Особливості розподілу дохідних повноважень між рівнями бюджетної системи України

В проекті рішення про  бюджет вказується сума по доходах  та видатках, з визначенням основних дохідних джерел та основних напрямків  асигнувань на фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, на утримання органів державного управління, розмір відрахувань від загальнодержавних податків та зборів, розмір оборотної касової готівки та сума дотації, яку передбачається надати бюджету району.

В проекті рішення про  бюджет на наступний рік передбачається затвердження:

• поквартального розподілу доходів і видатків;
• фонду заробітної плати працівників бюджетних установ;
• плану надходжень по доходах на підприємствах місцевого підпорядкування.

Селищні та сільські Ради народних депутатів затверджують відповідні бюджети на підставі рішення про  затвердження районного бюджету.

Хоча Законом України "Про бюджетну систему України" і передбачено, що затвердження бюджетів здійснюється до 30 грудня року, що передує  тому, на який складено бюджет, але на практиці терміни прийняття бюджетів усіх рівнів порушуються, що негативно  впливає на процес виконання бюджетів. В зв’язку з цим фінансування видатків з районного бюджету  до затвердження його на сесії здійснюється на підставі показників бюджету минулого року з урахуванням індексу зростання  цін на споживчі товари і послуги.

Фінансування бюджетних  установ в такому випадку здійснюється на підставі лімітних довідок. В першу чергу фінансуються видатки на соціальний захист населення, заробітну плату, харчування, придбання медикаментів та енергоносіїв.

Зарахування загальнодержавних  податків і зборів до районного бюджету  проводиться в межах відрахувань, що діяли минулому році (тобто тому, що передує плановому).

Виконання місцевого бюджету  починається з моменту прийняття  його районною Радою народних депутатів. Виконання бюджету полягає в  забезпеченні повного і своєчасного  надходження запланованих доходів  по всіх ланках бюджетної системи і безперебійного фінансування заходів, передбачених планом соціально-економічного розвитку.

Завдання по виконанню  бюджету покладається на райфінвідділ, який координує роботу, пов’язану  з виконанням бюджету.

Кожний із бюджетів, що входить  до бюджетної системи, повинен бути збалансований не тільки за роком, але  й за кварталом. Затверджений поквартальний  розподіл доходів і видатків бюджету  слугує основою для розпису доходів  і видатків відповідного бюджету.

Розпис доходів і видатків – це основний оперативний план, згідно якого доходи і видатки  розподіляються по підрозділах бюджетної  класифікації.

Показники доходів і видатків бюджету, котрі зафіксовані в  розпису, не можуть бути безпідставно змінені, а лише у відповідності  з законодавством України.

Розпорядники бюджетних  коштів мають право витрачати  їх на утримання підвідомчих їм установ, на централізовані заходи або ж розподіляти  їх між нижчестоящими розпорядниками коштів.

У випадку, коли в ході виконання  бюджету виникає значне зниження надходжень від доходних джерел, районна  Рада народних депутатів приймає  рішення про пропорційне скорочення затверджених видатків щомісячно до кінця бюджетного року.

Якщо в ході виконання  бюджету обласною Радою народних депутатів приймається рішення, що призводить до зменшення доходів  чи збільшення видатків районного бюджету, то відсутні кошти для збалансування  районного бюджету компенсуються  з вищестоящого бюджету.

Якщо ж відповідні рішення  не забезпечені фінансовими ресурсами, районна Рада та її виконавчі органи мають право не виконувати відповідні рішення.

У випадку, коли при виконанні  бюджету по окремих кварталах  витрати перевищують доходи, на покриття цієї різниці направляються кошти  оборотної касової готівки, розмір якої повинен бути відновлений до кінця року.

Доходи бюджету, додатково  отримані в процесі виконання  бюджету, суми перевищення доходів  над видатками, що утворилися в результаті збільшення надходжень до бюджету, тобто  вільні бюджетні кошти не підлягають вилученню органами виконавчої влади  вищого рівня. Але це не стосується величини тих сум доходів, які  виявлені на початку бюджетного року як вільні залишки бюджетних коштів та затвердженні відповідно Радою народних депутатів як такі, що підлягають вилученню  до бюджету вищого рівня.

В процесі виконання бюджетів Районна Рада вимагає у виконавчих органів сільських та селищної Рад  звітну інформацію про виконання  їх бюджетів. Аналогічна звітність  подається виконавчими органами районної Ради до обласної Ради. Звіти  про виконання місцевих бюджетів включають інформацію про склад  і розміри їх доходної та видаткової частин, хід та результати виконання  бюджетів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ВДОСКОНАЛЕННЯ ДОХІДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ  МІЖ РІВНЯМИ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ

 

3.1 Державні позики та емісійні доходи

 

 

Державні позики безпосередньо  пов'язані з формуванням і використанням  державного бюджету. Враховуючи це, державні облігації випускаються десятками  видів, в тому числі з найрізноманітнішими  процентними ставками, різними строками погашення (3, 6, 9 місяців, 1 рік), положеннями  про можливості їхнього дострокового погашення тощо. Деякі з них, що випущені на дуже короткий термін обігу ( до 91 дня), називають казначейськими векселями. Вони розміщуються в ході регулярних аукціонів, які проводяться органами НБУ спільно з уповноваженими на це банками. У період, коли гроші вже пов'язані, казначейські векселі продаються на вільному вторинному ринку за цінами, що нижчі від їх номіналу. Вкладник, який купив казначейські векселі, отримує дохід пізніше за рахунок різниці між ціною погашення і нижчою ціною придбання. Якщо власник збереже казначейський вексель до настання строку погашення, то сума його доходу складе більшу вартість, ніж величина фіксованого щорічного відсотка.

Емітентом державних облігацій  від імені уряду виступає Міністерство фінансів або Державне казначейство. Вони можуть випускатися процентними  і дисконтними. Обов'язковим генеральним  агентом з обслуговування і погашення  випусків внутрішніх державних позик  виступає Національний банк України, який право розміщень облігацій передає  тільки визначеним банкам - резидентам. Зокрема, кожен випуск державних  облігацій реалізується генеральним  агентом НБУ через черговий аукціон  шляхом подачі уповноваженими банками  заявки на закупівлю облігацій. Банківські заявки можуть бути двох видів:

По-перше, конкурентні заявки, в яких вказується кількість і ціна придбання пакету облігацій, який хоче придбати банк. При цьому заявка задовольняється лише в тому випадку, коли ціна, що вказана в ній, буде вищою від ціни відсічення. Ціна відсічення - це встановлена емітентом ціна, яка характеризує визначену вартість дисконтованих облігацій, вище якої державі вже невигідно брати гроші в борг.

По-друге, неконкурентні заявки, в яких вказана кількість придбання облігацій за середньозваженою ціною аукціону. За такою заявкою задовольняється вимога у повному обсязі, а середньозважена ціна визначається як сума добутків кількості облігацій на їхню ціну за кожною заявкою, поділена на загальну суму проданих облігацій.

Отримані від реалізації державних облігацій кошти спрямовуються  на цілі, що визначені умовами їх випуску. Водночас вони є цінними  паперами особливого типу. Відсотки за ними держава сплачує з державного бюджету. Це здатне формувати фінансові  піраміди і створювати загрози для  стабільності державних фінансів. Але  загальна вигода державних облігацій  для держави набагато перевищує  можливі затрати на саму реалізацію позик. Адже акумульовані облігаційними  позиками кошти юридичних і фізичних осіб суттєво полегшують і0прискорюють0вирцшення  багатьох проблем структурної перебудови економіки держави, розвитку регіонів, освоєння нових родовищ природних  ресурсів, на які в державному бюджеті  не було коштів. Тому доцільність і  корисність випуску облігацій для  оформлення державного кредиту не повинна  ставитися під сумнів.

Емітентами облігаційних позик в Україні можуть ставати  підприємства усіх форм власності, будь-які  господарські товариства, держава в  особі центральних і місцевих органів влади. В обігу можуть перебувати іменні та пред'явницькі облігації, процентні та безпроцентні (пільгові), облігації з вільним обертанням і обмеженим колом обігу.

Прибуткові облігації містять зобов'язання емітента сплачувати відсотки тільки за наявності прибутку. Такі виплати можуть носити кумулятивний характер, тобто невиплачені відсотки нагромаджуються і підлягають сплаті у наступні роки. Проте законодавством України емісія прибуткових облігацій ще не передбачена;

г) облігації, що передбачають участь емітента у прибутках, облігації з нульовим купоном (зеро-купон). Володіння такими облігаціями дозволяє приймати участь у прибутках емітента. Тобто вони надають право не тільки на фіксований відсоток, але й на визначену умовами емісії участь у прибутках емітента. Правових перешкод для емісії подібним облігаціям в Україні немає, але на заваді постає низька рентабельність підприємств.

Облігації з нульовим купоном (зеро-купоном) можуть ефективно котируватися на вторинному ринку. З наближенням терміну погашення цих облігацій величина дисконту зменшується, а їх курсова вартість зростає. Фактична виплата відсотка інвесторові за цими акціями виконується шляхом погашення облігацій на вторинному ринку за вищою викупною ціною. Ось чому прибутковість цих облігацій вища за доходи від облігацій з купонними платежами, але й ризики вищі. Важливо оволодіти механізмом емісії та обертання на ринку цінних паперів державних облігацій та казначейських векселів, особливостями купівлі й продажу урядових облігацій (ЄЄ і НН). Значні можливості в Україні для реалізації інвестиційних проектів у регіонах втрачаються в наслідок відсутності муніципальних облігаційних позик. Водночас місцеві позики скорочують відплив з регіонів коштів і стимулюють розвиток інфраструктури фондового ринку, в т.ч. й відпрацювання депозитних, біржових, розрахункових і клірингових технологій.

Емісійний дохід – це сума перевищення надходжень. Отриманих  емітентом від продажу власних  акцій або інші корпоративних  прав та інвестиційних сертифікатів, над номінальною таких акцій  або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів (при  їх первинному розміщені ), або над  ціною зворотного викупу при повторному розміщенні інвестиційних сертифікатів та акцій інвестиційних фондів.

Закон про прибуток у чинній редакції встановив єдині принципи оподаткування операцій з цінними  паперами як для професійних учасників  фондового ринку, так і для  інших суб’єктів підприємницької  діяльності.

Отже, спочатку треба згадати, що таке «емісійний дохід» у розумінні  Законі про прибуток.

Так, згідно з п. 1.27 цього  Закону дохід – це « сума перевищення  надходжень. Отриманих емітентом  від продажу акцій або інших  корпоративних прав та інвестиційних  сертифікатів, над номінальною вартістю таких акцій або інших корпоративних  прав та інвестиційних сертифікатів ( при їх первинному розміщенні). Або  над ціною зворотного викупу при  повторному розміщенні інвестиційних  сертифікатів та акцій інвестиційних  фондів».

Як бачимо, для правильного  розуміння змісту цього терміна  слід його проаналізувати з кількох  точок зору.

По – перше, у цьому  пункті Закону про прибуток чітко  визначено виключний перелік  об’єктів, від операцій з якими  може виникнути емісійний дохід, а саме;

- власні акції емітента;

- власні корпоративні  права емітента;

- інвестиційні сертифікати.

Таким чином, емісійний дохід  для мети обкладання податком на прибуток не може виникнути за операціями з  векселями, облігаціями тощо.

По – друге: визначено  стадії, на яких може виникнути такий  дохід:

- первинне розміщення;

- повторне розміщення.

Причому на етапі повторного (вторинного) розміщення емісійний  дохід у розумінні п. 1.27 Закону про прибуток виникає в інвестиційних  фондів.

Тепер про аналізуємо внесені  до Закону про прибуток зміни (див. таблицю 3)

Таблиця 3 Характеристика змін, внесених в Закон про прибуток

Пп. Закону про прибуток	Вплив на оподаткування  до внесення змін	Вплив на оподаткування  після внесення змін
4.2.9	Не включаються до складу валового доходу суми одержаного платником  податку емісійного доходу	Не включаються до складу валового доходу суми одержаного платником  податку емісійного доходу
5.3.7	Не включаються до складу валових витрат витрати на виплату  емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав	Не включаються до складу валових витрат витрати на виплату  емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав

 

3.2 Податкова система та її роль у формуванні доходів бюджету

 

Доходи Державного бюджету  України формуються за рахунок: податку  на додану вартість, акцизного збору, податку на прибуток підприємств  усіх форм власності і підпорядкування (крім комунальних) у розмірах, визначених Законом про Державний бюджет України на наступний  рік) надходжень  від  зовнішньоекономічної  діяльності, доходів від приватизації державного майна та  від його реалізації, кредитної плати за оренду майна  цільових майнових комплексів загальнодержавної  власності; внесків до Пенсійного фонду, фонду   ліквідації наслідків  Чорнобильської катастрофи та соціального  захисту населення; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення та інших фондів, передбачених законодавством України; надходжень від внутрішніх позик; перевищення доходів над видатками Національного банку України; повернутих державних коштів (відсотків по державних позиках і кредитах та повернутих позик); плати за спеціальне використання природних ресурсів та інших доходів, встановлених законодавством України.