Формування навчальної діяльності учнів молодших класів

Велику роль у формуванні інтересу до учення грає створення  проблемної ситуації, зіткнення учнів  з трудністю, яку вони не можуть вирішити за допомогою запасу знань, що є у  них; стикаючись з трудністю, вони переконуються  в необхідності отримання нових  знань або застосування старих в  новій ситуації.

Аналіз ключових категорій  теорії учбової діяльності показує, що засвоєння змісту навчання і розвиток учня відбувається не шляхом передачі йому ззовні деякій інформації, а в  процесі самостійного здійснення ним  повного циклу учбовий-пізнавальної діяльності (етапів сприйняття, осмислення, запам'ятовування, застосування, узагальнення і систематизації нових знань  і способів діяльності). Знання отримуються  і виявляються тільки в діяльності, за уміннями і навиками завжди коштує дія з певними характеристиками; результат учбової діяльності –  розвиток учня.

У зв'язку з цим з'являється  необхідність перекладу методичної системи навчання інформатиці на мову діяльності і включення в  учбовий процес по інформатиці учбової  діяльності що вчаться, а конкретніше, такого її компоненту, як прийоми учбової  діяльності учнів.

 

Розділ ІІ: Дослідно-експериментальна перевірка ефективності дослідження  

 

2.1. Методика дослідно-експериментальної  перевірки

Експериментальне дослідження  проводилось на базі НВК №143 м. Дніпропетровська, Ленінського району.

Дослідно-експериментальна перевірка методики дослідження  розвитку здібностей дітей шкільного  віку до навчальної діяльності складається  з двох етапів:

На першому етапі було проведено констатуючий експеримент. Для дослідження було обрано дві  групи дітей з приблизно однаковим  рівнем розвитку.

На основі проаналізованої  наукової літератури оцінювання рівня  розвитку творчих здібностей у шкільників відбувається з урахуванням таких  критеріїв:

- літературознавча обізнаність,  яка виявляється у знаннях  літературних творів; наявності  елементарних знань про жанри,  композиційні та жанрові особливості,  про засоби художньої виразності; вміння переносити ці знання  в самостійну творчу діяльність; а також у сприйманні літературних  творів в єдності їх змісту  та художньої форми; 

- креативність, показниками  якої були свобода комбінування  уявлень, оригінальність задуму, вибору сюжетної лінії висловлювання,  мовних засобів втілення образу; здатність створити власний сюжет,  готовність до багатоваріантного  розв’язання творчого завдання; індивідуальність вираження, тобто  характерна і неповторна для  кожної дитини сукупність способів, методів використання засобів  специфічної мови мистецтва для  відбиття свого ставлення до  дійсності; чутливість до незвичайного  та вибірковість виділення в  навколишньому об’єктів чи окремих  їх сторін для наступного втілення  за допомогою образних засобів,  загальна творча спрямованість  особистості. Тобто визначення  ступеня креативності ми пов’язували  з особливостями уяви і мислення;

- образність, що виявлялася  в багатстві (розмаїтті), точності, доречності використаних засобів  створення художнього образу,;

- ставлення дитини до  творчих дій, про що свідчили: інтерес, бажання фантазувати,  складати різні зв’язні висловлювання,  ініціативність, самостійність, творча  активність.

Було виділено три рівні: низький, середній та високий рівні.

З метою виявлення рівня  розвиненості виділених критеріїв  було підібрано експериментальні завдання:

Завдання №1 (Тема: «Пізнаючи себе-пізнаємо навчання») базою для даного завдання було адаптування дитини до нової сфери перебування,знайомство із усім новим,що зустрінеться на протязі першого часу. Знайомство із новими друзями методами різних ігор та завдань.

Завдання №2 (Тема: «З казочки складемо віршика») було спрямоване на вміння складати віршики із казочки на свій розум. Педагог пропонував учням казку,їх задачею було створити віршика. Таким чином ми мали змогу оцінити творчі якості кожного із дітей а також розвити мовленнєві та мисленнєві задатки

Завдання №3 (Тема: «Завдання Ваше-вирішення наше»)

Діткам на розсуд задаються  задачки різного типу:від логічних до життєвих. Задачею учнів було вирішити їх і за кожну вірну відповідь  було запропоновано видавати нагороду(солодощі).

З метою обчислення отриманих  результатів були розроблені наступні кількісні показники.

 

Показники	Бали
Показник реалізовано  повністю	3бали
Показник реалізовано  слабко	2 бали
Показник не реалізовано	1 бал

З метою виявлення сформованості  мовленнєвих творчих здібностей були розроблені наступні рівні: від 0 - 1,6 - низький; 1,7 - 2,3 - середній, 2,4 - 3 –  високий. 

 

2.2. Аналіз результатів  дослідно-експериментальної перевірки  

 

Після проведення констатуючого  експерименту, ми отримали такі результати:

Контрольна група	Експериментальна  група
48,5% дітей мають високий  рівень	44,1% дітей мають високий  рівень
45,7% дітей мають середній  рівень	36,4% дітей мають середній  рівень
5,8% дітей мають низький  рівень	19,5% дітей мають низький  рівень

Обчислення результатів  здійснювалося за формулою: 

Кількість балів отриманих  за завдання ділилася на кількість  завдань. Результати констатуючого  експерименту свідчать про доцільність  організації спеціальної роботи з розвитку у дітей молодшого  шкільного віку навчальної діяльності. У ході констатуючого експерименту виявлено, що діти добре володіють  набутими навичками та вміннями.

В результаті проведення формуючого експерименту ми провели повторне вимірювання  сформованості здібностей. Аналіз результатів  показав, що в експериментальній  групі значно підвищився рівень сформованості  мовленнєвих, логічних та творчих здібностей, а в контрольній групі фактично залишився на тому ж рівні:

Контрольна група	Експериментальна  група
43,5% дітей мають високий  рівень	59,5% дітей мають високий  рівень
46,4% дітей мають середній  рівень	43,9% дітей мають середній  рівень
10,1% дітей мають низький  рівень	15,6% дітей мають низький  рівень

 

  

Табл.2

мент   Рівні	Констатуючий		Формуючий
	КГ	ЕГ	КГ	ЕГ
Низький	5,8%	19,5%	10,1%	15,6%
Середній	45,7%	36,4%	46,4%	43,9%
Високий	48,5%	44,1%	43,5%	59,5%

Аналіз кількісних даних  дозволяє відзначити покращення результатів  виділених показників у експериментальній  групі. Аналіз експерименту засвідчив, що зменшилась кількість дітей, що належать до низького рівня розвитку творчості, - їх стало 15,6%, віднесених до середнього рівня -43,9%, віднесених до високого рівня  – 59,5%(в експериментальній групі).

Результати експерименту свідчать, що у контрольній групі  показники майже не змінились. Вважаємо це наслідком традиційної методики навчання дітей.

Аналізуючи результати експерименту, необхідно підкреслити, що значно зросла ініціативність дітей, їх активність фантазування у складанні віршика та вирішенні  логічних задачок. Порівняно з попередніми  даними, діти експериментальної групи  вільно висувають мету своєї роботи, майже всі намагаються планувати  роботу і виконувати її за своїм  планом. Діти раціонально добирають  спеціальні дії для досягнення бажаної  мети. Діти стали більш незалежними, самостійними, наполегливими. Діти із цікавістю приймали участь у складанні  власних творів, намагалися діяти  оригінально. Загальний рівень розвитку творчих здібностей дітей експериментальної  групи значно підвищився.

Таким чином, аналіз експерименту продемонстрував ефективність використання запропонованих методик у розвитку творчих здібностей. Дані дослідження  свідчать, що використання подібних методик  сприяє розвитку активності ініціативності та творчості.

Висновки до розділу  ІІ

Шляхом аналізу сучасних досліджень й науково-методичних розробок було визначено, що найефективнішим  засобом у процесі розвитку творчих  здібностей являються самостійне виконання  творчих завдань та методики,що були нами запропоновані,а саме «Створи  віршика» та «Завдання Ваше-вирішення  наше».

Методики «Створи віршика» та «Завдання Ваше-вирішення наше». являються найбільш ефективним засобом  в розвитку навчальної творчої діяльності дитини. В даних методиках учні мають змогу фантазувати,грати,створювати нове,самостійно себе реалізовувати  в навчальній діяльності.. Дитина може по експериментувати, багаторазово виконати будь-яку дію, від якої вона отримує  задоволення і наявний продукт  її діяльності.

Методики передбачають не тільки розвиток окремих здібностей, а й насамперед розвиток виховання  культури мови дитини, що передбачає особливу організацію мовної роботи, націлену на збагачення словника, граматичної  упорядкованості, зв’язності висловлюваності  у процесі творчої роботи, розвиток поетичної чутливості до краси і  точності художнього слова, який сприяє прояву естетичної функції дитячого мовлення. Мовленнєві творчості здібності  у методиках виявляються у  вмінні дітей самостійно, образно, зв’язно  та виразно будувати власні твори.

Вони формують у дітей  граматичну компетентність, розвивають всі психічні процеси, головне спонукають дитину до творчості, до самостійної  творчої діяльності.

З метою експериментальної  перевірки методики розвитку творчих  здібностей в учнів засобами представлених  методик був проведений педагогічний експеримент на базі НВК № 143 м. Дніпропетровська. На основі аналізу наукової літератури були визначені наступні критерії та показники творчих здібностей: літературна обізнаність, креативність. Аналіз результатів констатуючого етапу експерименту дозволив підтвердити наявність 3 рівнів сформованості показників у дітей: високий – 46,1%, середній – 34,4%, низький – 19,5%. Аналіз формуючого експерименту засвідчив, що зменшилась кількість дітей, що належать до низького рівня розвитку творчості, - їх стало 15,6%, віднесених до середнього рівня -43,9%, віднесених до високого рівня – 59,5%(в експериментальній групі).

 

Загальні висновки  

Було проаналiзовано науково-педагогiчну  лiтературу,що була присвячена проблемi дослiдження i виявлено,що чим активнiше методи навчання, тим легше зацікавити ними учнів. Основний засіб виховання  стійкого інтересу до учення – використання таких питань і завдань, рішення  яких вимагає від учнів активної пошукової діяльності.Мiж тим  було з ясовано,що велику роль у формуванні інтересу до учення грає створення  проблемної ситуації, зіткнення учнів  з трудністю, яку вони не можуть вирішити за допомогою запасу знань, що є у  них; стикаючись з трудністю, вони переконуються  в необхідності отримання нових  знань або застосування старих в  новій ситуації i у зв'язку з цим  з'являється необхідність перекладу  методичної системи навчання інформатиці  на мову діяльності і включення в  учбовий процес по інформатиці учбової  діяльності що вчаться, а конкретніше, такого її компоненту, як прийоми учбової  діяльності учнів.Розробивши методики «Створи віршика» та «Завдання Ваше-вирішення  наше»,якi являються найбільш ефективним засобом в розвитку навчальної творчої  діяльності дитини. В даних методиках  учні мають змогу фантазувати,грати,створювати нове,самостійно себе реалізовувати  в навчальній діяльності.. Дитина може по експериментувати, багаторазово виконати будь-яку дію, від якої вона отримує  задоволення і наявний продукт  її діяльності. I з метою експериментальної  перевірки методики розвитку творчих  здібностей в учнів засобами представлених  методик був проведений педагогічний експеримент на базі НВК № 143 м. Дніпропетровська. На основі аналізу наукової літератури були визначені наступні критерії та показники творчих здібностей: літературна обізнаність, креативність. Аналіз результатів констатуючого етапу експерименту дозволив підтвердити наявність 3 рівнів сформованості показників у дітей: високий – 46,1%, середній – 34,4%, низький – 19,5%. Аналіз формуючого експерименту засвідчив, що зменшилась кількість дітей, що належать до низького рівня розвитку творчості, - їх стало 15,6%, віднесених до середнього рівня -43,9%, віднесених до високого рівня – 59,5%(в експериментальній групі).

 

Список використаноi літератури 

 

1. Анисимов О.С. Педагогічна  концепція перебудови освіти. Випуск 3. М., 1990. – с.536.

2. Бондарчук Е.И., Бондарчук  Л.И. Основы психологии и педагогики. – К., 2002. – с.168.

3. Веретенко Т.Г. Загальна  педагогіка. – К., 2004. – с.316.

4. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих  навчальних закладів. – К., 2001. –с.576.

5. Выготский Л.С. Педагогічна  психологія. М., 1989. – с.432.

6. Давидов В.В. Теорія  розвиваючого навчання. М., 1996– с.279.

7. Зимняя И.А. Педагогическая  психология. – М., 2002. – с.197.

8. Ильясов И.И. Структура  процесса учения. – М., 1986. – с.251.

9. Лернер И.Я. Процесс  обучения и его закономерности. – М., 1980. – с.312.

10. Лихачов Б.Т. Педагогика: Курс лекций. – М., 1999. – с.523.

11. Мойсенюк Н.Є. Педагогіка. – К., 2001. – с.417.

12. Підласий І.П. Практична  педагогіка або три технології. – К., 2004. – с.616.

13. Талызина Н.Ф. Педагогическая  психология. – М., 1998. – с.378.

14. Якунин В.А. Педагогическая  психология. – М., 1998 – с.416.

15.Столяров А.М. Эвристические  приемы и методы активизации  творческое . мышления.М:ВНИИПИ, 1988.-с.126.

16.Столяров А.М. Методологические  основы изобретательского.