Прийняття управлінських рішень в роботі управлінця

ВСТУП

 

Прийняття рішень є надзвичайно важливою частиною будь-якої управлінської діяльності. Управління – це безперервний процес впливу на об’єкт (особистість, колектив, підприємство, державу) для досягнення оптимальних результатів за оптимальних витрат часу і ресурсів.

Реалії сьогодення постійно висувають перед керівником проблемні завдання: впровадження нових технологій, організацію випуску конкурентоспроможних товарів, вихід на нові ринки, пошук нових методів стимулювання праці, розвиток самоврядування й одночасне зміцнення єдиноначальності й трудової дисципліни – і все це в середовищі невизначеності, ризику, особистої відповідальності. Зміни в політичному, економічному житті країни вимагають від керівників, менеджерів підприємств і державних службовців глибокого вивчення сучасних методів і форм прийняття рішень. Кожний фахівець у сфері управління зобов’язаний володіти теорією, практикою і мистецтвом управління, уміти чітко визначати цілі своєї діяльності, стратегію й тактику, необхідну для їхнього досягнення, приймати управлінські рішення і нести відповідальність за них. 

Прийняття управлінських  рішень є важливим процесом, що пов’язує основні функції управління –  планування, організацію, мотивацію, контроль. Саме рішення, прийняті керівниками, визначають не тільки ефективність їхньої діяльності в даний момент часу, а й можливість перспективного розвитку. Тому найважливішим резервом підвищення ефективності діяльності є підвищення якості рішень, прийнятих керівниками.

Предмет дослідження: процес, технології та методи прийняття управлінських рішень.

Об'єкт дослідження: управлінське рішення, що в свою чергу виступає інструментом для здійснення управлінського впливу.

Мета дослідження полягає у вивченні та дослідженні особливостей процесу прийняття управлінських рішень.

 

Завдання  курсової роботи:

1. Висвітлити суть та види управлінських рішень.
2. Описати основні етапи прийняття управлінських рішень.
3. Визначити методи і технологію прийняття управлінських рішень.
4. Проаналізувати середовище прийняття управлінських рішень.
5. Розробити моделі процесу прийняття управлінських рішень.
6. З’ясувати роль інформаційного забезпечення під час прийняття управлінських рішень.
7. Проаналізувати технології реалізації управлінських рішень.

У процесі підготовки курсової роботи були використані такі методи дослідження, зокрема вивчення та аналіз науково-літературних джерел, узагальнення типових положень, практичний аналіз монографічної літератури та статей у періодичній пресі, що стосуються досліджуваної теми.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків. Список використаної літератури включає 20 найменувань. Три додатки займають 3 сторінки. Робота викладена на 38 сторінках друкованого тексту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. РІШЕННЯ В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ

 

1. Рішення. Концепція прийняття рішень

 

Рішення – результат  інтелектуальної діяльності людини, що призводить до певного висновку або до необхідних дій (повна бездіяльність, розробка певної дії або вибір  дії з набору альтернатив і  її реалізація тощо).

У повсякденному  житті людина постійно приймає безліч рішень – суттєвих і незначних, пов’язаних з бізнесом, особистим і суспільним життям. Вона опиняється перед вибором якихось стратегій своєї поведінки. Більшість рішень, ми приймаємо навіть не замислюючись, бо існує автоматизм поведінки, вироблений практикою. Але можливі і ситуації, коли людину, що приймає рішення, пронизують болісні роздуми. У таких випадках людина стикається або з новим об’єктом вибору, або з обставиною, у якій        відбувається свідомий вибір.

У стародавні часи рішення, які приймалися, часто базувалися на інтуїції, припущеннях астрологів, знахарів тощо. Розвиток науки, ускладнення економічних і соціальних взаємозв’язків і відносин привели до розробки спеціального напряму наукового знання – теорії прийняття рішень, яка ґрунтується, насамперед на теорії ймовірностей і математичній статистиці, економіко-математичних методах.

І хоча людина приймає безліч рішень протягом свого життя, не всі вони є управлінськими. Тому варто розрізняти ці два поняття. Під прийняттям управлінського рішення слід розуміти дії індивідуума, які скеровані на підготовку, розробку і реалізацію рішення, з метою досягнення цілей організації, наслідком чого є отримання певного корисного результату.

Управління  передбачає наявність суб’єкта й  об’єкта управління, між якими існує певний зв'язок (Додаток А).

Управлінське  рішення приймається не будь-яким працівником, а тільки суб’єктом  управління: керівником організації  або структурного підрозділу чи колегіальним органом (спостережною радою, правлінням, дирекцією).

В основі будь-якого  рішення лежить проблемна ситуація, яка потребує втручання управлінця, прийняття ним рішення. Насамперед вирішення проблемної ситуації потребує збирання відповідної інформації.

Сукупність  відомостей, повідомлень, що характеризують проблему, – це інформаційна модель проблемної ситуації. На основі обміркування інформаційної моделі у свідомості менеджера формується концептуальна модель – особисте бачення проблеми. Інформаційна модель повинна формуватись таким чином, щоб управлінець міг побачити глибину й масштаби проблемної ситуації.

Розв'язуючи проблему, слід звертати увагу на зміст управлінського рішення, який може бути економічним, організаційним, правовим, соціальним тощо.

Управлінське  рішення має відповідати певним вимогам:

1. Наукова обґрунтованість, яка полягає в тому, що управлінське рішення формується з урахуванням об'єктивних закономірностей, що відображають умови перебігу тих чи інших процесів та явищ, зокрема в економічній сфері.
2. Кількісна та якісна визначеність рішення передбачає, що залежно від змісту рішення його результати можуть бути виражені як кількісними, так і якісними показниками.
3. Правомірність рішення означає відповідність управлінського            рішення чинним правовим нормам, внутрішнім положенням організації.
4. Оптимальність рішення передбачає досягнення такого рівня, який би забезпечив відповідність рішення економічному критерію ефективності: досягнення максимального кінцевого результату за найменших витрат ресурсів, у тому числі часу.
5. Своєчасність прийняття рішення характеризується правильним вибором моменту його прийняття. Це дуже важливо, тому що умови діяльності організації постійно змінюються, потрібно вдало визначати, коли слід застосовувати відповідні заходи.
6. Комплексність управлінського рішення полягає в урахуванні          сукупності аспектів (економічного, психологічного, інформаційного тощо) розробки і прийняття рішення.
7. Гнучкість управлінського рішення передбачає можливість його          коригування в разі суттєвої зміни певних умов функціонування організації.

Розглядаючи процеси  прийняття рішень, варто враховувати  два моменти. Перший полягає в  тому, що приймати рішення, як правило, відносно легко. Усе, що при цьому робить людина, зводиться до вибору напряму дій. Важко прийняти ефективне рішення. Другий момент полягає в тому, що прийняття рішень – це психологічний процес. Досвід свідчить: поведінка людини не завжди логічна. Іноді дії і вчинки продиктовані логікою, іноді – людина керується почуттями. Тому не дивно, що способи, які використовує особа для прийняття рішень, варіюються – від спонтанних до високологічних. Зазвичай в процесі прийняття рішення з різним ступенем впливу присутні три аспекти: інтуїція, судження та раціональність. Поєднання різних підходів у процесі прийняття управлінських рішень – це те, чим повинні володіти управлінці, це – гарант успішності рішення.

Виділяють індивідуальну, групову, організаційну та міжорганізаційну форми прийняття рішень.

Ключовими учасниками будь-якого  процесу прийняття  рішення є:

• Особа, що приймає рішення – людина або група осіб, наділених правом остаточного вибору одного із можливих варіантів рішення.
• Замовник/користувач – особа або організація, які будуть           використовувати результати рішення.
• Виконавець – особа або організація, які безпосередньо беруть участь у реалізації рішення.
• Джерела впливу – групи, які прямо не пов’язані з одержанням або використанням результатів рішення, але які, у зв’язку з їхнім становищем, можуть позитивно або негативно вплинути на хід виконання проекту.
• Суб’єкти рішення – групи осіб, організації, наділені правом розробляти, приймати та реалізовувати рішення (фахівці, експерти).
2. Місце людського фактору у процесі прийняття рішень

 

Процес прийняття  управлінських рішень порівняно  з іншими видами психічних процесів людини дуже складний. Усі люди приймають рішення по-різному. Немає двох людей, які мислять і поводяться зовсім однаково навіть при розв'язанні однієї проблеми. Ці розбіжності пояснюються широким розмаїттям особистісних факторів, що впливають на процес прийняття управлінських рішень.

До особистісних факторів належать психічні процеси, психічні стани й психічні властивості, що впливають на процес прийняття рішень.

Психічні процеси поділяють  на три основних види: пізнавальні, вольові, емоційні, мотиваційні. Найважливіше значення серед них у ході прийняття рішень мають пізнавальні, або когнітивні, процеси, а саме: інтуїція, сприйняття, пам'ять, мислення, уява й увага.

Психічні стани. Вони лежать в основі реакції особистості  на зовнішні та внутрішні стимули, спрямовані на досягнення деякого корисного результату. Психічні стани дуже мінливі, залежать як від конкретної ситуації, так і від індивідуальних психологічних особливостей людини. Прикладами таких станів є бадьорість, утома, інформаційне перевантаження, депресія, стрес тощо.

Психічні властивості  можна розділити на два класи: загальні й індивідуальні. До перших належать найбільш типові й фундаментальні особливості психіки, властиві всім людям. Наприклад, обмежена швидкість переробки інформації людиною. Одна з причин цього явища полягає в тому, що короткочасна пам'ять людини має обмежений обсяг, а це впливає на прийняття рішень. Як показали експерименти, людина одночасно може тримати в короткочасній пам'яті не більше 7±2 змістовних одиниць інформації, що призводить до явища «діагностичного збідніння».

До індивідуальних властивостей зараховують, наприклад,                    індивідуальні пороги відчуттів, особливості сприйняття, пам'ять, мислення, емоційну реактивність, вольові якості, темперамент, характер тощо.

Вплив індивідуальних якостей  на процеси прийняття рішень має  дві важливі закономірності:

1. Індивідуальні якості людей сильніше впливають на процес              розробки, ніж на результат прийняття рішення. Якість рішень людини          залежить не тільки від її окремих психічних процесів, але й від інших факторів. Вважають, що інтелект лише на 15% визначає якість                      управлінських рішень.

2. Усі індивідуальні якості людей реально взаємозалежні й невіддільні одна від одної.

Управлінець –  жива людина, тому в його діяльності можуть виявитися такі риси, як «відрив від реальності», домінування власного бачення ситуації. У результаті рішення можуть прийматися на основі не стільки об'єктивного аналізу, скільки суб'єктивного уявлення про дійсність. Менеджеру, як нікому іншому, потрібен самоконтроль, уміння організовувати насамперед себе, бути психологом, уміти «читати» і формувати психологічні портрети підлеглих, володіти прийомами самоорганізації, самоконтролю та самоврядування для ефективного управління людьми й досягнення поставлених цілей.

Будь-які економічні відносини між людьми, будь-який процес, спрямований на вибір дій  людини чи групи осіб, набувають  рис                 психологічного процесу, в якому наявні такі аспекти, як логіка, інтуїція, судження, раціональність, емоційність тощо.

Очевидно, що людська  поведінка не завжди має логічний характер. Почуття й емоції «конкурують» з розумом і логікою. Тому стає зрозумілим «амплітудне» прийняття рішень людиною рішення коливаються від спонтанних і несподіваних до логічних і розрахованих. Процес прийняття рішень – поєднання розрахунку, інтуїції, почуттів на певний момент часу.

Приймаючи рішення  інтуїтивного характеру, менеджери  віддають перевагу відчуттю правильного  вибору. Використовується так званий «дар божий», «шосте чуття». Але важливо не переоцінювати фактор інтуїції, не зловживати його використанням у практиці прийняття управлінських рішень.

Рішення, які  ґрунтуються на судженнях, – вибір, зумовлений знаннями або накопиченим досвідом. Керівник використовує минулий досвід і знання, щоб оцінити результати альтернативних варіантів рішення у даній ситуації. Базуючись на здоровому глузді, керівник обирає успішну в минулому альтернативу.

Судження як основа для прийняття управлінських рішень є корисним, оскільки значна частина організаційних ситуацій має тенденцію повторюватись, а прийняте рішення в подібній ситуації принесло успіх. Для рішень, прийнятих на основі суджень, характерна висока швидкість та низька вартість його прийняття, оскільки таке рішення приймається у свідомості керівника. Однак для прийняття рішення в новій, унікальній чи складній ситуації судження буває замало, бо у керівника відсутній достатній досвід і знання, на яких може базуватися логічний вибір.