Музичне мистецтво як засобу естетичного виховання

Зміст:

 

Вступ……………………………………………………………………...3-4

І Розділ. Засоби естетичного виховання………………………………5-10

1.1. Засоби та завдання естетичного виховання особистості………….5-8

1.2. Роль музики у процесі естетичного виховання………………………………………………………………………9-11

ІІ Розділ. Музика – провідний засіб естетичного виховання……………………………………………………………………..12-20

2.1. Методика естетичного виховання дошкільнят за допомогою музики…………………………………………………………...12-16

2.2. Музично-театральна діяльність у естетичному вихованні школярів - засіб естетичного виховання……………………………………………….17-20

Висновки……………………………………………………………….21-22

Список використаної літератури……………………………………..23-24

 

Вступ:

 

Аналізуючи особливості  естетичного виховання, вчені зосереджуються на таких проблемах: розвиток самоконтролю дітей в образотворчій діяльності (Т. Доронова); ігрові методи у навчанні дітей образотворчої діяльності (Г. Григор’єва); ознайомлення дошкільників із творами живопису (Р. Чумічева); вплив українських музично-хореографічних традицій на музично-руховий розвиток старших дошкільників (А. Шевчук).

Основою, на які здійснюється естетичне виховання, є певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється  як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, оцінок, смаків, потреб та ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті, людських взаєминах.

На думку авторитетних науковців теорії естетичного виховання, зокрема таких, як Л. Масол, О. Шевнюк, Н. Миропольська, головною умовою забезпечення ефективних педагогічних дій естетико-виховної роботи з дітьми є активне запровадження поліхудожніх засобів. Науково-методичний вектор дослідницьких надбань з цієї проблематики представлено у роботах Т. Гризоглазової, О. Комаровської, О. Хижної, Л. Хлєбнікової, які на основі положень про органічну поліхудожню природу музичного театру вивчають різні аспекти застосування музично-театральних форм і методів роботи в естетичному вихованні учнівської молоді [4; 16].

Мета курсової роботи: дослідження музичного мистецтва як засобу естетичного виховання.

Об’єкт курсової роботи: засоби естетичного виховання.

Предмет курсової роботи: музичне мистецтво як засіб естетичного виховання.

Для реалізації мети курсової роботи нами поставлено наступні завдання:

1. характеристика засобів естетичного виховання;
2. аналіз музичного мистецтва як засобу естетичного виховання;
3. написання висновків відповідно до завдань курсової роботи.

 

І Розділ. Засоби естетичного виховання

1.1. Засоби та завдання естетичного виховання особистості

Спираючись на розуміння прекрасного як природного початку, що існує незалежно від людини, але відбивається його пізнанням, В.А. Сухомлинський будує систему естетичного виховання, яка, на його думку, повинна бути в центрі уваги школи і сім'ї. Свій ідеал естетичного виховання талановитий педагог вбачав у тому, щоб кожна дитина, побачивши прекрасне, зупинився перед ним в подиві, зробив його частинкою свого життя. Пізнання прекрасного, переживання радості в зв'язку з його створенням збагачують людину, множать його сили, цементують світогляд. Адже світогляд базується не тільки на сумі знань, але і на морально-естетичному, емоційному світі людини, у тому числі і на почутті прекрасного [19].

Так само велике значення в естетичному вихованні Сухомлинський надавав живопису і музиці. Мистецтво, відкриваючи очі на світ рідної природи, як би налаштовує струни душі на ту хвилю, яка передає звучання краси світу, пробуджуючи почуття прекрасного і доброго. «Як у живому, трепетному слові рідної мови, так і в музичній мелодії перед дитиною відкривається краса навколишнього світу. Але мелодія, - пише В.О. Сухомлинський, - доносить до дитячої душі не тільки красу світу. Вона відкриває перед людьми людську велич і гідність. У хвилини насолоди музикою дитина відчуває, що він справжній чоловік ».

Залучаючи дітей до світу прекрасного, Сухомлинський завжди використовував ряд психологічних моментів і педагогічних заповідей. Перш за все, виховання прекрасним ґрунтувалося на позитивних емоціях. Там, де починається хоч щонайменше примушення дитячої душі, про естетичне виховання не може бути й мови. Прекрасне тільки тоді може сприйматися і бути прекрасним, коли дитина емоційно підготовлена до цього з завмиранням серця, з трепетом душі чекає зустрічі з ним.

Розвиток особистості  необхідно здійснювати різноманітними засобами у системі естетичного  виховання:

• Творами образотворчого мистецтва. Під час споглядання картини чи скульптури, в дитини розвивається не лише сприйняття, а й фантазія: вона мислить, уявляє, “домальовує” зображає, бачить за картиною події, образи, характери.
• Музикою, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-почуттєву сферу людини, на її поведінку [14].
• Художньою літературою. Головним виразником естетики в літературі є слово. Слід залучати, як засіб естетичного розвитку особистості, український фольклор, зокрема, українські народні казки. У статті “В оборону казки” поборниця українського шкільництва С. Русова писала: “Казка й дитина щось таке споріднене. Вони так одне з другим зрослися, що як би педагоги не намагалися вигонити казку з дитячої хати, вона таки пануватиме, бо вона природно відповідає вимогам дитячого розуму...”;
• Театром, кіно, телебаченням, естрадою, цирком. Цінність їх у тому, що крім змістової частини, вони об’єднують у собі елементи багатьох видів мистецтва (літератури, музики, образотворчого мистецтва, танцю).
• Поведінкою і діяльністю школярів. Достойні вчинки учнів, успіх в навчанні, праці, спортивній, громадській, художній діяльності повинні стати предметом обговорення з естетичних позицій.
• Природою: її красою в розмаїтті та гармонії барв, звуків, форм, закономірній зміні явищ, які мають місце в живій і невинній природі.
• Фактами, подіями суспільного життя. Героїчні вчинки людей, краса їх взаємин, духовне багатство, моральна частота й фізична досконалість повинні бути предметом обговорення з учнями.

Завдання естетичного виховання:

1. Формування естетичного  ставлення до дійсності, естетичних  уявлень і суджень. Естетичне сприймання дійсності спирається на чуттєвий аспект речей - їх колір, звук, форму, що зумовлює необхідність розвитку сенсорної культури дітей. Естетичне сприймання виникає лише за емоційного ставлення до того, що дитина сприймає. За правильного педагогічного керівництва усі види мистецтва, природа, побут сприяють формуванню естетичного ставлення до дійсності.

Компонентами естетичного ставлення  дитини до мистецтва є: здатність  до емоційного переживання; здатність  до активного засвоєння художнього досвіду, самостійного навчання, пошукових дій; спеціальні художні й творчі здібності. Виховуючи у дітей уміння сприймати красу і емоційно відгукуватися на неї, педагог поступово підводить їх до розуміння, оцінювання, формування естетичних уявлень і суджень. Формування елементарної естетичної свідомості у дошкільнят відбувається у процесі ознайомлення з еталонами правильного визначення прекрасного і потворного в житті і мистецтві. Дітям допомагають опанувати й усвідомити сенсорні еталони, необхідні для формування емоційних оцінок (радості, смутку, горя, подиву), знання про види і жанри мистецтва, особливості їх виражальних засобів, про діячів мистецтва (художників, музикантів), а також з’ясувати сутність естетичних оцінок (гарне, негарне, потворне, смішне) [21].

2. Освоєння дітьми естетичної  діяльності. Це завдання передбачає  розвиток естетичного і художнього  сприймання, формування початкових  умінь і навичок виконавської  художньої діяльності, втілення  елементів прекрасного в побут,  стосунки з людьми, ставлення до себе. Вже в молодшому дошкільному віці естетичне сприймання дітей постає як емоційний інтерес до естетичних властивостей певних об’єктів. З метою розвитку емоційного сприйняття, долучення до нього пізнавального компонента, естетичного судження педагог активізує пізнавальну сферу, передусім сенсорику дитини, вправляє її у доборі різних критеріїв оцінювання естетичності конкретного об’єкта.

3. Розвиток загальних і спеціальних  художньо-творчих здібностей дітей.  Від того, наскільки правильно  будуть помічені художньо-творчі здібності дитини, наскільки вміло буде спрямований їх розвиток, часто залежать її мистецькі успіхи в майбутньому, підтвердженням чого є безліч фактів з історії мистецтв і сучасної дійсності. Ці здібності формуються в процесі засвоєння способів діяльності - сприймання, виконання і творчості. У дошкільному віці дітям доступні майже всі види художньої творчості - складання розповідей, віршів, малювання, ліплення, співи, гра на музичних інструментах, навіть компонування музичних творів. Характер цих дій відповідає особливостям розвитку і віку дітей: як правило, такі дії є безпосередніми, наслідувальними, сповненими щирістю почуттів, вірою у себе і наставника. Творчість дитини виявляється у розвитку здатності до створення задуму і його реалізації, в умінні поєднувати свої знання, уявлення, у щирому передаванні думок, почуттів, переживань. Навчання дітей способам образного вираження своїх задумів у слові, малюнку, пісні стимулює розвиток їх художньо-творчого потенціалу.

Музика є одним з найбагатших і дієвих засобів виховання, вона має велику силу емоційного впливу, виховує почуття людини, формує смаки. Гармонійність музично-естетичного виховання важлива для дітей різного віку. Але ніхто так не потребує її, як діти дошкільного віку. Музичні враження, отримані ними, залишаються в пам'яті надовго, іноді на все життя.

 

1.2. Роль музики у процесі естетичного виховання

 

В естетичному вихованні музика має дуже важливу роль. Музика має звукову природу, часовий характер, узагальненість образів, будучи «мистецтвом почуттів», як говорив П.І. Чайковський. Музика повинна звучати не тільки на музичних заняттях, але і в побуті, в іграх дітей, включатися в інші види діяльності, служити розвагою і відпочинком [12].

Музика – най благородніше джерело краси. Щоб відчути ц, людина повинна бути музично вихованою. Найкращою основною музично-естетичного виховання є народнопоетичне мистецтво, святкові дійства з іграми та дитячими піснями. Зважаючи на те, що дітям молодшого шкільного віку для естетичного розвитку ще не достатньо спілкуватися з мистецтвом наодинці, їм потрібно допомагати при прослуховуванні того, чи іншого музичного твору.

Позитивний вплив здійснюється через пояснювальні бесіди під час  слухання і виконання чи розучування  певного твору, які спрямовують краще сприймання і засвоєння. Любов до пісні прищеплюється дитині щ колисковою піснею матері. Колискові пісні чарують своєю простотою, безпосередністю, ніжністю. А за рівнем художньої майстерності вони стоять у світі високої поезії:

Ой ну лю-лю люлечки,

Шовкової вервички, мальовані  бильця,

Колихала мати сина,

Свого чорнобривця...

Вихователям, з метою  забезпечення естетичного розвитку молодших школярів, слід активно у  виховній роботі використовувати колискові  пісні, які становлять благословенний світ високої поезії українського народу.

Музика лунає з ранкової зарядки, створюючи радісний, бадьорий настрій у, активізуючи, підвищуючи їхній життєвий тонус. У теплу і суху пору року пісня повинна виконуватися на екскурсіях, на прогулянках, в хороводних іграх, створюючи спільність переживань, піднесеність настрою [14].

Естетичне виховання спрямоване на розвиток здібностей дошкільнят сприймати, відчувати і розуміти прекрасне, помічати хороше і погане, творчо самостійно діяти, долучаючись тим самим до різних видів художньої діяльності. Одним з яскравих засобів естетичного виховання є музика. Щоб вона виконала цю важливу функцію, треба розвивати у дитини загальну музикальність [1].

Перша ознака музикальності – здатність відчувати характер, настрій музичного твору, співпереживати почуте, виявляти емоційне ставлення, розуміти музичний образ. Музика хвилює маленького слухача, викликає відповідні реакції, знайомить з життєвими явищами, народжує асоціації. Друга ознака музикальності – здатність вслухатися, порівнювати, оцінювати найбільш яскраві і зрозумілі музичні явища. Це вимагає елементарної музично-слуховий культури, довільного слухового уваги, спрямованого на ті чи інші засоби виразності. Третя ознака музикальності – прояв творчого ставлення до музики. Слухаючи її, дитина по-своєму уявляє художній образ, передаючи його в співі, грі, танці [16].

З розвитком загальної музикальності у дітей з'являється емоційне ставлення до музики, удосконалюється слух, народжується творча уява. Переживання дітей набувають своєрідну естетичну забарвленість.

Однією з важливих завдань естетичного виховання дошкільнят є виховання у них естетичного ставлення до мистецтва, а через нього – до всього навколишнього (природи, праці, побуті).

Музичне мистецтво, як і будь-яке інше, допомагає дітям осягати красу навколишньої природи, сприяє збагаченню їхнього життєвого досвіду, викликає різноманітні емоційні переживання. Враження, накопичені від сприйняття природних явищ, а також музичні враження діти переносять в свою художню діяльність. На їх основі у дитини формуються художні інтереси, схильності, здібності, розвивається естетичний смак.

У дитячому саду важливо розвивати естетичне ставлення дітей до навколишнього, до природи. Це досягається різними засобами, в тому числі і засобами музичного мистецтва. Через сприйняття музичних образів, що викликають у дітей різноманітні емоційні переживання, почуття радості, смутку, ніжності, доброти, педагог виховує таке ж відношення і до образів реальної природи. Естетичне ставлення дітей до навколишнього передбачає емоційний відгук на все прекрасне, вираз добрих почуттів, дбайливе ставлення до всього живого, оцінку красивого і в природі і в мистецтві [8].

Формування у дитини уміння емоційно сприймати прекрасне в природі, музиці, творчо переносити його елементи в художню діяльність у великій мірі залежить від навчання. У зв'язку з цим велику роль відіграє педагог, що допомагає дитині естетично сприймати і оцінювати навколишнє, пізнавати природний світ, осягаючи його красу і гармонію через красу і гармонію музичних звуків. Виховуючи емоційне ставлення до художніх образів природи, втіленим засобами музики, педагог тим самим спонукає дитину до розуміння естетичної та моральної цінності природи для життя людей [6].