Сучасний стан та проблеми функціонування ринку ділової інформації України

На відміну від товарів, що є результатом матеріального  виробництва, деяка інформаційна продукція  має особливості щодо реалізації як об'єкт інтелектуальної власності. Право на використання, наприклад, такого продукту, як комп'ютерна програма або  база даних може надаватися необмеженій  кількості споживачів протягом тривалого  часу, фактично реалізуються копії  одного продукту (право володіння  надається багаторазово).

Специфіка ринку ділової інформації щодо об'єктів купівлі-продажу в електронному вигляді також полягає у «вільному» місцезнаходженні виробників стосовно споживачів завдяки використанню комунікаційних мереж (Інтернет) для здійснення процесу їх доставки, тобто без додаткових витрат, на відміну від транспортування товарів при реалізації на інших ринках, коли кожен суб'єкт ринкових відносин намагається максимально територіально наблизитися до споживача для забезпечення зростання попиту та знизити за рахунок цьоготранспортні витрати.

Електронна форма деяких об'єктів ринку ділової інформації вносить особливості у традиційні відносини щодо купівлі-продажу. Це, насамперед, стосується організації доставки інформаційних ресурсів, програмного забезпечення та інформаційних послуг через мережу Інтернет.

Посилення глобалізаційних  процесів, створення всесвітнього інформаційного простору впливає на формування та розвиток ринку ділової інформації дозволяє виявляти та використовувати вже існуючі форми та методи переробки, структурування та передачі інформації, запобігати повторенню подібних розробок, а відтак,і витратам на їх власне проведення [8, 41].

Споживачами інформаційних  продуктів, послуг та телекомунікацій  на ринку виступають як фізичні, так  і юридичні особи, а інформаційні ресурси (інформація) у більшості  випадків цікавлять юридичних осіб, що обумовлено не тільки нагальною потребою у значних обсягах різнобічної інформації (статистичної, комерційної законодавчої), а й їх платоспроможністю. Отримання ними ефективної інформації є одним із суттєвих чинників прийняття правильних управлінських рішень, особливо стратегічного спрямування, від яких залежить діяльність суб'єкта на кожному часовому етапі функціонування.

Наступна особливість відносин на ринку ділової інформації полягає у посилені значення не цінового чинника щодо інформаційних ресурсів (інформації), а ступеня якісних характеристик: новизни, повноти, достовірності та релевантності, зручності використання, форми та порядку надання, що визначають ефективність інформації.

Якщо на матеріальні блага  попит збільшується при зниженні ціни, то стосовно інформаційних ресурсів та деяких інформаційних продуктів, що задовольняють", потребу споживача  саме в інформації, зокрема баз  даних, споживач навіть при зниженні ціни на них платитиме лише за ту частину інформації, яка дійсно є  корисною, крім того, зростання ціни на зазначені інформаційні ресурси  та продукти не знизить потребу в  інформації, що необхідна для прийняття  рішень, тобто попит на зазначені  об'єкти інформаційного ринку фактично залежить не від ціни, а їх якісних  характеристик. Інші інформаційні ресурси  та продукти для забезпечення інформаційних  потреб, що не мають відповідних  властивостей, можуть зацікавити споживача  тільки за умови безкоштовного надання.

На відміну від об'єктів  традиційного товарного ринку, на інформаційному посилюється суб'єктивність корисності для різних споживачів щодо одного й того ж інформаційного масиву залежно  від часу та обставин, гостроти потреби.

Вартість інформації визначається не стільки витратами на її створення, обробку, розповсюдження, скільки станом попиту, від якого й залежатиме реальна ціна. Ціни на інформаційні ресурси та послуги залежать також  від цін телекомунікаційного  зв'язку [9, 215].

Стосовно пропозиції, для  виробника важливим є не стільки  кількість створених інформаційних  ресурсів (як при матеріальному виробництві), скільки їх якісні характеристики. Так для одного суб'єкта інформаційного ринку важливо створювати не декілька баз даних нормативної інформації, а сформувати одну із високоякісними характеристиками та постійно її оновлювати, тому що реалізуються фактично копії такого продукту.

Висока інноваційність в  інформаційній сфері прискорює  моральну зношеність комп'ютерного та комунікаційного обладнання, що спонукає споживачів до активізації його оновлення  та загострює проблему ефективності використання такого ресурсу, як час. Суб'єкти інформаційного ринку повинні постійно відслідковувати появу нових  наукових досліджень та максимально  ефективно використовувати часовий  чинник для їх запровадження в  своїй діяльності, а також оперативно реагувати на зміну попиту споживачів.

Швидке оновлення програмного  забезпечення та комп'ютерного обладнання призводить до відповідно швидкого зниження ціни на попередні модифікації та версії.

Об'єкти будь-якого товарного  ринку мають корисність для окремого споживача, а ринку ділової інформації - вирізняються корисністю ще й для суспільства в цілому. Це стосується переважно інформаційних ресурсів, які не втрачають своїх споживчих властивостей, а накопичуються і використовуються для генерації нових знань та інформації, приносять не тільки економічний ефект окремим суб'єктам, а й стають вищою мірою суспільно значущими через розробку та Реалізацію глобальних проектів, вирішення глобальних проблем.

Глобалізація та транскордонність інформаційного простору сприяє виникненню юридичного аспекту функціонування інформаційного ринку, особливо щодо інформаційних  ресурсів та продуктів у електронному вигляді, необхідності вирішення захисту  національних інформаційних ресурсів на міжнародному рівні як спільної проблеми, що потребує вирішення світовою спільнотою. В Україні дана проблема загострюється через полісистемність  правової бази стосовно інформаційних  відносин та потребує узагальнення на науковій основі [9, 216].

Попит на окремі об'єкти ринку ділової інформації пов'язаний із навичка володіння іншими об'єктами (попит на програмне забезпечення залежить від вміння користуватися комп'ютерною технікою), тому він мусить розвиватися як система, окремі елементи якої (сектори інформаційного ринку) пов'язані між собою. Розвиток сектора, до якого входить програмне забезпечення неможливий за відсутності комп'ютерного обладнання, що потребує активізації розвитку дане сектора.

Забезпеченість підприємств  України ПЕОМ перебуває на низькому piвні,незважаючи на те, що цей показник за вісім років збільшився у середньому 472,1 до 2120,3 тис. шт. або майже у 4,5 рази.

При достатньо високих  темпах загального зростання забезпеченості ПЕОМ на початок 2007 р. на 10 000 підприємств у середньому припадало лише 19 одиниць комп'ютерної техніки, що втричі більше, ніж у 2000 p., але недостатньо для реалізації стратегічних завдань розвитку держави.

Ринок ділової інформації особливо потребує державної уваги та підтримки в процесі становлення та розвитку, що може передбачати не безпосереднє створення державних інформаційних структур, апідтримку комерційних та формування національної інформаційної інфраструктури для інформаційного забезпечення економіки, заснованої на знаннях.

Розділ 2. Сучасний стан та проблеми функціонування ринку ділової інформації України.

2.1 Особливості  розвитку ринку ділової інформації  України.

В галузях, що обслуговують ринок інформаційних послуг, спостерігається  стабільний високий рівень прибутків  на вкладений капітал. Це пояснює  загострення конкурентної боротьби в цьому секторі, при чому новими учасниками в ній стають, як широкопрофільні, так і спеціалізовані організації (включаючи організації з інших  секторах економіки). До таких нових  конкурентів відносяться фінансові  організації, виробники офісного та промислового обладнання, постачальники  послуг зв’язку і крупні підприємства роздрібної торгівлі. Успішно діючі  організації цього сектора фокусують  свою увагу на забезпеченні інтегрованих ринкових послуг, тим самим сприяючи ліквідації проміжних ланок. Впровадження інтерактивного обміну інформацією  між будь-якими абонентами і створення  всесвітньої інтегрованої системи  підтримки угод між постачальниками  та споживачами стає вже реальністю. Інформаційні ресурси є безпосереднім  продуктом інтелектуальної діяльності найкваліфікованішої і творчо активної частини населення. В більшості  випадків результати діяльності зберігаються у вигляді структурно організованих  типових масивах даних. Тому бази даних виступають основою абсолютної більшості видів електронної  інформації, що надаються на сучасному  інформаційному ринку і розглядаються, як організована сукупність однорідних записів в електронній формі.[5, 21]

Ринок електронної інформації включає такі три основні сегменти:

Сегмент ділової інформації;

Сегмент інформації для спеціалістів;

Сегмент масової споживчої  інформації та побутових послуг.

Сегмент ділової інформації охоплює: біржову і фінансову  інформацію, а саме інформацію про  котування цінних паперів, валютні  курси, дисконтні ставки, ринок товарів  і капіталів, інвестиції, ціни, яка  надається біржами, спеціальними службами біржової і фінансової інформації; економічну і статистичну інформацію - числову економічну, демографічну, соціальну, інформацію у вигляді рядів динаміки, прогнозних моделей, оцінок і т.д.; комерційну інформацію - інформацію з підприємств та фірм про їхню продукцію, ціни, керівників та інше; інформацію комерційних пропозицій - інформацію про купівлю - продажу по визначених товарних групах; ділові новини в сфері економіки і бізнесу.[5, 15]

Кризова ситуація в економіці  України обумовлює такий стан, коли найактуальнішою є інформація про внутрішні та зовнішні ринки  збуту. Для управління конкурентоспроможністю підприємства важливим стає ретельний  аналіз конкуренції, для якого найчастіше не вистачає грунтовної інформації. Тому на практиці насамперед прагнуть детально вивчити окремі складові конкурентних переваг - продукції, технології, компетенції  персоналу, управління. Можна виділити такі основні напрями маркетингових  досліджень: дослідження споживчих  товарів, ринків товарів промислового призначення, дослідження з метою  пошуку ділових партнерів та соціологічні дослідження. Швидкими темпами розвивається надання такої послуги, як перевірка  надійності партнерів, специфіка якої в Україні полягає в необхідності створення двосторонньої системи  і відповідної інфраструктури. Основними  проблемами при її здійсненні є розосередженість і важкодоступність інформації, небажання  господарських підприємств подавати в офіційні органи повну інформацію про свою діяльність, певна відносність  інформації про конкретне підприємство. Вітчизняні маркетингові фірми в  основному орієнтуються на іноземних  замовників. Це пояснюється тим, що платоспроможність іноземних організацій  значно вища, ніж вітчизняних. Для  нерезидентів вигідніше користуватися  послугами українських інформаційних  підприємств, ніж самостійно вивчати  український ринок. Крім того, більшість  вітчизняних підприємств ще не в  повній мірі усвідомили важливість глибокого  вивчення ринків. Цей інформаційний  попит підприємств задовольняють  організації, які діють на інформаційному ринку і надають інформаційні послуги. Створення ринку інформаційних  послуг у країні перебуває на початковому  етапі, який відображає труднощі переходу від централізовано-планової економіки до вільного підприємництва. Основними причинами такої ситуації є те, що в основної маси підприємців тільки формується розуміння важливості інформації, необхідності створення інформаційної інфраструктури ринку, відсутність єдиної державної політики і стратегії щодо розвитку ринку інформаційних послуг.[16, 110]

Найпоширенішими на ринку  інформаційних продуктів України  через їх прийнятні ціни й розгалужену  систему розповсюдження є товари в друкованій формі - довідники й  ділова періодика. Видавцями випускається тільки два види довідників - адресні  й адресно-номенклатурні. Їх можна  розділити на універсальні, галузеві, регіональні. До недоліків їх роботи відносять невисоку оперативність  довідників викликану тривалим терміном друкування, відсутність довідників по нових галузях народного господарства: аудит, маркетинг, реклама, тощо. Разом  з тим майже завжди в таких  випадках з’являються електронні копії  цих довідників.

Інформаційна продукція  видавництв економічних газет і  часописів складається з газет, журналів, бюлетенів, а також цінових  та інформаційних стрічок. Економічні газети мають, як загальну спрямованість, так і галузеву. У бюлетенях (наприклад, Ukrinform Business News) друкують оперативну й  аналітичну інформацію по галузях промисловості, фінансах, прайс-листи тощо. У рядках (наприклад, “Новини Ділового Світу”) викладаються оперативні повідомлення про важливі проекти, огляди кредитного, валютного ринків України та інші. В економічних журналах (наприклад, ”Економіка України”) публікують інформаційно-аналітичні матеріали. На сьогодні кожне з періодичних  видань прагне паралельно видавати електронну копію. Зазначимо, що практично відсутня спеціалізація газет і журналів по галузях народного господарства, сегментах ринку й інше.

Генераторами біржової та фінансової інформації є брокерські компанії, банки. Найбільш відомі на Заході агентства, які пропонують доступ до біржової і фінансової інформації - Reuter і Teletrade. Телекомунікаційні вузли CS/Monolit, Relcom-Україна, ELVISTI та інші пропонують матеріали інформаційних агентств, доступ до світових баз даних, глобальних мереж та багато іншого. Важливим ресурсом INTERNET є Word Wide Web (WWW), в якому існують сервери практично будь-якої тематики. Найчастіше використовуються рубрики, які стосуються інформації про діяльність компаній, продукти і послуги, фінанси та інвестиції, тощо [19, 246].

Глобалізація світових процесів, що відбуваються в економіці призвела до того, що в створенні економічних  статистичних баз даних і наданні  послуг на їхній основі значна роль належить державним і міжурядовим  організаціям. Серед них можна  назвати “OECD" (бази даних по економічній  статистиці країн і зовнішньої торгівлі), “GSI-ECO", яка не тільки готує бази даних “EUROSTATCRONOS", але і надає  послуги діалогового доступу  до них, а також обчислювальний центр  з економічних і суспільних наук (“WSR“), що працює разом з австрійським інститутом економічних досліджень (“WIFO“), який пропонує доступ до широкого спектру міжнародних і національних баз даних по світовій економіці, що містять зведення про глобальні  зміни в структурі промислового виробництва, торгівлі, фінансової діяльності. Пошук статистичної інформації в  основному буває прямим, адресним, здійснюється по формальних ознаках  об'єкта (країна, показник та інші). Користувач, як правило, одержує можливість статистичного  опрацювання знайденої інформації, як за допомогою засобів, що надаються  діалоговою інформаційною системою, так і власними засобами при передачі результатів пошуку в ЕОМ користувача.