етапу розвитку менеджменту характерним було:

• невелика чисельність керівників середньої ланки;
• малочисельність керівників вищої ланки;
• підвищена роль лідера;
• використання адміністративно-командних важелів.

Етап "наукове  управління підприємством". Даний етап отримав назву "наукового менеджменту", оскільки співпав з масштабними науковими дослідженнями управління підприємствами. Родоначальниками цих досліджень були Фредерік Тейлор (1856-1915 pp.), Френк Гілбрейт (1878-1924 pp.) і Лілія