Громадянське виховання молодших школярів на уроках курсу «Я у світі»

• формувати громадськість і нетерпимість до порушників правил колективізму;
• виховувати риси доброти, ніжності, почуття прекрасного.

Таке різноманіття завдань допоможе формувати в молодших школярів моральні поняття, культуру поведінки. Вдало підібраний матеріал на уроках, в позаурочний час сприятиме розвитку емоційно-чуттєвої сфери, зокрема розвитку таких почуттів як естетичні, моральні та інтелектуальні.

Важливе значення у розв'язанні проблеми формування моральної культури відіграють індивідуальні бесіди. Так, з учнями було проведено такі бесіди: "Уважність на уроці - запорука успішності", "Ти і твій товариш", "Що означає бути охайним"? та інші.

На прикінцевому етапі нашого експериментального дослідження з метою перевірки ефективності запропонованої нами методики та її впливу на рівень вихованості молодших школярів було проведено контрольний зріз знань правил моральної поведінки у експериментальному та контрольному класах. Контрольні завдання було складено аналогічно тим, які застосовувались на етапі констатуючого експерименту і проводились за його схемою.

Так, для визначення рівня вихованості учням були запропоновані завдання про значення ввічливих слів, про чуйність і уважність, ставлення до праці, бережне ставлення до хліба, правила культури поведінки в громадських місцях, культуру мови, культуру відпочинку, ставлення до батьків. Результати перевірки представлено у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4. Результати рівня вихованості учнів(%)

Дані таблиці засвідчують те, що високий рівень мають 33 % експериментального і контрольного, середній - відповідно 59 % та 48 % і низький - 8 % і 28 %. Як бачимо, різниця в рівнях вихованості учнів в експериментальному І контрольному класах значна.

Основне завдання нашого дослідження ми вбачали в тому, щоб при комплексному підході формувати в учнів моральну культуру. Крім того, ми хотіли показати, як впливають різні форми і методи морального виховання на розвиток моральних почуттів, як реалізовуються в етичній формі моральні норми в повсякденному житті, як виховуються моральні основи культури у відповідності до вікових та індивідуальних особливостей дітей, їхнього психічного розвитку.

Аналіз досліджень та анкетування показали, що причинами невиконання молодшими школярами правил моральної культурної поведінки є те, що:

1. діти не знають деяких правил поведінки;
2. учні знають правила, але не вміють їх виконувати;
3. діти знають правила, але не виконують їх, вони вважають їх не важливими;
4. учні перебувають в оточенні людей, які не виконують правил поведінки.
5. діти не виконують правил культури поведінки, тому що дорослі не дотримуються єдності вимог.

Розроблена експериментальна методика дозволила 23% учнів молодшого шкільного віку одержати базу для переходу на високий рівень, при цьому на 17% збільшилась кількість тих респондентів, які досягай рівня середній.

Якісно-кількісний аналіз контрольного зрізу підтвердив ефективність дослідницько-експериментальної роботи - в абсолютній більшості учнів переважає високий та середній рівні вихованості учнів початкових класів.

2.2 Дослідження процесу виховання особистості молодшого школяра в умовах традиційної системи навчання

В процесі експериментального вивчення виховання особистості молодшого школяра в ході навчання було використане положення              С.Л. Рубінштейна, згідно з яким особистість може володіти таким рівнем морального розвитку, який дозволить їй свідомо керувати власною поведінкою та діяльністю [5, с. 68].

Діагностування було спрямоване на вивчення істотних ознак моральної вихованості молодшого школяра, їх комбінацій, форм вираження як реалізованих цілей виховання.

Згідно з завданнями нашого дослідження було поставлено акцент на показниках моральної вихованості молодших школярів. Показниками моральної вихованості є прояви її моральних якостей особистості молодшого школяра. Якості особистості - це інтегрована система пізнавальних, емоційних і вольових властивостей людини, які відображають моральні цінності і норми людського співжиття і визначають лінію поведінки людини. Основні показники прояву чуйності - здатність учнів до співпереживання, відгук на чужу радість та співчуття в труднощах не лише найближчим людям, а й ровесникам, сусідам, героям прочитаних творів, піклування про інших, увага до їх проблем тощо. Ввічливість визначалась через знання правил етикету та їх дотримання (вітання і прощання, зустрічі і пригощання, щоденне спілкування, уміння не образити словом, вислухати і почути головну думку). Дбайливість - у виявленні здатності не лише бережливо ставитись до своїх і шкільних речей, довкілля, рідних, айв умінні проявляти себе в конкретних справах, удосконалюватись морально. Показником доброзичливості були як уміння вербально виразити добрі побажання рідним, учителям, друзям, так і особистісна значущість цієї якості для дитини в її діях, вчинках; застереження від поганих вчинків друзів, вміння дати поради чи настанови у грі та діяльності. Працьовитість визначалась ставленням до навчальної діяльності, доручень, виконання завдань, які вимагають певних зусиль, вибір додаткових завдань. Якість почуття корисності для іншого визначалась взаємостосунками між дітьми, що виникали в умовах спільних інтересів, цілей і передбачали об'єднання зусиль, взаємну підтримку, уміння самореалізувати себе в системі взаємин "учень - учень", "учень - група, клас", "учень - дорослі".

На першому етапі констатуючого експерименту здійснювалося вивчення вихідного рівня моральної вихованості молодших школярів. Дослідження морального розвитку молодших школярів як основи становлення особистості дало можливість визначити такі критерії вихованості: когнітивний (певний рівень знань про моральні норми, якості, потреби); емоційно-ціннісний (емпатія, ціннісне ставлення до довкілля, здатність емоційно відгукуватися на події); діяльнісно-вчинковий (перетворення знань у переконання та готовність до реалізації моральних знань у конкретних вчинках). Увага спрямовувалася на виявлення сформованості особистісних якостей школярів, зокрема, таких як чуйність, ввічливість, дбайливість, доброзичливість, працьовитість, почуття корисності для інших та вміння виявляти ці якості в людях і в самому собі.

Згідно нашої позиції формування різноманітних особистісних якостей реалізується, в першу чергу, завдяки системі різнорівневих завдань, зумовлених специфікою педагогічного процесу в початковій школі.

Перша серія завдань спрямовувалась на виявлення показників когнітивного критерію - розуміння учнями означених базових морально-етичних понять, якостей, сформованість умінь цілісно відтворювати здобуті у навчальному процесі моральні знання, щодо тих чи інших якостей, уміння виділити з сюжету конкретного твору певну особистість та осмислити й означити її моральні якості. Для цього використовувалися такі методики: бесіди "Чи всі люди однакові", "Яким я хочу бачити людей" і "Який я сам", "Що роблять для мене оточуючі люди і що зробив для них я" (авт. В.Моргун); "Піктограма" (авт. Ю.А. Полуянова), методика „Розуміння особистісних якостей героїв твору" (авт. М.Іванчук) [13, с. 69].

Виявлено, що молодші школярі мають певний обсяг моральних знань, але не всі глибоко і вповні розуміють їх зміст. Так, учні третього (41,17%) і другого (30,88%) класів доброю вважають ту людину, яка піклується про них, а учні (26,4%) першого класу того однокласника, який з ними прагне грати, відпочивати та не ображає їх. До основних цінностей у людях і в собі учні,45,58% досліджуваних відносять доброту, 29,41% - чуйність, поважливе ставлення до людей. Однак, лише 24,8% учнів вибирають ввічливість 116,03% учнів - працьовитість, хоча в основному вони розуміють правильно зміст даних поняття. Дати характеристику героям вивчених творів з позиції притаманних їм моральних якостей учні 1-2 класів можуть лише після пригадування та аналізу окремих сюжетів. Недостатнім є і словниковий запас морально-етичного змісту, що, відповідно, утруднює виконання завдання охарактеризувати виховану людину тими якостями, які вони вважають найбільш значущими. Знання дітей не є цілісні та системні, що заважає їм робити висновки і узагальнення за певною ознакою.

Друга серія завдань була спрямована на виявлення емоційно-ціннісного ставлення до людини (дорослих, однокласників, молодших дітей), природи та речей, з позиції визначених дослідником якостей, здатність емоційно відгукуватися на події, контролювати стани. З цією метою використовувались ситуації, малюнки та проективні методики "Школа і я" (авт. Т. Устименко), "Малюнок" (авт. В. Колечко).

Встановлено, що молодші школярі здатні помічати хороші вчинки людей і можуть дати їм оцінку. Своє доброзичливе ставлення до "зображених" позитивних вчинків за допомогою змісту малюнка і яскравих кольорів фарб показали 51,47% школярів третього класу, 32,35% - другого, 23,52% - першого. При цьому розповідають про негативні вчинки людей та пишуть про них у своїх творчих роботах.

Третя серія дослідження передбачала завдання, що відповідають діяльнісно-вчинковому критерію спрямованому на виявлення вміння виокремлювати мотиваційні підстави своєї поведінки та інших людей і співвідносити їх з тією чи іншою моральною якістю, здійснювати моральне оцінювання ситуації та пошук альтернативних шляхів власного розв'язання проблеми. З цією метою використовувались методика "Стрілок" (авт. О.С.Богданова), спрямована на визначення стійкого домінування мотивів вчинку, методика "Вибір" (авт. І.Д. Бех), незавершені колізії (авт. Ж. Нютен, модифікація О. Орлова), ситуації, бесіди за прочитаними творами, незавершені сюжети на основі аналізу яких учні висловлювали своє бачення того чи іншого вчинку героя, визначали моральні якості, що були йому притаманні і ставили себе на його місце [27, с. 35].

Простежено, що доброзичливе ставлення до однокласників у своїх діях проявляють 11,76% учнів першого класу, 17,64% - другого і 23,52% - третього; чуйність відповідно - 8,82%, 14,7%, 19,11%. Чуйне, поважливе ставлення до старших -16,17% , 20,58%, 25%.

За результатами когнітивного, емоційно-ціннісного, діяльнісно-вчинкового критеріїв виокремлено рівні сформованості моральних якостей молодших школярів, а саме: високий, достатній, середній, низький.

Так, на кінець навчання в початковій школі із загальної кількості досліджуваних (237 чол.) за діагностичними результатами на високому рівні мають сформовані уявлення та прояви в поведінці такої якості як доброзичливість 11,39% учнів, почуття корисності іншим людям характерне для 6,75% досліджуваних. Учні цього рівня вміють адекватно оцінювати своїх однокласників та самих себе, здійснювати самоконтроль. У навчальній діяльності вони характеризуються наявністю різнобічних інтересів, спираються на суспільно значущі мотиви; своїми вчинками прагнуть принести успіх класу, школі; ввічливі, володіють умінням спілкування у групі. Для них характерна сталість моральної поведінки у типових і ускладнених ситуаціях, незалежність поведінки від зовнішнього контролю.

Відповідно до достатнього рівня прояв доброзичливості у школярів становить 15,18%, почуття корисності іншим людям - 4,22% респондентів. Морально-етичні уявлення та поняття щодо зазначених якостей у школярів цього рівня недостатньо повні. Вони характеризуються наявністю різнобічних інтересів, самостійністю у виконанні певних видів діяльності щодо задоволення потреб; скромні, ввічливі, дисципліновані, в разі необхідності надають допомогу товаришам, захищають честь колективу, але не вирізняються ініціативністю. Сталість моральної поведінки характерна їм в різних ситуаціях.

Прояв доброзичливості, почуття корисності іншим людям простежується відповідно у 44,73% і 12,66% школярів середнього рівня. Учні цього рівня мають нечіткі морально-етичні уявлення. їхні інтереси не завжди усталені, переважають особистісно-значущі мотиви. У пізнавальній діяльності їм важко самостійно встановлювати причинно-наслідкові зв'язки і відрізняти існуючі притаманні ознаки від неіснуючих. Не завжди правильно оцінюють вчинки свої та товаришів; частково володіють навичками колективного спілкування; ввічливі, проте вміють її проявити лише іноді.

На низькому рівні із загального числа досліджуваних відповідно означеної якості доброзичливості виявилося 28,69% учнів, почуття корисності іншим людям - 78,06%. Школярі цього рівня характеризуються відсутністю морально-етичних уявлень; неусталеністю інтересів; відособленістю, байдужістю до товаришів та колективу. У своїх діях керуються тільки власними інтересами, нехтують допомогою інших, уникають надавати допомогу самі; у них відсутні почуття співпереживання; їм притаманна неусталена поведінка; у пізнавальній діяльності нерідко помилкові, а то й відсутні знання ознак, властивостей об'єктів чи явищ, не можуть встановити причинно-наслідкові зв'язки між ними, легко піддаються впливу інших.

Проведене діагностування співвідношення уявлень і поведінки молодших школярів засвідчило, що діти, які мають адекватні уявлення про окремі моральні якості і засвоїли відповідні норми, не завжди дотримуються їх. Уявлення дітей про моральні норми були нестійкими, у змінених обставинах вони вагалися самостійно, без опіки дорослих, здійснити вчинок, який часто міг бути невмотивованим. Моральні норми не стали для них регулятором їх дій. Це дозволяє констатувати, що рівень вихованості учнів цього віку у навчальному процесі забезпечується недостатньо.

Отже, результати дослідження процесу виховання особистості молодшого школяра в умовах традиційної системи навчання та вимоги до особистісного розвитку школяра зумовлюють необхідність оптимізації не лише навчальної, а й виховної функції навчання.

2.3 Дослідження емоційного відгукування молодших школярів