Специфіка та принципи формування загальнолюдських цінностей особистості в учбовій діяльності

ВСТУП

Актуальність  і доцільність дослідження.

Моральна вихованість особистості одна з основних цінностей людства у всі часи. Соціально-економічні проблеми, що стоять перед сучасним суспільством, змушують нас розмірковувати про майбутнє України, про її молодь. Підростаюче покоління можна звинуватити в бездуховності, безвір'ї, агресивності. Тому актуальність теми пов’язана, принаймні, з чотирма положеннями: 
       По-перше, наше суспільство потребує підготовки широко освічених, 
високо моральних людей, що володіють не тільки знаннями, а й прекрасними рисами особистості. 
       По-друге, в сучасному світі діти живуть та розвиваються,оточені безліччю різноманітних джерел сильного впливу на них як позитивного, так і негативного характеру. Ці джерела щоденно мають сильний вплив  
на незміцнілий інтелект і почуття дитини, на сферу її моральності, що тільки но починає формуватися. 
       По-третє, одна лиш освіта не гарантує високого рівня моральної вихованості, бо вихованість - це якість особистості, що визначає в поведінці людини її ставлення до інших на основі поваги та доброзичливості до кожної людини. К. Д. Ушинський писав: «Вплив моральний становить головне завдання виховання» [24, 387].      

По-четверте, озброєння моральними знаннями важливе й тому, що 
воно не тільки інформує молодшого школяра про норми поведінки, 
затверджуваних в суспільстві, а й дає уявлення про наслідки порушення норм чи наслідки даного вчинку для оточуючих людей.

Перед загальноосвітньою  школою ставиться завдання формування стійких моральних властивостей особистості школяра. Функцією школи  є розвиток інтелектуальних, емоційних, ділових, комунікативних здібностей учнів до активно – діяльної взаємодії з навколишнім світом. Рішення головних завдань навчання має забезпечувати формування особистісного ставлення до оточуючим, оволодіння етичними, естетичними і моральними нормами.

У педагогічній літературі досліджувана нами проблема знайшла  віддзеркалення у фундаментальних  дослідженнях Крупской Н.К., Макаренко А.С., Луначарського А.В., Сухомлинського В.А., Архангельського А.М., Болдирєва Н.М., Харламова И.Ф. Амонашвілі Ш.А., Рувинського Л.І. та ін., в яких виявляється суть основних понять теорії морального виховання, вказуються шляхи його подальшого розвитку.

Ряд досліджень освітлюють різні напрями морального виховання: Лозова В.І., Троцько Г.В.,Іманов А.К., Івахнова Л.А., Калюжний А.А., Кокозева К.Ш., Лисенко Т.Ф., Бутенко Н.І., Жупанін С. І., Ільїнська Н.И., Максимова Н.А.

Підкреслюючи цінність розробок вітчизняних і зарубіжних педагогів, слід зазначити, що у вітчизняній  педагогічній науці на сьогодні все  ж недостатньо досліджень щодо морального виховання учнів початкової школи  засобами образотворчого мистецтва.

Отже, що і зумовило проблему дослідження, що полягає в розробці теоретично обґрунтованого підходу  до розуміння суті і особливостей морального виховання учнів і  шляхів його реалізації на практиці. Виходячи з актуальності проблеми, її недостатній  розробленості в педагогічній науці  визначена тема мого дослідження  «Моральне виховання учнів на уроках образотворчого мистецтва в  початковій школі».

Об'єкт  дослідження: виховний процес в школі.

Предмет дослідження: моральне виховання учнів в учбовій діяльності.

Мета  дослідження: теоретичне обґрунтування змісту і ефективних шляхів формування загальнолюдських цінностей особистості в навчальній діяльності.

При вивченні даної проблеми були поставлені такі завдання:

• розкрити сутність поняття «загальнолюдські цінності»;
• розкрити історико – педагогічний аспект проблеми формування загальнолюдських цінностей;
• розглянути загальнолюдські цінності як основу виховання;
• виділити  принципи, провідні концепції сучасної педагогічної теорії з проблеми формування загальнолюдських цінностей в особистості;
• розповісти про прийоми виховної роботи вчителя по формуванню моральних якостей учнів у навчальній діяльності;
• виділити основні проблеми формування загальнолюдських якостей в особистості;
• розкрити принципи формування загальнолюдських цінностей учнів на уроках образотворчого мистецтва.

Для вирішення поставлених  у дослідженні завдань, отримання  вірогідних даних були застосовані  теоретичні методи педагогічного дослідження: аналіз та вивчення літературних джерел, документів щодо загальнолюдських цінностей особистості, синтез та узагальнення здобутих результатів з метою визначення основних понять і встановлення стану розробленості досліджуваної проблеми, а також з’ясування, що найбільш суттєвого було створено з досліджуваної проблеми на сьогодні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ аспекти формування загальнолюдських цінностей в особистості

1.1. Психологічне та філософське обґрунтування поняття «загальнолюдські цінності»         

Людське суспільство стрімко розвивається, зростає добробут, створюється більше умов для фізичного та інтелектуального розвитку, все більша кількість людей  отримує освіту, в тому числі вищу. Здавалося б, є причини для оптимізму. Ми еволюціонуємо. Людство стало могутньою силою завдяки своєму розвиненому технічного та інтелектуального потенціалу. Доля планети і всього живого на ній залежить від нас, від наслідків діяльності людини. Але парадокс полягає в тому, що наша цивілізація і сама планета, така, якою ми її знаємо, знаходиться на межі самознищення. Людство зайшло в глухий кут - політичний, соціальний, економічний, екологічний і, насамперед, духовний. Це стало можливим з тієї причини, що з кожним роком люди все більше забувають про те, що робить нас істинно людськими істотами. Це притаманне нам усім, незалежно від національності, віросповідання чи кольору шкіри. Це, не залежить від часу або місця. І це загальнолюдські цінності.

Проблема  загальнолюдських цінностей є однією з найскладніших, що зачіпають інтереси різних суспільних груп. Приголомшливе  розмаїття точок зору з цього  питання вміщується між двома  полярними: (1) загальнолюдських цінностей  немає, (2) загальнолюдські цінності є. 
 
Аргументи першої можна поділити на три види: 
 
а) загальнолюдських цінностей не було, немає і бути не може; це випливає з того, що, по-перше, всі люди і людські спільності мали й мають особливі, різні і навіть несумісні інтереси, цілі, вірування і т. п., по - друге, як і будь-яка світоглядна проблема, проблема визначення цінності взагалі не може мати однозначного вирішення, її важко сформулювати, по-третє, вирішення цієї проблеми багато в чому обумовлено епохальними і конкретно-історичними умовами, які дуже різні, по-четверте, цінності носили і носять лише локальний в часі і просторі характер; 
 
б) загальнолюдських цінностей не було і немає, але саме поняття використовується або може використовуватися в благих або в корисливих цілях для маніпуляції громадською думкою; 
 
в) загальнолюдських цінностей не було і немає, але оскільки різні спільноти не існують ізольовано один від одного, то для мирного співіснування різних соціальних сил, культур, цивілізацій і т. п. необхідно виробити фактично штучний набір якихось «загальнолюдських цінностей». Іншими словами, хоча таких цінностей фактично не було і немає, але їх можна і потрібно виробити і нав'язати всім людям, спільнотам, цивілізацій. 
 
Аргументи другої точки зору можна підсумувати так: 
 
а) загальнолюдські цінності - це явище тільки матеріальне, тобто фізична або біологічне: (багатство, задоволення фізіологічних потреб і т. п.);

б) загальнолюдські цінності - це чисто  духовний феномен (абстрактні мрії про  Істину, Добро, Справедливості ...);

в) загальнолюдські цінності - це поєднання  як матеріальних, так і духовних цінностей.

Фактично  визначень настільки багато, що було б чи можливо дати вичерпний їх перелік. Проте очевидно, що всі цінності пов'язані між собою і становлять відкриту систему, інтегруючись - за принципом  єдності загального, особливого і одиничного, - з цінностями специфічними, тобто мають регіональний, національний, конкретно-історичний або суто індивідуальний характер. Тому слід визнати помилковими як ті твердження, що існують тільки загальнолюдські цінності, а всі інші - або помилка, або суб'єктивна примха, так і ті, що загальнолюдські цінності - це міф чи омана, є лише індивідуальні чи національні неповторні цінності. Світ цінностей багато цікавіший і складніший [10; с.1]. У ньому є такі цінності, які не змінюються практично протягом багатьох поколінь людей і саме на них ми й зупинимося.

Отже, для проведення нашого дослідження  я обрала таке визначення:     загальнолюдські цінності – це є суттєва складова духовної культури людства, сукупність загальних та загальнозначущих, морально-естетичних ідеалів, яка відображає відношення людини до тих чи інших властивостей об'єктивної, предметної або суб'єктивної, ідеальної реальності. Загальнолюдські цінності складають виховний ідеал, який відбивається в звичаях, традиціях, мистецтві. Він твориться віками й по традиції переходить від старших поколінь до молодших, що його доповнюють й удосконалюють [27; С. 12-14. ].

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Історико - педагогічний аспект проблеми формування загальнолюдських цінностей в особистості

Так як майбутнє нації залежить від її молоді, виховання підростаючого покоління є однією з головних задач кожної держави. Створення основ для формування загальнолюдських цінностей в процесі навчання і виховання - питання життєво необхідне. Одним з визначальних компонентів виховного процесу, що передбачає формування вмінь і навичок, які дають можливість діяти з урахуванням суспільних вимог і норм поведінки є моральне виховання. Воно включає в себе багато аспектів серед яких такі як: формування толерантності, шляхетності, порядності, гуманності, взаємної поваги між людьми, товариської взаємодопомоги, турботи про старших і молодших, шанобливе ставлення до представників протилежної статі; виховання самодисципліни, здатності до самоконтролю, самоврядування, самопізнання і саморегуляції.

Відомо, що поняття «мораль» з’явилось ще на початку розвитку суспільства. Хоча мислителі різних віків трактували її по-різному.

Наприклад, Арістотель про моральну людину писав: «Морально прекрасною називають людину досконалої гідності… Адже про моральну красу говорять з приводу доброти: морально прекрасним називають справедливу, мужню, благородну і взагалі ту людину, що володіє усіма добротами». В той час, як Ніцше вважав, що бути моральним, етичним – означає бути покірним давно встановленому закону чи звичаю. 

Філософи різних віків мали й свої судження стосовно видів цінностей, таких як - благо, краса, добро, святість. Так, вже наприкінці античного періоду Діоген Лаертський у своїх працях не тільки дав розширене тлумачення загальнолюдських цінностей, а й висловив рекомендації про правильне, в його розумінні, вихованні дітей [8; 572 с.].

Багато спеціальних досліджень другої половини XX століття   були присвячені співвідношенню добра і зла ( роботи філософів С. Лаймана,Е. Фромма, Е. Беккера). Прийняття православ’я на Русі дало свій поштовх для нового розуміння ціннісних орієнтирів особистості, що базувалися на християнських нормах моралі. У восьмидесятих роках XVIII ст. філософи, психологи, соціологи,культурологи проводять безліч досліджень, в яких розглядають загальні проблеми і приватні аспекти теорії цінностей. Майже третина цих робіт присвячена практичному застосуванню теорії загальнолюдських цінностей в конкретних гуманітарних науках, і, зокрема, в педагогіці.

Це обумовлено тим, що гуманна  діяльність педагога лежить у сфері  людських взаємин між учителем і  учнем. Наслідком цього, основною спрямованістю  діяльності вчителя має бути формування загальнолюдських цінностей, головною метою яких є розвиток особистості  дитини, здатної на свідомий і відповідальний вибір поведінки і вчинків  у різноманітних життєвих ситуаціях.

Великий педагог, Василь Олександрович  Сухомлинський говорив про те, що необхідно займатись моральним  вихованням дитини, навчати, вмінню відчувати  людину. В своєму творі» Як виховати справжню людину» ,  він пише: «Відчуття прекрасного вносить в юну душу витончену здатність відгукуватися на заклик, бути мужнім і великодушним, добрим і сердечним…. Я вважаю, що школа лише тоді школа, коли в ній пізнання світу починається з пізнання людської душі і на основі цього пізнання,формуються переконання і, найголовніше, виховується здатність любити і ненавидіти. По суті, виховання справжньої людини є одухотворення красою людського духу - настільки глибоке одухотворення, що маленька людина замислюється: хто я? Для чого я живу на світі? Велике це мистецтво і велика педагогічна мудрість: вміти говорити маленьким своїм вихованцям, а потім підліткам, юнакам і дівчатам про красу людського духу. Виховуйте своїх вихованців так, щоб з малих років їх серця були осяяні яскравим світлом духовної краси, і тоді їхні серця будуть чистими і тонкими, чутливими і сприйнятливими до етичного повчання. На сторожі вчинків ваших вихованців завжди буде стояти чуйний вартовий - совість. Совісні виростають там, де панує дух подиву перед красою героїзму, мужності, вірності переконанням… Цей дух подиву створює ту витонченість серця, завдяки якій слово стає могутнім засобом виховання. Вирішальною стороною моральності є переконання. Формування стійких переконань - одне з головних завдань виховання. Адже справжнє виховання - це виховання в людині боргу перед іншими людьми, перед суспільством, перед народом, а боргу не може бути без сильної волі, без вимогливості, без наказу, без розумного повчання, без уміння підпорядкувати свої особисті інтереси інтересам людей колективу, суспільства, народу…»[26 ;т.2 ].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Загальнолюдські  цінності як основа виховання

 
Загальнолюдського цінності (гуманістичної  спрямованості) є основою виховання  і навчання. Цінності розглядають  і поділяють не тільки щодо часу (ладу, формації), але і в якості даної природою окремо взятої людини. Ще великі давньо - грецькі філософи говорили про властиві людській сутності моральні якості для опису ідеальної  людини (фізичної  й моральної  досконалості) (Асмус). Говорять про  загальнолюдські цінності і релігійні  книги (Біблія, Коран та інші), представляючи  їх у вигляді позитивних норм поведінки. У практиці радянської освіти також  приймалися за основу загальнолюдські  цінності. Так, наприклад, застосування у педагогічній практиці А.В. Сухомлинського «Кодексу людської порядності, або  Того, що в Павлиші вважалося мерзенним  і мерзенним», «Десять не можна», «Закони дружби». [22; с. 13]. 
За довгу історію існування людського суспільства вироблені основні загальнолюдські цінності та норми моральної поведінки. У суспільстві завжди цінувалися і цінуються доброта, вірність, чесність, взаємодопомога і відкидаються цинізм, омана, жадібність, марнослівство, злочини. 
Розвиток загальнолюдських цінностей, формування особистості нового типу - найважливіша віха розвитку людства. Ми сьогодні сприяємо розвитку морального прогресу, що здійснюється під знаком загальнолюдського гуманізму, невід’ємного від формування гармонійно розвиненої особистості, від вдосконалення її моральної свідомості, благородної цілеспрямованості пошуків, задумів і справ. 
Основним стрижнем в загальній системі розвитку особистості є навчання і виховання на основі моральних загальнолюдських цінностей. Основними складовими освіти, яка здатна забезпечити інтеграцію і кооперацію різних педагогічних систем, є самостійне динамічне мислення, пріоритетність моральних загальнолюдських цінностей, відповідальність, толерантність, лояльність по відношенню до інших, готовність захищати свої права, протистояння антигуманістичним цінностям. [http://www.profobrazovanie.org/t552-topic] 
Слід зазначити, що присутність людини всередині культурного простору не гарантує йому присвоєння культурного досвіду і цінностей культури. Система цінностей в особистості не виникає сама. Наприклад, наявність книг в будинку далеко не завжди залучає дітей і дорослих до читання. Аналогічно само по собі перебування учня на уроці не завжди сприяє тому, щоб він пізнав закони природи або історичні факти. Учень не може просто взяти і сформувати у себе культурні цінності. Він неодмінно повинен відрити їх для себе по новому, пропустити через свою свідомість, пережити своїми емоціями, затвердити для себе. Повинна відбутися особиста зустріч учня з культурною цінністю. «Культурні цінності, - зазначає М.М. Бахтін, - суть самоцінності. Жива свідомість має пристосуватися до них, затвердити їх для себе ... Всяка загальнозначуща цінність стає справді значущою тільки в індивідуальному контексті ». [2; С.108-109].