Співвідношення активних і пасивних конструкцій в науковому стилі сучасної української та англійської мов

Українській мові, на думку  деяких дослідників, властиве широке вживання речень, що виражають складні думки – речення з пасивними дієприкметниками у функції означень, переважно поширених. Особливо часто такі речення трапляються в науковому і публіцистичному мовленні, де одним реченням, за словами О.Матвієнка, виражається взаємозв’язок багатьох предметів і більше словесного матеріалу об’єднано у синтаксичне ціле. Це тому, що поняття виражені пасивними дієприкметниками з орудним відмінком суб’єкта дії ч без нього, є другорядними порівняно з поняттями, вираженими присудками. Напр.: Запропонований алгоритм розв’язку 2D задачі індукційного каротажу складається з кількох кроків; У третьому підрозділі розкрито порядок проведення судових експертиз, призначених судами України. 

Відділ граматики Інституту  української мови НАН України  пропонує уникати пасивних конструкцій на зразок Рекомендовано до друку вченою радою Інституту української мови НАН України. Натомість вважає доцільним використовувати двоскладне речення – Рекомендувала до друку вчена рада…

Крім зазначених типів  синонімічних співвідношень активних і пасивних конструкцій, у структурі сучасних наукових текстів спостерігаємо також їх змішування.

Найчастіше вживане  синонімічне співвідношення «речення з пасивними дієприкметниками на –ний , –тий – речення з предикативними формами на –но,  –то», яке представлено реченнями як з імпліцитним, так і з експліцитним суб’єктом дії: Тема дисертації обговорена на засіданнях кафедри – Окремі розділи обговорено на засіданнях кафедри; Початок системного розгляду задач електричного каротажу був покладений академіком В.О.Фоком в 1933 р. – У XIX ст. в основу досліджень синтаксичних явищ ученими було покладено різні методи, зумовлені різними філософськими поглядами авторів на природу мови.

Частіше вираженим суб’єкт  дії є в реченнях із пасивними  дієприкметниками. Це пояснюється тим, що вираження в них суб’єкта дії не порушує синтаксичної норми української мови, а самі речення становлять проміжну ланку в перетворенні дослівних особових речень на безособові.

Порушенням синтаксичної норми української мови є також  речення з пасивними дієприкметниками: Індетерміновані власні назви вжиті переважно як структурно організуючі елементи висловів; Робота виконана в Інституті нафтогазової геології і геофізики імені А.А.Трофімука. Доречними у цьому випадку будуть з предикативними формами на –но,  –то, тому що виражена в них дія співвіднесена з діячем, проте невідомим чи просто неназваним. [Наукові записки 2010: 11 - 15]

2.2.    Граматичні ознаки активних і пасивних конструкцій в англійському науковому стилі

Характерними особливостями наукового стилю є його інформативність (змістовність), логічність (сувора послідовність, чіткий зв'язок між основною ідеєю і деталями), точність і об'єктивність і які з цих особливостей ясність і зрозумілість. Окремі тексти, що належать до даного стилю, можуть володіти зазначеними рисами більшою чи меншою мірою. Проте у всіх таких текстів виявляється переважне використання мовних засобів, які сприяють задоволенню потреб даної сфери спілкування. 

Сфера застосування наукового  стилю дуже широка. Це один із стилів, який надає сильне і різнобічний  вплив на літературну мову. Якщо раніше тлумачні словники складалися на основі мови художньої літератури і в меншій мірі публіцистики, то зараз опис розвинених мов світу неможливо без урахування наукового стилю та його ролі в житті суспільства. Досить сказати, що з 600 000 слів авторитетного англійського словника Вебстера (Вебстера) 500 000 складає спеціальна лексика.

Як зазначає І. В. Арнольд, найбільш кидається в очі, але  не єдиною рисою цього стилю є  використання спеціальної термінології. Кожна галузь науки виробляє свою термінологію у відповідності з предметом і методом своєї роботи.

 В науковому стилі помітна перевага віддається пасивним конструкціям, де необов'язково вказується діяч, і неособистим форм дієслова. Замість I use the same notation as previously ‘Я використовую ті самі позначення, що і раніше’, пишуть: The notation is the same as previously used ‘Примітка збігається з раніше використаною’.

Особливу увагу заслуговує широко поширене в спеціальних текстах  використання перехідних дієслів в  неперехідній формі з пасивним значенням:

These filters adapt easily to automatic processing of many materials ‘Ці фільтри легко пристосовуються до автоматичної обробки багатьох матеріалів’.

У науковій літературі пасивний стан більш поширений, ніж активний, що, в основному, обумовлено трьома причинами: по-перше, у науковій літературі не прийнято описувати дію від  першої особи, по-друге, дієслова, що вказують на дію, реакції або процеси, є перехідними, по-третє, журнали та інші видання, які друкують наукову літературу, вимагають дуже стислого викладу матеріалу. Наприклад:   The man was orbited around the Earth ‘Людину запустили на орбіту навколо Землі’.

Враховуючи  широке розповсюдження в англійській  мові пасивних конструкцій, нерідко  при перекладі наукової літератури з української на англійську можна  замінювати активний стан пасивним. Наприклад: There are polymers which will be called linear whether the chain is open or closed ‘Є полімери, які, ми будемо називати лінійними незалежно від того, чи буде коло відкритим або закритим. This theory was advanced by Euler in the last century ‘Цю теорію висунув Ейлер в минулому столітті’.

В англійській науковій літературі нерідко можна зустріти в одному реченні активний і пасивний стан. Наприклад: Oxygen is drawn directly from a cylinder and passes through the cylinder reducing valve ‘Кисень беруть безпосередньо із циліндра і він проходить через зменшуючий клапан циліндра’.  The compound might decompose immediately into two molecules of ethylene, or be decomposed by collision with an ethylene molecule ‘Це поєднання могло б негайно розкластися з утворенням двох молекул етилену або його можна було б розкласти зіткненням з молекулою етилену’. [Введение в практику перевода научной литературы английского языка 1965: 149 - 159].

Отже, в науковому  стилі англійської мови помітна  перевага віддається пасивним конструкціям, де неважливо, хто є дійовою особою. Особливо слід відзначити часте вживання перфектного пасиву, який повідомляє про результат дослідження. Наприклад: Several cross-sectional studies have been conducted on the association between atherosclerotic calcification and osteoporosis among elderly women ‘Кілька поперечних приватних досліджень були проведені в суспільстві між атеросклеротичним отвердінням і остеопорозом серед літніх жінок’.

Пасивні форми нерідко  вживаються  з модальними дієсловами на місці першого компонента. Наприклад: A clinical diagnosis of diabetic nephropathy can be made in a patient with diabetes on the basis of persistent albuminuria (>300 mg per 24 hours), the presence of diabetic retinopathy, and the absence of any clinical or laboratory evidence of other kidney or renal tract disease. ‘Клінічний діагноз діабетичної нефропатії може бути поставлений пацієнту з діабетом на основі постійної альбумінурії (>300 мг в 24 години).

Отже, сучасній науковій англійській та українській мові притаманне вживання синонімічних варіантів  активних і пасивних конструкцій у реченнях з однаковою чи близькою кількість синтаксичних позицій. Проте значна перевага пасивних конструкцій над активними з огляду на їх книжний характер не має стати для сучасних науковців надмірним захопленням. Врівноважене використання активних і пасивних конструкцій в обох мовах має бути семантично і стилістично вмотивованим, що є одним із рецептів мовної та логічної ясності.