Вища освіта України і Болонський процес

Під час реформи системи  освіти після Другої світової війни  до категорії закладів вищої освіти перейшли виші фахові школи, дипломи яких лише нещодавно впритул наблизилися до у ніверситетського рівня.

Концепція традиційного німецького університету базується на неогуманістичнія теорії В. Гумбольдта, згідно з якою університет є центром розвитку та пропаганди знань, підготовки висококваліфікованих кадрів.

Сьогодні для вищої  освіти Німеччини характерна взаємодія федерального уряду та урядів земель: регулярно збирається конференція міністрів освіти земель, є також Спілка ректорів ВИЗ. Більшість серйозних документів вони створюють спільно. Створено також комісію з наукового планування. ВНЗ фінансуються землями на 94%, центром — на 6% (1993 p.). Близько 7,8% фінансування університетської науки здійснює приватний сектор економіки.

Сьогодні систему німецької  освіти можна схематично показати таким чином: початкова школа (4 роки) - середня школа ( 8-річне реальне училище або 9-річна гімназія) - вища школа (університети, педагогічний ВНЗ, вища школа мистецтв або вищий технічний навчальний заклад).

3.5 СИСТЕМА ВИЩОЇ  ОСВІТИ ФРАНЦІЇ

Отримати вищу освіту, маючи повну  середню, можна у 78 університетах. 453 ВНЗ, переважно монодисциплінарних, мають невеликий (кілька сотень) контингент студентів. 25 відсотків студентів навчається у приватному секторі, який налічує 5 університетів і більшість з 453 спеціалізованих закладів вищої освіти. Близько 2/3 студентів країни навчаються у державних університетах, і майже кожен із них - великий заклад з десятком і більше тисяч студентів, що мас адміністративну і наукову ради, раду викладачів і студентів, якими керує президент. Університети є об'єднанням «одиниць підготовки і пошуків» (UFR-Unites de formation et de recheche) з основних дисциплін на чолі з обраними директорами, а також більш звичних нам інститутів і шкіл (технологічних, політичних чи юридичних студій, професіоналізованих, підготовки вчителів, загальної адміністрації чи менеджменту, туризму, зв'язку, преси, соціального та економічного розвитку, міжнародних відносин і багато інших). Не дивно, що лише університети присвоюють понад десять різних кваліфікацій.

4. ОСНОВНІ ПІДХОДИ ТА  ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ЗОНИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ  ВИЩОЇ ОСВІТИ

Упродовж п'яти років  європейське освітнє співтовариство консолідується задля освітньої концепції Болонського процесу: формування на перспективу загальноєвропейської системи вищої освіти, названої Зоною європейської вищої освіти, яка ґрунтується на спільності фундаментальних принципів функціонування. Із 1998 по 2003 рік у рамках Болонського процесу відбулося багато різнорівневих зустрічей, робочих нарад, конференцій тощо.

У рамках Болонського процесу  було сформульовано шість ключових позицій:

1. Уведення двоциклового навчання. Фактично пропонується ввести два цикли навчання: 1-й - до одержання першого академічного ступеня і 2-й - після його одержання. При цьому тривалість навчання на 1-му циклі має бути не менше 3-х і не більше 4-х років. Навчання впродовж другого циклу може передбачати отримання ступеня магістра (через 1-2 роки навчання після одержання 1-го ступеня) і/або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-S років).
2. Запровадження кредитної системи. Пропонується запровадити у всіх національних системах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. За основу пропонується прийняти ECTS (Європейська система перезарахування кредитів (залікових одиниць трудомісткості)), зробивши її нагромаджувальною системою, здатною працювати в рамках концепції «навчання впродовж усього життя».

3. Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитацій них агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що отримали випускники. Одночасно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.

4. Розширення мобільності. На основі виконання попередніх пунктів передбачається істотний розвиток мобільності студентів. Окрім того, ставиться питання про розширення мобільності викладацького й іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців.
5. Забезпечення працевлаштування випускників. Одним із важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання й уміння випускників повинні бути застосовані і практично використані на користь усієї Європи. Усі академічні ступені й інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій має бути спрощене. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до диплома, який рекомендований ЮНЕСКО.
6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із головних завдань, що має бути вирішене в рамках Болонського процесу, є залучення в Європу більшої кількості студентів з інших регіонів світу. Вважається, що введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної системи накопичення, легко доступних кваліфікацій тощо, сприятиме підвищенню інтересу європейських та інших громадян до вищої освіти.

5. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ  БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

Болонський процес започатковано  на зустрічі міністрів освіти 29 Європейських країн 10 червня 1999 року. Підписана ними Болонська декларація передбачувала до 2010 року створення спільного Європейського простору вищої освіти. Головною метою декларації учасники визнавали (на початку процесу) інтенсифікацію європейської мобільності випускників вищих учбових закладів. Така мобільність вважалася базисною для підвищення конкурентноздатності європейської системи вищої освіти та її випускників на світовому ринку праці.

Надалі головна мета процесу, незмінна за змістом, підлягала  уточненню та деталізації відносно стратегії її досягнення, головних завдань, стандартів, тощо, під час наступних регулярних зустріч учасників процесу в період 1997-2003 pp. (Лісабон. Болонья. Прага. Берлін). Регулярні зустрічі міністрів країн-учасниць відбуваються що два роки. Наступна зустріч запланована в Бергені (Норвегія.2005).

Ключовими поняттями в  переліку завдань Болонського процесу. обов'язкових до виконання в короткий термін для тих університетів, які  мають намір увійти в процес, є поняття Європейської системи трансферу та акумуляції кредитів (залікових балів). ECTS. а також поняття додатку до диплому ((Diploma Supplement. DS). яке використовує систему ECTS та її компоненти.

Розвиток концепції моделі додатків до дипломів та її мета. Модель додатків до дипломів (Diploma Supplement. DS) була розвинута Європейською Комісією. Радою Європи а також UNESCO/CEPES і має на меті єдиний і стандартизований опис природи, рівня, змісту', наповнення та статусу (nature, level, соптехт. content and status) навчання, яке отримав та успішно засвоїв власник диплому. Додатки до дипломів переслідують мету прозорого та спрощеного міжнародного визнання професійних та академічних кваліфікацій (дипломів, ступенів, сертифікатів, тощо) та їх порівняння.

Чим є додаток до дипломів? DS є гнучким, але не директивним, документом, який покликаний економити гроші, час та робоче навантаження власника на ринку праці. DS e документом, виготовленим та підписаним в університеті, який надав кваліфікацію (ступінь, сертифікат, тощо) за стандартизованою формою Європейською Комісією двома мовами (одна з котрих - англійська). Документ складається з восьми обов'язкових секцій:

1. Інформація про власника кваліфікації;
2. Інформація про наданий кваліфікаційний рівень;
3. Інформація відносно рівня наданої кваліфікації:
4. Інформація відносно змісту навчання та осягнутих результатів;
5. Інформація відносно функцій, притаманних наданому кваліфікаційному рівню;
6. Додаткова інформація;
7. Інформація о легалізації (засвідчення) додатку до диплому;

8. Стандартизована інформація про національну систему вищої освіти.

Інформація повинна бути надана по всім восьми секціям обов'язково. Якщо за якихось причин певний пункт  неможливо висвітлити необхідно  в ньому ж надати причини, за якими  це не виявилося можливим. Університети повинні забезпечити додаткам до дипломів такий самий рівень захисту (від підробки) та рівень засвідчення (легітимації), який вони забезпечують відповідним дипломам. Опис національної системи вищої освіти, у межах  якої власник диплому був кваліфікований, покладається на Національні академічні центри інформації та визнання (NARIC-National Academic Centers of Recognition and Information)", його стандартизована форма доступна в Інтернеті.

6. ПРИНЦИПИ, ШЛЯХИ І ЗАСОБИ  АДАПТАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СИСТЕМИ  ПЕРЕЗАЛІКУ КРЕДИТІВ У ВИЩУ  ОСВІТУ УКРАЇНИ

Структура вищої освіти України  за своєю ідеологією та основними  цілями є узгодженою зі структурами  вищої освіти більшості європейських країн. Втім для входу України  до загального простору вищої освіти Європи деякі автори вважають за необхідні  наступні Інновації:

• широкомасштабну стратегію системної модернізації вищої освіти держави;
• систему якості освіти, яка відповідає стандартам ЄС, потребам ринкової економіки та внутрішнього розвитку України;
• державний реєстр напрямів підготовки та спеціальностей відповідно до міжнародних стандартних класифікацій освіти (МСКО-96, МСКО-97) та міжнародної стандартної класифікації занять (МСКЗ-88);
• двоступеневу (двоциклову) структуру вищої освіти (бакалавр-магістр);
• загальноєвропейську систему вчених ступенів;
• систему акумуляції та трансферу кредитів ECTS;
• приведення у відповідність до вимог Болонського процесу «Закону про вищу освіту»;

Подальші соціально-економічні й  політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її в цивілізоване світове  співтовариство неможливі без структурної  реформи національної системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення мобільності, працевлаштування та конкурентоспроможності фахівців з вищої освіти. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній і науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог. Однією Із передумов входження України до єдиної Європейської зони вищої освіти є саме реалізація системою вищої освіти України ідей Болонського процесу.

Механізмом здійснення адаптації  вищої освіти України до системи  ECTS як інструменту реалізації принципів Болонського процесу є запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП). Завдання системи полягає не тільки у забезпеченні мобільності студентів та викладачів у межах навчального процесу та полегшення працевлаштування на ринках праці, а й, насамперед, є чинником підвищення якості вищої освіти.

Відомо, що якісна освіта є результатом  системної реалізації багатьох чинників, серед яких одне із чільних місць  займають технології навчання. Тому основним змістом діяльності сучасного університету є створення Інноваційного освітньо-виховного  середовища. В умовах запровадження  КМСОНП можна виділити два рівні  реалізації цієї задачі:

Формальний - формальне запровадження системи побудови занять за принципом введення залікових одиниць (кредитів). На цьому рівні жодних змін в системі організації навчання не здійснюється, а трудомісткість засвоєння навчальних дисциплін, визначена в даний час державними освітніми стандартами в годинах аудиторного навантаження, перераховується в залікові одиниці.

Інноваційний - основою побудови навчального процесу є кредит. Кредитний принцип організації навчального процесу є основою для зміни технології навчання на модульну (модульна побудова змісту, контролю рівня знань та організації роботи студента і викладача). Введення кредитування та модулів дає можливість: створити навчальні плани „нового типу"; розробити нові програми з навчальних дисциплін за модульним принципом; широко використовувати тестування та уніфікувати технологію контролю знань з метою підвищення їх об'єктивності; оптимізувати планування навчального процесу, роботу викладача і студента.

Загалом визначальними критеріями освіти в рамках Болонського процесу  є: якість підготовки фахівців; зміцнення  довіри між суб'єктами освіти; відповідність  європейському ринку праці; мобільність; сумісність кваліфікації на вузівському та післявузівському етапах підготовки; посилення конкурентоспроможності Європейської системи освіти.

ВИСНОВКИ

Отже, підіб’ємо підсумки написаного в рефераті.

Звичайно ж, Болонський процес в  системі вищої освіти приніс чимало корисних результатів в європейській вищій освіті. Але чи варто так  активно, як це реалізується зараз, провадити  нову систему в Україні? Проаналізуємо  висловлювання тих, хто дійсно в  цьому розбирається.

Перший заступник Міністра освіти і науки Віталій Журавський зазначив, що нині можна з жалем констатувати, що. незважаючи на досягнення освіти, які забезпечує нова соціополітична система, вона, однак, стала менш якісною, а чимало випускників вищих навчальних закладів неконкурентоспроможні на європейському ринку праці. Це зобов'язує глибше аналізувати тенденції в європейській та світовій освіті. Водночас участь вищої освіти України в Болонських перетвореннях має бути спрямована лише на її розвиток і набуття нових якісних ознак, а не на втрату кращих традицій, зниження національних стандартів якості. Орієнтація на Болонський процес не повинна призводити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти. При цьому еволюцію системи освіти не треба відокремлювати від інших сфер суспільства, вона має розвиватися в гармонійному взаємозв'язку із суспільством у цілому, беручи на себе роль його провідника.