Формування навчальної діяльності учнів молодших класів

Саме від вчителя залежить ступінь суб’єктності учня на певних етапах учбової діяльності, саме він  визначає цілі, зміст діяльності пропонує або підводить до способів рішення  поставлених учбових завдань. О.С. Анісимов відзначає, що «оскільки сам  навчаний не має скільки-небудь певних способів своєї зміни і розвитку, не може виступити як цілеспрямований  перетворювач себе, цю функцію реалізує педагог. І лише повторно, завдяки  виникненню і реалізації потреби  самоорганізації в навчанні, в  передачі функцій педагога навчаному, виникає навчальна діяльність.»  При цьому роль вчителя як «простого  джерела знань, довідкової книги  або словника, підручника або демонстратора.» [2, с. 79] «.все більше сходить нанівець, і всіляко заміщається активною енергією учня, який скрізь і усюди  винен сам шукати і здобувати  знання.» [2, с. 79], тобто в даному випадку  учень виступає повноцінним суб'єктом  учбової діяльності.

Пропонуємо інтеграційну модель учбової діяльності в умовах варіативності початкової загальної  освіти, направлену на формування компонентів  учбової діяльності молодших школярів. При цьому ми вважаємо за доцільне виділити модульні компоненти учбової діяльності.

Мотиваційний  модуль. Виділяючи формування мотиваційної основи як перший етап в теорії поетапного формування розумових дій, П.Я. Гальперін відзначав, що «. вплив мотивації – це річ делікатна, легко не виявляється, але, врешті-решт, що дає про себе знати самим фатальним чином» [3, с. 97]. Перехід на вищі рівні внутрішньої мотивації через формування соціальних і пізнавальних мотивів можливий при цілеспрямованому систематичному мотивуванні учнів з боку педагога до учбової діяльності.. Мотивувати що вчаться до учбової діяльності – означає торкнутися їх важливих особистих інтересів, створити їм умови для реалізації себе в процесі навчання.

Диагностико-аналітичний (орієнтування) модуль. П.Я. Гальперін відзначав, що «.всі форми психічної діяльності, а не тільки пізнавальні, інтелектуальні є різними формами орієнтування суб'єкта в проблемних ситуаціях. Ці різні форми виникають тому, що істотно різні обставини, в яких опиняється суб'єкт, різні завдання, що встають перед ним, і засоби, за допомогою яких вирішуються ці завдання» [4, с.164. Навчальна діяльність через свою новизну і невизначеність, як на змістовному, так і на функціональному рівні спочатку є проблемною для дитини. По суті, дитина здійснює орієнтовну діяльність в новій для нього ситуації. При цьому він вимушений при сформованому рівні мотивації визначити свою готовність до спілкування з вчителем і однолітками в рамках здійснення учбової діяльності, ухваленню або неприйняттю мети діяльності; змісту учбових завдань, наявних в його досвіді способів і визначенню достатніх засобів для їх вирішення.

Змістовний модуль. Змістом учбової діяльності є система наукових (теоретичних) понять, яка освоюється дитиною за допомогою рішення учбових завдань (В.В. Давидов, 1996). При цьому для формування дитини як суб'єкта учбової діяльності необхідно, щоб пропонований зміст був прийнятий таким, учнем, тобто було для нього особово значущим і носило проблемний характер, не припускаючи репродуктивних способів діяльності.

Модуль Операційно-діяльністний. За умови ухвалення учбового завдання і її проблемного змісту учню необхідно відкрити спосіб рішення запропонованої задачі. Виходячи з суб'єктної позиції, визначеної попередніми етапами діяльності, необхідно здійснити наступні дії: 1)виявлення утруднення (проблеми) в запропонованому завданні; 2) формулювання проблеми, 3) визначення причини утруднення, 4) вибір способу виходу з проблемної ситуації, 5) обґрунтування даного способу, 6) фіксація нового способу в знаковій формі (буквеною, схематичною, графічною), складання алгоритму застосування нового способу; 7) рішення приватних завдань із застосуванням нового способу дій; 8) контроль і оцінка способу і результату діяльності.

Результативний модуль. Зовнішнім  результатом учбової діяльності є відкриття нового способу діяльності і здібність до його застосування при рішенні учбових завдань. На внутрішньому рівні результатом  є розвиток особи учня (розумових  операцій, мотиваційної, емоційно-вольової сфери, розвиток комунікативних умінь, активності, самостійності, відповідальності).

Контрольно-оцінний модуль. Розглядаючи дії контролю в процесі учбової діяльності, В.В. Давидов визначав, що контроль полягає у визначенні відповідності інших учбових дій умовам і вимогам учбового завдання. Він допомагає учневі, міняючи операційний склад дій, виявляти їх зв'язок з тими або іншими особливостями умов завдання і отримуваного результату. Дію оцінки дозволяють визначити, засвоєний або не засвоєний (і в якому ступені) загальний спосіб рішення учбової задачі, відповідає чи ні (і якою мірою) результат учбових дій їх кінцевої мети. Саме оцінка повідомляє школярів про те, вирішена або не вирішена ними дане учбове завдання. (В.В. Давидов, 1996).

Коректувальний  модуль. Навчальна діяльність дитини направлена на засвоєння загальних способів рішення учбових завдань. Тому самокорекція, перш за все, повинна бути направлена на усунення недоліків, виявлених в системі дій на рівні (А.Б. Воронцов, 2002) рефлексії, що припускає: визначити учбове завдання, в якому була допущена помилка; виявити причину помилки, порівняти свої дії по кроково з алгоритмом; визначити для себе як уникнути помилки; вирішити схожу задачу.

Таким чином, при організації  роботи по формуванню учбової діяльності молодших школярів ми вважаємо важливими  наступні позиції:

- облік змісту і психолого-педагогічних  компонентів учбової діяльності  молодших школярів;

- виявлення ефективності  учбової діяльності молодших  школярів шляхом порівняльної  характеристики вариативных систем  початкової освіти;

- визначення умов проектування  учбової діяльності молодших  школярів на двох рівнях: а)  у логіці педагога; б) у логіці  учня, що забезпечують реалізацію  особово - орієнтованій розвиваючій  моделі навчання в умовах її  варіативності.

Причому при цьому необхідно  враховувати: зміна соціальній ролі дитини; зміна змісту діяльності; зміна  способів діяльності, наявних в життєвому  досвіді дитини; зміна способів спілкування (взаємодії) з тими, що оточують; формування психічних новоутворень відповідно до даних змін. 

 

1.3. Методика формування  навчальної діяльності учнів  молодших класів 

 

Методика формування навчальної діяльності спрямована на підвищення рівня розвитку навичок самостійного мислення та вирішення самостійних  логічних операцій серед учнів молодших класів у процесах оволодіння знаннями та вміннями. Вона ґрунтується на органічному  поєднанні змісту, методів, організаційних форм в умовах загальноосвітніх закладів.В  основу методики покладено впровадження в навчально-виховний процес активних методів навчання, зокрема аналіз літературних джерел;вивчення передового педагогічного досвіду; спостереження; тестування; анкетування; опитування. Наш вибір зумовлений тим, що саме ці методи сприяють розвитку мислення учнів, їх пізнавальних потреб та забезпечують формування стійкого інтересу, який спонукає особистість до самостійної пошукової  діяльності, збагачуючи її творчу, інтелектуальну та емоційну сфери; активізують спілкування  викладача і учнів, створюють  атмосферу творчого пошуку, завдяки  чому знання набувають сили переконань і починають коригувати поведінку  учнів.

Передбачений комплекс організаційних форм спрямоване на:

1  допомога учням в адаптації до нової для них сфери перебування;

2  розвиток необхідних якостей особистості;

3  розвиток в дітях розумової та мислячої діяльності.

При побудові роботи з дітьми ми спирались на дидактичні принципи: принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей, принцип виховання  в діяльності і спілкуванні, принцип  стимулювання дитини до саморозвитку.

Спираючись на аналіз наукової літератури, були виділені й створені такі умови, а саме фізичні умови, які визначаються у наданні матеріалів для самостійної творчості, фантазування й можливості кожну хвилину діяти  разом з ним; соціально-емоційні умови, які включали в себе створення  внутрішньої безпеки, відчуття розкутості й можливості діяти довільно; інтелектуальні умови, які включали розвиток уміння розв’зувати творчі завдання, розвиток інтуїції, як суміші знань, емоцій, моралі та ціннісних суджень; розширення кругозору; надання дітям можливості діяти  за інтересами, можливість ставити  перед собою завдання.

Суть методики полягає  у розвитку розумових та творчих  здібностей дітей за допомогою використання суджень дітей вголос, що є одним  з найефективніших засобів розвитку розумових здібностей у дітей  дошкільників. 

 

Етапи формування навчальної діяльності учнів молодших класів 

Таблиця 1

Етапи	Поетапна  мета	Форми та методи навчання
І	Адаптування дитини у новій  для неї середі перебування.	Урок-гра «Пізнаємо себе-пізнаючи навчання»,вихід за територію учбового закладу
ІІ	Інтелектуально-творчий  напрямок: розвивати швидкість, гнучкість  мислення, творчу уяву через використання ігор-фантазувань. Формувати знання про засоби творчих дій в різних видах діяльності.	Ігри-фантазування (перетворення казки у вірш), принцип багатоваріантності рішень, який сприяє розвитку гнучкості  й швидкості мислення.
ІІІ	Формування навчальної діяльності у школяра.	Урок-гра,колективна методика «Завдання Ваше-розвязання наше»

 

 

 Робота складалася з трьох етапів:

На  першому етапі роботи пріоритетною лінією визначено розвиток творчого потягу. Метою першого етапу було створення умов опосередкованого впливу на адаптивний період дитини у новій сфері. Було проведено декілька тестів на перевірку світосприйняття дитини.

На основі збагачення лексичного багажу, засвоєння граматичних уявлень  діти оволодівають вмінням складати різні типи зв’язного висловлювання . Формування відбувається в ході проведення вчителем уроку-гри під час якої учні добуваючи різні асоціації  в пізнанні предметів,що зустрічаються  вперше та пізнанні людей,що нині їх оточуватимуть  на протязі  

На  другому етапі пріоритетною лінією навчання був інтелектуально-творчий напрямок, завдяки якому відбувається розвиток творчої уяви дивергентного мислення, розвиток творчих можливостей дітей, що збагачує їхні можливості у самостійному пошуку способів розв’язання мовленнєвих творчих завдань паралельно проводиться робота з формування зв’язності та цілісності висловлювання, складеної дітьми розповіді. Метою другого етапу було створення умов цілеспрямованого розвитку інтелектуальних та творчих мовленнєвих здібностей.

Основою для здійснення такої  роботи є створення розвивального  середовища, що постійно містить у  собі ознаку новизни та проблемності. Одним із найважливіших принципів  такого виду роботи був принцип багатоваріантності рішень, який сприяв розвитку гнучкості, швидкості мислення.

На  третьому етапі відбувається колективне та індивідуальне моделювання різних типів ситуацій з метою розкрити увесь творчий потенціал у вирішенні завдань. Метою третього етапу було створення умов для збагачення різних видів діяльності на основі розвитку логічних,пізнавальних та творчих здібностей у дітей. На третьому етапі формується індивідуальна творча особистість із її індивідуальними здібностями.

Робота будувалася з поетапним  ускладненням матеріалу. Для реалізації поставленої мети навчально-виховний процес будувався за трьома етапами:

На першому етапі проводились  завдання які включали в себе ігри-фантазування:

Завдання №1 «Колективний похід на природу»

Мета: Розвивати уяву, фантазування в дітях під час прогулянки лісом,або парковою зоною.

Вид творчості: колективний

Матеріал: кольорові олівці, аркуші паперу.

Під час завдання такого типу виконуються будь-які рухливі,або  мовні конкурси,вчителями можуть бути запропоновані будь-які художні  конкурси на кшталт типу намалювати дерево,або  одне одного,порахувати горобців на галявину,або  ж на піску гілочкою вирішувати арифметичні  задачки.

Завдання №2 Похід  до планетарію

Мета: полягає в розвитку креативного мислення дитини.

Вид творчості: колективна

Логіка побудови заняття  була така, що діти спостерігаючи сузір’я  отримають нові враження,в ході котрих розвиваються творчі навички.

Завдання №3 Читання  казочки,створення віршиків

Мета: вправляти дітей у доборі різних груп слів до заданого слова, вчити усвідомлювати пряме та переносне значення слів. Уточнити уявлення дошкільнят про жанрові та композиційні особливості казкового жанру. Вміти складати віршики з опорою на маленьку казочку. Розвивати творчу уяву, дивергентне мислення дітей.

Матеріал: казочка

Логіка побудови заняття  була така, що головному творчому завершенню скласти казку - передували численні цікаві лексичні, граматичні вправи, які допомагали актуалізувати необхідний для творення словник, активізуючи, збуджували мислення, уяву, емоційний стан дітей. Все це дозволяло розігріти їх, викликати сильне бажання вигадувати, створити атмосферу радісної фантазуючої гри. На заняттях ми використовували прийоми малювання ілюстрацій до епізодів казки та віршика. Потім вихователь, зазвичай, пропонував дітям назвати свій епізод ключовим словом, реченням.

Висновки до розділу 1

Отже, необхідна умова  для створення у учнів інтересу до змісту навчання і до самої учбової  діяльності – можливість проявити в ученні розумову самостійність  і ініціативність. Чим активніше  методи навчання, тим легко зацікавити ними учнів. Основний засіб виховання  стійкого інтересу до учення – використання таких питань і завдань, рішення  яких вимагає від учнів активної пошукової діяльності.