Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Сентября 2013 в 15:04, контрольная работа
1. Наведіть характеристику мотиваційних теорій Маслоу і МакКлеланда і покажіть відмінності між ними. В чому полягають недоліки теорії Маслоу? Чому теорія МакКлеланда називається теорією "надбаних потреб" і яким чином вона може бути використана у підготовці керівників вищого рівня?
2. Поняття організації, основні характеристики організації. Типологія організацій, що здійснюють підприємницьку діяльність в Україні.
Як і ціла організація, частиною якої вони є, підрозділи - це групи людей, діяльність яких свідомо спрямовується і координується для досягнення загальної мети. Таким чином, за своєю суттю великі і складні організації складаються із декількох спеціально створених для конкретної мети взаємопов´язаних організацій і багаточисельних неформальних груп, які виникають спонтанно.
5. Вертикальний розподіл праці. Оскільки робота в організації розподіляється на складові, хтось повинен координувати роботу групи для того, щоб вона була успішною. Вертикальний розподіл праці відділяє роботу з координування дій від самих дій. Діяльність з координування роботи інших людей і становить суть управління.
6. Необхідність управління. Для того, щоб організація могла досягати своєї мети, завдання повинні бути скоординовані засобом вертикального розподілу праці. Тому управління є суто важливою діяльністю для організації.
Форми організації підприємництва в Україні характеризують те, яким чином підприємці організують свою справу, як вони взаємодіють один з одним та з іншими учасниками підприємництва. Форми організації підприємницької діяльності, що визначені юридично, називаються організаційно-правовими формами підприємництва.
Будь-яка підприємницька діяльність відбувається в певних організаційних формах. Вибір форми організації підприємницької діяльності залежить від особистих уподобань і смаків, але в головному визначається об´єктивними умовами - сферою діяльності, наявністю грошових коштів, перевагами і недоліками відповідних форм підприємств.
Організаційною одиницею підприємництва є фірма або компанія.
Фірма - це підприємство, організація, установа, яка здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку. Як фірми можуть бути представлені індивідуальні підприємці та їх об´єднання.
Компанія - це асоціація підприємств, що функціонує на принципах партнерства, корпорації або інших форм організації бізнесу.
Проте поняття "фірма" або "компанія" не відображають організаційно-правового статусу суб´єкта підприємницької діяльності. Тому, крім назви фірми, будь-якому підприємцю важливо вибрати конкретну організаційно-правову форму своєї діяльності, тобто зафіксовану нормами права єдність організаційних і економічних засад діяльності суб´єкта підприємництва.
Загальновідомі три основні
організаційно-правові форми
(рис. 3): 1) індивідуальне підприємництво;
2) партнерство; 3) корпорація.
Рис. 3 – Організаційно-правові форми підприємництва
Індивідуальне підприємництво. Суть його полягає в тому, що все майно фірми належить одному власникові, який самостійно управляє фірмою, одержує прибуток і несе повну особисту відповідальність за всі зобов´язання фірми. Індивідуальне підприємництво має свої переваги.
Партнерство. Ця форма організації підприємництва є логічним продовженням розвитку одноосібного володіння. Така організаційно-правова форма підприємницької діяльності передбачає об´єднання капіталів двох і більше окремих фізичних або юридичних осіб за умов розподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності; спільного контролю результатів бізнесу; активній участі в його веденні. Основою взаємин між сторонами, що вступають у партнерство, є договір.
За ступенем участі засновників (партнерів) у діяльності підприємства прийнято розрізняти товариства: повні (з повною відповідальністю); командитні; товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю.
Корпорація є зараз домінуючою формою підприємницької діяльності. її власниками вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску до акціонерного капіталу корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виділяють дві його частини. Одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга - це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування. Функції власності та контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і менеджерами.
Переваги корпорації полягають у наступному.
По-перше, корпорація є найефективнішою формою організації підприємницької діяльності з огляду на реальну можливість залучення необхідних інвестицій. Саме через ринок цінних паперів (фондову біржу) вона може об´єднувати різні за розмірами капітали великої кількості фізичних і юридичних осіб для фінансування сучасних напрямів науково-технічного й організаційного прогресу, нарощування виробничого потенціалу.
По-друге, потужній корпорації значно простіше постійно збільшувати обсяги виробництва або послуг. Це дає можливість отримувати прибуток, що постійно зростає.
По-третє, кожний акціонер як співвласник корпорації несе лише обмежену відповідальність (за банкрутства фірми він втрачає тільки вартість своїх акцій). Важливо й те, що окрема особа може зменшити свій власний фінансовий ризик, якщо купуватиме акції кількох корпорацій. Кредитори можуть пред´явити претензії лише корпорації як юридичній особі, а не окремим акціонерам як фізичним особам.
По-четверте, корпорація - це організаційно-правове утворення, яке може функціонувати дуже тривалий період (постійно), що створює необмежені можливості для перспективного розвитку.
Корпоративна форма
1. Мають місце певні розбіжності між функціями власності й контролю, що негативно впливає на необхідну гнучкість оперативного управління корпорацією. Розподіл функцій власності та контролю може призвести до виникнення соціальних суперечностей (конфліктів) між менеджерами і акціонерами корпорації.
2. Корпорація сплачує більші податки в розрахунку на одиницю отримуваного прибутку, ніж інші організаційні форми бізнесу. Адже оподаткуванню підлягає спочатку отриманий корпорацією прибуток, а потім - дивіденди акціонерів, тобто фактично є проблема подвійного оподаткування.
3. У корпоративній формі бізнесу існують потенційні можливості для зловживань посадових осіб. Наприклад, керівництво корпорації може організувати емісію акцій для покриття збитків,спричинених безгосподарністю певних структурних ланок.
Задача 1. У президента акціонерного товариства "Автомобільні пасажирські перевезення" виникла проблема. Надійшла заява мешканців мікрорайону, в якій зазначається, що водії у вечірні години беруть підвищену платню за проїзд. Необхідно:
– обґрунтувати застосування певної форми влади для розв’язання проблеми;
– побудувати "управлінську гратку"
Блейка та Моутона та на її засадах
з урахуванням вибраної форми
влади підібрати стиль
– описати механізм застосування менеджером, який використовує вказану форму влади та конкретний стиль керівництва, економічних і адміністративних методів менеджменту для розв’язання проблеми.
Відповідь.
1. В цій ситуації, на мій погляд, має бути застосована влада примушування, оскільки несанкціоноване підвищення водіями плати за проїзд є незаконним. Джерелом влади примушування є страх. Як правило, вона базується на побоюванні виконавця втратити дещо, для нього цінне (роботу, посаду, премію, повагу, захищеність тощо). Вона не обов'язково передбачає насильство, але відчуття нестійкості становища індивіда у групі буде утримувати його від поведінки, яка суперечить прийнятим нормам.
2. "Управлінська гратка" Блейка та Моутона зображена на рис. 4.
Рис. 4 – Управлінська гратка Р. Блейка і Дж. Моутона
Стиль керівництва (в межах влади примушування), який сприятиме розв’язанню проблеми – 9.1 Авторитарне управління.
3. Адміністративні методи менеджменту для розв’язання проблеми:
- заходи адміністративного
- запобіжні адміністративні
- заходи відповідальності за порушення нормативно-правових положень (адміністративні стягнення).
Економічні методи менеджменту для розв’язання проблеми: система заробітної плати і преміювання/штрафування, яка має бути максимально пов'язана з результатами діяльності водіїв.
Задача 2. Президент компанії вирішує питання щодо будівництва промислового підприємства. Можливі варіанти зведені у таблицю:
Побудувати дерево рішень. Визначити кращу стратегію за критерієм грошової віддачі.
Розв’язування
Побудуємо дерево рішень:
Перша точка рішення – це будувати завод чи не будувати. Якщо вибирається рішення будувати завод (верхня частина дерева) – це може бути будівництво великого заводу, або малого. Це – друга точка рішення. Віддача для кожної з можливих послідовностей вказана з правої сторони рисунка.
Процедура ухвалення рішення полягає в обчисленні для кожної вершини дерева (при русі справа наліво) очікуваних грошових віддач (ОГВ), відкиданні неперспективних гілок і виборі гілок, яким відповідає максимальне значення ОГВ.
Маємо:
ОГВ (вузол 1) = 0,4 х 400000 + 0,6 х (–300000) = –20000 грн.
ОГВ (вузол 2) = 0,4 х 80000 + 0,6 х (–10000) = 26000 грн.
ОГВ (вузол 3) = 0 грн.
Максимальна ОГВ – для вузла 2, яка дорівнює 26 тис. грн. Отже, за даних умов доцільно будувати малий завод.
Перелік використаних джерел