Виявлення порушень лексичної системи в дітей із ЗНМ та їх корекція

           Поступово дитина оволодіває і контекстуальним значенням слова. Спочатку при формуванні предметної співвіднесеності слова впливають побічні, ситуаційні фактори, які надалі перестають грати роль в цьому процесі.

          На ранньому етапі розвитку мовлення на предметну віднесеність слова впливають ситуація, жест, міміка, інтонація, слово має дифузне, розширене значення. У цей період предметна віднесеність слова може легко втратити свою конкретну предметну віднесеність і набуває розпливчасте значення.

Розвиток зв'язку між мовними знаками та дійсністю є центральним процесом при формуванні мовленнєвої діяльності в онтогенезі[11, ст9].

          На початковому етапі оволодіння знаками мови ім'я предмета є як би частиною або властивістю самого предмета. Л. С. Виготський назвав цей період розвитку значення слова «подвоєнням предмета». На цьому етапі значення слова є способом закріплення у свідомості дитини уявлення про даний предмет[3, ст53].

          На перших стадіях знайомства зі словом дитина ще не може засвоїти слово в його "дорослому" значенні. Зазначається при цьому феномен неповного оволодіння значенням слова, так як спочатку дитина розуміє слово як назву конкретного предмета, а не як назву класу предметів.

          У процесі розвитку значення слова, в основному у дітей від 1 до 2,5 року, відзначаються явища зрушеної референції, або розтягування значень слів, сверхгенерализации. При цьому відзначається перенесення назви одного предмета на ряд інших, асоціативно пов'язаних з вихідним предметом. Дитина використовує слово для називання цілого ряду предметів, які мають один або декілька спільних ознак (форма, розмір, рух, матеріал, звучання, смакові якості), а також спільне функціональне призначення предметів.

          По мірі розвитку словника розтягнення значення слова поступово звужується, так як при спілкуванні з дорослими діти засвоюють нові слова, уточнюючи їх значення і коригуючи вживання старих. Зміна значення слова, таким чином, відображає розвиток уявлень дитини про навколишній світ, тісно пов'язане з когнітивним розвитком дитини [11, ст9].

          Л.С. Виготський підкреслював, що «в процесі розвитку дитини слово змінює свою смислову структуру, збагачується системою зв'язків і стає узагальненням більш високого типу. При цьому значення слова розвивається в двох аспектах: смисловому і системному. Смисловий розвиток, значення слова полягає в тому, що в процесі розвитку дитини змінюється віднесеність слова до предмета, системи категорій, в яку включається даний предмет. Системний розвиток значення слова пов'язаний з тим, що змінюється система психічних процесів, яка стоїть за цим словом. Для маленької дитини провідну роль у системному значенні слова відіграє афективний смисл, для дитини дошкільного і молодшого шкільного віку - наочний досвід, пам'ять, яка відтворює певну ситуацію. Для дорослої ж людини провідну роль відіграє система логічних зв'язків, включення слова в ієрархію понять» [3, ст62].

          Збагачення життєвого досвіду дитини, ускладнення його діяльності і розвиток спілкування з оточуючими людьми призводять до поступового кількісного зростання словника. У літературі відзначаються значні розбіжності щодо обсягу словника і його приросту, так як існують індивідуальні особливості розвитку словника у дітей в залежності від умов життя і виховання [13, ст24].

          За даними Е.А. Аркина, зростання словника характеризується наступними кількісними особливостями: 1 рік - 9 слів, 1 рік 6 міс. - 39 слів,

2 роки - 300 слів, в 3 роки 6 міс. - 1110 слів, 4 років - 1926 слів[11, ст12].

          Словник старшого дошкільника може розглядатися в якості національної мовної моделі, так як до цього віку дитина встигає засвоїти всі основні моделі рідної мови. У цей період формується ядро словника, яке надалі істотно не змінюється. Незважаючи на кількісне поповнення словника, основний каркас не змінюється.

Аналізуючи словниковий склад мовлення дітей у віці від 6 до 7 років, А.В. Захарова виділила найбільш уживані знаменні слова у мовленні дітей: іменники (мама, люди, хлопчисько), прикметники (маленький, великий, дитячий, поганий), дієслова (піти, говорити, сказати). Серед іменників у словнику дітей переважають слова, що позначають людей. Дослідження словника дітей з точки зору поширеності імен прикметників показало, що на кожні 100 слововживань припадає в середньому лише 8,65 % прикметників. Серед найбільш частотних прикметників, регулярно повторюваних у мовленні дітей Захарова виділяє прикметники з широким значенням і активної сполучуванності (маленький, великий, дитячий, поганий, мамин та ін), антоніми з найуживаніших семантичних груп: позначення розміру (маленький - великий), оцінки (гарний - поганий); слова з ослабленою конкретністю (справжній, різний, загальний); слова, що входять в словосполучення (дитячий сад, Новий рік). Важливе місце серед груп прикметників дитячого словника займають займенникові прикметники. У загальному списку найвища частотність зазначається у таких займенникових прикметників, як такий (108), який (47), цей (44), (27), всякий (22), наш (10), весь, кожен (17), мій, самий (16).

          При аналізі мовлення дітей від 6 до 7 років виявляється понад 40 прикметників, що вживаються дітьми для позначення кольору. Прикметники цієї групи в мовленні дітей виявилися більш поширеними, ніж у мовленні дорослих. Найчастіше у мовленні дітей цього віку представлені прикметники чорний, червоний, білий, синій[11, ст14]. .

          При аналізі словника дітей цього віку відзначається також переважання негативної оцінки над позитивною і активне вживання порівняльної ступеня прикметників[6, ст58].

          Таким чином, по мірі розвитку психічних процесів (мислення, сприйняття, уявлень, пам'яті), розширення контактів з навколишнім світом, збагачення сенсорного досвіду дитини, якісної зміни її діяльності формується і словник дитини в кількісному і якісному аспектах.

          Слова в лексиконі не є ізольованими одиницями, а з'єднуються один з одним різноманітними смисловими зв'язками, утворюючи складну систему семантичних полів (А.Р. Лурія та ін.). У зв'язку з цим актуальним є питання про становлення лексико-семантичної системи в онтогенезі [11, ст14].

          По мірі розвитку мислення дитини, її мовлення лексика дитини не тільки збагачується, але і систематизується, тобто впорядковується. Слова як би групуються у семантичні поля. При цьому відбувається не тільки об'єднання слів у семантичні поля, але й розподіл лексики всередині семантичного поля: виділяються ядро і периферія. Ядро семантичного поля становлять найбільш частотні слова, що володіють вираженими семантичними ознаками [14, ст66].

          А.І. Лаврентьєва , спостерігаючи становлення лексико-семантичної системи у дітей від 1 року 4мес. до 4 років, виділяє чотири етапи розвитку системної організації дитячого словника.

          На першому етапі словник дитини являє собою набір окремих слів (від 20 до 50). При цьому набір лексем є невпорядкованим.

          На початку другого етапу словниковий запас дитини починає швидко збільшуватися. Запитання дитини про назви оточуючих його предметів і явищ свідчать про те, що в його свідомості формується певна система слів, що належать до однієї ситуації, утворюються їх групи. Називання одного слова з цієї групи викликає у дитини називання інших елементів цієї групи. А.І. Лаврентьєва визначає цей етап як ситуаційний, а групи слів - ситуаційні поля.

          Надалі дитина починає усвідомлювати схожість певних елементів ситуації і об'єднує лексеми на тематичні групи. Це явище характеризує третій етап формування лексичної системи, який визначається як тематичний етап.

          Особливістю четвертого етапу розвитку лексичної системи в онтогенезі є подолання цих замін, а також виникнення синонімії. На даному етапі системна організація словника дитини наближається за своєю будовою до лексико-семантичної системи дорослих [11, ст15].

2. Особливості розвитку лексичної сторони мовлення у дітей із ЗНМ

          Незважаючи на різну природу дефектів, у дітей із загальним недорозвиненням мовлення є типові прояви, що вказують на системне порушення мовленнєвої діяльності. Одним з провідних ознак є більш пізній початок мовлення: перші слова проявляються до 3-4, а іноді до 5 років. При цьому розуміння мови відносно благополучно, хоча сама мова аграмматична і недостатньо фонетично оформлена, внаслідок чого вона стає малозрозумілою.

          Спостерігається недостатня мовленнєва активність, яка з віком, без спеціального навчання, різко падає.

          Психічний розвиток дітей з ЗНМ, як правило, випереджає розвиток їх мовлення. Їх відрізняє також критичність до власної мовленнєвої недостатності. Первинна патологія гальмує формування спочатку збережених розумових здібностей, перешкоджаючи нормальному функціонуванню інтелекту[24, ст24].

          Порушення формування лексики у дітей з ЗНМ виявляється в обмеженості словникового запасу, різкій  розбіжності обсягу активного і пасивного словника, неточному вживанню слів, численних вербальних парафазиях, несформованності семантичних полів, труднощах  актуалізації словника.

          У роботах багатьох авторів (В. К. Воробйової, Б. М. Грін-ІІІпуна, В. А. Ковшикова, Н. С. Жукової, Е. М. Мастюковой, Т. Б. Филичевой та ін) підкреслюється, що у дітей із ЗНМ різного генезу відзначається обмежений словниковий запас. Характерною ознакою для цієї групи дітей є значні індивідуальні відмінності, які багато в чому обумовлені різним патогенезом (моторна, сенсорна алалія, стерта форма дизартрії, дизартрія, затримка мовленнєвого розвитку та ін).

          Однією з виражених особливостей мовлення дітей з ЗНМ є більш значна, ніж у нормі, розбіжність у обсязі пасивного та активного словника. Дошкільники із ЗНМ розуміють значення багатьох слів; обсяг їх пасивного словника близький до норми. Проте вживання слів в експресивному мовленні, актуалізація словника викликають великі труднощі.

          Бідність словника проявляється, наприклад, в тому, що дошкільнята з ЗНМ навіть 6-річного віку не знають багатьох слів: назв ягід (журавлина, ожина, суниця, брусниця), риб, квітів (незабудка, фіалка, ірис, астра), диких тварин (кабан, леопард), птахів (лелека, пугач), інструментів (рубанок, долото), професій (маляр, муляр, зварювальник, робочий, ткаля, швачка), частин тіла і частин предмету (стегно, стопа, кисть, лікоть; манжета, фара, кузов) і ін.

          Особливо великі відмінності між дітьми з нормальним та порушеним мовленнєвим розвитком спостерігаються при актуалізації предикативного словника (дієслів, прикметників). У дошкільників із ЗНМ виявляються труднощі в знанні багатьох прикметників, які вживають у мовленні їх однолітки, що розвиваються нормально (вузький, кислий, пухнастий, гладкий, квадратний та ін.) [11, ст22].

          При порушеннях розвитку мови дієслівний словник мізерно малий по відношенню до досить великого предметного словника [8, ст25].

          У дієслівному словнику дошкільників із ЗНМ переважають слова, що позначають дії, які дитина щодня виконує або спостерігає (спати, мити, вмиватися, купатися, одягатися, йти, бігти, їсти, пити, прибирати та ін.).

          Значно важче засвоюються слова узагальненого абстрактного значення, слова, що позначають стан, оцінку, якості, ознаки та ін.

          Порушення формування лексики у цих дітей виражається в незнанні багатьох слів, так і в труднощах пошуку відомого слова, в порушення актуалізації пасивного словника [11, ст23].

          Характерною особливістю словника дітей із ЗНМ є неточність вживання слів, яка виражається у вербальних парафазиях.  Прояви неточного або неправильного вживання слів у мовленні дітей із ЗНМ різноманітні.

          В одних випадках діти вживають слова в надмірно широкому значенні, в інших - виявляється занадто вузьке розуміння значення слова. Іноді діти з ЗНМ використовують слово лише в певній ситуації, слово не вводиться в контекст в інших ситуаціях. Таким чином, розуміння і використання слова носить ще ситуативний характер.

          Серед численних вербальних парафазій у цих дітей найпоширенішими є заміни слів, що належать до одного семантичного поля.

          Серед замін іменників переважають заміни слів, що входять в одне родове поняття (лось - олень, тигр, лев, грач - сорока,  сорока - галка, ластівка - чайка, оса - бджола, диня - гарбуз, лимон - апельсин, конвалія - тюльпан, сковорода - каструля, весна - осінь, цукорниця - чайник, шпаківня - гніздо, вії, брови та ін).

          Заміни прикметників свідчать про те, що діти не виділяють істотних ознак, не диференціюють якості предметів. Поширеними є, наприклад, такі заміни: високий - довгий, низький - маленький, вузький - маленький, вузький - тонкий, короткий - маленький, пухнастий -  м'який. Заміни прикметників здійснюються через недиференційованість ознак величини, висоти, ширини, товщини.

          При заміні дієслів звертає на себе увагу невміння дітей диференціювати деякі дії, що в ряді випадків призводить до використання дієслів більш загального, недиференційованого значення (повзе - йде, воркує - співає, цвірінькає - співає і т.д. ) [11, ст24].

          Процес пошуку слова здійснюється не тільки на основі семантичних ознак, але і на основі звукового образу слова. Виділивши значення слова, дитина співвідносить це значення з певним звуковим образом, перебираючи в своїй свідомості спливаючі звукові образи слів. В процесі пошуку слів  вони через недостатню закрепленність його значення і звучання відбувається вибір слова, подібного за звучанням, але іншого значення: шкаф - шарф, циркуль - цирк, косар - кассир, поїзд - пояс, персик - перець, колобок – клубок.

          Характерною для дітей із ЗНМ є варіативність лексичних замін, що свідчить про більшу збереженість слухового контролю, ніж вимовних, кінестетичних образів слів. На основі слухових образів слів дитина намагається відтворити правильний варіант звучання слова.