Співвідношення активних і пасивних конструкцій в науковому стилі сучасної української та англійської мов

При утворенні питальної  форми допоміжне дієслово ставиться  перед підметом: Am I invited? ‘Я запрошений?’ Якщо допоміжне дієслово вживається у складній формі (have been, shall have been і т.п.), то тільки перше допоміжне дієслово ставиться перед підметом: Have I been invited? Shall I have been invited? ‘Я був запрошений?’ ‘Я буду запрошений?’

При утворенні заперечної форми частка not ставиться після допоміжного дієслова: I am not invited ‘Я не запрошений’. Якщо допоміжне дієслово вживане у складній формі (have been, shall have been і т.п.), то частка not ставиться після першого допоміжного дієслова: I have not been invited, I shall not have been invited ‘Я не був запрошений, я не буду запрошений’ [Практическая грамматика английского языка 1998:  164-166].

Проаналізував утворення  пасивних конструкцій в англійській мові можна зробити висновок, що в англійській мові речення у пасивному стані вживаються значно частіше, ніж в українській, оскільки в англійській мові в пасивному стані вживаються не лише перехідні, а й багато неперехідних дієслів. Підметом речення в пасивному стані в англійській мові може бути прямий, непрямий, а також прийменниковий додаток речення активного стану.

 Форми дієслова  у двох мовах ніби збігаються, але стилістичний чинник не дозволяє зберегти в перекладі пасивну конструкцію.

У багатьох випадках англійські пасивні конструкції передаються в перекладі українськими дієсловами з суфіксом -ся.

Також варто пам’ятати, що пасивний стан вживається лише тоді, коли в центрі уваги співрозмовників є особа або предмет, на які спрямована дія. Суб'єкт дії при цьому здебільшого не вказується. Саме тому, така помилка як механічне вживання пасивного стану замість активного є неприпустимою, тому що в такому випадку речення з дієсловом у пасивному стані звучить як і речення-відповідник в українській мові неприродно.

               

1.2.2. Активний стан в англійській мові (the Active Voice)

 

Активний стан означає, що дія виконується  особою (предметом), що є носієм дії, наприклад: We produce many portable computers ‘Ми виробляємо багато портативних комп'ютерів’.

В англійській мові активні  конструкції зустрічаються набагато рідше, ніж в українській. Це пов'язане з рядом особливостей, головною з яких є те, що в англійській мові можна перетворити на пасивну конструкцію речення з дієсловом в активному стані з прямим або прийменниковим додатком, що в українській мові неможливе. Тому пасивні конструкції зустрічаються частіше.

Для вираження теперішнього, минулого та майбутнього часів англійське дієслово має свою систему дієслівних часів (Tenses), які поділяються на чотири групи:

    1. Група «неозначених»  часів (Indefinite Tenses). Ця група складається   з теперішнього неозначеного  часу (Present Indefinite Tenses), минулого неозначеного часу (Past Indefinite Tenses) і майбутнього неозначеного часу (Future Indefinite Tenses) (див. Табл. 3):

Таблиця 3. Неозначені форми часу в англійській мові

Present Indefinite	Past Indefinite	Future Indefinite
I write letters every day ‘Я пишу листа кожен  день’	I wrote a letter yesterday ‘Я писав (писала) листа учора’	I shall write a letter to- morrow ‘Я буду писати (напишу) листа завтра’

 

Часи групи Indefinite вживаються тільки для констатування факту  здійснення дії в теперішньому, минулому та майбутньому, без вказівки на її тривалість, закінченість і безвідносно до будь-якої іншої дії чи моменту.

 2. Група «тривалих» часів (Continuous Tenses). Ця група складається з теперішнього тривалого часу (Present Continuous Tenses), минулого тривалого часу (Past Continuous Tenses) і майбутнього тривалого часу (Future Continuous Tenses) (див. Табл. 4):

Таблиця 4. «Тривалі»  форми часу в англійській мові

Presen Continuous	Past Continuous	Future Continuous
I am writing a letter (at the present moment) ‘Я пишу листа (на даний момент)’	I was writing a letter at five o’clock ‘Я писав листа  о п’ятій годині’	I shall be writing a letter at five o’clock ‘Я буду писати листа о п’ятій годині’

 

Часи групи Continuous вживаються для вираження тривалої дії, яка  почалась до певного моменту в  теперішньому, минулому чи майбутньому і яка все ще відбувається, відбувалася чи буде відбуватися в цей момент.

 3. Група «здійснених» часів (Perfect Tenses). Ця група складається з теперішнього здійсненого часу (Present Perfect Tenses), минулого здійсненого часу (Past Perfect Tenses) і майбутнього здійсненого часу (Future Perfect Tenses) (див. Табл. 5):

Таблиця 5. «Здійснені»  форми часу в англійській мові

Present Perfect Tenses	Past Perfect Tenses	Future Perfect Tenses
I have writing the letter ‘Я (вже) написав листа (на цей момент)’	I had written the letter by five o’clock ‘Я (вже) написав листа до п'ятої години’	I shall have written the letter by five o’clock ‘Я (вже) напишу листа до п'ятої години’

 

Часи групи Perfect виражають дію, здійснену до певного моменту в теперішньому, минулому чи майбутньому.

 4. Група «здійснених тривалих» часів (Perfect Continuous Tenses). Ця група складається з теперішнього здійсненого тривалого часу (Present Perfect Continuous Tense), минулого здійсненого тривалого часу (Past Perfect Continuous Tense) і майбутнього здійсненого тривалого часу (Future Perfect Continuous Tense) (див. Табл. 6):

Таблиця 6. «Здійснені тривалі» форми часу в англійській  мові

Present Perfect Continuous	Past Perfect Continuous	Future Perfect Continuous
I have been writing the letter for an hour ’Я пишу лист (вже) годину’	I had been writing the letter for an hour when he came ‘Я писав листа (вже) час, коли він прийшов  ’	I shall have been writing the letter for an hour when he comes ‘Я буду писати листа (вже) час, коли він прийде’

Часи групи Perfect Continuous вживаються для вираження тривалої дії, що почалась до певного моменту  в теперішньому, минулому чи майбутньому  і тривала відомий період часу, включаючи цей момент [Практическая граматика англ. языка 1998: 113-125].

  Отже, категорія стану ( в англійській мові) – дієслівна категорія, яка виражає відношення дії або стану до суб'єкта (виконавця дії або носія стану) й об'єкта (предмета, на який спрямовується дія або стан у процесі їхньої реалізації). Ця категорія ґрунтується на протиставленні корелятивно взаємопов'язаних дієслівних форм активного й пасивного стану, що мають морфологічне вираження, але виявляють своє категорійне призначення в синтаксичних конструкціях: трикомпонентних двоскладних реченнях; двокомпонентних двоскладних реченнях (підмет – дієслівний присудок; підмет – присудок, виражений пасивним дієприкметником); дієприкметникових зворотах, що поширюють структуру простого речення; односкладних безособових реченнях. Категорія стану є основою формування і семантико-синтаксичного розмежування активних і пасивних конструкцій.

В англійській мові активні й пасивні конструкції зустрічаються набагато частіше, ніж в українській. Це пов'язане з низкою особливостей, головною з яких є те, що в англійській мові можна перетворити на пасивну конструкцію речення з дієсловом в активному стані з прямим (прямий додаток означає об’єкт, на який безпосередньо переходить дія, або предмет, який виникає як наслідок відповідної дії чи конкретизує значення пояснюваного дієслова і виражається знахідним відмінком без прийменника, а також родовим при перехідних дієсловах із запереченням) або прийменниковим додатком (виражений іменником з прийменником), що в українській мові неможливе.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        РОЗДІЛ 2. Активний і пасивний стан у сучасному науковому

                              українському та англійському  мовленні         

 

2.1.     Граматичні ознаки активних і  пасивних конструкцій в українському  науковому стилі

Науковий стиль мовлення є засобом спілкування в галузі науки та навчально-наукової діяльності. Кожен член сучасного суспільства в різний час життя і в різній мірі стикається з текстами даного стилю, який функціонує в усній та письмовій формі.

Мові наукового спілкування  властиві і свої граматичні особливості. Абстрактність і узагальненість наукової мови проявляються в особливостях функціонування різноманітних граматичних, зокрема морфологічних, одиниць, що виявляється у виборі категорій і форм, а також ступеня їх частоти в тексті.

Функціонування активних і пасивних конструкцій як структурних компонентів синтаксичних одиниць вищого рангу – речень – ґрунтується, як відомо, на  протиставленні станових форм дієслова, зокрема на протиставленні взаємопов’язаних значеннєвих ситуаціях, якими розкривається співвідношення реального діяча з граматичним підметом. Зазначені конструкції яскраво засвідчують специфіку їх уживання в сучасному українському науковому мовлені порівняно зі стилістично немаркованими конструкціями. Як зауважують дослідники, сучасний синтаксис української наукової мови з відомих екстралінгвістичних і інтралінгвальних причин втратив свою національну самобутність.

У сучасному українському мовознавстві досі існують дискурси щодо доцільності вживання як синонімічних деяких активних і пасивних конструкцій та надання одним із них переваг залежно від їхнього стильового призначення.

Погляди вчених-мовознавців  щодо доцільності вживання зазначених конструкцій нерідко є діаметрально протилежним. Більшість дослідників  вважає, що саме активні конструкції становлять типологічну ознаку синтаксису сучасної літературної мови та радять уникати пасивні конструкції. Інші дослідники зауважують, що відкидати пасивні конструкції на будь-якій підставі було б недоцільно, навіть якщо їх частотність, зокрема в науковому стилі, більша порівняно з іншими стилями.

Пасивні конструкції  широко представлені в усіх функціональних стилях української літературної мови. Проте, на думку С.Дложевського, пасивні  конструкції, які конкурують з активними  як абстрактніша форма думання, природні для письмової, літературної мови, а не для усно-народної. Речення з пасивними конструкціями, у яких суб’єкт дії усунено на другорядну позицію, широко представлені в книжних стилях мови, зокрема в науковому. Цей факт можна пояснити тим, що форма пасивного стану концентрує увагу на самій дії, а пасивні конструкції забезпечують комунікативну точність і зрозумілість викладу інформації. Причому поширеним явищем у наукових текстах є вживання синонімічних варіантів як активних, так і пасивних конструкцій у реченнях з однаковою або близькою кількістю синтаксичних позицій, їх однотипним вираженням та функціонування у ролі присудка спільнокореневої лексеми. Напр.: Кожне окреме висловлювання мовця в діалозі (окреме речення чи кілька речень) називають реплікою – Особливо в’їдливе сатиричне мовлення називається саркастичним.  Перше речення наведеної пари є за структурою односкладне неозначено-особове, що містить активну конструкцію із заповненою позицією додатка-об’єкта і незаповненою позицією підмета-об’єкта; друге речення – двоскладне, що містить пасивну конструкцію із заповненою позицією підмета-об’єкта і незаповненою позицією додатка-суб’єкта.

Більш поширеними в сучасному  науковому мовленні є неповні  пасивні конструкції – двокомпонентні структури з пропущеним орудним суб’єкта, у яких увагу зосереджено на дії, а не на її виконавцеві. У реченнях такого типу, на думку М.Я. Плющ, відбувається нейтралізація пасивності, а дія розуміється як така, що не потребує визначення її діяча. Напр..: Класифікація будується на особливостях асоціативного характеру мислення; Граматики класичних мов вважалися зразком упорядкованості й розвиненості термінологічних найменувань.

Теж саме можна сказати  про активні конструкції, з-поміж  яких частіше вживаними є односкладні  неозначено-особові речення, ніж відповідні їм двоскладні речення. Напр.: Найголовнішу вимогу до розмовно-побутового мовлення іноді свідомо порушують з певною комунікативною метою; Однак ці поняття не завжди розглядають розмежовано, як окремі термінологічні словосполучення.

Елімінація орудного суб’єкта дії в пасивній конструкції  та називного суб’єкта дії в активній конструкції спричиняє перетворення трикомпонентної пасивної конструкції, яка співвідносна з двоскладним  реченням, на двокомпонентну пасивну  конструкцію, співвідносну тепер із неозначено-особовим реченням. Іншими словами, можна говорити про трансформоване синонімічне співвідношення «двоскладне речення зі зворотним дієсловом на –ся – неозначено-особове речення», представлене такими прикладами: Має значення також те, коли,  кому, з якою метою пишеться приватний лист – Кожен документ пишуть за певним зразком;, Експресивні відтінки мовлення не завжди чітко розмежовуються – У сучасному мовознавстві розмежовують поняття «мова» й «мовлення», а отже «усне» й «писемне» мовлення.

Трапляються також випадки  синонімічного співвідношення речення  з пасивною (трикомпонентною чи двокомпонентною) конструкцією та двоскладного речення  з активною конструкцією, які до того ж інколи розташовані в науковому  тексті поряд. Напр.: Зовнішня оцінка висновку експерта проводиться з процесуальної, тактичної, фактичної, науково-методичної, логічної, граматичної точок зору органами слідства і суду. Внутрішню оцінку проводять саме експерти; Ознаки оцінюються з позицій їх індивідуальності, стійкості, достатності для певного висновку. Експерт оцінює результати дослідження за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується не тільки на об’єктивних даних, а й на тлумаченні та  поясненні їх.

Відмінність між активною і пасивною конструкціями має  перш за все семантичний характер. Пасивна конструкція виражає дію, спрямовану на об’єкт. Якщо дія в такій конструкції співвідносна з орудним діяча (вихідний пункт дії), то останній сприймається як другорядне поняття. В активній конструкції вихідним є суб’єкт, якому підпорядковується дія й об’єкт. Безсумнівно, що в сучасному науковому мовленні не можна обходитися без пасивних конструкцій зі зворотними дієсловами на –ся, але їх уживання має бути вмотивованим. Якщо дія співвідносна з означенням або неозначеним діячем, то виправданим є саме використання активної конструкції; якщо дія мислиться безвідносно до діяча, то доречним буде вживання пасивної конструкції.