Розвиток творчих здібностей молодших школярів

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КВНЗ «Запорізький педагогічний коледж» ЗОР

 

 

 

 

 

Циклова комісія _____________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему

 

« Розвиток творчих здібностей молодших школярів »

 

 

Студентки 4 курсу групи ОМ

спеціальність 5.02020501 «Образотворче мистецтво»

Багмут Наталії Миколаївни

Науковий керівник: Іщенко Ірина Володимирівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(м.Запоріжжя – 2014рік)

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………………….с. 3

Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1. Поняття «обдарованість», види обдарованості…………………………………с. 4
2. Психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей………………………с. 9

1.3 Методи діагностування  обдарованих дітей…………………………………...с. 12

1.4 Робота з обдарованими дітьми як педагогічна проблема. Видатні педагоги про проблеми обдарованості……………………………………………………………с. 16

Розділ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

2.1 Основи навчання обдарованих учнів. Форми і методи роботи з обдарованими дітьми………………………………………………………………………………..с. 17

2.2 Система розвитку творчої особистості. Фактори формування обдарованості дитини……………………………………………………………………………….с. 25

2.3 Роль вчителя та позаурочної роботи у розвитку талановитих  дітей………с. 30

2.4 Підтримання талановитої дитини батьками………………………………….с. 33

Розділ III. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

3.1 Зразки робіт………………………………………………………………………с.

3.2  Методики діагностування………………………………………………………с.

3.3  Результати діагностування……………………………………………………..с.

Додатки..……………………………………………………………………………..с.

Висновки……………………………………………………………………………с. 35

Список використаної літератури…………………………………………………...с.

 

Вступ

При всій індивідуальній своєрідності проявів дитячої обдарованості існує доволі багато рис, характерних для більшості обдарованих дітей. Причому поряд з прихованими від непрофесійного погляду, немало таких, які часто проявляються в поведінці дитини, в її спілкуванні з ровесниками і дорослими і, звичайно ж, у пізнавальній діяльності. Цінність їх в тому, що вони практично завжди можуть бути помічені батьками. Особливої уваги заслуговують ті якості, які істотно відрізняють обдарованих дітей від їх ровесників. Розуміння цих особливостей – необхідна ланка ефективної розвивально-виховної взаємодії батьків із обдарованими дітьми.

Актуальність дослідження. Значна роль в процесі своєчасного виявлення дитячої обдарованості, розвитку та формування особистості її носія належить батькам. Часто саме вони першими помічають обдарованість дитини, хоча це не завжди легко зробити, оскільки не існує якогось стереотипу обдарованості – кожна дитина проявляє свої здібності по-своєму. Легше, звісно, помітити актуальну обдарованість, тобто очевидну, проявлену, наприклад, у прискореному розвитку пізнання дитини, у великому обсязі знань і вмінь, у творчій активності, в конкретних значимих продуктах її діяльності, хоча багато батьків не демонструють цього. І дуже непросто помітити обдарованість потенційну – не очевидну для оточуючих, оскільки діти з потенційними ознаками обдарованості не випереджують однолітків за загальним розвитком, а їхня своєрідність, зокрема, сміливість, оригінальність, незалежність дій і суджень, індивідуалізм, не вкладається в звичні для багатьох уявлення про обдаровану дитину як про старанного, успішного, слухняного, акуратного учня.

Актуальність і недостатня теоретична та практична розробленість проблеми розуміння проявів дитячої обдарованості зумовили вибір теми курсового дослідження. Успіх людини в будь-якому виді діяльності значною мірою залежить від адекватної самооцінки власних вмінь та здібностей. Молодший шкільний вік є періодом активного пізнання та порівняння себе з іншими в навчальній діяльності, основою якої має бути самостійність учнів, спрямована на відкриття суб’єктивно нових закономірностей, формування понять, розвиток теоретичного мислення. Завданням психолога у цій ситуації є допомога та підтримка дитини у цей період.

Об’єкт дослідження: феномен обдарованості.

Предмет дослідження: обдарованість у молодшому шкільному віці.

Мета: дослідити види та закономірності прояву обдарованості у молодшому шкільному віці, визначити головні аспекти у роботі з обдарованими дітьми.

Гіпотеза дослідження містить наступні припущення:

-  кожна дитина має  якісь задатки до певного виду  діяльності;

-  на обдарованість  дитини впливає багато факторів, таких як оточуюча середа, спадковість, виховний вплив і т.д.

Основні завдання дослідження:

1.  Проаналізувати основні  наукові підходи до вивчення проблеми.

2.  Розкрити психологічний  зміст дитячої обдарованості.

3.  Визначити основні  прояви дитячої обдарованості.

4.  Скласти психологічну  карту обдарованості окремої  дитини.

Методи дослідження: теоретичний аналіз наукової літератури, тестування, статистична обробка отриманих результатів.

Практичне значення дослідження полягає у можливості використання отриманих даних у подальшій роботі педагога з дітьми молодшого шкільного віку.

 

 

Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1. Поняття «обдарованість»,  види обдарованості, типологія обдарованості.

Існує понад сто визначень поняття «обдарованість». Коли ми говоримо про обдарованих дітей, то маємо на увазі дітей із підвищеним рівнем розвитку інтелектуальних, творчих, академічних і соціально-особистісних здібностей, а також дітей із прихованими, тобто потенційними, можливостями.

Дуже часто розвиток обдарованих дітей пов’язують із раннім (уже в дошкільному віці) виявленням відповідних ознак. Проте інтелектуальною обдарованістю, талантом до наук можуть володіти й ті, хто в шкільні роки їх не виявляв. Чому таке трапляється?

• По-перше, педагоги і психологи ще недостатньою мірою вміють розпізнавати ознаки обдарованості.

• По-друге, здібності можна пробудити за умови вдалого індивідуального підходу, за більш сприятливих обставин. Трапляються випадки, коли обдарованість учня спалахує з приходом до школи нового учителя і згасає одразу після його звільнення.

• По-третє, обдарованість нерідко виявляють на більш пізніх вікових етапах, що може бути і генетично обумовлено. Наприклад, у Ньютона обдарованість не проявлялася до 11 років. А Ейнштейна вважали зовсім нездібним, і його було відраховано з гімназії у 15 років.

Хто ж такі обдаровані діти? Чи можна їх розпізнати серед однолітків? За фізичними показниками, як стверджує психологічна наука,— ні. Уявлення, які склалися про обдарованих: худий, блідий «книжковий черв’як» в окулярах або навпаки — ідеальний, кращий за звичайних дітей за всіма показниками,— помилкові. Обдаровані діти відрізняються одне від одного так само, як і діти із середньою нормою розвитку. Західні психологи наголошують лише на одній фізичній характеристиці, що притаманна обдарованим дітям,— високий енергетичний рівень. Він дозволяє таким дітям тривалий час не спати, займаючись справою з повною віддачею.

Одним із критеріїв, що дозволяє зробити висновки про обдарованість, є інтелектуальний коефіцієнт . Як відомо, IQ — показник, що визначається у результаті тестування. Найчастіше практичні психологи використовують тести Векслера і Станфорд-Біне. Дитину, яка за результатами тестування набрала більше ніж 120 —130 балів, вважають інтелектуально обдарованою.

У школі серед учнів виокремлюються діти, які навчаються без особливих зусиль. Вони не тільки чудово запам’ятовують, але й аналізують, узагальнюють навчальний матеріал і в потрібний момент відтворюють його. Таких учнів, які володіють високими здібностями до засвоєння знань, небагато, саме їх вважають академічно обдарованими.

Інші діти, творчо обдаровані, не можуть легко набувати знань з різних навчальних предметів, оскільки для них засвоєння великої кількості даних, чужого за своєю суттю досвіду є проблемою. Сила таких дітей в іншому — у розв’язанні складних завдань, виявленні нестандартних шляхи для їх розв’язання. їм притаманна оригінальність мислення, креативність. Високий рівень креативності поєднується з високим загальним інтелектом: у творчих дітей, як і в інтелектуально обдарованих, IQ вищий за 120 балів. Але дуже високий IQ не сприяє розвитку в дітей творчих здібностей, так само як і невисокий інтелект гальмує розвиток креативності.

Інтелектуальна, академічна і творча обдарованість — це різновиди обдарованості розумової.

Крім неї існують: моторна обдарованість (дитина проявляє її, наприклад, у спорті, танцях), соціальна (організаторські здібності) і практична (проявляється в різних сферах людської діяльності — кулінарії, роботі з деревом або металом, шитті, вирощуванні квітів тощо).

Спільними і найголовнішими якостями обдарованих дітей є переважання пізнавальної мотивації та досліджувальної активності. Пізнавальна мотивація виявляється вже у ранньому віці. Спочатку — це потреба у враженнях. Її можна спостерігати у немовляти, яке активно реагує на речі навколо себе. Потреба у враженнях поступово змінюється допитливістю. Із 2-3 років дитина любить слухати, коли їй читають, любить розбирати речі, щоб дізнатися, як вони влаштовані, любить ставити запитання дорослим. Стихійна допитливість найяскравіше проявляється у підлітка, який цікавиться всім на світі.

Чи притаманна обдарованій дитині мотивація досягнення успіху, якщо в ієрархії мотивів домінує пізнавальна мотивація? Мотивація досягнення успіху — це прагнення до успіху й бажання уникнути невдачі. Якщо прагнення до успіху не є провідним, розвивається інша тенденція — прагнення уникнути невдачі, що пов’язано з низкою негативних явищ. Орієнтування на успіх сполучається з високою адекватною самооцінкою і розвиненою саморегуляцією. Обдарованому школяреві потрібно набувати впевненості в собі, високої самооцінки, інакше він не зможе поставити гідну його здібностей життєву мету.

Оскільки обдаровані діти раніше за своїх однолітків досягають високого інтелектуального рівня розвитку, у них є більше можливостей досягти вищого рівня розвитку моральної свідомості. Вони нібито виходять із фази дитячого конформізму, значною мірою такі діти перестають орієнтуватися на оцінювання дорослих, можуть опиратися й установленим груповим нормам, набуваючи незалежність власних суджень. Неконформність особливо властива творчо обдарованим дітям.

 

Пряме відношення до школи мають таких три типи обдарованості : академічна, інтелектуальна і творча (креативна).

Академічна обдарованість являє собою яскраво виражену здатність навчатися. Академічно обдаровані школярі – це завжди генії саме навчання, це блискучі професіонали шкільної праці, чудові майстри швидкого, міцного та якісного засвоєння. Шкільні медалісти – насамперед саме учні з академічною обдарованістю.

Інтелектуальна обдарованість – це не тільки і навіть не стільки здатність навчатися, скільки вміння думати, аналізувати, зіставляти факти, тобто виконувати складну інтелектуальну роботу. Носії такої обдарованості – розумники та розумниці. Вони іноді блискуче, іноді непогано, іноді чудово з одних предметів і погано з інших – це залежить від їхнього ставлення до предмета й до викладача. Медалісти серед них теж є, але дуже рідко.

Творча обдарованість (креативна) – це те що, виявляється в нестандартному баченні світу , в нешаблонному мисленні і в тому, що суспільство оцінює над усе. У творчої обдарованості багато різних варіантів: є учні які виявляють неабиякі творчі можливості буквально в будь – якій діяльності, за яку беруться, але бувають учні, в яких таке нестандартне бачення виявляється досить яскраво лише в одній сфері. Кожна обдарована (талановита) дитина – індивідуальність і потребує особливого підходу. Виявити талант мають психологічні служби а створити умови для виявлення суто педагогічне завдання.

Реальність вивчення, встановлення й відзначення різнорівневих властивостей обдарованості вимагає аналітичного підходу до дослідження структури індивідуальності обдарованої дитини.

Показником, який обумовлює обдарованість, є діапазон вияву здібностей. Здібності у свою чергу є психологічним показником характеристики особистості. Здібності проявляються у людини через задатки (нахили) і характеризуються прагнення людини до визначеного виду діяльності. Із задатками людина народжується і рівень їх прояву від народження і в процесі діяльності визначає рівень здібностей.

Здібності - психічні властивості людини, що є передумовою успішного виконання певних видів діяльності. Вони розвиваються в результаті нахилів.

Нахили (задатки)- це стійкі прагнення до занять певного виду.

Обдарованість - високий рівень здібностей, яка проявляється у результаті наполегливої праці і є сплавом набутого і спадкового.

Обдарованість розрізняють:

- соціальну, або лідерську;

- мистецьку: музичну, образотворчу, сценічну;

- психомоторну, яка визначає  виключно спортивні здібності;

- академічну, яка проявляється  в здібностях до навчання;

- інтелектуальну - це здатність  аналізувати, мислити, співстав-ляти  факти. У сім'ї така дитина - розумниця, а в школі - відмінник;

- творчу, яка проявляється  в нестандартному баченні світу, нешаблонному мисленні.

Фактором обдарованості виступає підвищена потреба дитини в розумових і творчих діях. Адже їх не потрібно примушувати навчатися. Вони самі знаходять складні інтелектуальні завдання, потребують спілкування із дорослими, тому однолітки часто насміхаються з них і дають прізвиська (фізичну характеристику): "очкарики", "диваки", "буквоїдки", "фанати", "ледарі", "скромники", "невротики".

Талант - найвищий рівень здібностей, розвиток яких мають природну основу у вигляді задатків.

Геніальність - найвищий рівень задатків особистості, який проявляється у сенситивний період, а результат діяльності особистості є визначним у дану епоху життя суспільства.

Обдарована дитина - дитина, яка значно випереджує своїх ровесників у розумовому розвитку; яка демонструє загальну (здібності до різних галузей діяльності) або спеціальну (музичну, художню, технічну, психомоторну, соціальну та ін.) обдарованість. Обдарованість може проявлятися в різні періоди розвитку. Для обдарованої дитини характерними рисами є рання мова, великий словниковий запас, вона енергійна, допитлива, відрізняється творчим мисленням, розвиненою пам'яттю, виявляє значну самостійність, висловлює багато міркувань з приводу конкретної ситуації, проявляє наполегливість, захоплюється образотворчою діяльністю, іграми.