Методи визначення потреби в трудових та матерiальних ресурсах для виконання виробничоi програми

k₂ - коефіцієнт підвищення технологічної оснащеності в запланованому році в порівнянні з базисних роком.

Потреба в матеріальних ресурсах для проведення заходів за планами  розвитку підприємства визначається на основі обсягів робіт з покращення техніки і технології, механізації та автоматизації виробництва, освоєння і впровадження нової техніки, обсягів НДДКР та інших планованих робіт і норм витрат матеріалів на ці цілі.

Потреба в матеріальних ресурсах на ремонт і експлуатацію основних фондів визначається виходячи з очікуваної балансової вартості основних фондів станом на початок планованого року, прийнятих норм витрат матеріалів на 1 млн грн. вартості основних фондів, поправочних коефіцієнтів, що визначає потребу в цьому матеріалі на ремонт знову введених основних фондів.

При випуску виробів з  тривалим циклом виробництва враховується потреба в матеріалах і для  забезпечення плану випуску продукції, і для зміни об'єму і комплектності  незавершеного виробництва.

Загальна кількість матеріалів визначається множенням тривалості виробничого циклу на середньодобовий витрата даного матеріалу в натуральних одиницях виміру.

При наявності даних про  зміну в деталях або виробах  до кінця планового періоду порівняно  з його початком потреба в матеріалах на зміну незавершеного виробництва П_м^изп розраховується за формулою:

П_м^изп  =  (Z_кi – Z_нi)m_ij,          (1.22)

де п - кількість найменувань  виробів або деталей, на виробництво  яких витрачається даний матеріал;

Zкi, Zнi - кількість виробів або деталей i-гo виду в незавершеному виробництві відповідно на кінець і початок планового періоду;

m_ij - норма витрати i-гo матеріалу на деталь або виріб j-го виду.

Вартість матеріалів визначається шляхом множення їх кількості по річний програмі на ціну.

Аналогічним чином здійснюється розрахунок потреби на одержувані з  боку в порядку кооперації виливки, штампування та інші напівфабрикати, комплектуючі вироби. Розрахунок проводиться  в натуральному і вартісному виразах.

Крім безпосередньої потреби в матеріалах підприємство для своєї поточної діяльності має постійно мати певну кількість їх у вигляді запасів.

Запас матеріалів, що знаходиться  на підприємстві, складається з трьох  частин: поточного запасу, за рахунок  якого досягається безперебійне забезпечення виробництва матеріалами в період між черговими поставками; матеріалів, що знаходяться в стадії їх підготовки до виробництва (розкрій, сушка і т. п.) , і гарантійного (страхового) запасу, що створюється на підприємстві на випадок порушення нормальних строків поставки. Крім того, в окремих випадках створюються сезонні запаси.

Крім розрахунку потреби  в матеріалах на потреби основного  виробництва при складанні планів матеріально-технічного постачання враховується витрата матеріалів на експлуатаційні потреби (догляд за обладнанням, будівлями  і спорудами), на ремонт обладнання, будівель та споруд, на виконання дослідних та інших робіт, пов'язаних з освоєнням нової продукції, на роботи по впровадженню у виробництво нової техніки, на науково-дослідні роботи, що проводяться на підприємстві, і на капітальні роботи. Повний облік потреби в матеріалах для задоволення всіх перерахованих потреб є обов'язковою вимогою, що пред'являються до планування матеріально-технічного постачання, так як недооблік цих потреб може призвести до браку матеріальних ресурсів, що може викликати перебої у виробництві, порушення плану впровадження нової техніки або плану ремонтних і інших робіт.

На основі проведених розрахунків  потреби у матеріальних ресурсах складається план матеріально-технічного забезпечення, який має форму балансового  розрахунку і складається з двох частин:

 • визначення загальної потреби в ресурсах на планований рік;

• встановлення джерел покриття потреби.

Джерелами покриття потреби  в матеріальних ресурсах є очікувані  залишки матеріальних ресурсів на початок  планованого періоду, поставки з  боку, матеріали власного виробництва, внутрішні ресурси підприємства (шляхом збору та використання відходів чорних і кольорових металів, регенерації  мастил, повторного використання тари та ін.).

Для безперебійного функціонування виробництва необхідно добре  налагоджене матеріально-технічне забезпечення (МТО), що на підприємствах  здійснюється через органи матеріально-технічного постачання.

Головною задачею органів  постачання підприємства є своєчасне  і оптимальне забезпечення виробництва  необхідними матеріальними ресурсами  відповідної комплектності і якості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

У першому розділі на тему «Методи визначення потреби в  трудових та матеріальних ресурсах для виконання виробничої програми» дослідження показали, що проектування виробничої програми займає дуже важливе місце у створенні операційної системи, а визначення методів підбору персоналу та визначення потреби у матеріальних ресурсах і є вирішальним при досягненні високого рівня ефективності діяльності підприємства.

Виробнича програма - основний розділ перспективного і річного  бізнес-плану розвитку підприємства, в якому визначаються обсяг виготовлення та випуску продукції по номенклатурі, асортименту та якості у натуральному і вартісному виразах.

Виробнича програма є результатом  узгодження наступних цілей фірми:

- Отримання максимального  прибутку;

- Облік реальних фінансових  та інших ресурсних можливостей; 

- Можливо повне задоволення  потреб ринку збуту; 

- Максимальне зниження  виробничих витрат, в т. ч. і  максимально можлива завантаження  обладнання.

Формування розділів виробничої програми здійснюється із застосуванням  балансового методу, що дозволяє приводити  у відповідність обсяги планованих робіт та потреби на них, а також  здійснювати розрахунки забезпеченості виробничої програми виробничими потужностями, матеріальними, паливно-енергетичними  і трудовими ресурсами.

Планування персоналу  служить цільовим плануванням потреб в області персоналу і плануванням заходів, які повинні проводитися для створення, розвитку, збереження, використання персоналу, його оплати, а також для вивільнення персоналу.

Потреба підприємства у сировині та матеріалах повинна бути обґрунтована. Кожен вид споживання (основне  виробництво, впровадження нової техніки і проведення експериментальних робіт, ремонтно-експлуатаційні потреби, виготовлення технологічного оснащення та інструменту, приріст незавершеного виробництва, створення необхідних матеріальних запасів) має відповідну специфіку розрахунків.

У аналітико – розрахунковому розділі був розроблений операційний  план з виготовлення продукції.  Прогнозування попиту на продукцію  було розраховано за допомогою рівняння тренда, яке мало вигляд: у_х = -х + 758. Прогнозний обсяг виробництва продукції у 2010 році склав 750 тис. од. Далі був розрахований щомісячний попит на продукцію за допомогою сезонних індексів. На другому етапі був розроблений альтернативний варіант тактичного плану виробництва продукції на дванадцять місяців з використанням стратегій вирівнювання потужностей та погоні за попитом (І – ІІ варіант). Оптимальною за критерієм мінімуму витрат виявилась стратегія погоня за попитом (ІІ варіант), перемінний обсяг при перемінній чисельності персоналу, загальні витрат в цьому випадку становили 12330,735 тис. грн. Заключним етапом розрахунку було складання календарного плану постачання деталей для випуску продукції у січні місяці. Був розроблений структурний склад продукції з урахуванням кількості елементів в одному виробі та на основі цих даних був складений календарний план  потреби у матеріалах з врахуванням дати потреби, розміщення замовлення та тривалості виконання елементів виробу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

1. Алексеева М. М. Планирование деятельности фирмы: Учебно-методическое пособие. — Г.: Финансы и статистика, 1998. — 248 с.
2. Белінський Л.В., Довгань Л.Є. Менеджмент виробництва та операцій: Підручник.- К.: 2005. – 624 с.
3. Василенко В.А. Ткаченко Т.И. Виробничий (операційний) менеджмент: Навчальний посібник. За редакцією В.А. Василенко. – К.: ЦУЛ,2003. – 532 с.
4. Виханский О. С., Наумов А. И. Менеджмент: человек, стратегия, организация, процесс: Учебник. — Г.: Изд-во МГУ, 1995. — 416 с.
5. Вольвач И.Ю., Софиенко А.В., Методичнские указания по виполнению курсовой работы по блоку профессионально-ориентированных дисциплин для студентов специальности 6.050.200 – Менеджмент внешнеэкономической деятельности. – Херсон, 2005.
6. Герчикова И. Н. Менеджмент: Учебник. — Г.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. — 480 с.
7. Гєлловей Лес. Операционный менеджмент. Принципы и практика. – Спб, 2001. – 287 с.
8. Глухов В. В. Основы менеджмента. Учебно-справочное пособие. — Спб: Специальная литература, 1995. — 327 с.
9. Горелик О.М. Производственній менеджмент: принятие и реализация управленческих решений: учебное пособие. – М.: КНОРУС, 2007. –  272 с.
10. Калина А. В. Организация и оплата труда в условиях рынка: Учеб.-метод. пособие. — К.: МАУП, 1997. — 300 с.
11. Кальченко А. Г. Логистика. Навч. пособие. — К.: КДЕУ, 1997. — 112 с.
12. Кожекин Г. Я., Синица Л. М. Организация производства: Учеб. пособие. — Мн.: ИП «Экоперспектива», 1998. — 334 с.
13. Мескон А.Х., Альберт М., Хедоуи Ф. Основы менеджмента: Перевод с англ.. – М.: Дело, 1992. – 672 с.
14. Петрович Й. М. и др. Экономика производственного предпринимательства. Навч. пособие. — Львов: Оксарт, 1996. — 416 с.
15. Прокопенко И. И. Управление производительностью: Практ. руководство: Пер. с англ. — К.: Тэхника, 1990. — 319 с.
16. Экономика предприятия: Учебник для студ. екон. вузов / За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: Волна-Пресс, 1995. — Т. 1. — 393 с.; Т. 2. — 280 с.
17. http://docs.sarkis-webdesign.com/1/11.htm
18. http://www.cfin.ru/management. Бандурин А.В. Управление производством.