Специфіка та принципи формування загальнолюдських цінностей особистості в учбовій діяльності

 
1. Колективні форми: колективна  підготовка заходи, ігри, художньо-естетична  діяльність, клубні заняття і  шкільні свята. 
2. Активні та групові форми: дискусії, захист проектів, ділові ігри, конкурси, тренінги. 
3. Індивідуальні форми: бесіди, консультації, допомога у важких життєвих ситуаціях.

Знання школярів про моральні норми, отримані на уроках, власні життєві  спостереження нерідко бувають  розрізненими і неповними. Тому потрібна спеціальна робота, пов'язана з узагальненням  отриманих знань. У початкових класах це може бути етична бесіда. 
      Головне призначення етичної бесіди - допомогти школярам розібратися у складних питаннях моралі, сформувати у дітей тверду моральну позицію, допомогти кожному школяру усвідомити свій особистий моральний досвід поведінки, прищепити вихованцям уміння виробляти моральні погляди. В процесі етичних бесід необхідно, щоб учні активно брали участь в обговоренні моральних проблем, самі підходили до висновків, вчились відстоювати особисту думку, переконувати своїх товаришів. 
      Високо оцінював роль етичних бесід А. С. Макаренко. «Я пам'ятаю,- говорив він, - як швидко і радісно відроджувався мій колектив в окремих випадках і проблемах після єдиної бесіди на таку моральну тему. Цілий таких ряд бесід справляв велике «моральне оздоровлення» мого колективу »       [20; т. 5]. 
       Етична бесіда, на думку Л.Р. Болотіна, вимагає від учителя 
великої душевної близькості до дітей. Вони повинні довіряти учителю, любити його, тільки в цьому випадку у них з'являється прагнення поділитися своїми думками. Учитель в ході бесіди проявляє повагу до внутрішнього світу дитини, остерігається прямолінійності, безтактності. [4; С.39.].      

Важливе значення для ідейного і морального формування школярів має  не тільки зміст, а й організація  навчального процесу. Н. К. Крупська вважала, що і в навчанні, і в  праці варто вчитися працювати  в колективі [19; т.2].    З.М. Васильєва пропонує пізнавальну діяльність учнів будувати як колективну. Організація колективної і групової форм навчальної діяльності можлива на уроках з усіх предметів, особливо на уроках образотворчого мистецтва. 
      Організація навчального процесу, форми оцінювання знань, оціночні судження, що характеризують відношення школярів до навчання та  товаришів, у вдумливого вчителя спрямовані на те, щоб сильні сторони кожного учня були усвідомлені ним самим і його товаришами. Це створює сприятливе емоційний стан школяра в колективі, що є однією з умов його успішного морального розвитку [6; С.52].      

Формування морального досвіду  школярів не може бути обмежене тільки їх навчальною діяльністю, стверджує  С.Є. Кантарбаев.[14]. Становлення і розвиток особистості передбачає її активну участь у суспільно-корисній праці.      

 У своїй статті, «Праця в її психічному і виховному значенні», Ушинський вказував на велике значення фізичної праці не тільки у вихованні дітей та молоді, а й у розвитку суспільства взагалі. Виховання, якщо воно бажає щастя людині, – писав Ушинський, – повинно виховувати її не для щастя, а готувати до працьовитого життя».

Привчаючи дітей до праці, слід виховувати у них уміння долати труднощі, водночас стежити за тим, щоб діти не перевтомлювались. Праця  людини, писав Ушинський, така ж необхідна для її душевного здоров'я, як чисте повітря для її фізичного здоров'я. Без праці людина не може йти вперед, не може і залишатися на одному місці, вона буде йти назад:, Праця – не гра і не забава; вона завжди серйозна і важка». [28]

Формування моральної  самостійності має здійснюватися  на всіх щаблях навчання.  Виховний процес, будуватися таким чином, щоб в ньому передбачалися ситуації, в яких перед школярем ставилося б 
завдання самостійного морального вибору. Моральні ситуації для школярів різного віку в жодному разі не повинні виглядати як навчальні, або контролюючі, інакше їх виховне значення може бути зведене нанівець. Результат морального виховання проявляється у стосунках школярів до своїх обов'язків, до самої діяльності, до інших людей. [27].      

Читання і розбір статей, розповідей, віршів, казок з навчальних 
книг допомагають дітям зрозуміти й оцінити моральні вчинки людей, вказує Л.І. Матвєєва. Діти читають і обговорюють статті, в яких ставляться в доступній для них формі питання про справедливість, чесність, товарискість, дружбу, вірність, громадський обов'язок, гуманность і патріотизм. 
      Колективна робота на успішно проведених уроках приносить дітям почуття задоволення і радості, пробуджує самостійну думку і 
викликає спільні переживання учнів, сприяючи їх моральному вихованню. [21, с.53. 20]. 
Саме, уроки образотворчого мистецтва допомагають відчути дітям колектив як ціле, вчать їх дорожити його інтересами. Колективна робота  можливість бути потрібним і корисним у спільній роботі. 
Також, слід зазначити, що в моральному вихованні школярів визначальне значення має особистий приклад вчителя, його ставлення до дітей. Навіть у дрібницях, в манерах діти намагаються наслідувати свого вчителя. Якщо відносини між вчителем і учнями будуються на душевності, чуйності, дбайливості, такими ж будуть й відносини учнів між собою.

      Щоб визначити пріоритетні людські цінності дітей я провела анкетування в  5 класі 154 загальноосвітньої школи, використавши   методи анкетування. Запропонована  респондентам  анкета  мала  такі  запитання:

1. Які цінності ви вважаєте найголовнішими?
2. Які цінності стали вашим надбанням?
3. Якими цінностями ви прагнете оволодіти?

Матеріали анкет доповнювалися  даними вибіркових бесід зі школярами. Аналіз здобутих результатів показав, що серед цінностей, які учні відносять  до пріоритетних, першорядне місце  займають морально – духовні якості людини. Зокрема,  74,1% опитаних назвали  доброту, 61,2% - чесність, 34,5% - справедливість,  25,9% - щирість, 20,7% - порядність.

Серед   цінностей, які мали дещо нижчий рівень, варто назвати любов  (19,1%), людяність і взаєморозуміння (15,5%), вірність (13,8%), чуйність (12,1%), здатність  до  взаємоповаги  (10,5%).

         Отже, становлення і розвиток загальнолюдських цінностей в дитини, формування моральних взаємовідносин у колективі - процес складний і тривалий, а тому, потребує постійної уваги педагога.

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Принципи формування загальнолюдських цінностей особистості на уроках образотворчого мистецтва

Важливу роль в ідейно-естетичному  вихованні та розвитку підростаючого  покоління і, насамперед, школярів відіграє образотворче мистецтво.

Актуальність методологічного  обґрунтування місця і ролі образотворчого мистецтва в естетичному вихованні  і розвитку школярів диктується дедалі більшим впливом мистецтва на думки, почуття, поведінку сучасного  людини, що, в свою чергу, обумовлюється  завданням всебічного гармонійного розвитку її особи.

У процесі навчання образотворчому мистецтву у школярів розвиваються мислення, зорова пам'ять, творча уява, художні здібності, а головне  моральні почуття, що є необхідною умовою успішного формування світогляду, ідейної  переконаності. Заняття образотворчим мистецтвом - важливий засіб розвитку особистості школяра. Вони сприяють розширенню кола інтересів, вихованню загальнолюдських та естетичних цінностей учнів, розвитку їх розумової та творчої активності, естетичного ставлення до дійсності. На заняттях образотворчим мистецтвом формуються такі властивості особистості, як самостійність, ініціатива, наполегливість, цілеспрямованість, акуратність, працьовитість. В процесі образотворчої діяльності учні засвоюють графічні і живописні уміння і навички, вчаться спостерігати, аналізувати предмети та явища навколишнього світу. Таким чином, предмет «образотворче мистецтво» служить ефективним засобом пізнання дійсності і одночасно допомагає розвитку і формуванню зорового сприйняття, уяви, просторових уявлень, пам'яті, почуттів та інших психічних процесів. Причому знання, уміння і навички, отримані учнями на уроках образотворчого мистецтва, знаходять широке застосування на інших уроках (звідси важливість між предметних зв'язків уроків малювання з іншими навчальними предметами), так і в подальшій трудовій діяльності. Уміння малювати, візуально представляти різні об'єкти необхідно представникам багатьох загальнокорисних професій. У зв'язку з цим слід особливо відзначити, що зір людини в пізнанні нею навколишньої дійсності, в зборі інформації про предмети та явища реального світу, займає провідне місце серед інших аналізаторів. На уроках малювання ж учні, розглядаючи, вивчаючи форму, розміри, пропорції, об'єм, колір предметів дійсності, зорово порівнюють їх зі своїм малюнком, аналізують репродукції з творів художників, тобто постійно, протягом усіх занять вони повинні пропускати усі явища навколишньої дійсності через зір. Таким чином, заняття малюванням виступають як ефективний засіб у розвитку зорових відчуттів учнів.

      Образотворче мистецтво як комплексний предмет об'єднує пізнання художніх творів, елементів мистецтвознавства, теорії образотворчої діяльності, освоєння навичок практичного зображення, образотворчої грамоти й творчого самовираження. Образотворче мистецтво в школі розвиває психіку учня, формує його ідеали, моральні якості, вміння творчо підходити до вирішення життєвих завдань.

Аналіз учбових програм  з образотворчого мистецтва» показав, що передовою серед ниє є програма Б.М. Неменського, що передбачає чотири види занять: малювання з натури, декоративно - прикладне мистецтво, малювання на теми та бесіди про мистецтво. Інші шкільні програми з образотворчого мистецтва в деякій мірі не зберігають послідовності тематик і співрозмірності кількості виділених годин на кожну тему.

Основними особливостями  програми Н. Д. Неменського з образотворчого мистецтва є:

 
а) підсилення морально-естетичного  змісту програми; 
б) розширення навчально-виховних завдань у кожному класі; 
г) чіткий розподіл навчальних годин у кожному класі за основними видами роботи: малювання з натури, малювання на теми, декоративно-прикладне мистецтво, бесіди про образотворчого мистецтва; 
д) тісний взаємозв'язок основних видів робіт з образотворчим мистецтвом протягом всього навчального року; 
е) чітке визначення обсягу знань, умінь і навичок в галузі образотворчого мистецтва, якими повинні оволодіти школярі на уроках малювання до кінця навчального року в кожному класі; 
ж) дотримання міжпредметних зв'язків образотворчого мистецтва з іншими навчальними предметами. 
і) систематизація бесід з образотворчого мистецтва за певними темами, з урахуванням навчальних і виховних завдань кожного конкретного класу.

Завданням викладання образотворчого мистецтва в загальноосвітніх школах на сьогодні є формування художньої  культури учнів як невід'ємної частини  духовної культури. Позитивним, в діючих навчальних програмах є наявність  великої кількості нового матеріалу  по вихованню у учнів моральності, патріотизму, художнього смаку, традицій і культурних цінностей українського народу.

Проблема формування загальнолюдських якостей в особистості на уроках образотворчого мистецтва має свою історію. Про користь малювання  в загальному розвитку дитини неодноразово висловлювалися Аристотель (384 - 322 до н. Е..), Ян Амос Коменський (1592-1670), Джон Лок (1632 - 1704). Жан-Жак Руссо (1712-1778), Йоганн Генріх Песталоцці (1746-1827). У 19 і початку 20 століття питання методики навчання і виховання дітей засобами малювання  активно розроблялися в працях учених, методистів Америки, Пруссії, Австрії, Франції (Кульман, Пранг, Ельснер, Аугсбург, Брауншвіг, Тедд, Кершенштейнер та ін.) Багато цінного з проблеми морального виховання дітей засобами образотворчого мистецтва є в роботах російських педагогів 19 і початку 20 століття: А.П. Сапожникова, К.Д. Ушинського, П.П. Чистякова, І.М. Крамського, Д.М. Кардовського. Питання  специфіки естетичного впливу мистецтва  і дійсності, ролі образотворчого мистецтва  у вихованні особистості людини, у формуванні його переконань, вчинків висвітлюються російськими вченими - В.Г. Бєлінським, Н.А. Добролюбовим.

Науковому обгрунтуванню  теорії морального виховання підростаючого  покоління, розкриттю методологічних основ навчально-виховного процесу  на уроках образотворчого мистецтва  сприяють праці провідних радянських педагогів - А.М. Арсеньєва, Н.І. Болдирєва, Н.К. Гончарова, М.А. Данилова, Б.П. Єсипова, Л.В. Занкова, І.А. Каирова, І.Я. Лернера, Е.І. Моносзон, І.Т. Огородникова, А.І. Піскунова, М.Н. Скаткіна, Г.І. Щукіної.

Образотворча діяльність учнів починається з відчуття і сприйняття. Учень пізнає загальні закономірності зв'язку предметів та явищ. Проте в процесі діяльності, при виконанні практичної частини  роботи, присутні такі розумові операції як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція, конкретизація і д.р. Таким чином, образотворча діяльність розвиває і формує мислення, сенсорну гостроту спостереження, які у поєднанні  з уявою слугують основою розвитку образного мислення учнів, і впливають  на розвиток моральних якостей.

Моральне виховання школяра  залежить від сформованості його світогляду, яке складається на основі поглядів, переконань, ідеалів. Батьки і педагоги, враховуючи цю взаємозалежність, сприяють формуванню у дітей особливого морального відношення до різних явищ навколишнього життя. Вони самі мають  бути зразками для своїх дітей, оскільки відомо, що авторитет дорослого чинить великий вплив на дитину.

Уроки образотворчого мистецтва  сприяють не лише моральному вихованню, але і загальному духовному розвитку учнів. Він( духовний розвиток) буде найбільш ефективним, якщо практичну роботу підбирати індивідуально і підкріплювати  її теоретичним матеріалом. Виховний і розвиваючий потенціал занять з образотворчого мистецтва знижується, якщо учень не має можливості проявляти  свою уяву, виразити в роботі свої думки  і почуття.

 На уроках образотворчого  мистецтва в якості додаткового  завдання  Д.Б.  Ліхачєв радить використовувати словесний опис сюжету, основної ідеї, оцінки композиції, засобів художньої виразності.

    «Художник, за допомогою створюваних ним образів бачить в житті важливе, істотне, значне й уміє яскраво, образно показати це невидиме,але й водночас важливе всім. Це розуміння вже відкрите художником - складний і багатоступінчастий процес. Глибоко зрозуміти його сутність, вміло відібрати твори мистецтва для розуміння їх дітьми, врахувати, у зв'язку зі специфікою мистецтва, специфіку форм і методів навчальної роботи в школі - все це необхідно для підвищення морального і естетичного виховного впливу мистецтва на дітей» [http://azps.ru/hrest/28/4846617.html].