Функції та принципи менеджменту Зед

— в'їзд фізичних осіб;

— переміщення товарів;

— судноплавство і перевезення вантажів;

— переміщення капіталу;

— придбання власності;

— переказ коштів.

Роз'яснення кожного з названих питань можна знайти у відповідних виданнях і враховувати в практичній діяльності. Так, у частині переміщення товарів як основної форми ЗЕД головне значення належить принципу (режиму) найбільшого сприяння. Зазначений принцип поширюється також на квотування і ліцензування.

Водночас ГАТТ робить деякі винятки з цього принципу, до яких, зокрема, належать такі:

— виробам обробної промисловості з країн, що розвиваються, надається пільговий режим порівняно з аналогічною продукцією промислово розвинених країн;

— поступки членам торгових союзів, наприклад ЄС, не поширюються на країни, що не належать до них;

— країнам, що довільно вживають дискримінаційних заходів до товарів із визначеної країни, остання не зобов'язана надавати РНС;

— країнам, що не підписали угоду, не завжди дається такий самий режим, як країнам, що приєдналися до неї;

— країни іноді роблять винятки, виходячи зі свого законодавства, що діє до моменту підписання ГАТТ;

Винятки вводяться також під час війни або посилення міжнародної напруги.

Слід також додати, що ГАТТ дала світу основний комплекс принципів, за якими проводяться торгові переговори і контроль за їх реалізацією.

Значна частина специфічних принципів діє на регіональному рівні. Для України особливий інтерес становлять принципи ЗЕД у Європейському Союзі (ЄС). Вони містяться в так званій Білій книзі (1985 р.) і включають:

— контроль і оформлення документів на товари, що перетинають національні кордони;

— свободу пересування осіб для працевлаштування або постійне місце проживання в будь-якій країні;

— уніфікацію технічних норм і стандартів;

— відкриття споживчих ринків;

— лібералізацію фінансових послуг;

— поступове відкриття ринку інформаційних послуг;

— лібералізацію транспортних послуг;

— створення сприятливих умов для промислового співробітництва з урахуванням законодавства про права на інтелектуальну і промислову власність;

— усунення фіскальних бар'єрів.

Національні принципи ЗЕД закріплюються в законодавчих актах відповідних країн. Оскільки всі країни використовують тією чи іншою мірою механізми державного регулювання ЗЕД, то існує і відповідна правова основа таких дій.

Щодо зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств, то її принципи закріплені в ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" [1]. Причому ці принципи охоплюють і діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні.

Система згаданих принципів включає:

— суверенітет;

— свободу;

— юридичну рівність і недискримінацію;

— верховенство закону;

— захист інтересів суб'єктів підприємницької діяльності;

— еквівалентність обміну.

Законодавства інших країн також містять принципи такої діяльності, яких повинні дотримуватися не тільки національні, але й іноземні суб'єкти господарської діяльності.

Принцип суверенітету означає незалежне здійснення зовнішньоекономічної діяльності народом України на території своєї країни, а також точне виконання всіх міжнародних договорів і зобов'язань.

Свобода зовнішньоекономічного підприємництва включає добровільність дій у цій сфері суб'єктів такої діяльності, розмаїтість форм дотримання вимог законодавства і виключне право власності суб'єктів ЗЕД на всі отримані результати.

Принцип юридичної рівності і недискримінації складається з таких правил, як рівність перед законом усіх учасників ЗЕД, включаючи державу, недопущення яких-небудь обмежень, не передбачених законодавством, незалежно від форм власності, місця розташування та ін.

Верховенство закону покликане виключити будь-який вплив підзаконних актів, що негативно позначаються на зовнішньоекономічній діяльності, порівняно з законами України.

Захист інтересів суб'єктів ЗЕД полягає в тому, що держава охороняє ці інтереси відповідно до національного законодавства як на території України, так і за її межами згідно з нормами міжнародного права й умовами усіх ратифікованих міжнародних договорів.

Принцип еквівалентності обміну виключає демпінг при ввезенні й вивезенні товарів.

 

8.суб'єкти  та об'єкти менеджменту зед

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

В Україні зовнішньоекономічна діяльність отримала правовий статус з прийняттям Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" (1991 р.).

Зовнішньоекономічна діяльність є похідною від зовнішньоекономічних зв'язків і складовою господарської діяльності. Поява зовнішньоекономічних зв'язків зумовлена дією таких основних факторів:

• збутом надлишкових товарів і послуг. Насичення потреб у середині країни на товари і послуги національного виробництва призводить до необхідності пошуку зовнішніх ринків для реалізації надлишкового продукту;

• відсутністю в національному господарстві необхідних засобів і предметів праці, які б забезпечували процес виробництва (машини, устаткування, нові технології, сировина, матеріали, електроенергія, нафта, газ тощо). Розширення цього напряму зовнішньоекономічних зв'язків пояснюється тим, що неможливо та економічно недоцільно здійснювати виробництво в межах окремої країни усієї номенклатури певної продукції, наприклад, продукції машинобудування.

Розширення зовнішньоекономічних зв'язків, крім того, пояснюється нерівномірністю розміщення природних ресурсів в країнах і регіонах, що потребує їх певного перерозподілу за допомогою міжнародної перебудови.

Об'єктами зовнішньоекономічної діяльності є різноманітні види господарської діяльності, які здійснюються в зовнішньоекономічній сфері. За функціональною ознакою види зовнішньоекономічної діяльності складаються з наукової, виробничої, торгівельної діяльності та інших видів діяльності.

Наукова діяльність - сфера розумової діяльності, в якій здійснюються розробка і теоретична систематизація знань про дійсність, що використовуються для підвищення ефективності виробництва матеріальних і духовних благ. Ця сфера передбачає взаємозв'язок між науково-дослідними і дослідно-конструкторськими роботами, з одного боку, масовим виробництвом - з іншого. В зовнішньоекономічній сфері такий зв'язок забезпечується здійсненням наукової, науково-технічної, науково-виробничої та іншої кооперації з іноземними суб'єктами господарської діяльності.

Перетворення науки на важливу продуктивну силу суспільства виявляється у швидкому зростанні в більшості розвинутих країн світу витрат на науку. Наприклад, у США витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) становлять 2,7% внутрішнього валового продукту. Водночас до 18% цих витрат покривається за рахунок іноземного капіталу. Сфера НДДКР перетворилася на один із найважливіших факторів, поряд з якісним удосконаленням трудових ресурсів, економічного зростання, конкурентної боротьби.

Виробнича діяльність — процес взаємодії між людьми, їх вплив на природу й формування рис і здібностей людини, необхідних для створення матеріальних і духовних благ та послуг. Виробництво матеріальних благ характеризується знаряддям праці; взаємодією людини з природою, засобами виробництва і людьми, які володіють виробничим досвідом і приводять у рух ці засоби виробництва тощо. В зовнішньоекономічній сфері вирішення зазначених питань забезпечується здійсненням виробничої з іноземними суб'єктами господарської діяльності.

Торгівельна діяльність - діяльність з виконання посередницьких функцій між виробництвом і споживанням, яка дає змогу створені у суспільстві блага довести до споживачів. Торгівля є самостійною галуззю, що здійснює діяльність із купівлі-продажу товарів.

Товар - будь-яка продукція, послуги, роботи та інші майнові права, призначені для продажу.

Міжнародна торгівля займає особливе місце в системі господарських зв'язків, міжнародних економічних відносин. Масштаби міжнародної торгівлі постійно зростають. Міжнародна торгівля визнає всі види міжнародного співробітництва, включаючи міжнародну виробничу діяльність, міжнародний обмін технологічними новинами, активною торгівельною діяльністю на міжнародному та внутрішньому рівні.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію в зовнішньоекономічній сфері, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності можуть бути всі суб'єкти господарської діяльності: господарські організації; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності; зовнішньоекономічні організації, утворені органами державної влади або органами місцевого самоврядування України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності класифікуються за правовим статусом, за місцем перебування та здійснення зовнішньоекономічної діяльності, за належністю капіталу тощо .

За правовим статусом суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності можуть бути:

• фізичні особи;

• юридичні особи;

• об'єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, що не є юридичними особами;

• структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, що не є юридичними особами.

Фізичні особи - це громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України. Громадянами України є особи, які належать до громадянства України; іноземними громадянами - особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України; особами без громадянства (апатриди) - особи, які не належать до громадянства будь-якої держави. Іноземні громадяни та особи без громадянства об'єднуються поняттям "іноземці".

Для визначення цивільної дієздатності громадянина України застосовується законодавство України; іноземного громадянина - законодавство держави його громадянства; особи без громадянства — законодавство країни її постійного місця проживання.

За законодавством України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття), а також яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, або неповнолітня особа з моменту реєстрації шлюбу або якщо вона записана матір'ю або батьком дитини. Володіючи повною дієздатністю, фізична особа має право вступати у цивільні правовідносини, тобто укладати договори, відповідати за заподіяну шкоду тощо.

В більшості західних країн вік дієздатності фізичних осіб визначено з 18 до 21 років: у Великобританії, Німеччині фізична особа визнається дієздатною з 18 років, у США в різних штатах - від 18 до 21 року; Швейцарії та Японії - з 20 років; Аргентині - з 22 років.

Правовий статус фізичних осіб - громадян України як суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на території України визначається законодавством України з урахуванням норм міжнародного права; за межами території України — за законодавством держави їх перебування, нормами міжнародних угод, принципами міжнародного права, міжнародними звичаями. Громадянам України - суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності на території іноземних держав надасться обсяг прав відповідно до законодавства та міжнародних договорів держави їх перебування. Громадяни України можуть звертатись до компетентних органів держави перебування за захистом порушених прав. Будь-яке обмеження майнових прав громадян України за кордоном вважається дискримінацією.

Юридичні особи - організації, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України, в тому числі юридичні особи, майно та капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність лише за наявності правоздатності — здатності юридичної особи мати майнові чи немайнові права та обов'язки. Правоздатність юридичної особи визначається її статутом (положенням). Статутом (положенням) зазначаються найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації тощо. Юридичні особи можуть здійснювати зовнішньоекономічну діяльність тільки за напрямками, визначеними статутом (положенням), відповідно до законодавства України, законодавства іноземної держави (у разі здійснення зовнішньоекономічної діяльності на її території); міжнародних угод. Законодавство іноземної держави регламентує допуск юридичних осіб України на власну територію, визначає сфери та умови їх діяльності. Міжнародні угоди регламентують питання правоздатності юридичних осіб, правового режиму, який їм надається; сфери діяльності тощо.