Iнноваційний процес і йогo сутність

 

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                                    2

РОЗДІЛ 1.ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС І ЙОГO СУТНІСТЬ                            4

РОЗДІЛ 2.МОДЕЛІ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ                                         7

РОЗДІЛ 3.УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ                       ПІДПРИЄМСТВА                                                                                                 17

ВИСНОВКИ                                                                                                           29

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                                       31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми:У складний період відродження ринкових відносин, коли вкрай важливими завданнями є збереження промислового комплексу, його структурна перебудова і забезпечення подальшого науково-технічного розвитку, проблема підвищення ефективності інноваційної діяльності вітчизняних підприємств набуває принципового значення, оскільки її вирішення дасть змогу перейти до створення і використання технологій більш високого рівня, а отже, прискорити економічне зростання національної економіки.

В сучасних умовах господарювання вітчизняним підприємствам особливу увагу слід приділяти розв’язанню  таких важливих задач, як постійний  пошук порівняльних переваг з  метою підвищення конкурентоспроможності, виявлення шляхів максимізації прибутку, боротьби в умовах зростання конкуренції  і швидкого реагування на зміни мікро  та макросередовища. Важливою умовою ефективного розв’язку цих задач є розвиток економіки на основі моделювання інноваційних процесів.

Питанням вивчення інноваційного процесу було присвячено багато праць як зарубіжних так і вітчизняних вчених,зокрема: У. Абернаті, Ф. Андерсен, К. Кларк, Р. Моборн, Р. Росвел, Р. Такер, М. Ташман, Дж. Уттербек, Р. Хендерсон, Й. Шумпетер, Е. Ф. Янсен, О. Динкін, П. Завлін, С. Іванюта, С. Іллянкова, А. Казанцев, Н. Кондратьєв, Р. Міхаєв, А. Тітов, О. Амоша, Ю. Бажал, О. Бутнік- Сіверський, А. Гальчинський, В. Геєць, О. Дацій, М. Йохна, Д. Крисанов, В. Россоха, В. Семиноженко, І. Федулова, Л. Федулова, А. Чухно та ін. Проте, не зважаючи на всю цінність проведених досліджень, результати перетворень у світовій і вітчизняній економіці, зумовлені досягненнями науково-технічного прогресу,широким впровадженням прогресивних технологій та високотехнологічної продукції, потребують постійного вдосконалення методів управління інноваціями та моделювання інноваційного процесу.

 

Мета дослідження. Активізація інноваційної діяльності підприємств є не лише ключовим фактором успіху в конкурентній боротьбі, а й умовою виживання на ринку. Модернізація технологій, оновлення асортименту, удосконалення систем організації та управління дозволяють підприємствам адаптувати свою продукцію до вимог ринку, скорочувати витрати, стабілізувати і покращувати фінансово-економічні результати діяльності. Значимість інновацій обумовлює необхідність розроблення прогресивних моделей інноваційного процесу, які повинні впливати із інтенсивності здійснення інноваційної діяльності, скорочення термінів створення інновацій, а також зміни функцій і складу учасників інноваційного процесу. Метою даної роботи є дослідження основних моделей інноваційного процесу,розроблених західними вченими-економістами,виявлення їх ключових характеристик та розроблення моделі інноваційного процесу як результату синтезу різноманітних підходів.

Об`єкт досліження: сучасні підприємства,яким необхідно знати і розуміти теоретичні основи закономірності процесу формування, структуру,джерела зростання, методи оцінки й напрями ефективного використання інноваційного потенціалу.

Предметом дослідження є досить актуальна і гостра тема розвитку інноваційного потенціалу підприємства, основна увага приділяється вивченню складових інноваційного потенціалу, чинника впливу, напрямами його підвищення.

Методи дослідження. Для виконання даного завдання використовувалась сукупність наукових і прикладних методів наукового пізнання

Структура роботи обумовлена метою та завданням дослідження.Робота складається із вступу ,трьох розділів,висновку,списку використаної літератури.

 

Розділ 1. ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС І ЙОГО СУТНІСТЬ

Всю сукупність процесів і явищ, що відбуваються на підприємствах  різних галузей народного господарства, можна умовно поділити на дві групи  — традиційні і інноваційні. Традиційні процеси і явища характеризують звичайне функціонування народного  господарства, його галузей і підприємств, а інноваційні — розвиток останніх на якісно новому рівні. Впродовж тривалого  періоду, коли економіка функціонувала  і розвивалась переважно за рахунок  екстенсивних факторів (застосування постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів — персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні процеси і явища. Оскільки екстенсивні  фактори практично себе вичерпали  або їх дія стала економічно невигідною, розвиток та інтенсифікація сучасного  виробництва мають базуватися переважно  на нових рішеннях у галузі технології, техніки, організаційних форм і економічних  методів господарювання. Опрацювання, прийняття і реалізація таких  рішень складають зміст так званих інноваційних процесів.

Процесний підхід трактує  підприємство як множину процесів і  проектів, що взаємодіють у створенні  нової вартості для клієнта, в  тому числі при здійсненні інноваційної діяльності.Відповідно до процесного підходу інновації трактують  як певну послідовність подій, які  ведуть до створення нового продукту, послуги або нової технології. Одночасно поняття інновації,трактованої  як зміна, яка веде до виникнення нової  властивості,відповідає концепції  організації, яка спирається на процеси, щовідіграють важливу роль у діяльності підприємства і управлінніним. У цьому зв’язку інновацію необхідно розглядати безпосередньо в контексті інноваційного процесу.

Інноваційний  процес – це процес створення, освоєння і поширення тих технікоекономічних ідей, практичне застосуванняяких призводить до отримання певного суспільноекономічногоефекту.

Інноваційний процес має  циклічний характер. Основніетапи перебігу інноваційного процесу наступні:

1. Фундаментальні дослідження,  завданням яких є отримання  нових знань і відкриття найбільш  суттєвих закономірностей розвитку  природи і суспільства, нових  взаємозв’язків міжявищами. Фундаментальні  дослідження генерують ідеї дляінноваційної  діяльності, проте не пов’язані  з комерційноюдіяльністю і не  завжди мають практичне застосування;

2. Прикладні дослідження,  які спрямовані на визначенняшляхів  практичного застосування вже  відкритих раніше явищта процесів;3. Дослідноконструкторські розробки, які є завершальноюстадією наукових  досліджень (розроблення конструкції  інженерного об’єкту, технологічних  процесів, проектування новоготовару  та його випробовування);

4. Дослідноекспериментальні  роботи, пов’язані з перевіркою  результатів наукових досліджень;

5. Освоєння промислового  виробництва;

6. Маркетинг інноваційний, тобто діяльність щодо створення  попиту на інновацію;

7. Дифузія інновації, тобто  розповсюдження дотепер використаної  інновації в нових умовах або  місцях застосування.

Індивідуальний  характер інноваційних процесів пов’я

зується із особливою  роллю інтелектуального капіталу у  створенні і перебігу цих процесів. Інтелектуальний капітал і пов’язані  з ним знання, а також креативність людини є вирішальним для організації  і управлінні інноваційними процесами. На практиці, інновація (інноваційний процес) повинна бути предметом управління, в якому потрібно поєднати усі елементи, що складають інноваційний процес: джерела задумів, її ринкове обґрунтування, а також справу організації перебігу цього процесу.

Інновації сьогодні є ключовим чинником здобування конкурентної переваги, зростання, а також досягнення прибутків у підприємстві. Це поняття охоплює ряд елементів, таких як, наприклад, стратегія інновації, розвиток нового продукту,креативний підхід до вирішення проблем, управління задумами, ідеями. Кожний з цих елементів є дуже важливим сам у собі. Водночас виконання кожного з них частково приносить лише часткові результати. Ті елементи, які виглядають абсолютно різними, мусять бути інтегровані спільною стратегією,якщо мають бути мобілізовані у боротьбі за зростанням компанії. Підприємства, які досягають успіхів у досяганні прибутків, генерованих наявними технологіями і досягнутою інноваційністю, оволоділи вмінням асоціювання їх технологічного розвитку з комплементарними вміннями в інших сферах бізнесу, таких як виробництво, дистрибуція, людські засоби, маркетинг або обслуговування клієнта. Можна, отже,сказати, що на сьогодні необхідним є комплексний підхід доінновацій, який трактує інноваційність як зінтегрований процес, що з’єднує внутрішні одиниці підприємства з його оточенням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2.МОДЕЛІ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Основою інноваційного процесу  є процес створення й освоєння нововведення, що починається з фундаментальних  досліджень, спрямованих на отримання  нових наукових знань і виявлення  найзагальніших закономірностей, необхідних для створення інновацій.

Оідомий учений Р.Ротвелл, досліджуючи  в ретроспективі природу інноваційних процесів, показує, що вони розвивалися  за прогресивною схемою - від простих  лінійних моделей до складніших інтерактивних. Спочатку вважали, що інновації послідовно проходять шлях дослідження, винаходу та його впровадження, тобто, власне, появи інновації та її розповсюдження.

Згодом інноваційний процес почали розглядати як складнішу структуру, у якій суттєву роль відіграють фактори  й умови, що виникають та діють  поза межами сфери досліджень і розробки, а саме - у технологічній та ринковій сферах. Такі елементи є, на перший погляд, уже й у простих лінійних моделях, однак за новим уявленням вони взаємодіють разом з елементами синергії та зворотного зв’язку, що підсилює активність й ефективність інноваційних процесів, поступово збільшує потенціал системи, опираючись на сприятливі умови, що можуть виникати на різних етапах інноваційного процесу внаслідок розвитку науково-технологічної сфери, зміни структури попиту, місткості ринку, діяльності у сфері маркетингу й збуту тощо.

Проте поряд зі сприятливими умовами  активізації інноваційної діяльності можуть виникати й ризики як у технологічній, так і в ринковій сферах. У ці моменти фірма може задіяти свою дослідницьку систему, щоб отримати нові знання, котрі сприятимуть подоланню проблемних ситуацій на будь-якій зі стадій інноваційного процесу. Якщо в простих лінійних моделях і навіть в інтерактивних дослідження розглядали як перший етап інноваційного процесу, що має лише продукувати нові ідеї та гіпотези для їх подальшого розроблення, то в новому ракурсі теоретичної думки сутність інноваційного процесу набула вигляду вкрай складної, різнобічної діяльності, що охоплює багато взаємопов’язаних елементів.

Найповніше сутність інноваційного  процесу за цим підходом визначає модель “ланцюгового зв’язку” (“Лат-Нпк”), що її запропонували Кляйн і Розенберг [20, с.274], яка передбачає поєднання чотирьох загальних функцій: стратегії інноваційної продукції з виявленням сприятливих можливостей через дослідження потенціалу ринку; аналітичне (системне) конструювання з отриманням дослідних зразків; технологічна діяльність у виробничому середовищі з виготовлення промислових зразків та їх випробування, уточнення конструкції й організація виробництва; забезпечення каналів виходу нової продукції на ринок, тобто комерціалізація винаходу. Особливістю цієї моделі є те, що вона не обов’язково визначає інноваційний процес як рух тільки вперед, від ідеї до винаходу і його комерціалізації. На противагу лінійним моделям вона передбачає цілком імовірними й такі варіанти, коли виникає потреба повернутися на ранні стадії інноваційного процесу, щоб подолати труднощі, які можуть виникнути на шляху просування ідеї.

Розглянувши в монографії інноваційні  процеси, П.Харів та О.Собко запропонували модель їх розвитку (рис. 1), згідно з якою інноваційний процес у динаміці можна зобразити рядом стадій, етапів і виконавців, які відображають трансферт нововведень у матеріальне виробництво: від зародження і проведення фундаментальних досліджень, проектно-конструкторських розробок, створення дослідних зразків, їх випробування в лабораторіях до організації серійного чи масового виробництва новинок та їхньої реалізації й обслуговування [19, с.94].

Рис. 2.1. Модель інноваційного процесу: стадії, етапи, виконавці

 

Як бачимо, інноваційний процес включає  дві стадії: розроблення та комерціалізацію. Це пояснюється тим, що створення новинки не закінчується її появою на ринку, а триває і після її впровадження, тому що під час дифузії нововведення постійно вдосконалюється, що дає змогу розширити ринки його збуту.

Основні загальновідомі етапи інноваційного  процесу можна відобразити у  вигляді його простої ланцюгової моделі (рис.2. 2):

Як відомо, наріжним каменем створення  будь-якого виду нової продукції  є наукові розробки. Адже перш ніж досягти сфери виробництва, наукову ідею формують у галузі фундаментальних наук, конкретизують у прикладних дослідженнях і втілюють у конструкціях, схемах, технологіях.

Інноваційний процес починається  з фундаментальних, суто теоретичних  досліджень (ФД), спрямованих на одержання нових наукових знань і виявлення найістотніших закономірностей. Мета ФД - розкрити нові зв’язки між явищами, пізнати закономірності розвитку природи й суспільства стосовно їх конкретного використання. Теоретичні фундаментальні дослідження не пов’язані з вирішенням певних прикладних завдань. Однак пріоритетне значення фундаментальної науки в розвитку інноваційних процесів визначається тим, що вона служить ґенератором ідей, відкриває шляхи в нові галузі знання.