Основні положення Закону України "Про освіту"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Земельне право  як наука та учбова дисципліна.

 

Наука земельного права –  це галузева юридична наука, предметом дослідження якої є земельні відносини, земельне право як галузь права, його система, предмет та методи правового регулювання, земельно-правові норми та правові інститути. земельне законодавство як система, практика його застосування, а також окремі нормативно-правові акти, що регулюють земельні відносини з точки зору закономірностей їх виникнення, змісту, функціонування, взаємодії, розвитку, 
напрямів удосконалення.

Специфічною рисою земельно-правової науки, що належить до групи суспільних (соціальних) наук, є її органічний зв'язок з науками екологічного, аграрного права, а також з природничими науками.

Вона має  такі функції: пізнавальну,   описову, інтерпретаційну, прогностичну, евристичну, практико-прикладну. методологічну та ідеологічно-виховну.

Сучасний період розвитку земельно-правової науки передбачає необхідність активізації евристичної, прогностичної та практико-прикладної функцій, що зумовлено об'єктивною потребою розробки науково обґрунтованих рекомендацій щодо подальшого розвитку земельного законодавства в умовах земельної та аграрної реформ.

Процес розвитку земельно-правової науки розпочався ще 
на початку XX ст.

Особлива увага проблемам правового регулювання земельних відносин приділялася вченими і у другій половині XX ст.  В УРСР вивчалися як загальнотеоретичні проблеми земельного права, так і питання розвитку його окремих правових інститутів, а також проблеми охорони навколишнього природного середовища. Науковий доробок у цьому плані мають такі вчені, як П. М. Підпальний, В. Л. Мунтян, Ю. О. Вовк, І. О. Середа, Н. І. Титова, Ц. В. Бичкова, І. А. Дмитренко, П. Д. Індиченко, В. П. Цемко, Ю. С. Шемшученко та ін.

З початку 90-х років і дотепер спостерігається інтенсивний розвиток земельно-правової науки. Сучасна наука земельного права України аналізує різні аспекти земельної реформи в Україні, основними серед яких є: а) наукова розробка фундаментальних засад і стратегії земельної реформи, її правового забезпечення; б) визначення ролі земельної реформи в аграрних ринкових перетвореннях та її місця в аграрній реформі; в) з'ясування змісту, стратегії та етапів розвитку земельної реформи; г) правовий аналіз організаційних форм та методів проведення земельної реформи; д) радикальна зміна відносин власності на землі; е) аналіз правового становища суб'єктів земельних відносин; є) роль держави у забезпеченні радикальних земельних перетворень; ж) законодавче забезпечення земельної реформи;з) охорона навколишнього природного середовища у процесі здійснення земельної реформи. Ці та деякі інші проблеми правового забезпечення земельної реформи послідовно досліджуються представниками науки земельного права України, зокрема важливими є наукові дослідження В. І. Андрейцева, В. 3. Янчука, В. І. Семчика, Н. І. Титової, М. В. Шульги, П. Ф. Кулинича, 1.1. Каракаша, І. Будзиловича, Л. О. Погрібного, А. Юрченка та інших вчених.

Система науки земельного права істотно відрізняється від системи земельного права як галузі. Це обумовлено насамперед відмінностями предмета науки від предмета галузі права. Предметом науки земельного права є комплекс суспільних відносин, що є об'єктом пізнавальної діяльності людей і вивчення. Тому за своїм змістом і структурою система науки значно різноманітніша і складніша за систему галузі права. Вона охоплює відповідні знання не тільки про законодавство, а й про правові погляди, у тому числі на саму науку. Наука земельного права займається вивченням, по-перше, предмета останнього та його специфіки, по-друге, самих земельно-правових норм, по-третє, практики їх застосування, а також усунення прогалин у земельному законодавстві. Земельно-правовій науці притаманний і свій метод. Однак якщо метод земельно-правового регулювання завжди забезпечений примусовою силою закону, то метод земельно-правової науки, з одного боку, відображає особливості загальнонаукового пізнання (об'єктивність, системність тощо), а з другого — специфіку земельного права, що передбачає вивчення землі як об'єкта правовідносин і всіх питань, які випливають з цього.

Система науки земельного права знаходиться у тісному зв'язку з системою земельного права як навчальної дисципліни. Земельне право як навчальна дисципліна становить систему знань та інформації, що викладається згідно з навчальними планами. При викладанні земельного права як навчальної дисципліни поряд з основними положеннями його загальної частини зазвичай розглядаються такі питання, як предмет, метод, система земельного права, поняття й особливості земельних відносин, історія земельного права та його джерела, методологічні й теоретичні основи цього права в його розвитку. До навчальних планів можуть бути включені й питання, пов'язані з законодавчими основами й особливостями правового регулювання земельних відносин у зарубіжних країнах.

Висновок .  Як наука земельне право вивчає суспільні процеси і проблеми, пов'язані з регулюванням земельних відносин. А як наукова галузь воно покликане забезпечувати підвищення ефективності земельно-правових норм і сприяти вдосконаленню земельного законодавства з метою організації раціонального використання й охорони земель. Ця наукова дисципліна виявляє проблеми, суперечності, прогалини у правовому регулюванні земельних відносин, розробляє заходи вдосконалення законодавства, наукові основи його класифікації і систематизації. Досліджуючи закономірності розвитку національного законодавства, наука земельного не залишає поза своєю увагою земельне законодавство дорадянського періоду. Вона провадить порівняльний аналіз правового регулювання земельних відносин, виявляє тенденції його розвитку в зарубіжних країнах.

 

 

ВИСНОВКИ

 

Отже, нами завершено розгляд загальних положень теорії  земельного  права, надали характеристику останньої як галузі права.

 Земельне право як  галузь права становить сукупність  правових норм, які регулюють суспільні земельні відносини. Для виокремлення самостійної галузі в системі права необхідна наявність предмету і методу правового регулювання, кодифікаційного акту законодавства й об'єктивної зацікавленості суспільства у ньому. Головним критерієм такого виокремлення є наявність спеціального, особливого предмета правового регулювання.

Предметом земельного права, як і будь-якої іншої галузі права, є визначене коло суспільних відносин, що регулюються його нормами. Щоб стати предметом особливої галузі права, ці відносини повинні мати специфіку, яка відрізняла б, їх від суспільних відносин, врегульованих нормами інших галузей права. Земельні відносини, виступаючи самостійним видом суспільних відносин, мають певну специфіку, яка обумовлена специфікою їхнього об'єкта — землі.

Земля стає об'єктом земельних відносин тому, що використовується людьми, які привласнюють продукти землі і використовують її корисні властивості. При цьому земля продовжує залишатися об'єктом природи. Особливості земельних відносин полягають в тому, що їх виникнення і розвиток безпосередньо пов'язані з об'єктивними закономірностями розвитку людського суспільства і суспільного виробництва.

Земельне право виходить із множинності суб'єктів права власності на землю і видів прав на земельні ділянки. Воно регулює поведінку суб'єктів земельних прав у сфері раціонального використання та охорони землі, земельного обігу, встановлює порядок діяльності державних органів щодо організації раціонального використання Й охорони земель, а також захищає права та інтереси громадян і юридичних осіб, пов'язані з використанням земельних ділянок у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Земельне право є самостійною галуззю права, має свій предмет і метод регулювання. В той же час земельне право — не відособлене право, бо має цілий ряд питань, за якими стикається з іншими галузями права. Застосування норм земельного права тісно пов'язується із застосуванням правових норм інших галузей права, а також враховуються принципи цих галузей. Найбільший зв'язок земельне право має з конституційним, цивільним, адміністративним та екологічним правом.

Як наука земельне право вивчає суспільні процеси і проблеми, пов'язані з регулюванням земельних відносин. А як наукова галузь воно покликане забезпечувати підвищення ефективності земельно-правових норм і сприяти вдосконаленню земельного законодавства з метою організації раціонального використання й охорони земель. Ця наукова дисципліна виявляє проблеми, суперечності, прогалини у правовому регулюванні земельних відносин, розробляє заходи вдосконалення законодавства, наукові основи його класифікації і систематизації. Досліджуючи закономірності розвитку національного законодавства, наука земельного не залишає поза своєю увагою земельне законодавство дорадянського періоду. Вона провадить порівняльний аналіз правового регулювання земельних відносин, виявляє тенденції його розвитку в зарубіжних країнах.

 

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ

При підготовці цієї теми студентові слід:

1. опрацювати конспект лекції;
2. ознайомитися із навчальною літературою з цієї теми;
3. опрацювати монографічну літературу, статті в періодичних виданнях з цієї теми;
4. вести конспект підготовки до семінарського заняття.

Перелік рекомендованої літератури не є вичерпним. Студенти повинні використовувати інші джерела і особливо періодичні видання.

Студентам необхідно засвоїти поняття  земельного права як спеціалізованої, комплексної, інтегрованої галузі права, з’ясувати предмет та методи  земельного права.

Необхідно сформувати уявлення про систему  земельного права та принципи цієї галузі права, зміст останніх.

 

Засвоєння матеріалу має відбуватися із урахуванням розуміння основних завдань та мети  земельної реформи.

Для самоперевірки доцільно використати такі контрольні запитання та завдання:

1. Предмет земельного права.
2. Земельні правовідносини, їх особливості, види, суб’єктно-об’єктний склад.
3. Методи регулювання земельних правовідносин.
4. Функціональне призначення земельного права України.
5. Система і структура земельного права України.
6. Співвідношення та взаємодія земельного права з іншими галузями правової системи України.
7. Земельне право України в юридичній науці України. Земельне право України в юридичній освіті України.
8. Періодизація розвитку земельно-правового регулювання.
9. Юридична природа земельного права України.
10. Принципи земельного права України
11. Методи в земельному праві України
12. Система і структура земельного права України.
13. Співвідношення і взаємодія земельного права з іншими галузями правової системи.
14. Функції земельного права України.
15. Земельне право в юридичній науці України.

 

 

 

 

 

 

ПЛАН

практичних занять із земельного права України

 

ТЕМА : УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

Заняття І

 

Основні питання:

1. Загальна характеристика  управління у сфері використання  та охорони земель: поняття, види, правове регулювання.

2. Функції управління  у сфері використання та охорони  земель: поняття та види.

3. Система органів державного управління у сфері використання та охорони земель.

4. Повноваження органів  державного управління у сфері  використання та охорони земельних  ресурсів:

а) органи загальної компетенції;

б) органи спеціальної компетенції.

5. Компетенція органів  місцевого самоврядування в сфері управління використанням та охороною земель.

6. Контроль за використанням  та охороною земель:

а) державний;

б) самоврядний;

в) громадський.

 

Додаткові питання:

1. Сформулюйте визначення  та розмежуйте наступні поняття: «управління у сфері природокористування та охорони довкілля», «державне управління в галузі раціонального використання та охорони довкілля», «управління у галузі земельних відносин», «управління у сфері використання та охорони земель», «державне управління земельним фондом», «державне управління земельними ресурсами», «державне управління у сфері використання та охорони земель».

2. Співставте поняття: «державне  управління у сфері використання  та охорони земель» та «державне  регулювання земельних відносин».

3. Охарактеризуйте внутрішньогосподарське управління земельним фондом.

4. Визначте зміст управлінської  діяльності у сфері використання  та охорони земель.

5. Які є основні завдання  державного управління земельними  ресурсами?

6. За якими критеріями  здійснюється поділ функцій управління у сфері використання та охорони земель?

7. Визначте критерії класифікації  органів державного управління  земельним фондом.

8. Правонаступником яких  органів є Державне агентство  земельних ресурсів України? (Назвіть  відповідний орган та нормативно-правовий акт, яким визначається його правовий статус)

9. Встановіть систему  територіальних органів Держземагенства.

10. Чи належить до повноважень  Державного агентства земельних  ресурсів України здійснення  державного контролю за використанням  та охороною земель?