Лідерство в малих групах

Проблема лідерства  і керівництва - одна з кардинальних проблем соціальної психології. Вона стосується не тільки питань інтеграції групи, але й психологічно описує суб'єкт цієї інтеграції.

Лідерство (від англ leader - провідний, керівник) визначається, по-перше, як провідне положення окремої особи соціальної групи, класу, партії, держави, що зумовлене більш ефективними результатами діяльності (економічної, спортивної та ін.), по-друге, як процеси внутрішньої самоорганізації і самоуправління групи, колективу, що зумовлені індивідуальною ініціативою їх членів[6, с. 32].

Поняття «лідер» пов'язано  з поняттями «управління» і «керівництво». На відміну від лідера керівник завжди виступає посередником соціального контролю і адміністративно-державної влади. Лідер - це член групи, який добровільно взяв на себе значну міру відповідальності у досягненні групових цілей, ніж того вимагають формальні приписи або суспільні норми. Формальний лідер призначається або вибирається, набуваючи таким чином офіційного статусу керівника. Неформальний лідер - це член групи, який найбільш повно в своїй поведінці відповідає груповим цінностям і нормам. Він веде групу, стимулюючи досягнення групових цілей і виявляючи при цьому більш високий рівень активності порівняно з іншими членами групи.

У вітчизняній соціальній психології визначені відмінності  в змістові понять «лідер» і «керівник». В.Д. Паригін відмічає такі відмінності:

- лідер покликаний  здійснювати переважно регуляцію міжособистісних стосунків у групі, керівник здійснює регуляцію офіційних відносин;

- лідерство виникає  за умов мікросередовища, керівництво  - елемент макросередовища, воно пов'язане з усією системою суспільних відносин

- лідерство виникає  стихійно, керівник або призначається,  або обирається (процес підконтрольний  соціальній системі);

- явище лідерства менш  стабільне, залежить від настрою  групи, керівництво - більш стабільне;

- керівництво підлеглими  порівняно з лідерством має визначенішу систему санкцій;

- процес прийняття  рішення керівником значно складніший, він опосередкований обставинами, які не обов'язково мають витоки в цій групі, лідер приймає безпосередні рішення, які стосуються групової діяльності;

- сфера діяльності  лідера - здебільшого мала група,  де він є лідер; сфера дії  керівника ширша, оскільки він  репрезентує малу групу в більш широкій соціальній системі[19, с. 78].

Аналізуючи поняття  «лідерство» і «керівництво» варто всі відмінності та особливості помістити у вигляді таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Розбіжності між поняттями «Лідерство»  та «Керівництво»[7, с. 21]

Керівництво	Лідерство
1) Керівник, який досягнув  влади, зайняв відповідну посаду, керує людьми винятково з позицій наданих посадою і не обов’язково володіє лідерськими якостями.	1) Поняття «лідер»  є більш містким, оскільки охоплює  риси особистості як керівника,  так і лідера.
2) Керівник у своєму  впливі на роботу підлеглих  і в побудові стосунків між ними насамперед використовує і покладається на посадову основу влади та джерела, що її живлять.	2) Лідерство ґрунтується  більш на процесі соціальної  взаємодії у групі людей, що  є набагато складнішим.
3) Керівник має владні  позиції і підлеглі в будь-якому випадку повинні його визнавати як лідера.	3) Лідерські стосунки  відрізняє те, що послідовники  визнають лідера лише тоді, коли  він довів свою компетенцію  і цінність для групи.
4) Керівник здійснює  управління на основі прийнятих  рішень і контролює їх виконання.	4) Лідер надає право  приймати рішення кожному співробітникові,  концентрується на погодженні  інтересів працівників.
5) Керівника обов’язково  призначають.	5) Лідерство виникає  стихійно.
6) Керівництво ґрунтується  переважно на формальних аспектах діяльності.	6) Лідерство ґрунтується  на неформальних.
7) Керівництво – явище  стабільне.	7) Висування лідера  залежить від настрою групи.
8) Керівник стає на  чолі організації в результаті  формалізації відносин в ній  (делегування повноважень).	8) Лідерами стають не з волі організації, а завдяки особистому авторитету, харизмі та багатьом особистим якостям індивіда.

 

Лідер може не бути соціометричною зіркою, може не викликати особливої симпатії в оточуючих, але він має незаперечну  референтність. Лідерство є складним процесом групового розвитку, внаслідок якого диференціюється і вдосконалюється групова структура. Його не можна ні ототожнювати з керівництвом, ні протиставляти йому. За своєю природою лідерство пов'язане з регулюванням неформальних міжособистісних стосунків. Лідерство — процес внутрішньої самоорганізації та самоуправління взаємовідносинами і діяльністю групи на основі індивідуальної ініціативи учасників. Керівництво ж є реалізацією функцій і засобом регулювання формальних відносин у межах соціальної організації.

Керівник — особа, що управляє трудовою діяльністю групи на основі адміністративно-правових повноважень і узвичаєних норм співжиття.

Керівник пов'язаний із офіційною структурою групи. Він  може справитися з її управлінням  тоді, коли члени групи будуть сприймати  його як лідера. Проте лідер групи  не завжди може впоратися з обов'язками керівника, діяльність якого є ширшою і складнішою. Оптимальним варіантом для групи є збіг в одній особі лідера і керівника. В іншому разі ефективність діяльності групи залежить від того, як складуться стосунки між офіційним керівником і неофіційним лідером. Тому мистецтво керівника включає і вміння координувати роботу лідерів, спиратися на них.

Однак лідер і керівник мають справу з однопорядковим типом проблем, а саме: вони повинні стимулювати групу, націлювати її на вирішення певних завдань. У психологічних характеристиках їх діяльності є багато спільних рис. Однак, лідерство - це чисто психологічна характеристика поведінки окремих членів групи. Керівництво у більшості є соціальною характеристикою відносин у групі, перш за все, з точки зору розподілу ролей управління і підпорядкування[17, с. 388].

Щоб вивчити психологічний зміст діяльності керівника, можна використати знання механізму лідерства, але одне знання цього механізму не дасть повної характеристики діяльності керівника. Послідовність в аналізі даної проблеми може бути такою: спочатку виявлення загальних характеристик механізму лідерства, а потім інтерпретація цього механізму в рамках конкретної діяльності керівника.

Стиль лідерства — спосіб, метод роботи, манера поведінки індивіда, типова для лідера система принципів, норм, індивідуальних особливостей впливу на підлеглих.

Тип (грец. typos — відбиток, форма) лідера (керівника)—людина, наділена лідерськими властивостями; яскравий представник певної групи людей. Типологію лідерства визначають, беручи за основу зміст, стиль, характер діяльності лідера, що, у свою чергу дає змогу припустити існування восьми типів лідерства.

У науковій літературі є  безліч визначень груп, у яких розкривається та чи інша їхня риса. Тому при дослідженні груп (малих соціальних спільнот на відміну від великих груп, якими є класи, нації, народності тощо) слід насамперед виділити їхні загальні ознаки: І) соціальність групи, тобто її належність до певної соціальної системи; 2) чисельність (від 2-3 до 30-40 чоловік); 3) єдність ціннісних орієнтацій і цілей; 4) спільна діяльність; 5) певна структура; 6) наявність загальних норм і думок.

Найчастіше поняття "мала група" визначається як нечисленна за складом група людей, члени  якої об'єднані загальною соціальною діяльністю і перебувають у безпосередньому  особистому спілкуванні, що є основою для виникнення емоційних відносин, групових норм і групових процесів (Г. Андрєєва, Л. Орбан-Лембрик, А. Петровський, М. Савчин, Т. Шибутані).

До основних характеристик  групи відносять її склад, структуру і групові процеси, норми, цінності, систему санкцій. Кожну характеристику можна по-різному описати залежно від цілей дослідження.

 

 

3. СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК НАЙКРАЩИЙ МЕТОД ВИВЧЕННЯ СУТІ "ЛІДЕРСТВА В МАЛИХ ГРУПАХ"

В дослідженні брали участь 50 студентів  Київського національного економічного університету віком 18-21 рік.

Для вивчення проблеми розуміння студентами поняття "лідер" та їх уявлень про особистісні якості, які притаманні лідерові, був застосований метод анкетування, результати опитування за яким були опрацьовані за допомогою контент-аналізу.

На запитання 1 анкети щодо виявлення лідерських якостей, в якому було запропоновано дати визначення лідера, отримані результати, які свідчать про те, що у визначеннях переважає особистісний компонент.

Результати подано у таблиці  3.1.

Таблиця 3.1

Контекст відповідей щодо розуміння  студентами поняття "лідер"

Контекст відповідей (компонент)	Кількісний показник	Результати у %
Особистісний	31	62
Соціально-психологічний	19	38

 

Відповідно до відображених у таблиці  2.1 результатів можна говорити про те, що переважна більшість опитаних (62 %) описує лідера як такого, якому притаманні певні особистісні характеристики. Це говорить про те, що студенти бачать невід'ємними ознаками лідера такі якості, як впевненість у собі, цілеспрямованість, організованість, чесність, справедливість.

Типовими були такі відповіді студентів: "Лідером вважаю людину, яка має  авторитет, йде до своєї мети, не боїться труднощів та говорить правду"; "...це людина, яка за допомогою  своїх здібностей, вмінь і сил  впливає на інших людей"; "...це людина, яка володіє хорошими ораторськими здібностями, вміє переконувати і вести людей за собою" тощо.

Решта опитуваних, а це 38 %, в процесі визначення, хто такий лідер, виявилися більшою мірою орієнтованими на соціально-психологічні прояви лідерства. У такому підході до розуміння лідера акцент ставиться насамперед на здатності об'єднувати людей, усвідомлювати відповідальність за інших тощо.

Прикладами таких визначень  можуть слугувати такі: "Лідер - це людина, яка не боїться брати на себе відповідальність за інших"; "Лідер повинен добре ставитись до інших, вміти вести їх за собою"; "Лідер - людина, яка швидко пристосовується до будь-якої ситуації, вирішує конфліктні питання і може повести колектив за собою"; " Лідером можна назвати ту людину, яка досить активна і може повести за собою" та інші[11, с. 432].

Отже, дослідження показало, що студенти загалом досить повно і адекватно  визначають, хто такий лідер, та водночас їх визначення відзначаються певною індивідуальною своєрідністю, що, на нашу думку, відображає актуальність тих чи інших аспектів лідерства для кожного респондента.

Пункт 2 нашої анкети був спрямований  на виявлення найважливіших якостей лідера, якими їх бачать студенти. Кількісний аналіз отриманих даних подано у таблиці 3.2

На основі отриманих даних можна зробити висновок про те, що портрет лідера очима студентів об'єднує досить різноманітні ознаки та особистісні якості, включаючи зовнішню привабливість, інтелектуальні здібності, вольові якості, комунікативні та організаційні здібності тощо.

З таблиці видно, які якості студенти найчастіше вважають притаманними лідеру, а які найрідше. Стосовно найчастіше зазначених якостей, то сюди слід віднести: комунікабельність (58,3%), впевненість (58,3%), сміливість (54,2%), відповідальність (52%), наполегливість (50%).

 

 

Таблиця 3.2

Найважливіші якості лідера очима  студентів (n=50, % )

№ з/п	Якість	Дані у %
1.	Впевненість	58,3
2.	Комунікабельність	58,3
3.	Сміливість	54,2
4.	Відповідальність	52
5.	Наполегливість	50
6.	Рішучість	45,8
7.	Інтелектуальність	42,5
8.	Організованість	40,4
9.	Цілеспрямованість	39,2
10.	Організаторські здібності	36,3
11.	Чесність	35,4
12.	Витривалість	33,3
13.	Дружність	33,3
14.	Ввічливість	29,6
15.	Справедливість	29,2
16.	Енергійність	27
17.	Мудрість	27
18.	Переконливість	27
19.	Веселий характер	25
20.	Харизма	25
21.	Ентузіазм	22,1
22.	Доброзичливість	20,8
23.	Сила волі	19,2
24.	Активність	18,8
25.	Надійність	18,8
26.	Послідовність	14,6
27.	Уважність	13,3
28.	Відвертість	12,5
29.	Об'єктивність	12,5
30.	Кмітливість	12,5
31.	Життєрадісність	11,7
32.	Ораторські здібності	10,4
33.	Краса (зовнішність)	9,2
34.	Впертість	8,3
35.	Кмітливість	8,3
36.	Відкритість	6,3
37.	Доброта	6,3
38.	Ініціативність	4,2
39.	Поступливість	1,3