Лідерство в малих групах

Співвідносячи ці емпіричні дані з результатами інших психологічних досліджень, бачимо, що виявлені нами особливості сприйняття студентами особистості лідера та його основних якостей цілком кореспондуються з рисами лідера, котрі були виявлені прихильниками теорії рис (Л. Бернард, В. Бінхам, О. Тед, С. Кілбоурн), серед яких зокрема: сильне прагнення до відповідальності і завершення справи; енергія і наполегливість у досягненні мети; ризикованість і оригінальність у вирішенні проблем; ініціативність; самовпевненість; здатність впливати на поведінку оточуючих, структурувати соціальні взаємини; бажання взяти на себе всі наслідки дій та рішень; здатність протистояти фрустрації і розпаду групи[20, с. 45].

Отже, уявлення студентів про соціально-психологічний  феномен лідерства і притаманні лідерові особистісні якості досить повні, адекватні, значною мірою співпадають із висновками наукових досліджень. Справедливо буде зосередити увагу й на аналізі якостей лідера, котрі, на думку студентів, не є важливими, а відтак, й зустрічаються найрідше. З таблиці видно, що до таких якостей належать ініціативність (4,2%), доброта (6,3%), поступливість (1,3%), відкритість (6,3%).

Зрозумілою є ситуація щодо таких  якостей як доброта та поступливість. Важко говорити про ефективність лідера за умови переважання у нього таких рис. Їх домінування, швидше за все, призводитиме до вразливості лідера, а відтак, знижуватиме й ефективність його діяльності.

Що стосується низької частоти  зустрічаємості у відповідях таких  важливих для лідера якостей, як ініціативність (4,2%) та відкритість (6,3%), то, на нашу думку, однією з причин може бути недостатньо чітке розуміння їх не лише як особистісних якостей, а й змісту самих понять. Про це в своєму дослідженні говорить і Купцова Н. В.

Наступний пункт анкети мав за мету на основі виокремлення найважливіших якостей лідера шляхом їх ранжування респондентами визначити ранг значущості відповідальності як однієї з важливих якостей (рис. 3.1.).

Рис. 3.1. Рангова значущість відповідальності як якості лідера (n=50, %)

На основі отриманих даних було зроблено висновки щодо значущості такої якості, як відповідальність в системі лідерських якостей, з точки зору студентів. Як бачимо з рисунку 3.1, найчастіше відповідальність посідає перший чи другий ранг (29,6% та 32,8% відповідно). На користь значущості відповідальності в діяльності лідера, вказує й суттєвий відрив першого й другого рангів від інших. З рисунку 2.1 бачимо, що серед решти рангів (ІІІ-Х) максимальний показник складає всього 9,6 % . Виходячи з цього можна говорити, що відповідальності, як якості (рисі) лідерства студенти надають великого значення в системі лідерських якостей особистості.

Четвертий пункт нашої анкети передбачає оцінку студентами якостей (вони називалися студентами в пункті другому ) як у  лідера їх групи, так і у самих себе. Їм було запропоновано дати оцінку від 1 до 5 балів кожній названій ними якості.

З результатів бачимо, що переважна  більшість досліджуваних оцінює прояв лідерських якостей у лідера групи балами 4 та 5. На нашу думку, це говорить про той факт, що студенти висувають в лідери ту людину, яка володіє якостями, котрі розуміються самими студентами під поняттям "лідер".

Проте є якості, які студенти оцінили  у 1-3 бали, хоча їх відсоток незначний. До таких якостей належать: впевненість, комунікабельність, організаторські здібності, справедливість, енергійність, мудрість, активність, уважність, життєрадісність, краса (зовнішність), хитрість, ініціативність.

Аналізуючи самооцінку студентів  щодо прояву лідерських якостей бачимо, що переважна кількість респондентів оцінюють наявність лідерських якостей власне у себе у 3-4 бали. Можна припустити, що це зумовлено відсутністю необхідності у переважної більшості студентів проявляти лідерські якості на практиці, тобто відсутністю "лідерської активності". На нашу думку, це є наслідком того, що "лідерську місію" в групі виконує безпосередньо лідер.

Також варто звернути увагу на певну  відмінність у кількості оцінок лідерських якостей в 1-2 бали у першому  і другому випадках. Як бачимо, таких  оцінок при самооцінці лідерських якостей менше. Тут зустрічаються енергійність, мудрість, доброта та наполегливість.

Окремо акцентуємо увагу на показниках такої якості лідера, як відповідальність. Як бачимо з результатів дослідження, переважна більшість респондентів оцінюють відповідальність у 45 бали в контексті діяльності саме лідера, а не при самооцінці (64 % і 17,6% проти 46,4% і 11,2% відповідно). Оцінка відповідальності в 3 бали має 18,4% при оцінці якостей лідера, та 33,6 % при самооцінці. Також при самооцінці ряд студентів оцінили відповідальність у 2 бали (8,8%), чого не зустрічається в оцінках даної якості у власне лідера групи.

ВИСНОВКИ

Таким чином, на сьогодні проблема лідерства і керівництва посідає помітне місце серед актуальних проблем соціальної психології.

Лідерство є важливим механізмом інтеграції студентів у групі. Лідерство – це здатність окремої особистості спонукати інших діяти, «запалювати», надихати їх на певну активність і діяльність.

Між лідерством і керівництвом є  суттєва різниця. Для групи  створюються сприятливі умови, коли офіційний керівник групи та лідер – одна людина, або коли між ними є узгодженість. У кожній мікрогрупі є лідер. Залежно від спрямування конкретної діяльності мікрогрупи може бути декілька лідерів (організатор вечора відпочинку, організатор культпоходу, організатор шефської допомоги тощо).

Таким чином, лідер здійснює найбільший психологічний вплив  на групу загалом і окремих  її членів, коли виступає в ролі координатора, організатора групових справ.

Проте й роль неофіційного лідера в житті групи неоднозначна. По-перше, лідер може підвищувати, а може знижувати загальну ефективність у розв’язанні окремих завдань По-друге, якщо ефективність діяльності групи підвищується тільки за рахунок неофіційного лідера (саме він користується найбільшим авторитетом), то він може встановити з офіційним керівником співробітництво або навіть змінити офіційного лідера.

Таким чином, із боку офіційного лідера стиль керівництва групою повинен бути гнучким. Важливо знайти диференційований підхід до кожного відповідно до індивідуальних особливостей, сприяти згуртованості колективу, спрямувати його активність на виконання основних завдань професійної підготовки студентів.

В процесі експериментального дослідження  ми дійшли висновків, що можна говорити про широкий спектр розуміння студентами важливості ролі відповідних лідерських якостей в діяльності лідера. Зокрема, варто зазначити, що уявлення студентів про соціально-психологічний феномен лідерства і притаманні лідерові особистісні якості досить повні та адекватні, значною мірою співпадають із висновками наукових досліджень.

У досліджуваних студентів переважає слабкий рівень вираженості лідерських якостей. Це свідчить про те, що у цьому колективі високий рівень вираженості лідерських якостей. На другому місці сильний та середній рівень вираженості лідерських якостей мають однакові відсотки (30%).

Матеріали діагностичних досліджень довели, що для студентів з яскраво  вираженими лідерськими здібностями  характерним є здатність долати перешкоди на шляху до досягнення цілей, прояв наполегливості та високої працездатності, незалежності та високої ініціативи при постановці завдань, прояв високого рівня адаптованості до змінних умов, надійність, уміння додержувати свого слова, самокритичність і здатність до самоаналізу, оптимізм, рішучість, здатність змінювати стиль поведінки залежно від зміни тих чи інших умов.

Найважливіша умова  педагогічного стимулювання лідерства - підготовка викладачів до взаємодії  з лідерами, це підвищує ефективність роботи лідерів у студентських групах, дає викладачам надійний інструмент впливу на лідерів і через них на вихованців.

Розвитку лідерських здібностей в умовах допрофесійної  підготовки, окрім кураторів, сприяє значною мірою і студентське  самоврядування та інші товариства активістів навчального закладу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Беспалов Д. В. Влияние организованности группы на лидерство и его эффективность в напряженных ситуациях совместной деятельности: На примере учебных групп подростков и юношей : автореф. дис ... канд. психол. наук : 19.00.05 / Д.В.Беспалов. - Курск, 2005. - 24 с.
2. Булах І., Долинськая І. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів: Навч.-метод. посібник. – К., 2002. – 114с.
3. Булах І.С. Психологія особистісного зростання підлітка. — К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2003. — 340с.
4. Вороніна К. О. Особливості вивчення рівня лідерських здібностей // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України "Проблеми загальної та педагогічної психології". – 2009. - №11. – С. 99-107
5. Давлетова А. И. Развитие лидерских качеств студентов педагогического вуза: атореф. дис... кандидата психологических наук : 19.00.07 /А.И.Давлетова. - Москва, 2007. - 22 с.
6. Єлькіна В.В. Психологічний аналіз феномена лідерства // Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". – 2005. - №3. – С. 32-37
7. Жеребова Н.С. Керівництво і лідерство. – Л.: Наука, 1973. – 163 с.
8. Кириленко Т. С. Психологія: емоційна сфера особистості: Навч. посібник / Т. С. Кириленко. – К.: Либідь, 2007. – 256 с.
9. Кови Стивен. Лидерство, основанное на принципах: пер. с англ. — М.: Альпина Бизнес Букс, 2008. — 300с.
10. Копець Л. В. Психологія особистості. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 335с.
11. Куриця А.І. Дослідження уявлень студентів про особистісні якості лідера // Збірник наукових праць КПНУ імені Івана Огієнка «Проблеми сучасної психології». - 2012. - Випуск 18. – С. 428-438
12. Мітлош А.В. Діагностика соціальних та емоційних коренів розвитку лідерства // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. – 2010. - №7. – С. 43-47
13. Москаленко В. В. Соціальна психологія: Підручник. – К.: Центр навч. літератури, 2005. – 624 с.
14. Москаленко В.В. Психологія соціального впливу. Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 448 с.
15. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн.1: Соціальна психологія особистості і спілкування. – Чернівці: Книги - ХХІ, 2010. – 464 с.
16. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Підручник. 2-е вид. - К.: Каравела, 2008. - 352 с.
17. Саврук О.Ю. Стилі керівництва: сутність та характерні риси // Держава та регіони. - 2009. – №8. – С.387 – 393.
18. Савчин М.В. Психологія відповідальної поведінки: Монографія/ М.В.Савчин. -Івано-Франківськ: Місто НВ, 2008. - 280 с.
19. Социальная психология. Истоки и перспективы / Б. Д. Парыгин. — СПб: СПбГУП, 2010. — 533 с.
20. Хоменко  М. Виховання лідерських здібностей в умовах допрофесійної підготовки // Соціальна психологія. – 2011. - №4. – С. 40-46
21. Ягоднікова В. В. Формування лідерських якостей старшокласників в особистісно орієнтованому виховному процесі загальноосвітньої школи: дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / В. В.Ягоднікова; Південноукраїнський держ. педагогічний унт ім. К.Д.Ушинського. - О., 2006. - 215 арк.