Отчет по практике в ГП «Гринявское лесное хозяйство»

Необхідність  контролю ресурсів (матеріалів, енергії, знарядь праці, інформації, персоналу) на вході системи обумовлено тим, що їх якість у значній мірі визначає конкурентоспроможність готового продукту праці.

Використання  у виробничому процесі бодай  частини ресурсів неналежної якості може призвести до непродуктивних витрат доброякісних ресурсів.

Якість продукції  визначальною мірою формується упродовж виробничого процесу. Це викликає необхідність ретельного контролю перебігу технології її виготовлення. Об'єктами контролю тут слугують повне дотримання виробничо-трудової дисципліни, технологічних режимів обробки і складання виробів. При цьому контрольні операції здійснюються стосовно не лише якості, але й кількості, оскільки порушення технологічної, виробничої і трудової дисципліни може спричинювати псування сировини, матеріалів, окремих деталей і навіть готових виробів, а поза як невиконання завдань виробничої програми підприємства. Контроль на виході виробничої системи (підприємства і його підрозділів) має за основну мету попереджувати передачу бракованої продукції споживачу або на наступні технологічні фази (стадії) на тому ж підприємстві з випливаючи ми з цього наслідками. Окрім того, такий контроль уможливлює визначення ступеню виконання виробничих завдань економічних результатів виробництва [29, c.391].

На ДП «Гринявське  лісове господарство» для ефективності підвищення якості продукції керівник підприємства здійснює:

- мотиваційні  способи;

- сувору перевірку  якості продукції

- перевірку  та оцінювання результатів дій  працівників

- контролює  строки виконання планів

 

Також на підприємстві сформована яка правило з працівників  одного з підрозділу, відділ по якості та збуту продукції, дискусійна група, яка вивчає скарги покупців, проводить всебічну оцінку товару і розробляє заходи по усуненню причин незадоволення покупця. Після такого аналізу виробляється конкретне рішення, в якому поліпшення якості продукції, так і докази необхідності зняття того виду товару з виробництва.

 

 

 

 

Розділ  Ш. Управління маркетинговою та  підприємницькою діяльністю

 

3.1 Маркетингові  дослідження і планування збуту  продукції 

           Збут товару - це процес реалізації промислової продукції з метою задоволення потреб і запитів споживачів та отримання прибутку.

Основне завдання плану збуту - розробка та обґрунтування  реальної збутової програми, яка охоплює найбільш суттєві аспекти ринку: ціноутворення, заходи щодо сприяння збуту просування товарів на ринку, систему розподілу та постачання продукції та ін. Постійне дослідження ринку необхідно проводити за допомогою маркетингу.

Маркетинг - це комплекс заходів у сфері досліджень торговельно-збутової діяльності підприємства із вивчення усіх факторів, які впливають на процес виробництва і просування товарів та послуг від виробника до споживача.

За допомогою маркетингу керівництво підприємства одержує  необхідну інформацію про те, які вироби і чому хочуть купувати споживачі, про ціни, які споживачі готові заплатити, про те, у яких регіонах попит на дані вироби найбільш високий, де збут продукції підприємства може принести найбільший прибуток. За допомогою маркетингу визначається, у які види виробництва, в яку галузь найвигідніше вкладати капітал.

Маркетинг - це комплекс заходів щодо дослідження всіх питань, пов'язаних із процесом реалізації продукції підприємства.. Сюди входить:

• вивчення споживача;
• дослідження мотивів його поведінки на ринку;
• аналіз власного ринку підприємства;
• дослідження продукту (робіт, послуг);
• аналіз форм і каналів збуту продукції;
• аналіз обсягу товарообігу підприємства;
• вивчення конкурентів, форм і рівня конкуренції;
• дослідження рекламної діяльності;
• визначення найбільш ефективних способів просування товарів на ринку [20, c.341].

Служба маркетингу на Держлісгоспі -  спеціальний підрозділ, основними завданнями якого є:

1. комплексне вивчення ринків і перспектив їх розвитку, виявлення незадоволених потреб у товарах і послугах, пристосування виробництва до вимог споживачів;
2. вивчення діяльності конкурентів, стратегії і тактики їх впливу на покупців(реклами, цінової політики, інших методів конкурентної боротьби), формування попиту і стимулювання збуту, планування і здійснення збутових операцій, забезпечення умов для стійкої реалізації товару; ринкова організація виробництва, науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт.

Керівники служби маркетингу та його співробітники вміють вибирати вигідні ринки, аналізувати  ринкову ситуацію, готувати рекомендації щодо випуску нових товарів і давати прогнози ринків, розробляти стратегію, тактику і програму маркетингу, виробляти основні вимоги до товару, його асортименту, визначати цінову і збутову політику і контролювати їх здійснення.

Робота з  організації збуту починається  із вивчення ринку та проведення маркетингових досліджень:

• досліджуються потреби ринку;
• інформуються потенційні клієнти про їхні потреби, а також товари та послуги, що задовольнять ці потреби;
• визначаються ціни на продукцію та прогнозуються власні ціни.

При виявленні  потреб ринку маркетологи Держлісгоспу вивчають стан загального попиту на ринку. Попит – це відношення між ціною товару  і його кількістю, яку покупці хочуть та в змозі придбати. Формування попиту - дії підприємства, метою яких є повна інформованість потенційних покупців про товар, його особливості, технічний рівень, економічні параметри, ціни, додаткові послуги, які надаються при придбанні товару, про сервіс, а також про фінансову надійність самої фірми-продавця, її репутацію. Основний інструмент формування попиту - реклама. Особливо важливе формування попиту при виході підприємства на ринок, де воно раніше не виступало, і його товар невідомий покупцям, а також при виході на ринок із новим товаром, про споживчі властивості якого покупці не мають інформації.

План збуту продукції розробляється на основі державного замовлення і контракту, портфеля інших замовлень, договорів, які укладаються між виробниками і споживачами. При плануванні збуту цієї продукції необхідно враховувати, у які роки (періоди) життєвого циклу товару буде вироблятися та реалізовуватись така продукція.

У здійсненні розробки плану збуту вирішальне значення має його стимулювання, яке може привабити покупців і підтримувати привабливість до товару високою  споживчою цінністю і репутацією для споживачів товарів та послуг. У цьому особливу роль відіграє комунікаційна політика підприємства і, зокрема, планування реклами.

Комунікаційна політика - це комплекс заходів щодо забезпечення інформованості споживачів та посередників, інших контактних аудиторій про фірми або її товари з метою просування товарів. До комунікаційної політики належить реклама, засоби стимулювання збуту, персональний продаж, робота із засобами масової інформації.

План обсягу  реалізації продукції та випуску  товарної продукції наведено в додатку 6. План реалізації на ДП «Гринявський держліскосп» складають на основі показників минулого періоду та заключних договорів.

ДП «Гринявський держлісгосп» не планує витрати на збут оскільки вивіз продукції в  переважній кількості проводиться  за рахунок покупців. Витрати на збут становлять біля 2% від валових витрат підприємства тому не потребують детального планування.

Рекламну діяльність підприємство не веде. В 2011 році підприємство давало оголошення в періодичні видання регіонального значення. Виготовлену продукцію  підприємство не рекламує.

 

 

3.2 Матеріально-технічне  забезпечення виробництва 

План матеріально-технічного забезпечення виробництва (МТЗ) є одним із основних розділів плану економічного і соціального розвитку підприємства. Розробка планів МТЗ сприяє успішному вирішенню проблем забезпечення сировиною, матеріалами, комплектуючими, паливом, енергією та іншими видами ресурсів, необхідних для здійснення процесу виробництва. Одночасно із цим в плані матеріально-технічного забезпечення визначаються постачальники і терміни поставок матеріалів. При складанні плану враховують повну потребу в матеріальних ресурсах, потрібних для виробництва продукції, експериментальних та ремонтних робіт, виготовлення технологічних інструментів. Потребу в матеріальних ресурсах розраховує відділ матеріально-технічного забезпечення разом із відділами головного механіка, головного енергетика, технічним та планово-економічним відділами. Від якісного та своєчасного обгрунтування плану залежить виконання виробничої програми підприємства.

У ході розробки плану матеріально-технічного забезпечення повинна передбачатися максимально  можлива економія ресурсів. Це досягається  шляхом заміни дорогих і дефіцитних матеріалів більш дешевими, скорочення відходів за рахунок впровадження нових прогресивних технологій, більш точного розрахунку конструкцій та ряду інших методів. Економія матеріальних ресурсів сприяє прискоренню темпів росту виробництва [24, c.118].

Основними формами матеріально-технічного забезпечення Держлісгоспу є транзитна та складська.

Транзитна форма забезпечення вигідна у тих випадках, коли матеріал надходить до споживача у кількостях не менше транзитної норми відвантаження. Ця форма забезпечення матеріальними  ресурсами дає найбільший ефект  у відношенні рівномірності постачання, дотримання асортименту, комплектності, якості продукції та інших параметрів при встановленні прямих тривалих зв’язків між споживачами та постачальниками. Такі зв’язки повинні бути встановлені для споживачів з тими постачальниками, від яких вони отримують велику частку матеріальних ресурсів.

Організаційно-складська  форма забезпечення  здійснюється різними шляхами, з яких найбільше  значення має гуртова торгівля.

Однією з прогресивних форм матеріально-технічного забезпечення підприємства різними видами ресурсів є система постачання точно в термін – система поставки матеріальних ресурсів до місця виробничого споживання у певній кількості та у потрібний час.

Ця система постачання матеріальних ресурсів точно в термін у світовій практиці є однією із найсучасніших і найпопулярніших виробничих розробок.

В процесі матеріально-технічного забезпечення підприємства матеріальними  ресурсами здійснюється комплекс заходів  з управління матеріальними потоками  в межах служби постачання.

Одним із варіантів організації матеріально-технічного забезпечення підприємства є зосередження усіх функцій постачання підприємства в одних руках, тобто у підрозділу з матеріально-технічного забезпечення підприємства.

При закупівлі матеріальних ресурсів першочергове значення має використання інструментів маркетингу у процесі оцінки кон’юнктури ринку сировини, матеріалів, палива та енергії, визначення цінової політики.

Вихідними даними для розробки плану МТЗ є:

• плановий обсяг випуску продукції в асортименті та номенклатурі;
• прогресивні норми витрат матеріальних ресурсів;
• інформація про кон'юнктуру ринку;
• аналіз витрат матеріальних ресурсів у звітному періоді;
• зміна залишків незавершеного виробництва на початок і кінець планового періоду;
• плани технічного і організаційного розвитку, технічного переозброєння і реконструкції підприємства, капітального будівництва.

В балансі матеріальних ресурсів зіставляються потреби  в матеріальних ресурсах із джерелами  й розмірами їх задоволення, та визначається кількість матеріалів, які будуть постачатися зі сторони. Баланс складається по кожному виду ресурсів. Вибирати постачальників матеріально-технічних ресурсів потрібно за такими критеріями: відповідність виробничої потужності постачальників потребам підприємства в матеріалах, якість і ціна останніх, репутація постачальника, його територіальна віддаленість та оперативність постачання, швидкість реакції на потреби покупця, умови розрахунків, можливість надання кредиту тощо. Ці характеристики постачальників ретельно аналізуються та вибирається той партнер, який забезпечує найкращі умови постачання за мінімальних витрат.

При плануванні потреби в  матеріально-технічних ресурсах для основного виробництва використовуються різні методи розрахунку. Найбільш прийнятним для Держлісгоспу є метод прямого розрахунку; метод, що ґрунтуються на обліку даних про рецептурний склад продукції, нормативних строках зносу, формулах хімічних реакцій.

Методи визначення потреби  в ресурсах - це способи встановлення кількості матеріальних ресурсів, потрібних для здійснення виробничої та іншої діяльності Держлісгоспу. Основні дані для визначення потреби - це погоджені з попитом пропорції підприємства щодо виробництва товарів і послуг та норм витрат на їх виготовлення. При плануванні матеріально-технічного забезпечення використовують різні методи визначення потреби в матеріалах залежно від наявності потрібних даних, специфіки технологічних процесів виготовлення продукції, призначення матеріалів та інших особливостей виробництва і споживання матеріалів.