Сучасний стан та проблеми функціонування ринку ділової інформації України

Економічна статистична  інформація, як правило, не потрібна в  чистому, непереробленому вигляді  для більшості видів ділової  діяльності. Але вона є насамперед об'єктом аналізу і досліджень. Комерційна інформація необхідна підприємцю насамперед для добору партнерів, пошуку клієнтів, встановлення контактів із ними, а також для того, щоб  бути в курсі діяльності партнера або клієнта, що дасть впевненість  у повній інформованості про нього. Доступ до комерційної інформації дозволяє також вивчати діяльність конкурентів  і їхню продукцію, відслідковувати  регулюючі дії організацій, які  працюють в цій сфері бізнесу., як приклад, серед відомих західних фірм, що працюють у цьому сегменті, можна назвати Dow Jones News/Retrieval [20].

Сегмент інформації для спеціалістів охоплює: юридичну інформацію; електронні збірники указів, постанов, інструкцій і інших документів, виданих органами державної і місцевої влади; науково-технічну інформацію - довідкову інформацію і дані в галузях фізики, техніки, інформатики; фахову інформацію - спеціальні дані й інформація з галузей різних наук, медицини, педагогіки, астрології та інші; доступ до першоджерел - бібліографічну і реферативну інформацію, а також  доступ до повного тексту електронних  даних.

Останній сегмент масової, споживчої інформації містить:

• інформацію служб новин і агентств преси;
• споживчу інформацію - місцеві новини, погоду, програми радіо - і телепередач, розклад транспорту, довідники про готелі, ресторани, інформацію по прокату машин та інше.

Серед західних постачальників інформації новин найвідоміша служба NEXIS і ін. В Україні робляться  успішні спроби в даному напрямку. На жаль, коли ця інформація надходить  на комп'ютер користувача, вона в значній  мірі стає застарілою. До найбільших інформаційних  і комп’ютерних мереж України  відносять Українське національне  інформаційне агентство, ВІККІ, СВІТ, ELVISTI, електронну комп’ютерну газету “Все-всім“. Типова споживча інформація включає  місцеві новини, відомості про  погоду, програми радіо - і телепередач, розклад транспорту, довідники по готелях, ресторанах, інформація з прокату  машин та іншу інформацію. Характерними прикладами таких фірм, що надають  подібну інформацію, є американські служби “Source" і “CompuServe". В Україні  сегмент масової, споживчої інформації розвинутий найменше через слабкий  розвиток комп’ютерної мережі звичайних  споживачів.

Основними постачальниками  електронної інформації на ринку  виступають центри-генератори баз даних, центри-розподільники інформації на основі баз даних та інформаційні провайдери. Згідно оцінок спеціалістів витрати на створення баз даних окупаються в середньому за 3-5 років за умови постійного оновлення інформації. Для забезпечення ефективності витрат на підготування баз даних виробник електронної інформації повинен:

• орієнтуватися на надання унікальної інформації;
• орієнтуватися на значне число користувачів, і для цього передбачати різноманітні засоби доступу до бази даних;
• працювати разом із розробниками програмного забезпечення, що полегшують і спрощують використання каналів поширення інформації;
• розробляти ефективний механізм ціноутворення відповідно обсягам наданої інформації і її цінності;
• застосовувати нові технології, що забезпечують зниження витрат не тільки на етапі поширення інформації, але і для її підготовки, включаючи збір і зберігання.

Щоб уникнути невдалих вкладень у бази даних слід уникати таких  негативних факторів: невідповідність  вимогам ринку; вузьке або дрібне тематичне і видове охоплення; помилки  і неповнота даних; наявність  застарілої інформації або недостатньо  часте оновлення даних[16, 122].

Власники (або генератори інформації) баз даних створюють  власні служби у вигляді інформаційних  мереж і надають послуги через  них. Саме це сприяло появі на ринку  інформаційних посередників - провайдерів, під якими розуміються організації  або особи, які професійно займаються платним інформаційним обслуговуванням  зовнішніх клієнтів на комерційній  основі з використанням послуг інформаційних  служб, що було пов'язано з усвідомленням  корисності і цінності інформації і  ростом потреби в інформаційних  послугах та перевищенням критичної  маси аудиторії користувачів. Проте  цей вид діяльності властивий  розвинутому інформаційному ринку  і в нашій країні поки що не одержав  масового поширення. Розвиток сучасних інформаційних послуг у світі  стало можливим тільки завдяки тому, що в більшості країн існували загальнодоступні і недорогі служби передачі даних. В Україні ж висока вартість послуг прямого доступу  до баз даних не дозволяє цим базам  даних набрати критичну масу числа абонентів, що зробили б їхню роботу економічно доцільною.

У сфері побутових послуг сумісне підприємництво приймає  широкий розмах, що пов’язується з  необхідністю об’єднання професіоналів  різних профілів та ресурсів по мірі розвитку тенденції “інформаційних розваг“. Успішно діючі організації цього  сектора все в ширших масштабах  залучають до створення програмних засобів нові покоління-розробників, які можуть бути розкиданими по цілому світі. Ці взаємодії не будуть повністю трансформуватися у внутрішні, а  скоріше навпаки будуватися на представленні  долі акцій і системі заохочувальних разових зарплат. Це дозволить розділити  можливий ризик, а також можливий прибуток між партнерами, що в усіх відношеннях залишаться незалежними.

В цілому можна сказати, що постачальники інформаційних послуг, які займають передові позиції, повинні  поставити перед собою наступні цілі: розширити участь на всіх стадіях  створення доданої вартості інформаційного продукту - розробки, синтезу і поширення; захистити діючі на даний час  способи створення доданої вартості і види інформаційного продукту від  існуючих чи можливих конкурентів; посилити творчий процес при одночасному  дотриманні фінансової безпеки.

Також слід наголосити, що навіть при розвитку ринку ділової електронної  інформації в Україні, є значні проблеми по формуванню інформаційного суспільства в цілому [12, 204].

Інтенсивна інформатизація більшості сфер людського життя  та діяльності є нині одним з визначальних глобальних чинників для подальшого соціально-економічного та інтелектуально-духовного  розвитку людства. Цей процес характеризується наступними рисами:

• обмін інформацією набуває глобального характеру, державні кордони та відстані вже не є суттєвою перешкодою для руху інформаційних потоків;
• значно зросли можливості збору, обробки, зберігання, передачі інформації, доступу до неї;
• суттєво зросло і продовжує зростати значення доступу до інформації для розвитку різних сфер людської діяльності;
• відбувається перехід до нових форм зайнятості населення, зокрема, формування нових трудових ресурсів за рахунок збільшення кількості зайнятих в інформаційно/інтелектуально орієнованих видах робіт;
• безпрецедентно зросла кількість персональних та корпоративних контактів на глобальному рівні, розгортаються процеси формування трансдержавних і транснаціональних спільнот;
• спроби урядів обмежити вільне поширення інформації всередині їхніх країн об’єктивно призводять до гальмування розвитку таких країн.

Цій фазі розвитку відповідає нове суспільно-економічне середовище - інформаційне суспільство, яке нині формується у світі й характеризується розвиненою інформаційно-комунікаційною інфраструктурою та прискореним  розвитком високотехнологічних  галузей економіки, різким збільшенням  доступу громадян до інформації, освіти, культурних надбань, можливостей роботи і спілкування, реалізацією нового, більш високого рівня прав і свобод громадян і, нарешті, високими темпами  економічного зростання [5, 17].

Формування сучасної моделі інформаційного суспільства в Україні  повинно стати одним з пріоритетних завдань держави як фундаментальна передумова повноцінної, на рівноправних засадах інтеграції нашої держави  у європейські та загальносвітові  процеси, збереження політичного суверенітету, економічної незалежності, конкурентоспроможності та процвітання, національної самобутності, гармонійності духовно-культурного  розвитку людини та суспільства, формування зрілого громадянського суспільства, правової держави та демократії.

2.2 Сучасний стан  ринку ділової інформації.

Інформаційні технології та продукти сприяють зростанню людського  капіталу, полегшують та прискорюють  процес пізнання (отримання інформації), перетворення інформації на знання, які трансформуються в ідеї, що є основою інновацій. Завдяки широкому використанню інформаційної продукції та послуг створюються нові умови для діяльності та розвитку суспільства не тільки в економічній площині, а й у соціальній сфері, політиці. Активний процес інформатизації є передумовою розвитку економіки, заснованої на знаннях. Через це у світовій інфраструктурі підвищується значимість розвитку ринку ІКТ на новому етапі розвитку економіки.

За даними Організації  з економічного співробітництва  та розвитку (Organisation for Economic Co-Operation and Development - OECD), у 2007p. загальний обсяг ІКТ ринку країн-членів даної організації склав майже 2483 млрд. дол. США, що складає 84 % від обсягу світового ІКТ ринку [10, 39].

Найбільшим був сегмент  комунікацій, який склав 50,7%. Майже чверть зайняв сегмент комп'ютерних послуг. Найменшою (10,3%) була частка програмного забезпечення, а питома вага комп'ютерних апаратних засобів на ІКТ ринку склала 14,3%.

Така структура закономірна  та є наслідком широкого використання в усіх сферах суспільного життя  локальних мереж та мережі Інтернет. Також збільшується потреба у  засобах, які забезпечують їх функціонування (комунікаційно-апаратне обладнання).

На відміну від обсягів  експорту-імпорту ІКТ розвинутих країн OECD, обсяг українського експорту та імпорту є невеликим. За даними Держкомстату України, експорт комп'ютерних послуг у 2003р. склав лише 5,9 млн. дол. США.

За 2003-2006 pp. експорт зріс майже у 15 разів (до 86,8 млн. дол. США), але питома вага його у загальному експорті послуг у 2007р. склала 1,2%, а у загальному обсягу експорту товарів і послуг — 0,2%. Протягом того ж періоду обсяг імпорту комп'ютерних послуг перевищував експорт у 1,5—3 рази, що свідчить про недостатність пропозиції цих послуг власного виробництва. Загалом же імпорт комп'ютерних послуг має також невеликі обсяги - це всього 3% від загального обсягу імпорту послуг та 0,2% від всього обсягу імпорту товарів і послуг. У 2007р. імпорт склав лише 2,4 дол. США на 1 жителя України. Такі дані свідчать про недостатній рівень розвинутості даного сегмента ринку ділової інформації країни [8, 40].

Розглянемо стан загального обсягу виробництва та реалізації послуг у сфері інформатизації протягом 2003-2006 років. Безперечно, навіть зважаючи на інфляційні процеси, величина даних показників значно збільшувалася щороку, і у 2005 р. порівняно із 2003р. зросла майже у 7-8 разів, а обсяг послуг.

У 2006 р. у США обсяг комп'ютерних послуг на 1 особу сягав 967,3 дол. США, у Японії - 599,6; у Німеччині — 894,1; уФінляндії - 479,6 [7,40], тоді як в Україні обсяг вироблених і реалізованих послуг у сфері інформатизації на 1 особу склав відповідно 24,4 та 26,6 грн., причому населенню щорічно було надано їх в розрахунку на 1 особу на суму 3 грн.

Проведений аналіз свідчить не тільки про те, що такий сегмент  ринку як населення недостатньо  охоплений ІКТ послугами, а й  про серйозні проблеми функціонування та розвитку ринку ділової інформації в Україні, що потребує подальшого вивчення та оцінки.

Стосовно ринку програмних засобів слід зазначити, що, за орієнтовними даними, сьогодні тут працюють близько  300 фірм, 70% з яких знаходиться у м. Києві. При цьому безпосередньо комерційним розробленням програм займається менше третини їх, решта — дистрибуцією та системною інтеграцією. Розробки здійснюються лише в галузі прикладного програмного забезпечення. Основна частка припадає на системи бухгалтерського обліку, офісного діловодства, банківські системи, так звані Інтернет-продукти. Решта категорій ПЗ представлена недостатньо або не представлена взагалі. Значний обсяг вітчизняного ринку програмних засобів становлять різноманітні інформаційно-пошукові системи, а також комерційні, юридичні та інші бази даних.

Створення програмних засобів  є однією із сфер діяльності, де реально  може бути використаний великий науково-технічний  потенціал України. Слід зазначити, що через недостатність попиту на програмні засоби на внутрішньому ринку  через низький рівеньзастосування інформаційних технологій створення  цих засобів може стати складовою  національної економіки у разі орієнтації їх на експорт. Прикладом може слугувати досвід Індії, де у цій галузі створено близько 200 тис. робочих місць для висококваліфікованих фахівців, а також успіхи Ірландії, Ізраїлю, Пакистану і Таїланду.

Для розвитку такої галузі Україна має високоосвічені, кваліфіковані  і порівняно дешеві трудові ресурси (найважливіший фактор), а також  достатню телекомунікаційну інфраструктуру. Діяльність у цьому напрямі дасть  змогу створити велику кількість  робочих місць для висококваліфікованих фахівців, зменшити відплив інтелектуального потенціалу з України і забезпечити  у перспективі зростання обсягів  надходжень до бюджету від оподаткування  новостворених підприємств, а також  сприятиме створенню іміджу України  як високотехнологічної держави.

У 1994 р. відбувся перший продаж ліцензій, що давали право на використання програмних продуктів на визначену кількість робочих місць. Це говорить про те, що деякі кроки до цивілізованого ринку ділової інформації в Україні вже зроблено.