Игры при обучении

У процесі підготовки й реалізації дидактичних ігор вчитель повинен враховувати і співставляти можливості таких ігор з метою навчання, розвитком і вихованням учнів, формуванням у них позитивної мотивації до навчання. При постановці гри на уроці слід керуватись такими критеріями:

- визначення місця  гри та ігрових ситуацій в  системі інших форм діяльності учнів на уроці;

- доцільність використання  ігрових прийомів на різних  етапах уроку;

- врахування дидактичної  мети і рівня підготовки учнів  при розробці методики проведення  гри;

- відповідність змісту  ігрової діяльності вимогам розвиваючого навчання.

Дидактичні ігри вибудовуються  на основі кількох різних (хоча і  взаємопов'язаних ) елементів. Частіше  за інші в сучасній школі використовуються :

1) моделювання реальності,

2) рольова діяльність,

3) ігрове змагання  у відповідності з правилами гри,

4) певний (визначений) ігровий  сюжет.

Загальним для всіх ігор, створених з урахуванням цих  елементів, є включення до їхнього  змісту практичних життєвих ситуацій.

У світовій практиці намітилась і міцніє тенденція на використання в класі найновіших електронних ігор на основі комп'ютерної техніки та навчального телебачення. Деякі занадто гарячі прихильники електронних ігор стверджують, що найближчим часом вони зможуть докорінно змінити шкільну науку, бо запрограмувати в ігровій формі можна якщо не всю навчальну інформацію, то,принаймні, більшу її частину.

Пізнавальна гра – метод навчання, що допомагає учневі самостійно орієнтуватися у мотивах вчинків дійової особи, обирати і втілювати зовнішні прояви її внутрішнього світу, прогнозувати педагогічний вплив.

Пізнавальні ігри сприяють створенню атмосфери, засвоєнню  матеріалу за допомогою емоційно насиченої форми його відтворення. Пізнавальні ігри моделюють життєві  ситуації, стосунки людей, взаємодію  речей, явищ. Вони можуть бути основною або допоміжною формою навчального процесу. Розвиваючий ефект досягається за рахунок імпровізацій, природного вияву вільних творчих сил учнів. У виховному значенні гра допомагає учням подолати невпевненість, сприяє самоствердженню, найповнішому виявленню своїх сил і можливостей [ 9 ].

Ділова  гра – діалог на професійному рівні, в якому відбуваються зіткнення різних думок, пропозицій, взаємна критика гіпотез, їх обґрунтування, що призводить до появи нових знань і уявлень.

Цей різновид гри забезпечує максимальну активність учнів, збуджує інтерес до самостійної роботи й потребує в ній, відповідальне ставлення до своїх обов'язків; надає можливість випробувати себе в незвичних ролях, поставити себе на місце іншої людини, вийти за межі звичної соціальної та особистісної поведінки.

Ефективність ділової гри забезпечується за умов: добровільності, відсутності тиску, створення і підтримка специфічної атмосфери гри; розвитку подій, динамічності; зв'язку ігрової та реальної діяльності; переходу від простих до складних ігрових форм.

Ділова гра передбачає: змалювання ігрового комплексу; деталізований опис об'єкта управління та уточнення умов його діяльності; виокремлення спонукальних факторів, які впливають на діяльність; визначення системи зворотних зв'язків під час гри. Її цінність полягає у колегіальності прийняття рішень. Публічний захист, аналіз та критика рішень викликає в учасників гри відчуття єдиного колективу та персональну відповідальність за свої дії.

Ділову гру формують такі етапи:

I. підготовка учнів  до сприйняття змісту гри (інструктаж);

II. підготовка до участі  у грі (комплектування груп, висування  на вибір лідерів, розподіл  ролей та знайомство з ними  учасників, ознайомлення зі сценарієм,  завданнями);

III. проведення гри;

IV. рефлексія гри (аналіз  та самоаналіз результатів гри,  підведення підсумків).

Виокремлюють такі різновиди  ділових ігор: мозкова атака, ринг, аукціон, конгрес, прес-конференція та ін. [ 5, 3 ].

Рольова гра – імпровізоване розігрування заданої ситуації.

Учасники не обговорюють  ситуацію, а грають її. Рольові ігри передбачають лише наявність заданої комунікативної ситуації й відповідний зміст ролей і спрямовані на правильне орієнтування в екстремальних ситуаціях, гуманітаризацію міжособистісних стосунків, розвиток і корекцію пізнавальних, комунікативних, артистичних здібностей, особистісних рис, якостей учнів, їх самооцінки, саморегуляцію поведінки [ 3 ].

Інтерактивна  гра – метод навчання, заснований на досвіді, отриманому в результаті спеціально організованої взаємодії учасників з метою зміни індивідуальної моделі поведінки.

Інтерактивність – не просто процес взаємного впливу об'єктів, а спеціально організована пізнавальна діяльність, що має яскраво виражену соціальну спрямованість.

Інтерактивні ігри різноманітні за освітніми цілями й завданнями, формами, ходом і передбачуваними результатами. Мають певні ознаки: наявність учасників, інтереси яких перетинаються; сформульованість правил гри, що сприяють однозначному розумінню меж допустимих дій учасників; наявність ясної мети, досягнення якої можливе шляхом здійснення визначених дій за встановленими правилами; можливість застосування учасниками різних моделей поведінки; групова рефлексія і підведення підсумків.

Основним навчальним завданням гри є створення  умов для знаходження учасниками нового, значущого для них досвіду  соціальної поведінки.

Результатом добре організованої  й ефективно проведеної інтерактивної  гри можуть бути зміни в сприйнятті учасників, інсайт (неочікуване розуміння  наявної проблеми), що дає поштовх  до негайного рішення або нового розуміння наявної проблеми. Виникненню такого нового розуміння сприяє занурення в процес взаємодії, що дає змогу досліджувати проблему з середини, «пропустити її через себе», здійснити аналіз власної поведінки, зробити необхідні висновки.

Інтерактивні ігри мають  такі переваги: глибокий рівень засвоєння інформації (через переживання); вироблення вміння слухати й чути іншого; знання «пропускаються через себе» і до деяких висновків людина приходить сама або під час обговорення в групі; навчання відбувається через обмін досвідом або пасивне спостереження; взаємодія, активізація мислення; особистісне зростання; активність й участь кожного; можливість аналізу власних дій, відчуття нового досвіду; можливість обміну досвідом і міркуваннями; вироблення вміння співпрацювати, взаємодіяти тощо.

Недоліком інтерактивних  ігор вважають: ризик зіткнення особистісних амбіцій і різних особливостей поведінки  людини; можливість надмірного захоплення грою, невміння робити висновки; значна тривалість; ризик виникнення конфліктних  ситуацій; відносно низька інформативна продуктивність [ 7 ].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ІГРОВИХ ТЕХНЛОГІЙ НАВЧАННЯ У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

 

2.1. Організація та проведення гри

У практиці використання дидактичних ігор комбінується із традиційними формами організації навчання. Зазвичай складний для розуміння матеріал викладається звичайними методами (розповідь, лекція, проблемний виклад тощо), а менш складний, який учні можуть опанувати самостійно, але для цього їм потрібний додатковий стимул, вивчається у формі гри. Як правило, закріплення, узагальнення та перевірка засвоєння матеріалу часто проводиться за ігровими технологіями.

Під час організації  навчальних ігор вчителю перш за все  необхідно продумати і врахувати  таке :

1. Мета гри. Які виховні цілі слід передбачити під час проведення гри?

2. Визначення кількості гравців. Кожна гра потребує певної мінімальної або максимальної кількості учасників. Це слід враховувати під час організації гри. Це лише один із багатьох підручників, які можуть знадобитись під час навчаючої гри.

3. Добирання дидактичних  матеріалів і посібників, що знадобляться  для гри.

4. Ознайомити учнів  з правилами гри.

5. Визначення тривалості  гри.

6. Планування засобів  забезпечення участі всіх у  грі.

7. Спостереження за  учнями під час гри.

Учитель, керуючи грою, спрямовує її в належне дидактичне русло, за необхідності активізує її хід різноманітними прийомами, підтримує  інтерес до гри, підбадьорює відстаючих і т. ін.

Передбачення можливих змін, що доведеться внести у хід  гри, щоб підвищити зацікавленість і активність учнів.

Планування висновків, про які необхідно повідомити по завершенні гри (найвдаліші моменти, недоліки, що трапилися у ході гри, результат засвоєння математичних знань, оцінювання учасників гри, зауваження щодо порушення дисципліни тощо).

Основні принципи організації  гри:

- відсутність примусу  будь-якої форми при залученні  дітей у гру;

- принцип розвитку  ігрової динаміки;

- принцип підтримування  ігрової атмосфери (підтримка  реальних почуттів дітей);

- принцип взаємозв'язку ігрової та неігрової діяльності;

- принципи переходу  від найпростіших ігор до складних  ігрових форм;

- логіка переходу від  простих ігор до складних пов'язана  з поступовим поглибленням різноманітного  змісту ігрових занять і правил.

Етапи підготовки та проведення навчальної гри:

Підготовчий етап. Розробляється сценарій, план гри, даються консультації, інструкції, пакети матеріалів учням-учасникам, готується матеріальне забезпечення.

Етап проведення гри. Залежно від типу вводяться різні рольові позиції гравців: організатор, координатор, критик, тренер, ініціатор, проблематизатор, консерватор тощо. Практикується групова робота над завданнями, міжгрупові дискусії.

Навчальні ігри, на відміну  від розважальних, мають певні  важливі ознаки і свою стійку структуру; у яку входять такі компоненти (за В. Коваленко, П. Підласим):

• · ігровий задум;
• · правила гри;
• · безпосередньо ігрові дії;
• · дидактичні завдання;
• · оснащення гри;
• · результат гри.

Ігровий задум – перший структурний компонент гри, закладений у дидактичне завдання, що необхідно виконати під час навчання. Ігровий задум найчастіше виступає у вигляді питання або загадки, що ніби проектує хід гри. Це надає грі пізнавального характеру, висуває до її учасників певні вимоги щодо знань.

Кожна дидактична гра має свої правила, що визначають порядок дій і поведінку учнів у процесі гри, сприяють створенню на уроці робочої атмосфери. Тому правила дидактичних ігор необхідно розробляти із урахування мети уроку та індивідуальних можливостей учнів. Це створює умови для проявів самостійності, наполегливості, розумової активності, виникнення в учнів почуття задоволення, успіху.

Крім того, правила  гри виховують уміння керувати своєю  поведінкою, узгоджувати та підпорядковувати її до вимог колективу.

Суттєвими в дидактичній грі є дії, що регламентуються правилами гри, сприяють пізнавальній активності учнів, надають їм змогу виявити свої здібності, застосувати наявні знання, вміння і навички для досягнення цілей гри. Дуже часто ігровим діям передує розв'язання задачі. Основою дидактичної гри є пізнавальний зміст, що полягає у засвоєнні тих знань і вмінь, які застосовуються під час розв'язування навчальної проблеми, поставленої грою.

Дидактична гра має певний результат – фінал, що надає їй завершеності. Він виступає перш за все у формі розв'язання поставленого навчального завдання і приносить учням моральне і розумове задоволення. Для вчителя результат гри завжди є показником рівня досягнень учнів у засвоєнні та застосуванні нових знань.

На відміну від ігор взагалі навчаюча гра має суттєву ознаку – наявність чітко визначеної мети навчання і відповідного їй педагогічного результату, що можуть бути обґрунтовані, подані наочно і характеризуються пізнавальною спрямованістю.

Кінцева мета гри – навчити дитину самостійно орієнтуватися в складній і суперечливій обстановці, швидко ухвалювати правильні рішення, уміти адекватно оцінювати ситуацію й дії інших людей [ 4 ].

Усі структурні елементи дидактичної гри пов'язані між  собою, і відсутність основних з  них руйнує гру. Без ігрового задуму, дій та правил, дидактична гра стає або неможливою взагалі або втрачає свою специфічну форму, перетворюється на виконання вказівок, вправ тощо. Тому, готуючись до уроку, що містить дидактичну гру, необхідно скласти сценарій, вказати, скільки часу відводиться на її проведення, врахувати рівень знань та вікові особливості учнів, реалізувати міжпредметні зв'язки.

Поєднання цих елементів, а також їх взаємодія підвищують організованість гри, її ефективність призводить до бажаного результату. Цінність дидактичної гри полягає в тому, що діти, граючи, значною мірою самостійно набувають нових знань, активно допомагають одне одному.