Організація і практика соціальної роботи з мігрантами

І такі програми повинні бути розроблені щодо всіх груп мігрантів.

         3.2. Практична соціальна робота.

На сьогоднішній час особливо важливим є надання конкретної допомоги людині, яка можлива лише при функціонуванні мережі територіальних закладів, що враховують місцеву ситуацію і її особливості.

В даний час органами соціального захисту населення ведеться різнобічна робота з мігрантами. Соціальні працівники допомагають кожній  людині, що звернулася, у вирішенні її особистих соціальних, економічних, правових і інших проблем, сприяють у установленні чи відновленні необхідних соціальних відносин.

У соціальній роботі з мігрантами виділяються два основних види:

1. Практична соціальна робота (робота з конкретною людиною чи групою людей, що потребують соціальної допомоги).

2. Організаційна робота (організація роботи соціальної служби, розробка конкретних програм діяльності і т.п.).

Практична соціальна робота з мігрантами проводиться по наступним основних напрямках: соціальному, соціально-психологічному, соціально-педагогічному, соціально-правовому, медико-соціальному, фінансовому, соціально-економічному, матеріальному, соціально-інформаційному і соціально-трудовому.

1. Соціальний напрямок (робота здійснюється в контакті з різними відомствами, у тому числі - Пенсійним фондом) містить у собі:

- проведення соціальних консультацій;

- проведення заходів щодо соціальної реабілітації в стаціонарних і нестаціонарних умовах;

- виявлення осіб, що особливо потребують соціальної допомоги;

- соціальна діагностика;

-         допомога мігрантам в одержанні пенсій і допомог;

- сприяння організації груп самодопомоги і взаємодопомоги;

- виявлення осіб з девіантною поведінкою з числа мігрантів і асоціальних родин;

- профілактика девіантної поведінки;

- організація культурно-дозвільної роботи з людьми похилого віку й інвалідами з числа мігрантів;

- профілактика бездомності (включаючи сприяння в одержанні гуртожитку, тимчасового  житла чи придбанні власного житла);

- профілактика дитячої безпритульності (включаючи влаштування дітей у дитячі будинки і будинки-інтернати);

- сприяння поверненню майна мігрантів і одержанню ними компенсацій;

- взаємодія з різними державними установами і громадськими організаціями з питань допомоги мігрантам.

2. Соціально-інформаційний напрямок (робота здійснюється в контакті з Держкомстатом та засобами масової інформації):

- інформування мігрантів про діяльність соціальних служб;

- збір інформації про мігрантів (у тому числі і від самих мігрантів) і її систематизація з метою організації оптимальної соціальної роботи з даною категорією населення;

- інформування громадськості щодо проблем міграції і мігрантів (головним чином через засоби масової інформації) з метою встановлення мігрантами стійких соціальних зв'язків;

- сприяння адекватному висвітленню в засобах масової інформації теми міграції.

3. Соціально-психологічний напрямок (робота здійснюється в контакті з органами освіти й охорони здоров'я):

- психологічне консультування;

- психологічна корекція і допомога в соціальній адаптації;

- психологічна допомога в гострих кризових ситуаціях і умовах після травматичного стресу;

- психопрофілактика стресу;

- проведення психологічних тренінгів з мігрантами;

- навчання аутотренінгам і психологічній саморегуляції;

- психологічна діагностика розвитку дітей і підлітків з родин мігрантів;

- психологічна діагностика і консультування в області придбання нової спеціальності.

4. Соціально-педагогічний напрямок (робота здійснюється в контакті з органами освіти, охорони здоров'я і правопорядку):

- проведення консультацій з питань родини і виховання дітей;

- соціально-педагогічна робота з дітьми і підлітками;

- спеціалізована (корекційна) соціально-педагогічна допомога дітям і підліткам, що потребують її;

- соціально-педагогічна допомога дітям і підліткам, що мають проблеми в навчанні;

-контроль за одержанням освіти дітьми і підлітками з родин мігрантів;

- професійне консультування і сприяння одержанню професійної освіти підлітками і молоддю з числа мігрантів;

- профілактика девіантної поведінки;

- проведення дозвільних заходів для дітей і підлітків, спрямованих на адаптацію в нових умовах.

5. Соціально-правовий напрямок (робота здійснюється в контакті із судовими і правоохоронними органами):

- захист прав мігрантів;

- надання мігрантам інформації про їхні права й обов'язки;

- соціально-правове консультування.

6. Медико-соціальний напрямок (робота здійснюється в контакті зі службами охорони здоров'я):

- медико-соціальне консультування;

- надання долікарняної медичної допомоги;

- сприяння в проведенні диспансеризації мігрантів;

- контроль за адекватною санітарно-профілактичною роботою і дотриманням норм соціальної гігієни;

- допомога в придбанні полісів страхової медицини (видача сертифіката на медичне обслуговування);

- виявлення хронічно хворих і непрацездатних і організація для них спеціалізованих медико-соціальних консультацій;

- соціально-психіатрична діагностика і допомога;

- надання сприяння в придбанні лік і інших медичних засобів;

- при необхідності виділення фінансової допомоги на лікування;

- напрямок у спеціалізовані медичні установи;

- контроль за санітарним станом житла мігрантів.

7. Фінансовий напрямок - надання стартової допомоги (надання позичок):

- надання фінансової допомоги на основі принципу індивідуального підходу до кожної конкретної ситуації.

8. Соціально-економічний напрямок:

- консультування по соціально-економічних питаннях;

- надання допомоги в досягненні економічної самостійності;

- сприяння в підвищенні доходів.

9. Матеріальний напрямок (робота здійснюється в контакті з громадськими організаціями):

- надання продуктової допомоги;

- надання речової допомоги;

- надання іншої натуральної допомоги (ліки, буд.. матеріали і т.п.).

10. Соціально-трудовий напрямок (робота здійснюється в контакті зі службами зайнятості):

- надання сприяння в одержанні основної і додаткової роботи;

- надання сприяння у відкритті власної справи;

- консультування з питань праці, зайнятості і профорієнтації;

- допомога в професійній підготовці і перепідготовці.

Всі ці напрями потребують свого удосконалення і розвитку і якщо соціальна робота у фінансових напрямках досить обмежена, то за рахунок  удосконалення організаційних і технологічних елементів можливе значне поліпшення соціальної роботи у інших напрямках.

         Висновки.

Процеси міграції населення завжди будуть існувати і робити на суспільство значний вплив. Головною задачею соціальних служб, що так чи інакше стикаються з міграцією у своїй роботі, є зведення до мінімуму тих негативних тенденцій і наслідків, що вона в собі несе. Міграція може стати і благом і злом, врятувати економіку регіону чи привести до соціального вибуху.

Соціальним службам потрібно учитися керувати міграцією, готувати кадри, накопичувати інформацію про форми і методи роботи, опановувати засобами, за допомогою яких можна здійснювати керування цим процесом.

Звичайно, навіть найдосконаліші технології соціальної роботи з мігрантами принесуть позитивні результати при наявності чіткої і продуманої державної політики і програми по прогнозуванню міграційних процесів і конкретних міграційних потоків, регіональних міграційних програм, сприянні мігрантам і біженцям в адаптації до нових місць поселення. Рішення подібних проблем можливо за умови спільної роботи Державного комітету у справах національностей та міграції й інших органів влади (центральних і місцевих), виділення для мігрантів квот і визначених територій для поселення.

Має вестись велика організаторська робота з прийому й облаштування біженців і мігрантів.

Незважаючи на гостроту проблеми, ця галузь соціальної діяльності знаходиться поки в стадії формування, а недолік матеріальних засобів явно заважає дійсно ефективній роботі міграційної служби.

Але все-таки  сам факт того, що суспільство і держава звернули увагу на цю проблему, вселяє стриманий оптимізм щодо її вирішення.

У цьому зв'язку необхідно домогтися того, щоб допомога легальним мігрантам (для України на сьогодні це в першу чергу представники депортованих народів та легальні біженці) стала моральною задачею всього суспільства.
           

Література.

1.      Конституція України.

2.      Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Рим (4.ХI.1950.) із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу № 11 (1.11.1998р).

3.      Конвенція про статус біженців. Прийнята 28 липня 1951 року.

4.      Європейська конвенція про правовий статус трудящих мігрантів Страсбург, 24 листопада 1977 року.

5.      Закон України “Про біженців”. N 2557-ІІІ від 21 червня 2001 року.

6.      Закон України “Про імміграцію” N 2491-ІІІ від 7 червня 2001 року.

7.      Закон України Про реабілітацію жертв політичних репресій, від 17 квітня 1991 року N 962-ХІІ.

8.      Закон України Про громадянство України, від 18.01 2001р. N 2235.

9.      Закон України Про приєднання України до Конвенції про статус           біженців та Протоколу щодо статусу біженців 10.01. 2002р N 2942.

10. Указ Президента України “Про Державний комітет України у справах національностей та міграції N836/2001 від 13.09. 2001року.

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р. N 618 Про затвердження Програми розселення та облаштування депортованих кримських татар та осіб інших національностей, які повернулися в Автономну Республіку Крим на постійне проживання, на період до 2005 року.

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. N 29  Про затвердження Програми адаптації та інтеграції в українське суспільство депортованих кримських татар, а також осіб інших національностей, відродження і розвитку їх культури та освіти.

13. Постанова Ради міністрів Української РСР від 16.08. 1990 р. N 192 Про першочергові заходи щодо вирішення питань, пов'язаних з поверненням кримських татар у Кримську область.

14. Наказ міністерства України у справах національностей, міграції та культів Про затвердження Положення про регіональні пункти тимчасового розміщення біженців та Примірних правил проживання у пункті тимчасового розміщення біженців від 30 травня 1995 р. за N 159/695.

15. Зайнышев И. Г., и др. Технология социальной работы. Учебник. М., 2000,-237с.

16. Павленок П. Д., и др. Основы социальной работы. Учебник. М., 2002, - 394с.

17.   Полтавець В. І., та ін. Соціальна робота в Україні: перші кроки.   К., 2000,-233с.

18.   Холостова Е. И., и др. Технологии социальной работы. Учебник. М., 2002,-399с.

19.   Аналитический доклад «Мониторинг правовых и гуманитарных проблем реинтеграции ранее депортированных в Крыму». Представительство УВКБ ООН в Украине. – 2000. директор проекта И. Прыбыткова.

20.   Кучерук В. Скільки протримається останній форпост. “Зеркало недели”. - №41. 20-26 жовтня 2001р.

21.   Прокоф’єв А. (заступник начальника управління у справах міграції та біженців департаменту з питань національностей та міграцій при Міністерстві юстиції України) “Міжнародні відносини”. Економічний часопис №9 2001р.

6

[1] Закон України “Про імміграцію” – ст..1.

[2] Там же.

[3] Закон України “Про біженців” . ст..1.

[4] Павленок П. Д., и др. Основы социальной работы. М., 2002.-С.264.

[5] Матеріали сайту WWW.aratta.org.ua