Мотивація як загальна функція менеджменту

ВСТУП

Ні одна дія людини не відбувається без мотивації. Тому для успішного  керування поведінкою людей у  процесі їх трудової діяльності дуже важливо встановити, чому саме люди працюють. Що викликає у людини бажання  і потребу працювати? Чому одним  людям напружена праця приносить  задоволення, а інші ставляться до неї  байдуже або навіть з відразою? Які фактори зумовлюють те або  інше ставлення людини до роботи? Яким чином можна посилити зацікавленість працівника у поліпшенні результатів  його роботи? На ці та інші подібні запитання  можна відповісти, розглядаючи явище  мотивації.

Шлях до управління лежить через  розуміння його мотивації. Тільки знаючи, що рухає людиною, що спонукає її до діяльності, які мотиви лежать в  основі її дій, можна спробувати розробити  ефективну систему форм і методів  управління людиною. Управління з’явилося  разом із людьми.

На всіх етапах становлення суспільства  проблема управління стояла досить гостро і багато людей намагалися вирішити її, але їхні труди носили розрізнений  характер і не укладали узагальненої теорії.

Одне з основних завдань менеджера - створити спонукальні стимули для  людини, при яких у неї виникає  бажання працювати так, щоб сприяти  досягненню цілей організації.  Звідси випливає ще один принцип менеджера: управляти - значить вести до успіхів  інших. 

Метою курсової роботи є дослідження процесу мотивації, мотиваційниї теорій та їх аналіз.

Завдання цієї роботи:

а) зрозуміти  основні елементи мотивації;

б) визначити сутність мотиваційного процесу та ії складових;

в) порівняти теорії мотивації;

г) дослідити  сучасті мотиваційні політики.

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МОТИВАЦІЇ ЯК ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖЕРА

 

Серед комплексу  проблем менеджменту особливу роль відіграє вдосконалення управління персоналом фірми. Задачею цієї області  менеджменту є підвищення ефективності виробництва за рахунок різностороннього розвитку і розумного використання творчих сил людини, підвищення рівня  його кваліфікації, компетентності, відповідальності, ініціативи.

Мотивація праці включає в себе багато складових. Серед них: кадрова політика, взаємостосунки всередині колективу, соціально-психологічні аспекти управління. Ключове ж  місце займає визначення способів підвищення продуктивності, шляхів росту творчої  ініціативи, а також стимуляція і  мотивація робітників.

Основні задачі мотивації:

• формування в кожного співробітника розуміння сутності і значення мотивації в процесі праці;
• навчання персоналу і керівного складу психологічним основам спілкування з колегами;
• формування в кожного керівника демократичних підходів до керування персоналом із використанням сучасних методів мотивації.

Однак, для  рішення цих задач необхідний аналіз наступних явищ:

• процесу мотивації в організаціях
• індивідуальної і групової мотивації, якщо така є в залежності між ними
• змін, що відбуваються в мотивації діяльності людини при переході до ринкових відносин.

Для рішення  зазначених задач застосовуються різні  методи мотивації, сутність яких розглянемо нижче.

Найпершим і найбільше поширеним методом  був метод покарання і заохочення. Цей метод використовувався для  досягнення бажаних результатів  і проіснував досить довго в умовах адміністративно-командної системи. Поступово він трансформувався в систему адміністративних і економічних санкцій і стимулів.

Такий метод був ефективний при  повторюваних рутинних операціях, незначної  змістовної частини роботи, неможливості поміняти місце роботи ( по різних причинах), а також в умовах бригадних  і колективних підрядів, де діяли  регламентовані надвишки й утримання.

З підвищенням  ролі людського чинника з’явилися  психологічні методи мотивації. У основі цих методів лежить твердження, що основним чинником, що модифікує, є  не тільки матеріальні стимули, але  і нематеріальні мотиви, такі, як самоповага, визнання з боку навколишніх  членів колективу, моральне задоволення  роботою і гордість своєю фірмою. Такі методи мотивації базуються  на вивченні потреб людини, тобто усвідомленого  відчуття нестачі в чим-небудь. Відчуття нестачі в чим-небудь має цілком визначену ціль, що і служить засобом  задоволення потреб.

Вивчення потреб людини привело  до появи двох глобальних теорій мотивації: змістовної теорії і процесуальної, що описані нижче.

Природно, такий розгляд процесу носить досить умовний характер, тому що в  реальному житті немає настільки  чіткого розмежування стадій і немає  відособлених процесів мотивації. Знання логіки процесу мотивації не дає  істотних переваг у керуванні  цим процесом

Важливим чинником є мінливість мотиваційного процесу. Характер мотиваційного  процесу залежить від того, які  потреби ініціюють його. Однак  самі потреби знаходяться між  собою в складній динамічній взаємодії, найчастіше суперечачи друг другу або  ж, навпаки, посилюючи дії окремих  потреб - при цьому складової цієї взаємодії можуть змінюватися в  часу, змінюючи спрямованість і характер дії мотивів тому навіть при найглибшому  знанні мотиваційної структури людини, мотивів його дії можуть виникати непередбачені зміни в поводженні людини і непередбаченої реакції  з його сторони на мотивуючі впливи.

Ще одним  чинником який робить мотиваційний процес кожної конкретної людини унікальним і не на сто відсотків передбаченим, є розходження інноваційних структур окремих людей, різна ступінь впливу однакових мотивів на різних людей, різна ступінь залежності дії одних мотивів від інших. У одних людей прагнення до досягнення результату може бути дуже сильним, в інших же воно може бути відносно слабким. У цьому випадку даний мотив буде по-різному діяти на поводження людей. Можлива й інша ситуація: два чоловік мають однаково сильний мотив на досягнення результату. Але в один цей мотив домінує над всіма іншими, і він буде домагатися результату будь-якими способами. У іншого ж цей мотив співвідноситься по силі дії з мотивом на співучасть у спільних діях. У цьому випадку дана людина буде поводитися по-іншому.

Отже, в  сучасній філософії менеджменту  мотивація, як функція управління, в  основу впливу на людей покладає не примус а мотиваційні регулятори, побудовані на врахуванні психологічних  особливостей людини.

 

 

1. Поняття і основні елементи мотивації

 

 

Мотивація, в організаційному контексті – це процес, за допомогою якого менеджер спонукає інших людей працювати для досягнення організаційних цілей, тим самим задовольняючи їх власні потреби. Навіть, якщо створюється враження, що службовці працюють тільки заради  досягнення загальних цілей організації, все рівно вони поводять себе так тому, що впевненні, що це найкращий спосіб досягти власних цілей.

Іноді мотивацію визначають, як спосіб примусити людей робити те,  чого ви бажаєте. Але це визначення  є  не достатнім і не цілком вірним. І крім того, страх перед керівництвом або страх втратити роботу, це, безумовно, мотив, що спонукає, але набагато менш ефективний, ніж посилення у працівників  почуття самостійності і здатності  до творчості.

Доведено, що працівники хочуть мати почуття “партнерства” з організацією та її керівництвом. Їм необхідно розуміти,  як їх особистий успіх пов’язується з успіхом організації і вони повинні бути впевнені, що додаткова енергія, яку вони добровільно вкладають в роботу, знайде відображення в тій нагороді, яку вони отримають від організації.

Шлях  до ефективного управління людиною  проходить через розуміння його мотивації. Тільки знаючи, що рухає  людиною, що спонукає її до діяльності, які мотиви покладено в основу її дій, можна спробувати розробити  ефективну систему форм і методів  управління людиною. Для цього необхідно  знати, як виникають або викликаються ті чи інші мотиві, як і яким чином  мотиви можна привести до дії, як здійснюється мотивація людей.

Тому, краще  визначати мотивацію, як створення  у працівників стимулів до праці  з повною віддачею.

Мотиваційні засоби, які активізують, спрямовують  і підтримують самостійну поведінку  працівника, дозволяють підвищити його віддачу значно вище того рівня, який може бути досягнуто за допомогою  вимог і тиску. Розумний керівник рахується з індивідуальними  потребами працівників і вміє запевнити їх в тому, що ці потреби  можуть бути задоволені в межах цієї організації.

У чому ж  полягає значення мотивації для  процесу управління людиною і  організацією в цілому?

По-перше: мотивація сприяє виконанню і досягненню цілей організації.

По-друге: мотивація сприяє задоволенню потреб людей.

По-третє: мотивація - це один з факторів, який приймає участь у створенні гарних людських взаємостосунків у колективі.

По-четверте: мотивація - це один з факторів, що формує моральний дух підприємства, його культурні цінності або, інакше кажучи, організаційну культуру.

Раніше  менеджери думали, що продуктивність праці визначається тільки об’єктивними умовами роботи, такими як ресурси, організаційні структури, цілі та ін. На сьогоднішній день управлінці усвідомлюють, що суб’єктивні умови також суттєво впливають на результативність діяльності організації. Це –справедливість (тобто просунення по службі, яке грунтується на заслугах), визначеність (тобто чітко сформульовані цілі), визнання заслуг (тобто працівники повинні бути впевнені в тому, що вони представляють певну цінність для організації), зворотній зв’язок (тобто працівники повинні відчувати, що вони не є байдужими для керівництва), залученість (тобто працівники повинні знати, що вони вносять свій внесок в досягнення цілей організації).

По-п’яте: мотивація - це можливість оцінити працю людей за допомогою винагородження.

Таким чином, беручи до уваги все вищеозначене, можна дати більш деталізоване визначення мотивації. Мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, задають межі і форми діяльності і надають цій діяльності спрямованості, яка орієнтується на досягнення поставлених цілей.

Вплив мотивації  на поведінку людини залежить від  багатьох факторів і може змінюватись  під впливом зворотного зв’язку  зі сторони діяльності людини.

Перш  ніж розглядати питання мотиваційного  процесу, необхідно з’ясувати зміст  деяких основних понять, які будуть використовуватись в подальшому та їх взаємозв’язок (Мал.1.1.1).

 

 

 

 

 

 

 

Мал.1.1.1 Взаємозв’язок понять мотивації

 

Потреби – те, що виникає і знаходиться всередині людини, що є достатньо загальним для різних людей, але, в той же час, має певний індивідуальний прояв у кожної людини. Нарешті – це те, від чого людина намагається позбавитись, так як потреба існує, вона дає про себе знати і вимагає свого усунення

Люди  по-різному можуть усувати потреби  – задовольняти їх, подавляти їх або не реагувати на них.

Усунення  потреб не передбачає, що вони усуваються назавжди. Більшість потреб періодично відновлюються, хоча при цьому вони можуть змінювати форму їх конкретного  прояву, а також ступінь сили їх впливу на людину.

Мотив – те, що викликає певні дії людини. Мотив також знаходиться в середині людини і має персональний характер, залежить від багатьох зовнішніх і внутрішніх, по відношенню до людини, факторів, а також від дії інших, тих, що виникають паралельно з ним мотивів. Мотив не тільки спонукає людину до дії, але й визначає, що необхідно зробити й те, як буде здійснюватись ця дія. Мотиви усвідомлюються.

Поведінка людини, як правило, визначається не одним  мотивом, а їх сукупністю. Ця сукупність представляє з себе мотиваційну  структуру людини, в якій мотиви знаходяться в певних взаємостосунках  один з одним, залежно від їхнього  впливу на поведінку людини.

Стимули – це певні важелі впливу, які викликають дії певних мотивів. Це можуть бути окремі предмети, дії інших людей, обіцянки, можливості і т.ін., що можна запропонувати людині в компенсацію за її дії або, що вона бажала б отримати в результаті певних дій. Людина реагує на  багато стимулів не обов’язково усвідомлено. Реакція на конкретні стимули не однакова у різних людей. Тому, самі по собі стимули не мають абсолютного значення, якщо люди не реагують на них. Наприклад, в умовах розпаду грошової системи, коли практично за гроші нічого неможливо купити, заробітна плата і грошові знаки в цілому втрачають свою роль стимулів і можуть  дуже обмежено використовуватись в управлінні людьми.

Процес  використання стимулів при мотивації  людей має назву стимулювання. Найбільш розповсюдженою формою є матеріальне стимулювання. Саме тому, стимулювання принципово відрізняється від мотивування, адже воно є тільки одним із засобів, за допомогою якого здійснюється мотивування.

Винагородження – тобто те, що людина вважає для себе цінним, тобто набагато більше ніж просто гроші.

Винагородження  може бути зовнішнім і внутрішнім. Внутрішнє винагородження дає сама робота. До нього належать: почуття  досягнення результатів роботи, змістовність і її значення, самоповага. Зовнішнє винагородження виникає не від самої  роботи, а надається організацією через систему стимулів (заробітна  плата, додаткові виплати і пільги, визнання, похвала і та ін.).