Методика дослідження розвитку зв’язного монологічного мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня засобом казкотерапії

Вважається, що казка приходить до дитини сама по собі. Але ж в дійсності з цим не можна погодитись. Казковий жанр дуже різноманітний, має багато аспектів, якісно неоднорідний. Глибоко проникнути у світ казки, відчути її красу, моральну силу дошкільнику буває нелегко. Мова йде не тільки про фабулу казки, її діти засвоюють досить швидко. Тому й складається враження у багатьох дослідників, що в казці все просто. Дитина не спроможна сама, без допомоги дорослого проникнути в багатомірну насиченість казкового світу, його емоційний підтекст.

Т.Д. Зінкевич-Євстигнеєва говорили, що народні казки здавна несуть надзвичайно важливі для людей ідеї:

• Навколишній світ живий.  Ця ідея важлива для бережливого й осмисленого ставлення до навколишнього світу.
• Речі, які ожили, здатні діяти самостійно і мають право на своє самостійне життя. Ця ідея важлива для формування поваги до життя та діяльності кожної людини, виховує гуманізм.
• Розмежування добра і зла, перемова добра. Ця ідея формує соціально-позитивні стереотипи поведінки.
• Найцінніше дається через випробування, а те, що далося даром, може швидко піти. Ця ідея важлива для формування механізму бачення і досягнення мети.
• Навколо нас безліч помічників. Але вони приходять на допомогу тільки в тому випадку, коли  ми не можемо впоратися самі. Ця ідея важлива для формування самостійності і довіри до навколишнього світу [8, 48].

Також, Т.Д. Зінкевич–Євстигнеєва [8, 49] вказувала на різноманітність сюжетів народних казок, які сформувалися в результаті багатогранності життя людини:

1. Казки про тварин. Цей вид казок належить до найдавнішого виду народного епосу, зародився він ще в докласовому суспільстві і був органічно пов’язаний з виробничою діяльністю первісної людини. Поступово втрачалися елементи магічності, анімалістичності, міфологічності і подібні твори набували форми захоплюючих повчальних байок. Такі народні казки, без сумніву, були найкращим матеріалом для пізнання дитиною реального життя, реальних стосунків між людьми. Типовою ознакою казок про тварин є те, що дійовими особами у них виступають переважно звірі або птахи. Образи тварин певною мірою стереотипні. Чимало казкових героїв набули алегоричного значення, символізують певну рису поведінки чи діяльності. Так, наприклад, лисиця стала символом хитрості, підступності, вовк – жорстокості, заєць – полохливості, кінь – працьовитості, собака – вірності. Анімалістичні казки реалістично відтворюють життя і побут народу, його мрії і сподівання, збуджують фантазію дитини, розширюють її уявлення про світ, вчать життєвому досвіду, виховують чесність, правдивість, взаємодопомогу, товариськість .
2. Чарівні чи фантастичні казки. Чарівні, або фантастичні казки як і художні твори письменників з фантастичними сюжетами і образами, мають на дітей незвичайний вплив – на їхню уяву і на розвиток поетичного мислення, мови. Дітей захоплюють чудесні перетворення, карколомний розвиток подій, величезні можливості героїв – долати простір, перемагати труднощі. А якщо головним персонажем виступає часто не найсильніший, не найбільший, а буває, що зовсім юний герой, то все це створює у казці атмосферу, сповнену радісного відчуття сили, доброти, сміливості, незламності.
3. Соціально-побутові казки. Їх назва пояснюється змістовою особливістю цих казок. Вони розповідають про буденне життя людей, їхній побут їхній побут або реалії людського життя за умов різних соціальних епох.

Казка служить зразком побудови зв’язної розповіді, яскравих образів, літературної мови. Вона активізує дитячу фантазію, спонукаючи до творчості [9, 11].

В.О. Сухомлинський [10, 339-340] називав казку чудодійним методом розвитку мовлення дітей. За його словами, це «свіжий вітер, що роздуває вогник дитячої думки і мови». Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем, відкликається на події та явища навколишнього життя, висловлює ставлення до них. Початкове духовне виховання дитини відбувається також у казці.

В.О. Сухомлинський акцентував увагу педагогів на використанні казки як засобу розвитку творчого мовлення. За його словами, казка – це активна естетична творчість, що захоплює всі сфери духовного життя дитини – її розум, почуття, уяву, волю. Без казки – живої, яскравої, що оволоділа свідомістю і почуттям дитини, неможливо уявити дитячого мислення і мови. Казка – це духовне багатство народної культури, пізнаючи яке, дитина пізнає серцем життя народу. Створення казок, за автором, - це одна із найцікавіших для дітей видів поетичної творчості. Водночас це важливий засіб розумового розвитку. Якби не творчість, не складання казок, мовлення багатьох дітей було б плутаним, а мислення – хаотичним. Саме казка, на його думку, задовольняє жадобу дитячого пізнання, інтерес до навколишнього. Чарівний і дивовижний, веселий і життєстверджуючий світ казок входить у душу кожної людини з дитинства, засіваючи її першими зернами добра, краси і справедливості [11, 178-190].

В.В. Кизилова зазначала, що через казкові образи в свідомість дітей входить слово з його найтоншими відтінками; воно стає сферою духовного життя дитини, засобом висловлення думок і почуттів – живою реальністю мислення. Близькість і доступність сюжету, привабливість героїв казки, експресивність їхнього мовлення роблять казку універсальним засобом формування психічних процесів, комунікативно-пізнавальних здібностей дітей [12, 39].

Е. Фромм говорив, що казка так само багатогранна, як і життя. Саме це робить казку ефективним психотерапевтичним та розвиваючим засобом [7,104].

Таким чином, ефективність використання казки в період дошкільного та шкільного дитинства забезпечується специфікою діяльності дитини в цьому віці, а також привабливою силою цього літературного жанру, що дозволяє вільно мріяти і фантазувати. Психокорекція за допомогою казки пов'язана із зародженням у людини нових креативних потреб і способів їх задоволення. Це процес виховання внутрішнього дитини, її гармонійного світосприймання, що стає основою для творчих дій по відношенню до себе, близьким , навколишнього світу. Також, казка сприяє збільшення лексичного запасу слів дитини, вихованню звукової культури мовлення дитини. Під час переказу, драматизації та інсценуванні розвивається та вдосконалюється зв’язне мовлення дітей.

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ.  ДОСЛІДЖЕННЯ КОРЕКЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ КАЗКОТЕРАПІЇ У РОБОТІ З ДІТЬМИ З МОВЛЕННЄВИМИ ПОРУШЕННЯМИ

2.1. Методика дослідження розвитку зв’язного монологічного  мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня засобом казкотерапії

ЗНМ характеризується порушенням всіх компонентів мовленнєвої системи, яка охоплює фонетико-фонематичну та лексико-граматичну сторони при нормальному слухові й інтелекті. Діагностичною ознакою може слугувати диссоціація між мовленнєвим і психічним розвитком, індивідуальний темп просування мовного розвитку дітей, проте є ряд особливостей, що проявляються при різних рівнях ЗНМ: труднощі формування пізнавально-комунікативної діяльності, уповільнений розвиток словникового запасу, граматичної будови, зв’язного мовлення та інш. Тому одним із головних завдань мовленнєвого розвитку дошкільників із ЗНМ є завдання розвивати комунікативно-пізнавальну потребу в мовленні (І рівень ЗНМ), оволодівати елементарними формами усного мовлення на основі практичних умінь відповідати на запитання, складати речення по моделях (ІІ рівень ЗНМ), подальшого розвитку словникового запасу, граматичної структури та зв’язного мовлення (ІІІ рівень ЗНМ).

На сучасному етапі розвитку логопедії в Україні гостро стоїть питання про підвищення ефективності корекційно-розвивальних методик та оптимізацію на цій основі усієї системи логопедичної роботи з дітьми із порушеннями мовлення, із ЗНМ ІІІ рівня втому числі, бо науковим підґрунтям логопедичної діагностики є гуманістична психологія з позицій якої організація корекційного процесу передбачає реалізацію особистісно орієнтованого підходу. Тому, одним з основних завдань, визначених “Концепцією лінгвістичної підготовки дітей до шкільного навчання”, є забезпечення такого рівня корекційно-розвивального процесу, який би сприяв не тільки оволодінню дитиною мовленням, але й шкільними знаннями та мовою як шкільним предметом [13]. У зв’язку з цим, метою нашої дослідницької роботи теоретично обґрунтувати та експериментально дослідити ефективність використання казкотерапії у розвитку зв’язного монологічного  мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗМН ІІІ рівня.

Експериментальна база дослідження – СНВК № 85 «Лебідка». До експерименту було залучено 15 дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення ІІІ рівня.

Проведення дослідження рівня розвитку зв’язного монологічного мовлення дітей із ЗНМ ІІІ рівня необхідно, щоб згодом константувати які-небудь зміни в рівні розвитку зв’язного монологічного мовлення дітей і виявити вплив казкотерапії  на його розвиток.

Критерієм дослідження стала монологічна компетенції дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня.

При обстеженні зв’язного мовлення досліджують як дитина самостійно може скласти розповідь за малюнком, серією сюжетних малюнків, переказ, розповідь-опис, розповідь з особистого досвіду, переказ. Складанню розповіді по картині й по серії картин передує вступна бесіда, у ході якої з’ясовується, чи зрозуміло дитині зміст картини, уточнюється значення окремих слів. Потім дитині дається невеличкий план за яким вона повинна скласти розповідь. Якщо дитині пропонується скласти розповідь по серії картин, то ведеться спостереження й за тим, як вона їх розкладає (самостійно, після пояснення й показу, за допомогою логопеда). При завданні скласти розповідь із особистого досвіду проводиться вступна бесіда й задається ряд питань: «Що тобі подарували на день народження? Як називається ця машина? Якого вона кольору і розміру?». При оцінці стану зв’язного мовлення варто мати на увазі, що в нормі до трьох років життя діти опановують простими поширеними реченнями. Досить рано, приблизно до трьох-чотирьох років, діти починають уживати складнопідрядні й складносурядні речення. На п’ятому році життя кількість складних речень, що зустрічаються в мовленні, уже становить 11% відносно загального числа речень. Після чотирьох років діти можуть переказати знайому казку, охоче розповідають вірша, до п’яти років переказують тільки що прочитані короткі тексти, прослухавши їхній два рази. Після п’яти років діти здатні досить докладно й послідовно розповісти про побачене або почуте, пояснити причину й наслідок, скласти розповідь по картині, відрізнити фантастичний зміст казки від розповіді [14].

Отже, показники сформованості монологічної компетенції – вміння самостійно розповідати про події із власного життя; вміння дітей зв’язно відповідати за змістом картинки чи художнього тексту; уміння складати елементарні розповіді з різними типами висловлювань; уміння переказувати зміст знайомих художніх текстів, мультфільмів одноліткам та дорослим.

Для дослідження рівня розвитку монологічного мовлення ми застосували методику «Переказ тексту».

Мета: виявити рівень розвитку зв’язного монологічного мовлення дітей.

Інструкція: дитині пропонується прослухати невеликий за обсягом і простий за структурою літературний текст. Текст прочитується двічі, в повільному темпі; перед повторним читанням дається установка на складання переказу. По закінченню тексту дитину просять переказати те,що вона запам’ятала.

Для оцінювання ми взяли такі показники: розуміння тесту, структурування тексту, лексика, граматика та плавніть мови.

Кожен показник оцінюється окремо. Найвища оцінка відтворення тексту - 10 балів; 2 бали - правильне відтворення; 1 бал - незначне відхилення від тексту, відсутність граматичних помилок, тривалих пауз, невелика кількість підказок; 0 балів - невірне відтворення, порушення структури тексту, бідність лексики, численні паузи, необхідність в підказках.

Висновки про рівні розвитку:

10 балів – високий рівень; 
понад 5 балів – середній рівень;

Менше 5 балів – низький рівень

Оцінки переказу дітей записані і проаналізовані в наступних таблицях:

Таблиця 2.1.

Розуміння тексту

Рівні розуміння тексту	Кількість дітей
середній	8
низький	7

 

 

Таблиця 2.2.

Структурування тексту

Рівні розуміння тексту	Кількість дітей
середній	7
низький	8

 

Таблиця 2.3.

Лексика

Рівні розуміння тексту	Кількість дітей
середній	5
низький	10

 

Таблиця 2.4.

Граматика

Рівні розуміння тексту	Кількість дітей
середній	5
низький	10

 

Таблиця 2.5.

Плавність мови

Рівні розуміння мови	Кількість дітей
середній	6
низький	9

 

 

Підсумки дослідження (мал.2.1.): у логопедичній групі 59% дітей мають середній рівень розвитку монологічного мовлення, 41% - низький рівень розвитку зв'язного монологічного мовлення.

Малюнок 2.1.

 

Отже, у дітей необхідно цілеспрямовано розвивати зв’язну монологічну мову, а також продовжувати формувати повноцінну звукову сторону мови (виховувати артикуляційні навички, правильну звуковимову, фонематичне сприймання)

Метою підготовчих вправ було - організація уваги дітей, підготовка їх до сприйняття оповідання (відгадування загадок про персонажів твору; уточнення окремих слів або словосполучень, що містяться в тексті, демонстрацію відповідних картинок). Тексти казок читалися дітям двічі, в повільному темпі. При повторному читанні використовувався прийом завершення дітьми окремих речень. Аналіз змісту казок проводився у формі питання-відповідь. Питання були спрямовані на виділення основних моментів сюжетної дії, їх послідовності, на визначення дійових осіб і найбільш значущі деталі розповіді.