З методики трудового навчання в початкових класах на тему: «Шляхи реалізації основних завдань національного виховання на уроках трудовог

 

• ознайомлення та залучення учнів до різних видів діяльності, формування необхідних для цього знань і вмінь, навчання учнів способів поводження з різноманітними засобами праці;
• підготовка  до життя та активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства за допомогою трудового навчання;
• вчити різним технікам ручної обробки матеріалів та правильно користуватись тими чи іншими інструментами;
• формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря на уроках трудового навчання та у позакласній роботі;
• формування в учнів культури праці, навичок раціонального ведення домашнього господарства, культури побуту, відповідальності за результати власної діяльності, комплексу особистісних якостей, потрібних людині як суб'єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства;
• виховання активної життєвої позиції, професійної адаптивності, готовності до безперервної професійної освіти, конкурентної боротьби на ринку праці, потреби ініціативно включатися в систему нових економічних відносин, в підприємницьку діяльність;забезпечення високої художньо-естетичної освіченості і вихованості особистості; виховання в особистості працелюбності та трудової активності[6, 63-64].

На уроках трудового навчання та у позакласній роботі здійснюється етнічне самоусвідомлення на основі засвоєння  родинних звичаїв, традицій, національної міфології, фольклору, мистецтва. Важливе місце у вихованні  посідає формування поваги до Конституції  держави, законодавства, державних  символів (Герба, Прапора, Гімну), державної  мови. Українська національна символіка  вперше за багатовікову історію одержала статус державної і сьогодні символізує єдність держави і нації, політичну, економічну і національну незалежність України [12, 23]. Використання державних  символів у навчально-виховному  процесі активізує почуття захищеності, юридичної, моральної і політичної дієздатності, гордості за єдину суверенну  державу. Це проявляється у бесідах  про державну символіку та у виготовленні її дітьми, у створенні національних символі та оберегів на уроках трудового  навчання та у позакласній роботі.

Щоб по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати, необхідно вивчати його культуру, традиції.

Патріотизм — основа духовного  становлення громадянина. Також  «патріотизм — це серцевина людини, основа її активної позиції» (В.О. Сухомлинський [11, 216]).

Одне з численних місць  у національному вихованні займає виховання любові до рідного краю, - своєї малої Батьківщини. На кроках прикладної праці діти знайомляться з традиціями, звичаями, історією своєї  землі, та з ремеслами. Це дає змогу  створити натхненне ставлення до свого роду. Це дає змогу створити натхненне ставлення до свого  роду.

Національне виховання включатиме розвиток людської гідності, любові до Батьківщини, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; відповідальність за природу рідної країни; потребу  зробити свій внесок у долю батьківщини; інтерес до міжнаціонального спілкування; прагнення праці на благо рідної країни, її народу. Виховання має  бути застосованим не лише в школі, а й у сім’ї.

Національне виховання у  трудовому навчанні та в позакласній  роботі використовує такі засоби : прикладна  праця, родовід, рідну історію, краєзнавство, природу рідного краю, народну  міфологію, фольклор, національне мистецтво, національну символіку, народні  прикмети і вірування, виховні традиції, національні традиції, звичаї та обряди [15, 144].  На уроках трудового навчання та в позакласній роботі вчитель  намагається максимально поєднати ці всі засоби, та створити національну єдність під час створення певної роботи учнями. Саме через працю втілюються основні патріотичні цінності.

Стрижнем усієї системи  виховання в Україні має стати  національна ідея. Сучасне національне  виховання в дусі єдності та соборності має забезпечувати «формування  патріотичних почуттів, гордості за приналежність  до української національності, національну  самосвідомість» [10, 15]. Воно покликане  формувати громадянина – патріота, виробляти глибоке розуміння  громадянського обов’язку, готовність відповідально ставитись до власного життя та здоров’я.

Програма національного  виховання здійснюється відповідно до вимог Конституції та законів  України, Кабінету Міністрів України  і досягається узгодженням дій відповідних міністерств, інших центральних та місцевих органів щодо результативності роботи у цьому напрямку.

Завданням Державної програми національного виховання є формування громадянина-патріота: любов до своєї  держави, її народу, традицій, культури; виховання громадянських почуттів і свідомості, поваги до Конституції  і законів України, соціальної активності, формування глибоких правових знань, високої  правової культури і моралі.

Завдання національного виховання втілюється на уроках трудовго навчання та у позакласній роботі. Ефективність забезпечується неухильним дотриманням таких провідних принципів: науковості, національної свідомості й українського патріотизму, етнізації, історизму, європеїзму, народності, гуманності й демократизму, природо-відповідності, культуро відповідності, працьовитості, самодіяльності, активності й ініціативи учнів, гармонії родинно-громадсько-шкільної педагогічної взаємодії [3, 6-7].

Принцип національної свідомості й українського патріотизму вимагає  утвердження в учнів громадянських  почуттів, української національної гордості й людської гідності громадянина  України, вболівання за долю самостійної української держави, готовності стати на захист незалежності України, виявляти пошанне ставлення до українських державних символів — тризуба, синьо-жовтого прапора, гімну «Ще не вмерла Україна». Початкова школа покликана виховувати істинних патріотів України.

Принцип національної свідомості й патріотизму передбачає розв'язання виховних завдань на уроках трудового  навчання та у позакласній роботі молодших школярів [16, 8].

У поняття принципу етнізації  вкладається етнічна соціалізація дитини на основі родинного, культурно-освітнього, економічного, духовного життя й  історичного досвіду свого етносу, народу, нації, належно поставленої  виховної роботи вчителя на уроках ручної праці. До основних засобів етнізації  належать традиційна родинно-побутова й громадська культура, національна  школа й освіта, посильна участь у трудовій  діяльності, зокрема  ї,  національні звичаї, традиції, свята, обряди, символи.

Завдяки реалізації принципу етнізації у вихованні молодших школярів: кожен етнос і етнографічна група мають змогу продовжити й розвивати себе в своїх потомках. У зв'язку з цим одним із найважливіших наших завдань, як національної спільноти, було, є і буде: пізнавати себе. І тут без дотримання принципу історизму не обійтись [2, 13].

Принцип історизму — це плекання історичної пам'яті підростаючих поколінь через прищеплення молодшим школярам шанобливого ставлення  до своїх предків,  до національних борців, до традицій та обрядів які  формувалися століттями, до багатої  культури. Усвідомлення минулого України  будить у дітей бажання горнутися  до свого рідного, національного, народного, допомагає їм збагнути суть сучасного  й бачити футурологічну прогностичну перспективу майбутнього, вселяє життєвий оптимізм [9, 102].

Успішне впровадження принципу історизму відбувається тоді, коли сам учитель початкових класів добре  обізнаний з українським традиційним  вихованням молодших школярів. Внаслідок  трансформації цих знань на уроках праці, у свідомості учнів початкових класів утверджуються глибокі почуття  гордості за славну історію українського народу. Плідні наслідки щодо цього  дає виховна робота на  позакласних  заняттях , складання кожним учнем  свого родовідного дерева, виготовлення народних оберегів, участь у виставках  школи.

Педагогічна культура українського народу носить європейський характер, бо сформувалась на Україні як такій, що розташована в самому центрі Європи. То й цілком логічно, що в основі виховання учнів має лежати принцип  європеїзму. Він висуває на перший план Людину як структурний складник суспільства.

Принцип європеїзму зобов'язує вчителя всю свою увагу сконцентрувати на дитині, на формуванні людської особистості, становленні людини-європейця в  дусі вимог європейської культури, спонукає дотримуватися у вихованні  європейського підходу. Технічний  прогрес й ринкова економіка  вимагає ініціативного трудівника. Тому реалізація принципу європеїзму в діяльності вчителя початкових класів відбувається на уроках трудового  навчання, де діти можуть навчитися  плідно працювати. 

   Принцип народності, гуманності й демократизму спонукає вчителя початкових класів виховувати молодших школярів у дусі ідей, ідеалів, почуттів, прагнень, моралі, знань і помислів, виробничого досвіду, історичних досягнень, етнопедагогічних засад та світогляду українського народу, нації, завжди прислухатися до голосу народу.

Відстоюючи принцип народності у вихованні, О.Духнович писав: «Учителеві також на совісті нехай буде, щоб  у дітях народолюбство збудив і в серцях їх закріпив любов до своєї народності, бо людина без  народності подібна блукаючому вовкові, для якого всякий ліс, де він їжу  знаходить, є Батьківщиною» [7, 4].

Принцип природовідповідності постійно нагадує, що виховання у всьому має узгоджуватися з природою, її закономірностями, щоб зберегти й примножити природне в природі та людське в людині. Принцип цей постав із народної педагогіки і знайшов наукове обґрунтування у працях Г.Сковороди, Я.Каменського, О.Духновича, Г.Ващенка, В.Сухомлинського та інших педагогів.

Принцип працьовитості —  виводиться із «золотого правила» народної педагогіки й педагогічної науки, яке  гласить, що «людина виховується  в праці, через працю і для  праці», «без праці людини не виховаєш», бо праця є метою людського  життя і його суттю («Аби вмів робити, навчиться, як жити»). То й цілком слушним  є народний девіз: «Вік живи, вік  учись і вік трудись». Навіть час  визначений, коли треба прилучити  дитину до праці: «відтоді, відколи  вміє сама орудувати ложкою — набирати з миски їжі й нести до рота». Фундаментальне наукове обґрунтування  принципу працьовитості з соціально-філософських і психолого-педагогічних позицій  дав К.Ушинський у статті «Праця в її психічному і виховному значенні», де він підкреслив, що «тільки внутрішня, духовна, животворна сила праці є  джерелом людської гідності, а разом  з тим і моральності, і щастя» [19, 241].

Принцип самодіяльності, активності й ініціативи учнів означає спрямування  виховного впливу на дітей з метою  їх особистого вияву, розвитку власної  волі й самостійного мислення, творчої  думки й ініціативи, винахідливості , все це діти можуть реалізувати  у своїх роботах, які вони виконують  на уроках трудового навчання.

 Принцип гармонії родинно-громадсько-шкільної  педагогічної взаємодії націлює  на ґрунтовну обізнаність учителя  початкових класів із народною  педагогікою та основами наукової  теорії виховання учнів 1-4 класів, місцевими виховними традиціями  та застосування їх у вихованні  школярів на уроках ручної  праці, забезпечення єдності вимог  батьків, учителів, школи, родини, громадськості до поведінки учнів, взаємодії всіх виховних ланок і напрямків.

Принцип гармонії родинно-громадсько-шкільної педагогічної взаємодії диктує планування й оцінку тих чи інших конкретних виховних дій учителя початкових класів розглядати як структурний елемент  загальної системи виховання, етнічної соціалізації й освіти учнів [17, 79].

Отже, усе вищеназване  відіграє важливу роль у вихованні  справжнього патріота. Мета не буде досягнутою, якщо не дотримуватись  принципів.  Кожен елемент національного  виховання робить вагомий внесок у життя нашої країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Шляхи реалізації основних завдань національного виховання на уроках трудового навчання та в позакласній роботі

Перед вчителем початкових класів стоїть задача виховати не лише людину, а й громадянина держави  на уроках трудового навчання, за допомогою  принципі та методів виховання. Згідно державного стандарту та шкільної програми, педагог здійснює вихованні чинні  дії, які спрямовані на реалізацію поставлених  завдань та мети.

Національне виховання починає  здійснюватися з першого класу  на основі таких тем, як:1 кл – «Писанкарство  як мистецтво художнього розпису», 2 кл - «Художня вишивка в українському побуті», 3 кл - «Святкові костюми  міфологічних персонажів», «Художні техніки  декоративно – ужиткового мистецтва», «Виготовлення витинанки», 4 кл - «Елементи  дизайну костюму», «Витинанка, як вид декоративно-ужиткового мистецтва».

Тобто у кожній з цих  тем є джерелом націоналізму. Перш ніж виготовляти, вчитель дає  короткі історичні відомості  про той, чи інший вид  прикладної праці. Кожна з цих тем дає  певні поняття про українські традиції, про побут, звичаї, культуру та стиль.

Отже, в процесі трудового  навчання вчитель має розкрити перед  учнями естетичні властивості праці, вчити в трудовій діяльності створювати красу, виховувати погляди на працю  і красу.

Важливим чинником у розвитку дитини є створення оптимальних  умов навчально-трудової діяльності школярів, гарно обладнана і оформлена  робоча кімната та дотримання  санітарно-гігієнічних  норм.