Особливості музичного сприймання молодших школярів

- під час ознайомлювання  дітей з програмною музикою,  краще не розкривати заздалегідь її назви, щоб учні спочатку визначили характер самої музики, а потім вже спробували дати їй свою назву, виходячи з того, що вони почули, пережили й осмислили;

- виникненню уваги,  бажання послухати музику сприяє  не тільки те, що говорить вчитель,  а й як він говорить: якщо  вчитель робить це з захопленням,  емоційно, музика знаходить більш  гарячий відгук, ніж коли це  робиться сухо, в’яло, формально;

- на першому етапі  сприйняття вчитель повинен спрямувати  увагу дітей не на окремі  якості твору, а на сам процес  руху, його організацію і динаміку. При повторних сприйняттях слово  вчителя повинно наводити на  розкриття виражальних засобів,  які особливо яскраво характеризують художній образ. Будь-яка діяльність людини ґрунтується на попередній готовності до неї. Тому створення у слухачів відповідного настрою є важливою умовою активного сприйняття музики. Настрій (або установка) — це внутрішній стан готовності людини певним чином сприймати і оцінювати явища дійсності. Вона виступає не лише як схильність організму до певної діяльності, а й як здатність до регулювання динаміки діяльності. Як підкреслюють психологи, саме установка, а не подразник створює основу для реакцій організму в процесі його взаємодії з середовищем. Отже, установка дає змогу передбачити поведінку учнів, програмувати їх діяльність у цілісному процесі музичного сприйняття, коли втручання вчителя небажане. Від установки, створеної у дітей вчителем, залежать зміст думок, образів і асоціацій, що виникають у їх свідомості, глибина естетичних почуттів і переживань, характер впливу музичного твору.

Створюючи певну установку, потрібно враховувати, що готовність учнів  до сприйняття музики залежить не лише від попереднього досвіду і рівня  поінформованості, а й від ціннісних  орієнтацій і пов’язаних з ними потреб, оцінок і думок щодо об’єкта  сприйняття, упереджень і стану учня на даний час. Згадані фактори можуть як сприяти сприйняттю, так і гальмувати, викривляти його. Слід пам’ятати про так звану «межу насиченості», коли в результаті сприйняття однотематичної  або однохарактерної музики у школярів різко знижується готовність до слухання її.

Відомо, що установка ґрунтується  на потребах як джерелі активності людини і ситуації (зовнішньому середовищі), в умовах якої можлива діяльність по задоволенню цих потреб. «Вчителю треба враховувати те, що учні , як правило , віддають перевагу музиці, яка відповідає їх запитам і інтересам. Тільки відповідність змісту твору потребам дітей може перетворити поверхові переживання у глибоко особисті. Без почуттєвого прагнення ніякі, музичні впливи не зможуть схилити дітей до музичної діяльності. Так, наприклад, у підлітковому віці помітно зростає потяг учнів до героїки. Вчитель повинен враховувати це і в музично-естетичному вихованні в першу чергу використовувати  твори героїчного змісту»- стверджує Б. Асаф’єв [1,14].

Створюючи умови, які відповідають змісту музичної діяльності учнів, слїд враховувати перш за все фактори, що мають безпосередній вплив, на процес сприйняття: колектив, психологічний  клімат, приміщення, відволікаючі фактори, музичний твір як об’єкт задоволення  потреб школярів, наявність відповідної ситуації. Відволікаючі фактори пов’язані, з неправильною організацією діяльності учнів (надмірна тривалість занять, висока інтенсивність, одноманітність); несприятливим психологічним кліматом (відсутність позитивного психічного контакту між учнями, між учнями і вчителем, емоційний дискомфорт, неадекватність психічного стану змісту музики); наявністю сильних подразників, що приваблюють мимовільну увагу (нове приміщення, яскравий інтер’єр, сторонні шуми, розмови тощо); відсутністю ситуації, адекватної  змісту музики. Потрібно враховувати також те, що будь-який елемент середовища, що раніше був байдужим для учня, при певних умовах здатний стати сильним фактором впливу на зміст сприйняття (наприклад, дзвінок з уроку, фізіологічний дискомфорт тощо).

Позитивні фактори пов’язані  з правильним режимом діяльності учнів (розподіл активної діяльності і  відпочинку протягом заняття, зміна  вражень, різноманітність занять, організація мікропауз), сприятливим психологічним кліматом, наявністю адекватної ситуації, відсутністю відволікаючих подразників.

На основі знання і врахування потреб школярів, особливостей середовища створюється установка на естетичне сприйняття музичного твору, здійснюється своєрідна настройка слухачів на те, щоб при слуханні музики у них проявилися саме ті психічні і моторні акти, які забезпечать адекватне відображення ідейно-естетичного змісту твору.

Музика як часове мистецтво  сприймається лише в її розвитку, тобто  охоплюється свідомістю як певним чином  розподілений у часі зміст, втілений специфічними виражальними засобами. Процесуальна і звукова природа музики не дає змоги зупинити її рух, повернути назад. Вона ніби нав’язує слухачу свій темпоритм. Зрозуміло, що обсяг вміщеної у творі естетичної інформації не завжди збігається з перцептивними та пізнавальними можливостями слухачів, і вони спроможні сприйняти лише певну норму цієї інформації. У випадку суттєвого перевищення цієї норми слухач виявляється не в змозі сприйняти зміст твору, він ніби захлинається в потоці інформації. Тому тільки при повторних прослухуваннях (завдяки цьому поступово зменшується новизна музики) відбувається процес осягнення ідейно-естетичного змісту музичного твору[24].

Повторні сприйняття твору  виховують у слухачів здатність  до емоційного відгуку на музику, вміння слухати і чути її, поглиблюють музичне сприйняття, розвивають уявлення і навички естетичної оцінки, збуджують інтерес до неї. Кожне нове прослухування викликає інші (за інтенсивністю, емоційним забарвленням, значимістю, характером) почуття і образи, думки і асоціації.

Вчителю слід пам’ятати, що через постійне суб’єктивне оновлення  музичних образів багаторазове сприйняття не є ідентичним повторенням: у залежності від різних умов воно може мати тенденцію як до збагачення суб’єктивних образів, так і до збіднення їх. Останньому можна запобігти, використавши досвід відомих педагогів В. Шацької та Н. Гродзенської. Зокрема, В. Шацька вказує на те, що кожного разу треба звертати увагу дітей на щось нове, ще не засвоєне раніше, не почуте або не усвідомлене. Н. Гродзенська рекомендує не відкладати повторне сприйняття на довгий час. Не тільки кількість повторень визначає успіх запам’ятовування музики, а й правильна організація цих повторень. Діти слухають музику спочатку з невеликими проміжками часу, потім із значно більшими[9, 23].

Часова, процесуальна природа  музики обумовлює і специфіку  діяльності слухачів, яка виявляється у спостереженні за розвитком музичного образу і характеризується як активним, так і пасивним, споглядальним естетичним ставленням слухачів до об’єкта сприйняття. Тобто сам факт слухання музики ще не означає, що її зміст буде осягнутий учнями.

Музичне сприйняття — процес глибинний, малодоступний зовнішньому спостереженню, що ускладнює як діагностику засвоєння музики школярами, так і керівництво ним. Тому в музичному вихованні дітей великого значення набуває така організація діяльності слухачів, яка дає змогу контролювати і спрямовувати її. Це визначає таку важливу умову формування музичного сприйняття, як подання суб’єктивного музичного образу у зовнішній матеріалізованій формі, тобто моделювання сприйняття.

Музичний твір є складною динамічною системою взаємопов’язаних елементів. Осягаючи музику як цілісне  явище, слухач одночасно виділяє  із звукового потоку певні елементи або їх сукупність, які здаються йому найбільш суттєвими. Моделювання  сприйняття школярів дає вчителю  змогу зафіксувати ці суттєві, на думку учня, елементи, контролювати і аналізувати процес сприйняття метою пошуку ефективних шляхів раціонального  керівництва ним. Отже, метод моделювання  виконує дві функції: по-перше, виступає для дітей як засіб пізнання музичного  твору, по-друге, є інструментом вивчення і контролю вчителя за сприйняттям учнів. У поєднанні з іншими методами він допомагає організувати (що дуже важливо!) самостійну роботу учня в процесі сприйняття, спрямувати процес пізнання й осмислення ним музичних вражень[23].

Отже, розглянуті умови, взяті  кожна окремо, не зможуть забезпечити  успішне формування музичного сприйняття школярів. Порушення навіть однієї умови, при дотриманні всіх інших, також буде негативно впливати на цей процес. Тому тільки комплексне забезпечення виділених умов може стати основою успішного керівництва формуванням музичного сприйняття школярів.

 

 

                     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                            ВИСНОВКИ

 

Пізнання закономірностей формування музичного сприймання є одним  із найважливіших завдань теорії й практики музичного виховання. Однак при наявності значної  кількості праць з цієї проблеми у педагогічному аспекті вона вивчена недостатньо.

Кожна наука пізнає закони тієї сфери  діяльності, яку вивчає, і водночас характеризується цими законами. Знання закономірностей формування музичного  сприймання дасть можливість відповісти на численні запитання, які постають перед учителем музики:

1.Емоційний вплив музики  на школяра є невід’ємною частиною  у музичному вихованні та сприйнятті. Завдяки йому у дітей розвивається  уява, пам’ять, увага та інші  риси, що допомагають краще   сприймати музичний матеріал. Дитина  виступає не стільки як об'єкт  виховання, а і як суб'єкт  з усією своєрідністю свого  музичного розвитку.

2. Використання вчителем на уроці найрізноманітніших методів створює можливість більш глибокого співпереживання дітьми музики, розуміння переданих у ній думок, почуттів. На початковому етапі вчитель повинен усіляко домомагати учням у словесному вираженні сприйнятої музики, що надасть школярам більше досвіду та збагатить їхній музичний словник.

3. Щоб цілеспрямовано  розвивати музичне сприйняття  школярів, учитель повинен знати  їхні музичні інтереси, рівень  підготовленості до сприйняття, ступінь емоційної чуйності тощо. Це з'ясовується на уроці під  час опитування. Для виявлення  музичних інтересів учнів досить  попросити назвати улюблені твори,  уподобання та смаки.

4. Виховання музикою має найточніше, найдоцільніше спрямування на розвиток духовного світу кожного школяра. Воно не є ізольованим процесом, а пов'язується із загальним розвитком учня, здійснюється школярів у світ глибоких почуттів і роздумів: про добро і зло, любов і ненависть тощо. При цьому на музичний розвиток учнів благотворно Діють два чинники: багатство музичних вражень, з одного боку, та повторність у контексті становлення цілісної особистості.

5. Слід враховувати, що вплив музики на особистість складається з численних слухацьких вражень, які накладаються одне на одне, поступово збагачуючись і поглиблюючись..

6. У процес сприймання музики включається досвід безпосередніх переживань і роздумів учнів, який формується під впливом музичного мистецтва, а також художній досвід, пов'язаний з виконанням музики. Це дає змогу розглядати музичне сприймання як основу засвоєння школярами втіленого в музичному мистецтві досвіду емоційно-естетичного ставлення до дійсності.

7. Знання вчителем природи музичної асоціативності дає можливість ефективніше формувати музичне сприймання школярів, уникати такої досить поширеної помилки, як акцентування уваги на зображальній здатності музики, нібито доступнішій дітям, і вже від зображальності вести їх до усвідомлення виразності музики. В молодших школярів переважає конкретно-образне мислення, тому їм нібито легше уявити і зрозуміти, що може зображати музика.

8. Розглянуті умови, що до розвитку музичного сприймання взяті кожна окремо, не зможуть забезпечити успішне формування музичного сприйняття школярів. Порушення навіть однієї умови, при дотриманні всіх інших, також буде негативно впливати на цей процес. Тому тільки комплексне забезпечення виділених умов може стати основою успішного керівництва формуванням музичного сприйняття школярів.

Я погоджуюсь з думкою вченої Н.Ветлугіної:«Розвиток музичної сприйнятливості не є наслідком вікового становлення людини, а є результатом цілеспрямованого виховання, підпорядкованого на різних вікових етапах загальним закономірностям».

Отже, саме тому в загальній проблемі формування музичного сприймання особливо виділена важлива ланка – проблема керування процесом музичного сприймання, суть якої полягає у необхідності теоретичного і практичного дослідження залежностей процесу й результату сприймання музичного твору від педагогічних впливів і умов сприймання.

Головним тут постає питання  про те, яким чином численні впливи, як організовані й передбачувані, так  і стихійні, непередбачувані, можуть сприяти процесу музичного сприймання. Щоб забезпечити досягнення мети музичного виховання – формування музичної культури особистості, – необхідно  передусім посилити керівні функції  цього процесу.

Оскільки педагогічне управління музичним сприйманням має своєрідний характер, учитель музики має знати  не тільки методи управління, а й  володіти педагогікою як мистецтвом, бути артистом, який захоплює дітей  своєю любов’ю до музики, наповнювати  їх естетичною радістю та впливати передусім своїм власним виконанням цієї музики та силою образного слова  про музичне мистецтво. Усе це має вирішальне значення для виховного  впливу на підростаюче покоління.

 

   

          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                Список використаної літератури:

 

1.  Асафьев Б. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании. - Л., 1973. - 144с.

2.  Бервецький 3., Хлебнікова Л. Виховувати музичну культуру //Грані творчості: Кн. для вчителя. - К.: Рад. шк., 1989. - СІ26 - 140.