Автор работы: Пользователь скрыл имя, 14 Декабря 2012 в 22:55, курсовая работа
Музика — невід'ємна частина людської культури. Цілком можливо, що люди відкрили музику ще до того, як навчилися рахувати і говорити. Дослідження показали, що кожна дитина народжується, принаймні, із зачатками музичного таланту.
У деяких людей музичне мислення виявляється особливо добре виражено. Музично обдарована дитина з раннього віку виявляє цікавість до музики. На другому році життя вона вже вірно співає улюблені мелодії і зазвичай може досить точно повторити мелодію, яку чує уперше. А в 5 років багато обдарованих дітей вже уміють читати ноти з листа і грати на якому-небудь музичному інструменті.
Встyп.
Розділ 1 Мyзика і мозок
Звyки і мозок.
1.2 Музика в голові
1.3 Музичне мислення.
Розділ 2 Сприйняття музики.
2.1 Естетична оцінка консонансу і дисонансу
2.2 Використання музичних засобів з метою реабілітації студентів.
2.3 Проблемне навчання y формyванні професійно-творчого мислення стyдента-мyзиканта.
Висновок.
Список використаної літератyри.
М.Махмутов пропонує створення проблемної ситуації за таких умов [5, с.93]: при організації практичної роботи учнів; при спонуканні учнів до порівняння, зіставлення й протиставлення; при спонуканні учнів до попереднього узагальнення нових фактів; при формулюванні гіпотез.
У контексті викладених способів досить ефективним є наступне завдання: при роботі над технічно складним місцем твору (хорового, інструментального) запропонувати учневі придумати вправи, які полегшать цю роботу. Виконання даного завдання можливе лише на підставі вже наявного досвіду, однак до розряду творчих можна буде віднести тільки вперше винайдені вправи, а не актуалізовані старі.
Розвиток музичного мислення учня нерозривно пов’язаний зі здатністю осмислення логіки музичної мови, розуміння якої “засноване на образному порівнянні виразних засобів музики, які служать передачі її художнього змісту, із засобами словесної мови, які здійснюють передачу думок” (Л.Мазель). Завданням, що сприяє спрощенню розуміння музичної мови як засобу комунікації, може бути наступне: наприклад, при розучуванні сонат віденських класиків, запропонувати учневі виконати кожну фразу від імені будь-якого з персонажів опери, що відповідає характеру сонати, яка виконується. Подібні завдання можна використовувати також при роботі над хоровими сценами з опер. По можливості можна використовувати словесні репліки, які допоможуть осмислити фразування, зробити їх живими та емоційними, відповідними до людського мовлення. Це завдання, як правило, викликає глибокий емоційний відгук в учнів, дозволяє актуалізувати наявні знання з курсу історії музики, здійснює інтегративні міжпредметні зв’язки. Запропоновані прийоми та завдання визначають можливі шляхи їх застосування в музичній педагогічній практиці. Знання педагогом сутності та правил моделювання проблемних ситуацій дозволить йому творчо підійти до педагогічного процесу. Необхідно відзначити, що ефективність використання проблемного навчання буде простежуватися тільки у процесі системного підходу, тобто при створенні системи проблемних ситуацій. Також необхідно враховувати вікові й індивідуальні можливості учнів і тим самим сприяти їх розвитку. Проблемне навчання не слід розглядати як єдиний універсальний спосіб і намагатися все навчання побудувати на його основі. Необхідно враховувати, що не весь навчальний матеріал доцільно викладати проблемно. Частина інформації викладається в готовому вигляді, з наступним залученням її при аналізі тих або інших явищ. Для практики навчання доцільно використовувати сполучення різних методів. Але від того, які методи переважають, який характер здобуває діяльність учнів (пошуковий, творчий або відтворюючий), можна говорити про те, який вид мислення розвивається більшою мірою.
Висновки
Щоб перетворити художнє враження в судження про художнє, потрібно навчитися пояснювати свої власні несвідомі відчуття, потрібно знати свої власні схильності й можливості реагувати на враження.Щоб висловити хоча б одне коштовне судження, потрібно вміти порівнювати художні враження між собою; виходячи з їхньої природи й своєрідності, потрібно знайти точку зору, завдяки якій можна наблизитися до суті твору.
Музика, що не дотримується основних умов людського досвіду сприйняття часу, повинна мати іншу естетику. Цей вид музики можна сприйняти тільки інтелектуально.Сприйняття музики залежить від рівня звуковисотного й поліфонічного слуху, голосового апарата, знання й слухового засвоєння основних елементів музичної мови. Тому про повноцінне сприйняття музичних творів можна говорити лише тоді, коли образне мислення здійснюється паралельно з усвідомленням логіки художньої форми й ідейно-естетичного змісту музичних образів.
З музично-психологічної точки зору, консонанс і дисонанс є носіями тієї ж пари контрастних функцій, які лежать в основі ладу - стійкості й нестійкості. Дисонанс створює враження про тяжіння; консонанс дає йому дозвіл (розв'язання), після чого виникає відчуття заспокоєності, стійкості.Музика в навчанні й праці, так само як і під час відпочинку, здатна збудити й заспокоїти, підбадьорити й розвеселити, надихнути й надихнути. Маючи велику силу психофізіологічного впливу, вона здатна додати спокій і рух, легкість і вага, збудити те або інше емоційне враження.
Через музику вдається одержати поняття про містерії буття, торкнутися їх зі здивованою цікавістю, проникнути в схованки, про які іноді думаєш зі здриганням. Так людина і його музика запитують світ, відбиваючи й з'єднуючи в пережитому досвіді руйнуюче й те, що творить, негативне й позитивне.
Музика діє як посередник між життям розуму й життям почуттів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Антонова-Турченко О.Г., Дробот Л .С. Музична психотерапія. Посібник- хрестоматія. - К., 1997.
2. Брусиловський Л.С.
3. Казанцева Л.П. Автор в музыкальном содержании. М., 1998.
4. Любан-Плоїща Б., Побережная Г., Белов О. Музыка и психика. Издательский дом «АДЕФ-Украина» 2002
5. Медушевский В.В. Интонационная форма музыки. М., 1993.
6. Могендович М.Р., Полякова В.Б. К физиологическому анализу влияния музыки на человека // Совещание по проблемам высшей нервной деятельности. 21 .е: Тез. Докл. - М. 196, -С. 204-205.
7. Музыка души. Введение в музыкотерапию. - СПб., 1992.
8. Назайкинский Е.В. Звуковой мир музыки. - М., 1988.
9. Назайкинский Е.В. О психологии музыкального восприятия. - М.,1972.
10. Петрушин В.И. Музыкальная психотерапия. Теория и практика. - М., 1999.
11. Полякова В.Б. О возможности применения музыки для стимуляции умственной работоспособности // Физиологические характеристики умственного и творческого труда. - М., 1969.
12. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. М.: Владос, 1999
13. Роджерс Н. Творчество как усиление себя // Вопросы психологии. -1990.-№1.
14. Тарасов ГС. Потребность в классическом музыкальном искусстве как психологический феномен // Психологический журнал. - 1993. - Т.Н. -№6
15. Фудин Н.А., Тараканов О.П., Классик С. Л. Музыка как средство улучшения функционального состояния студентов перед экзаменом //Физиология человека. - М., 1996. - Т.2. -№ 2.
16. Элькин В. Целительная магия музыки. Гармония цвета и звука в терапии болезней. - СПб., 2000
17. Арстанов М.Ж. Проблемное обучение в учебном процессе вуза / М.Ж.Арстанов, М.Г.Гарунов, Ж.С.Хайдаров; под общ. ред. П.И.Пидкасистого. – Алма-Ата: Мектеп, 1979. – 80 с.
18. Асафьев Б.В. О музыке XX века. – Л.: Музика, 1982. – 200 с.
19. Загвязинский В.И., Атаханов Р. Методология и методы психолого-педагогического исследования. Учебное пособие. – М.: Академия, 2005. – 254 с.
20. Кудрявцев Т.В. Проблемное обучение: истоки, сущность, перспективы. – М.: Знание, 1991. – 123 с.
21. Левина М.М. Технологии профессионального педагогического образования. Учебное пособие для ВУЗов. – М.: Академия, 2001. – 272 с.
22. Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. – М.: Педагогика, 1972. – 188 с.
23. Нейгауз Г.Г. Об искусстве фортепианной игры: записки педагога. – М.: Музыка, 1987. – 176 с.