Естетичне виховання дітей дошкільного віку засобами декоративно-прикладного мистецтва

Федеральне агентство з освіти Російської Федерації

 

Державна освітня установа вищої професійної освіти

 

Тверський державний університет

 

Педагогічний факультет

 

Кафедра дошкільної педагогіки та психології

 

Курсова робота

 

на тему:

 

Естетичне виховання дітей дошкільного віку засобами декоративно-прикладного мистецтва

 

До захисту допущено Виконала студентка

 

Захист відбувся 13 гр. ЗО

 

Шадрінцева Анастасія

 

Олександрівна

 

Науковий керівник -

 

Відмітка Сидорова Світлана

 

Члени комісії Анатоліївна

 

Твер

 

2009

 

Зміст

 

Введення.

 

Глава 1. Теоретичні підходи до проблеми естетичного виховання дітей дошкільного віку

 

1.1 Естетичне виховання: поняття, критерії естетичної вихованості

 

1.2 Форми і методи естетичного виховання дошкільників

 

Глава 2. ДПІ як засіб естетичного виховання.

 

2.1 Розкрити поняття та класифікацію ДПІ

 

2.2 Аналіз педагогічного досвіду по естетичному вихованню дошкільників засобами ДПІ

 

Висновок

 

Література

 

ВСТУП

 

На сучасному етапі розвитку нашої держави, на тлі економічних і політичних змін, метою навчально-виховного процесу є всебічний розвиток дитини.

 

Останнім часом зросла увага до проблем теорії і практики художньо-естетичного виховання як найважливішого засобу формування ставлення до дійсності, засобу морального і розумового виховання, тобто як засобу формування всебічно розвиненої, духовно багатої особистості.

 

Саме в дошкільному віці закладаються всі основи всього майбутнього розвитку людства. Дошкільний вік найважливіший етап розвитку та виховання особистості. Цей період залучення дитини до пізнання навколишнього світу, період його початковій соціалізації. Саме в цьому віці активізується самостійність мислення, розвивається пізнавальний інтерес дітей і допитливість.

 

У зв'язку з цим особливої ​​актуальності набуває виховання у дошкільнят художнього смаку, формування у них творчих умінь, усвідомлення ними почуття прекрасного.

 

Таким чином, актуальність педагогічної теорії та педагогічної дійсності, необхідність їх вирішення визначили тему дослідження: «Естетичне виховання дітей дошкільного віку».

 

Мета даної курсової роботи полягає у вивченні та узагальненні теоретичного матеріалу по темі.

 

На сьогоднішній день проблема гармонійного розвитку дитини як основа формування майбутньої особистості має всеохоплюючий характер. Воно залежить від успішного розв'язання багатьох виховних завдань, серед яких особливе місце займає питання естетичного виховання.

 

Останні два десятиліття психологи і педагоги активно шукають вихід із ситуації, проводячи дослідження з метою пошуку нових методологічних підходів до проблеми становлення індивіда як особистості і творчої індивідуальності в сучасних умовах.

 

Об'єктом нашого дослідження є процес естетичного виховання дітей дошкільного віку, а предметом декоративно-прикладне мистецтво як засіб естетичного виховання дошкільників.

 

Виходячи з актуальності теми, визначається мета курсової роботи, яка полягає у вивченні теоретичного матеріалу, що в свою чергу визначає постановку наступних завдань:

 

- Розкрити поняття естетичне виховання;

 

- Критерії естетичної вихованості;

 

- Форми і методи естетичного виховання дошкільників.

 

- Розкрити поняття та класифікацію ДПІ;

 

- Вивчити педагогічний досвід по естетичному вихованню

 

дошкільнят засобами ДПІ;

 

. Глава I. Теоретичні підходи до проблеми естетичного виховання дітей дошкільного віку

 

1.1 Естетичне виховання: поняття, критерії естетичної вихованості

 

Дорослі і діти постійно зіштовхуються з художніми та естетичними явищами. У сфері духовного життя, повсякденної праці, спілкування з мистецтвом і природою, у побуті, у міжособистісному спілкуванні - скрізь прекрасне і потворне, трагічне і комічне відіграють істотну роль. Краса доставляє насолоду і задоволення, стимулює трудову активність, робить приємними зустрічі з людьми. Потворне відштовхує, трагічне вчить співчуття, комічне допомагає боротися з недоліками.

 

Естетичне виховання - це цілеспрямований процес творчої особистості, здатної сприймати, відчувати, оцінювати прекрасне і створювати художні цінності (Б. Т. Лихачов). [13, 162].

 

Естетичне виховання-це цілеспрямований процес формування у людини естетичного ставлення до дійсності.

 

Стимулюючи інтегральний спосіб спілкування зі світом, естетичне виховання вчить дитину на всіх рівнях його природно-культурної організації і в усіх формах поведінки гармонізувати мир і продукти своєї діяльності, себе і своє спілкування з іншими людьми.

 

В.Н. Шацька ставить перед естетичним вихованням наступну мету: "Естетичне виховання служить формуванню ... здатності активного естетичного відносини учнів до творів мистецтва, а також стимулює посильну участь у створенні прекрасного в мистецтві, праці, у творчості за законами краси" [8, 14]. З визначення видно, що автор важливе місце в естетичному вихованні відводить мистецтву. Мистецтво - це частина естетичної культури, як художнє виховання частина естетичного, частина важлива, вагома, але що охоплює тільки одну сферу людської діяльності.

 

Спілкуючись з естетичними явищами життя і мистецтва, дитина, так чи інакше, естетично чи духовно розвивається. Але при цьому дитиною не усвідомлюється естетична сутність предметів, а розвиток найчастіше обумовлено прагненням до розваги, а без втручання ззовні в дитини можуть скластися невірні уявлення про життя, цінності та ідеали.

 

Найважливішою частиною естетичного виховання є художнє виховання, що використовує як виховного впливу засоби мистецтва, формують спеціальні здібності і розвиваюче дарування в певних його видах - образотворчому, декоративно-прикладне та ін

 

Умовою і засобом естетичного виховання є і художня діяльність дошкільників, як організована вихователем, так і самостійна. Відомо, що виховання дитини у діяльності - одна із закономірностей виховання. Художньої діяльність називається тоді, коли вона безпосередньо пов'язана з видами мистецтв: театралізовані ігри, словесно-художня творчість, музикування, образотворчий і декоративно-прикладна практика, дизайн.

 

У художній діяльності, як правило, присутні відтворює (репродуктивний) фактор і творчий. І слід зазначити, що і той, і інший необхідні і взаємозалежні - дитина не може творити, не навчившись відтворювати, репродукувати. [13, 167]

 

Естетичне виховання - необхідна умова для формування людини високої культури. Під естетичним вихованням педагогіка розуміє виховання здатності сприймати, правильно розуміти, оцінювати і створювати прекрасне в житті та мистецтві. У дошкільний період відбувається становлення особистості дитини. [6, 13].

 

Естетичне виховання має свої спеціальні завдання, які діляться на дві групи. Перша група спрямована на формування естетичного ставлення до навколишнього світу. Передбачається наступне: розвивати вміння бачити красу у природі, вчинках, мистецтві, розуміти прекрасне; виховувати художній смак, потреба в пізнанні прекрасного. Друга група завдань спрямована на формування художніх умінь у сфері різних мистецтв: навчання дітей малюванню, ліпленню, конструюванню; співу, рухам під музику; розвиток словесної творчості.

 

Названі групи завдань дадуть позитивний результат лише за умови їх тісному взаємозв'язку в процесі реалізації. [13, 162]

 

Для реалізації завдань естетичного виховання дітей дошкільного віку необхідні наступні умови:

 

• Навколишнє середовище (іграшки, одяг, приміщення);

 

• Насиченість побуту творами мистецтва;

 

• Самостійна активна діяльність дітей;

 

• Здійснення індивідуального підходу до дитини.

 

 

Естетичне виховання особистості відбувається з перших кроків маленької людини, з перших його слів, вчинків. Ні що інше, як навколишнє середовище не відкладає в душі його відбиток на все подальше життя. Спілкування з батьками, родичами, однолітками і дорослими, поведінку оточуючих, настрій їх слова, погляди, жести, міміка - все це вбирається, відкладається, фіксується в його свідомості.

 

Дитина народжується у сім'ї. Коло початкового спілкування його обмежений батьками і найближчими родичами, відповідальність яких за формування світу естетичних почуттів і уявлень дитини надзвичайно велика. Добре відома сила дитячих вражень, їх довговічність. Перші «цеглини» у фундамент естетичної культури майбутньої особистості закладаються саме в сім'ї, в самі ранні етапи становлення, коли розумовий розвиток дитини йде особливо бурхливо. А тому так важлива педагогічна грамотність батьків, характер їх естетичних запитів, культурний клімат в сім'ї.

 

Істотне значення в естетичному вихованні дитини відіграє організація дитячого побуту - чистоти, порядку, зручності, краси, де все пропорційно, погоджено за кольором, формою, величиною і т.п. Вже з 2-3 - річного віку, дітей слід залучати до створення світу краси через наведення порядку в кімнаті, охайність одягу, так стверджуючи їх у розумінні того, що краса - діло рук людських.

 

Естетичне осягнення предметів відбувається через їх форму, колір, величину. Важливо, щоб іграшки відповідали вимозі різноманітності і святковості. Здатність аналізувати і схоплювати форму розвивається за допомогою і за допомогою предметного моделювання, конструювання, з картин.

 

Естетична вихованість передбачає насамперед наявність естетичного ідеалу, уявлення про скоєне, досконалість у мистецтві і дійсності. Наприклад, одна людина може бачити естетичний ідеал мистецтва в узагальненому та зроблений відображенні самого життя і людських відносин у ній, в зображенні її прогресивних тенденцій, спрямованих на вдосконалення людей і суспільства. Інший може бачити його лише досконало форм, художніх прийомів вираження художником своїх суб'єктивних переживань. Естетичний ідеал соціально обумовлений і являє собою суспільне педагогічне явище. Естетичний ідеал може також висловлювати уявлення про досконалість краси людини, людських відносин (етика), праці (технічна естетика, дизайн).

 

З естетичним ідеалом, як частини естетичної вихованості, нерозривно пов'язаний художній смак. Він являє собою суспільне явище і відчуває на собі вплив соціально-класових відносин. Художній смак є розвинена здатність почування і оцінки досконалості і недосконалості, єдності чи протилежності змісту і форми в мистецтві і житті. Як і естетичний ідеал, художній смак може бути присутнім у дітей на різних рівнях, в значній мірі визначаючи тим самим рівень естетичної вихованості.

 

Важливою ознакою естетичної вихованості є розвинена здатність милування красою, досконалістю у мистецтві і житті.

 

З елементом милування тісно пов'язана загальна здатність до глибокого переживання почуттів, породжуваних естетичним об'єктом. Виникнення гами піднесених почуттів та глибокого духовного насолоди від спілкування з прекрасним, почуття відрази під час зустрічі з потворним, почуття гумору, сарказму в момент споглядання комічного, почуття гніву, страху, співчуття, що виникають в результаті переживання трагічного, - все це ознаки справжньої естетичної вихованості.

 

Природно, що глибоке переживання естетичного нерозривно пов'язано зі здатністю естетичного судження про естетичні явища в мистецтві і житті. Нарешті, нерозривною частиною загального поняття естетичної вихованості є здатність до художньо-естетичному творчості в мистецтві і житті, поведінці, відносинах. У цій здатності органічно поєдналися, злилися і естетична розвиненість, і естетична освіченість, і головні елементи естетичної вихованості: естетичний ідеал, художній смак, здатність до милування, переживання та судження. Зрозуміло, що у дошкільнят всі ці елементи знаходяться в зародковому стані. Але вони у дітей вже існують, їх треба бачити і розвивати. Вони становлять реальну основу більш пізньої естетичної зрілості дітей.

 

Рівень естетичної вихованості у різних дітей в залежності від умов життя і виховання неоднаковий. У загальному процесі виховання вчителя прагнуть до оптимального рівня естетичної вихованості. Іншими словами, основну мету естетичного виховання необхідно бачити в тому, щоб у дитини органічно поєдналося наявність естетичного ідеалу і справжнього художнього смаку з розвиненою здатністю до відтворення, милування, переживання, судження та художньо-естетичному творчості. Найбільш слабким місцем естетичної вихованості школярів є область естетичного ідеалу і художнього смаку. Цей факт робить естетичну вихованість дитини недостатньою, обмеженою.

 

Вимірювання естетичної вихованості може здійснюватися різними критеріями: і психологічними, і педагогічними, і соціальними. В область вимірювання психологічними критеріями естетичної вихованості потрапляють насамперед здібності дитини адекватного відтворення в уяві художніх образів, їх відтворення, а також здатність милування, переживання і думки. Про ці психологічних явищах порівняно легко судити по тому, як і скільки дитина спілкується з естетичними предметами мистецтва і дійсності, наскільки відповідно художньо-естетичної сутності твору змінюється і розвивається його настрій, як він оцінює цей твір і породжене їм своє власне психічний стан.