Методичні рекомендації вчителям та батькам щодо виховання обдарованої особистості

Через вищезазначені  проблеми ці діти, за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, входять до "групи ризику" поряд із розумово відсталими, малолітніми порушниками, дітьми алкоголіків, адже ці проблеми не тільки спричиняють їм дискомфорт у повсякденному житті, але й також негативно впливають на їх подальший розвиток та соціалізацію вцілому.

Висновки експериментального дослідження  С.О. Сорочинської показали, що через  надмірну спрямованість на досягнення своєї мети та потяг до досконалості, в такої дитини згодом виникає  „формула” вже будучи дорослим: головне в житті – успіх! А якщо ж результати не відповідають підвищеним внутрішнім стандартам дитини, то в неї виникає недовіра до своїх можливостей, а внаслідок цього – занижена самооцінка [26, с. 101].

Тому батьки та вчителі повинні звернути особливу увагу на формування в таких дітей відповідної «Я – концепції», розвиток якої для них має особливе значення, оскільки через занижену самооцінку вони можуть не реалізувати своїх здібностей в житті й взагалі стати невстигаючими. У зв’зку з цим дорослі мають допомогти дитині розвинути відповідне позитивне уявлення про свої можливості, розвивати цілеспрямованість та особисту активність в соціальному середовищі (активно діяти в процесі соціалізації, формувати власне «Я», виходячи з власного бачення ідеалів та переконань). Велике значення при цьому має емоційно доброзичливе ставлення обдарованих дітей до інших людей (однокласників, вчителів, батьків).

Отже, як висновок, ми хочемо ще раз відмітити, що обдаровані діти  потребують до себе значно більше уваги з боку вчителів та батьків. І тому першочерговим завданням є зробити все можливе, аби допомогти таким учням налагодити стосунки з дорослими та однолітками, створити доброзичливу атмосферу навколо неординарної особистості для того, щоб соціалізація цих дітей проходила в якомога кращих умовах.

 

 

3. Передумови виховання обдарованої дитини

 

Становлення молодої  української держави потребує зміцнення  інтелекту-

ального потенціалу нації, посилення рівня загальноосвітньої  та фахової підго-

товки. Особливої  уваги у цьому вимагає поєднання нової української еліти, яка

б вирізнялася  високим інтелектом, здатністю творчо та компетентно приймати

складні рішення  та мати високу гуманістичну моральність, а питання роботи

з обдарованими дітьми і молоддю, які є потенціальною  елітою нації, набуло

надзвичайної  важливості.

Питання особливостей обдарованих учнів були в полі зору науковців:

Ю. З. Гільбуха, Я. Н. Пономарьова, Г. С. Костюка, В. О. Моляко, Н. С. Лейте-

са, Л. Ф. Бурлачук та інших.

Виховання та навчання дітей завжди є однією із складних педагогічних проблем. Сьогодні у навчально-виховному процесі помічаємо учнів з високим рівнем розвитку окремих здібностей. Такі діти прагнуть до знань, люблять розумову працю, їх не треба примушувати навчатися, вони шукають спілкування із дорослими, оскільки старші розуміють краще, ніж ровесники. Але, на жаль, кількість таких учнів – незначна, отже обдарованість – це штучне явище, тому актуальним є питання впливу спадкового і соціального факторів на розвиток обдарувань і формування творчої особистості, спроможної, інтелектуальної та конкурентноспроможної у сучасних суспільних             умовах [4, c.3].

За рішенням Всесвітньої  організації охорони здоров’я (ВОЗ) обдаровані діти входять до «групи ризику», вони потребують особливого виховання, спеціальних навчальних програм, шкіл, класів, підготовлених вчителів, психологів. Відомий дослідник В. Штерн під обдарованістю розумів здатність свідомості пристосувати людину до нових вимог. Ідея цілісного підходу розвивалася Л. Гуровою, Н. Лейтесом, Г. Мелхером, В. Моляко та ін. Виходячи з теоретичної моделі обдарованості як складного утворення, Б. Теплов сформулював основний принцип, яким керувалася більшість дослідників при вивченні явищ обдарованості.

Виявлення обдарованих дітей та допомога на державному рівні – одне з важливих питань, якому приділяють увагу сучасні освітні законодавчі документи, міжнародні конвенції: Закон України «Про освіту», Закон України «Про охорону дитинства», Конвенція ООН про права дитини, Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»), Національна програма «Діти України», Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столітті тощо.

Це документи нормативно-правової бази для теоретико-методологічного обгрунтування засад розробки обдарованих дітей, складання орієнтованої регіональної програми розвитку, програми індивідуального розвитку і саморозвитку особистості школяра та розробки системи діагностичного обстеження дітей.

Дослідження дітей  з особливими можливостями передбачає науково обґрунтований підхід до категоризації цієї групи дітей, які не потрапляють до середньостатистичної норми. Підбір ефективного комплексу діагностичних методів є складним завданням, для вирішення якого необхідно запровадити системний підхід, що дозволяє отримати нові перспективи у сфері вивчення феномену дитячої обдарованості.

Оскільки виявлення обдарованих дітей не самоціль, а складова ча стина комплексу заходів в організації диференційованого навчання, розвитку здібностей, соціальної реабілітації, то вважається, що критерії обдарованості мають бути такими, щоб загальна кількість виявлених обдарованих дітей відповідала можливостям практичної роботи з їх підтримки і розвитку. З гуманістичного погляду освітні органи та навчальні заклади виділяють ресурси і залучають до спеціальних програм тих, хто не виправдає в майбутньому витрачені кошти, щоб не обмежити можливості розвитку тих, хто міг би принести користь суспільству. Як бачимо, до соціально-економічних критеріїв виявлення обдарованої учнівської молоді додаються гуманістичні міркування.

Сьогодні, коли ставимо за мету, за основне завдання вихователя неспрощене виконання програми з обовязковим дотриманням усіх її режимних вимог, а виховання особистості, створення таких умов, за яких найкращим чином могли б реалізуватися потенційні можливості кожної дитини, необхідно прийти натакі вихідні позиції [29, c.186]:

1. Маємо компетентно, на  професійному рівні оволодіти  науковими положеннями про сутність  обдарованості і здібностей, проаналізувати  досягнення і прорахунки педагогічної  практики.

2. Треба визначити конкретні можливості і шляхи перебудови виховного процесу в кожному дитячому садку для створення належних умов для виховання творчої обдарованості з ранніх років життя дитини, з перших сходинок у розвитку її особистості.

3. У вихованні обдарованих дітей принципово важливі спільна позиція, взаємна довіра, підтримка і допомога педагогів і батьків. Зауважимо, що й сьогодні дослідники ще не можуть дати вичерпну відповідьна всі питання, які постають з проблеми виховання обдарованої, здібної,талановитої дитини.

Разом з тим ряд принципових  положень для розвитку педагогічної практики можна визначити вже  тепер:

• загальною умовою розвитку здібностей і обдарованості є  фізичне здоров’я і природна активність дитини. Звідси випливає, що в переважній більшості діти могли б рости як здібні, обдаровані. І якщо практичні результати з цими передумовами не співпадають, то слід говорити про несприятливі умови, які складаються для дітей у сімї, в дитячому колективі, в житті, про так звані соціальні фільтри, які залежно від історичної епохи з більшою чи меншою силою перешкоджають кожній дитині розвинути свої здібності;

• увага, повага, турбота, любов до дитини є тією основою, на якій зростає її впевненість щодо своїх можливостей, інтерес до різних сфер навколишнього життя, здатність дивуватися, захоплюватися, пробувати, до- сліджувати, фантазувати, вигадувати, запитувати, шукати. Тобто активність дитини, у тому числі й творча, виховується за умови підтримки дорослим її ініціативи. Численні ж заборони і негативні оцінки дитячих намагань і є тими фільтрами, які гальмують розвиток творчих здібностей;

• самоповага й оптимістичний  настрій дитини, підставою для  якого є позитивні оцінки вихователем  її дій і поведінки, є необхідною умовою її різнобічної активності, в процесі якої розвиваються загальні і спеціальні здібності;

• забезпечення умов і можливостей дня приємного, змістовного спілкування в сімї і в дитячому колективі, для занять різними видами діяльності сприяє розвитку пізнавальної й естетичної активності дитини, її здібностей;

• відповідне поєднання  навчання і творчих пошуків самої  дитини — необхідна умова, за якої розвиваються зацікавлення, інтерес  до заняття, пізнавальні, естетичні  й етичні якості сприймання, гнучкість  і нешаблонність мислення, уміння і здібності . Добрим прикладом такої методики є розвиток здібностей до декоративного малювання, опрацьований О. О. Гроновою (Словянський педагогічний інститут);

• для розвитку творчих здібностей головне значення має сам процес діяльності дитини: експериментування, а не прагнення отримати кінцевий результат. Це мають усвідомлювати педагоги. Критичні оцінки діяльності, її результатів викликають стресові ситуації і стають на заваді прояву зацікавленої активності;

  У психології  і педагогіці стверджується думка  про те, «що всі здорові діти обдаровані». Тому основна ідея шляхів визначення виховання обдарованих дітей полягає в тому, щоб забезпечити комплексний розвиток природної обдарованості. Саме в дитинстві необхідно приділяти увагу таланту дитини і не пригнітити, арозвинути його, допомогти малюку пізнати себе, розкритися з усіх своїх кращих сторін. Отже, задача дорослих - створити необхідні соціальні, психологічні, педагогічні умови для всебічного гармонійного розвитку обдарованої дитини, її духовного становлення, виховання культурної, обізнаної, творчої особистості, достойного громадянина своєї землі і Землі в цілому [29, c. 188].

Таким чином:

1. Навчальний  заклад повинен створити особистісно  орієнтований простір для розвитку  здібностей та реалізації творчих  обдарувань кожного вихованця. З цією метою повинні реалізовуватися діагностичний, освітній, прогностичний та результативний компонент педагогічної діяльності.

2. Обдаровану  дитину необхідно вводити до особистісно орієнтованого освітнього простору, побудованого на засадах розуміння, визнання і прийняття.

3. Створення  умов для довірливого діалогічного  спілкування оптимізує процес  формування і становлення обдарованої  особистості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ                                 З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

2.1. Зміст та особливості роботи вчителя з обдарованою дитиною

Модернізація  національної освіти в Україні визначила необхідність розвитку інтелектуального, духовного потенціалу українського народу, вихід вітчизняної науки і культури на світовий рівень. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває проблема формування української еліти.

То ж виявлення розумової обдарованості (інтелектуальної чи творчої), спеціальних здібностей у дітей, їх розвиток і реалізація є однією з актуальних проблем на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики. Обдарованість – складне, багатогранне явище. Кожна обдарована дитина –   індивідуальність, що потребує особливого підходу.

Під час роботи з такими дітьми постійно виникають  педагогічні й психологічні труднощі, обумовлені розмаїтістю видів обдарованості, зокрема віковою та прихованою, безліччю суперечливих теоретичних підходів і методів, варіативністю сучасної освіти, а також малою кількістю фахівців, професійно та особистісно підготовлених до роботи з обдарованим дітьми.

Саме діти з  ознаками обдарованості вільно або  мимоволі можуть створювати своєю поведінкою нестандартні ситуації, для вирішення яких «учительські» стереотипи не лише даремні, але навіть шкідливі як для дитини, так і для самого вчителя. Однією з причин виникнення подібних ситуацій є те, що, наприклад, унаслідок високого темпу інтелектуального розвитку обдаровані діти (а за великим рахунком і будь-які інші діти) усвідомлено або неусвідомлено вимагають до себе відношення як до повноправного суб'єкта учбової діяльності, спілкування і так далі. Тим часом один з найбільш поширених стереотипів традиційної учительської свідомості полягає в тому, що учень (саме тому, що він учень) початково розглядається як об'єкт педагогічної дії, але не як суб'єкт спільного освітнього процесу.

Це означає, що, працюючи з обдарованими дітьми, педагог повинен уміти вставати в позицію рефлексії до самого себе. Так, одним з основних психологічних принципів роботи з дітьми є принцип «прийняття іншого», згідно з яким учитель повинен спочатку приймати учня як індивідуальність зі своїми особливостями, що вже склалися.

Крім того, вчителеві важливо  володіти даром навіювання, вміти  аргументовано переконувати; бути неупередженим, справедливим, емоційно врівноваженим, тактовним, щоб не вплинути негативно  на прагнення дитини до творчості, на її етичні вчинки; бути здатним до самоаналізу, самокритики, перегляду своїх позицій, виваженості вчинків; налагоджувати з учнями партнерські стосунки; надавати дітям свободу вибору і прийняття рішень; володіти високим рівнем пізнавальної і внутрішньої мотивації, адекватною самооцінкою тощо. Як відомо, лише особистість може виховати особистість і тільки талант може виростити новий талант.