Особливості музичного сприймання молодших школярів

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

 

 

Факультет культури і мистецтв

                                                                Кафедра музичного мистецтва

 

 

 

ПСИХОЛОГІЧНІ  ОСОБЛИВОСТІ МУЗИЧНОГО       СПРИЙМАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

 

 

 

 

 

Курсова робота

студентки  ІV курсу

групи КММ – 41

Таран Любові

Науковий керівник

кандидат педагогічних наук,

професор  Тайнель Е.З.

 

 

 

 

 

 

Львів -  2012

                                             

                                                   ЗМІСТ

 

ВСТУП...……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ І. ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ МУЗИЧНОГО СПРИЙМАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ……………………………………………………….4

1.1.Емоційний аспект впливу музики наймолодших школярів…………………………………………….……………………………......4

1.2.Прийоми  та  методи розвитку  музичного  слуху  молодших школярів...…11

РОЗДІЛ ІІ. ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК МУЗИЧНОГО СПРИЙМАННЯ  МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ………………………………...18

2.1.Етапи розвитку слухання музики в I-IV класах…………………………………………………...……………………….…..18

2.2.Формування музичного сприйняття молодших школярів………….………..22

ВИСНОВКИ…………………………………………………….………………….31

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ…..……………………………….34

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                            

                                              ВСТУП

 

Актуальність  дослідження.  Перебудова освіти в Україні на принципах гуманістичного підходу до дитини передбачає створення умов для розвитку її творчих здібностей і пробудження інтересу до пізнання. Вже в дошкільному, а потім і у молодшому шкільному віці, сприймання музики є одним із засобів формування особистості дитини. Яскраві музичні враження сприяють залученню дітей до музичного мистецтва у процесі різних видів музичної діяльності, а саме: сприймання, виконавства і творчості. Сприймання музики є провідним видом музичної діяльності. Розвиток сприймання збагачує всі творчі прояви дітей. В дитини у процесі розвитку музичного сприйняття змінюється й інтерпретація музики – від бідних, одиничних, конкретних характеристик до яскравих, розгорнутих, багатих уявлень.

Об’єктом дослідження є розвиток музичного сприйняття школярів.

       Предмет – розвиток музичного сприйняття в початковий період    музичного розвитку дітей.

       Метою дослідження є теоретичне обґрунтування важливості сприйняття музики як основи формування у школяра естетичної свідомості. 
       Музика є одним із наймогутніших засобів виховання, що надає естетичного забарвлення всьому духовному життю людини.

        Завданням слухання музики є:

- розвивати пізнавально-творчі  можливості учнів в активній  музичній діяльності;

- розвивати у дітей,  в процесі прослуховування музичних  творів, музичну пам’ять та мислення завдяки виявленню в їх звучанні подібного та відмінного;

- збагачувати уявлення  дітей завдяки знайомству з  різними музичними образами творів /на початковому етапі навчання на матеріалі авторської або програмної музики з текстом діти отримують навички визначення музичних образів,характеру музики/.

- за допомогою сприймання  музики поглиблювати знання та  вміння молодших школярів співати,читати,записувати  музику;

- підготовка молодших  школярів  до глибшого та ціліснішого  сприйняття  творів вже в старших  класах,закладання основи вміння  визначати музичні стилі[19, 24-26].

    Як предмет дослідження, музичне сприйняття є складною і багатогранною проблемою. Потрапляючи в коло інтересів різних наук, проблема музичного сприйняття вивчається відповідно в різних аспектах. У теорії музичного сприйняття, головним чином, досліджується вплив різних чинників на музичний розвиток особистості, а також характер їх цілеспрямованого використання у процесі музичного виховання. Музика, образотворче мистецтво, література, запропоновані комплексно, є тими чинниками, які здатні сформувати певне музичне сприймання, відчуття, а також зародити у дитині потребу творчої діяльності.

Проблема формування музичного  сприйняття має глибоку історію. Накопичення величезного обсягу теоретичного матеріалу призвело до виникнення у ХХ ст. науки про  музичне сприйняття, яка на сучасному  етапі виступає як наука про закономірності процесу формування та функціонування суб'єктивного музичного образу. У становленні цієї науки велику роль відіграли праці Б. Асаф'єва, Н. Гродзенської, О. Костюка, Є. Назайкінського, Б. Теплова, В. Шацької, а також багатьох інших вітчизняних і зарубіжних учених.

Також визначними працями  є «Методика розвитку музичного слуху» О.Ростовського та «Загальні риси музичного розвитку, властиві молодшим школярам» Л. Хлєбнікової , які чітко окреслюють важливість сприймання музики у молодшому шкільному віці.

Отже, сприймання музики є  невід’ємною частиною музичного  розвитку молодших школярів, яка збагачує учнів як естетично так і духовно, розширює їхнє уявлення, допомагає розрізняти за характером, образом та напрямком. Створення у слухачів відповідного настрою на сприймання музики є важливою умовою формування музичного сприйняття школярів.

Структурно курсова  робота складається зі вступу, двох розділів, які включають чотири параграфи, висновків, списку використаної літератури

(24 найменувань) та налічує  35 сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

 

 

 

 

 

    РОЗДІЛ І. ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ МУЗИЧНОГО СПРИЙМАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1.Емоційний аспект  впливу музики на молодших  школярів

Музичне мистецтво – особлива форма відбиття дійсності, в якій найважливішу роль відіграють почуття  та емоційна сфера. Пізнання, що відбувається у процесі сприймання музики, специфічне, воно не може зводитися лише до діяльності думки, але обов’язково повинно  являти собою єдність емоцій та розуму, свідомості та почуттів.

У педагогічному аспекті  виділяють три типи емоцій, які  можна співвіднести з триступеневою  структурою музичного сприйняття, яку  умовно розрізняють дослідники О. Рудницька  та Т. Завадська, підкреслюючи їх важливість та специфічність у формуванні перцептивних та інтелектуальних умінь музичного  пізнання:

1. "Емоції вираження", в яких виявляється безоціночне  недиференційоване ставлення до  музичного мистецтва, яке ґрунтується  на інтуїтивних відчуттях, що  відповідають перцептивному сприйманню  музичних звучань, їх слуховому  розрізненню.

2. "Емоції переживання" - усвідомлення особистісного смислу  музичного твору, на основі  яких здійснюється розуміння  виразно-змістовного значення музики.

3. "Емоції співпереживання", які характеризуються злиттям  суб'єктивного переживання з позицією  автора й виконавця, внаслідок  чого здійснюється естетична  оцінка й інтерпретація емоційно-образного  змісту музики[17, 45].

Із самого раннього дитинства  дитину оточує різноманітна музика, що здійснює на неї емоційний вплив (хоча далеко не все сприймане буває  гідне дитячої уваги). Діти яскраво  реагують на музику, що проявляється в  їхніх емоціях.

Завдяки систематичним музичним заняттям у дитячому садку в багатьох дітей цілеспрямований розвиток музичного сприйняття починається  до школи. Вони знайомляться з доступними їм художніми творами, вчаться усвідомлювати через свої переживання зміст, характер музики, розрізняти засоби музичної виразності, запам'ятовувати почуте. Формувати інтерес до музики важливо з перших же уроків, інакше пізніше може виникнути негативне відношення до серйозної музики, і тоді перебороти це відношення вчителеві надзвичайно складно.

Чим частіше діти слухають твори різних композиторів, тим більший  інтерес вони починають проявляти  до їхньої творчості, впізнаючи їхні твори серед інших. Н.Л. Гродзенська  писала, що, слухаючи музику, учні вже  в IV класі можуть розрізняти твори  В. Моцарта та Л. Бетховена. Діти знаходять, наприклад, що музика В. Моцарта світла, сонячна в порівнянні з музикою

 Л. Бетховена, що  відрізняється мужністю, волею, героїзмом[22].

Г.Ананченко  говорив, що молодший шкільний вік дуже сприятливий для розвитку музичних здібностей дітей. Саме в цей період вони найкраще засвоюють основи музичних знань і навичок, у них з’являється розуміння змісту художніх творів, формується естетичне ставлення до дійсності[24].

Сприймання музики молодшими  школярами тісно пов'язане з  руховими переживаннями (ритмічні рухи, спів). Тому їм ближча ритмізована і  мальовнича музика, яка відповідає їхньому досвіду й потребі  в активних виявах. Дітям властиві інтерес до почуттєво забарвлених  музично-слухових вражень, прагнення  до новизни, до вияву в звучанні музики життєвих зв'язків. Вже шестилітні учні здатні визначати не лише загальний  характер музики та її настрій, а й  схоплювати характерні ознаки певного  жанру, наприклад, колискової пісні, танцю, маршу, передавати їх у пластиці своїх  рухів, жестах, міміці.

У молодших школярів яскраво  виявляється емоційність сприймання. Однак емоційний відгук дітей  цього віку має свої особливості: реагуючи на музику безпосередньо й  активно, вони не усвідомлюють емоційні стани, які нею викликаються. Тому діти не говорять, наприклад, про свої внутрішні переживання ("мені було сумно"), а оцінюють загальний  характер музики ("була сумна музика"). Спостерігаються значні відмінності в музичному розвитку дітей залежно від їх індивідуальних особливостей. Одні з них «музичні» за всіма показниками, інші відрізняються своєрідним поєднанням окремих музичних здібностей. Так, здатність сприймати і переживати музику, вважає Л. Хлєбнікова, може поєднуватися з посередніми голосовими даними, добрий розвиток музичного слуху не завжди супроводжується схильністю до творчості. Одні діти можуть слухати музику не відволікаючись, інші навіть не уявляють, що це таке — спеціально слухати музику; деякі діти можуть чисто і виразно виконувати знайомі пісні, мають елементарні уявлення про музику, інші байдужі до неї, оскільки жили у несприятливих для цього умовах. Зрозуміло, що внаслідок цього можливості музичного розвитку дітей на уроках музики різніх[21, 18].

Водночас, на думку Л. Хлєбнікової, можна виокремити й загальні риси музичного розвитку, властиві молодшим школярам:

1. Діти мають певний досвід  спілкування з музикою, різноманітнішою  стає музична діяльність. Виконання  пісень і танців, утілення музично-ігрових  образів у русі набуває виразності, що свідчить про змогу учнів  передати своє ставлення до  музики. У них з'являються улюблені  пісні, танці, ігри, вони здатні  навіть мотивувати свої музичні  вподобання, оцінювати твори, виявляти  художні інтереси. У дітей помітними  стають вияви музичних здібностей, особливо в царині мелодійного  слуху. Учні можуть впізнати  знайому пісню, визначити не  тільки характер музики, але й  її настрій. У них поступово  налагоджується вокально-слухова  координація, диференціюються слухові  відчуття — більшість дітей  здатна розрізнити високі й  низькі звуки в інтервалах  квінти, кварти, терції.

2.  У сфері сприймання музики можливості дітей досить широкі: їм доступні такі основні жанри, як пісня, танець і марш, близька музика зображального характеру. Через незначний обсяг довільної уваги першокласників, твори повинні бути невеликими за обсягом, з яскравим музичним образом.

3.  У сфері співу можливості дітей залежать від попередньої музичної підготовки: їх співацький діапазон може складатися від кількох звуків до октави і більше. Водночас у всіх дітей голосовий апарат ще не сформувався, дуже тендітний, змикання складок крайове. Це вимагає обережного й послідовного розвитку діапазону голосу, обмеження сили звучання.

4.  У сфері творчості можливості першокласників такі: вони легко відгукуються на різні творчі завдання, можуть імпровізувати на заданий образ, створювати ритмічні й мелодичні імпровізації на дитячих музичних інструментах, інсценізувати знайому пісню або інструментальну п'єсу зображального характеру [2, 96].

Слід враховувати, вважає Н. Ветлугіна, що молодший шкільний вік багатий на приховані можливості розвитку, які важливо своєчасно помітити і підтримати. Однаково недопустимо вважати молодших школярів менш розвиненими, ніж вони є насправді, як і перебільшувати їхні можливості. Вдумливе ставлення до вікових особливостей, фізичного і психічного розвитку дітей дасть учителеві можливість цілеспрямовано, без шкоди для вихованців здійснювати їхнє музичне навчання і виховання. Аналіз процесу музичного розвитку дитини, на думку вченої, дає конкретний матеріал, який свідчить про життєву правду цього положення. Процес музичного розвитку не відбувається автоматично під впливом виховання і навчання. Цілком очевидно, що засвоєння дітьми однакового віку одного й того ж змісту не всіх їх приводить до одного рівня музичного розвитку[6, 47]