Характеристика інтерактивних технологій навчання

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу і чую, я трохи пам’ятаю.

Те, що я чую бачу і обговорюю – я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю – я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

 

 

 

Додаток 2.

Типи навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3.

 

ПІРАМІДА ПІЗНАННЯ

Лекція  - 5% засвоєння

Читання – 20% засвоєння

Відео-, аудіо матеріали – 20% засвоєння

Демонстрація – 30% засвоєння

Дискусійні групи – 50% засвоєння

Практика через дію – 75 % засвоєння

Навчання інших, застосування засвоєних знань одразу – 90% засвоєння

 

Додаток 4.

Порівняльна характеристика методів навчання

Критерії порівняння	Пасивне навчання	Інтерактивне навчання
1. Обсяг інформації	За короткий проміжок час можна «пройти» великий обсяг інформації	Невеликий обсяг інформації, потребує значного часу
2. Глибина вивчення змісту	Зорієнтована на рівень знань і умінь учнів	Учні засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінку)
3. Відсоток засвоєння	Невисокий – 5-10%	Високий – 75-90%
4. Контроль над процесом навчання	Викладач добре контролює обсяг і глибину вивчення, час і хід навчання. Результати роботи учнів передбачені.	Викладач має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і перебігом навчання. Результати роботи тих, хто навчається менш передбачені
5. Роль особистості педагога	Особистість педагога залишається в тіні, він виступає як «джерело» знань	Педагог сильніше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор
6. Роль учнів	Пасивна, учні не приймають важливих рішень щодо процесу навчання	Активна, учні приймають важливі рішення стосовно процесу навчання
7.Джерело мотивації навчання	Зовнішнє (оцінки, педагог, батьки, суспільство)	Внутрішнє (інтерес самого учня)

Додаток 5.

 

 

 

Додаток 6.

І група – кооперативне навчання.

Кооперативна (групова) навчальна діяльність - це форма (модель) організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання учитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується із традиційними формами та методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання.

Перший і найважливіший елемент при структуруванні кооперативного навчання - позитивна взаємозалежність. Позитивну взаємозалежність можна вважати успішно вибудованою, коли члени групи розуміють, що вони зв'язані один з одним такою мірою, що один не може бути успішним, якщо не будуть успішними всі.

Другий основний елемент спільного навчання - особиста взаємодія, що стимулює діяльність, причому важливо, щоб учні фізично розташувалися обличчям один одного. Учні мають разом займатися реальною діяльністю, в якій кожен працює не тільки на свій успіх, а й на успіх товаришів, спільно використовуючи наявні можливості, допомагаючи один одному, підтримуючи, заохочуючи й радіючи досягненням товаришів.

Третій основний елемент спільного навчання - індивідуальна і групова підзвітність. Два рівні підзвітності неодмінно слід структурно включати в уроки, ґрунтовані на кооперативному навчанні. Група має нести відповідальність за досягнення групових цілей, а кожен член групи має відповідати за свою частину роботи.

Четвертим основним елементом спільного навчання є розвиток навичок міжособистісного спілкування та спілкування в невеликих групах. Спільне навчання складніше за конкретне чи індивідуальне, оскільки учні мають одночасно виконувати певне завдання (вивчення змісту навчального предмета) і здійснювати групову роботу (ефективно функціонувати як єдина група). Соціальні здібності в учнів необхідно розвивати так само цілеспрямовано й наполегливо, як академічні навички. Навички керівництва, прийняття рішень, вироблення довіри, спілкування і розв'язання конфліктів дають учням змогу

П'ятим основним елементом кооперативного навчання є обробка (аналіз, опрацювання) даних про роботу групи. Таке опрацювання відбувається, коли члени групи обговорюють, наскільки успішно вони досягають своїх цілей і підтримують ефективні робочі взаємини.

Кооперативне навчання можна здійснювати не тільки в групах, а й у парах. Пара є різновидом навчального колективу, де відбувається взаємонавчання. Взаємодія учнів у парі порівняно з групою має певні особливості, що відбиваються на організації діяльності, але за механізмом впливу на розвиток дітей вона значною мірою подібна до групової діяльності. Роботу в парах застосовують і як окрему самостійну технологію навчання, і як підготовчий етап до роботи в групах, що допомагають розвитку в учнях комунікативних та інших умінь і навичок.

Основними ознаками групової роботи є:

1. Розподіл класу на групи з метою досягнення конкретного навчального результату.
2. Склад групи не може бути постійним упродовж тривалого часу. Він змінюється залежно від змісту й характеру навчальних завдань, які необхідно виконати.
3. Кожна група розв'язує певну проблему, визначену завданням, яке може бути однаковим за складністю для гетерогенних груп або диференційним для гомогенних. За змістом і навчальною метою (незалежно від складу групи) завдання для групової роботи можуть бути однаковими для всіх груп, взаємодоповнювальними або послідовними за логікою матеріалу, що вможливлює вивчення проблеми з різних боків, а також різними за змістом і процедурою виконання.
4. Завдання в групі виконують у такий спосіб, щоб уможливити оцінювання 
   індивідуального внеску кожного члена групи та групи загалом.

Кількість учнів у групі залежить від загальної кількості їх у класі, характеру й обсягу знань, що опрацьовуються, наявності необхідних матеріалів, часу, відведеного на виконання роботи. Вона зумовлюється наданням кожному учневі можливості зробити чітко визначений внесок у виконання завдання. Оптимальною вважають групу з 3 - 6 осіб, бо за меншої кількості учням важко усебічно розглянути проблему, а за більшої - складно визначити, яку саме роботу виконав кожен учень.

Об'єднання в групи може здійснювати учитель (здебільшого на добровільних засадах, за результатами жеребкування) або самі учні за власним вибором. Існує кілька ефективних способів об'єднання учнів у групи.

Можна запропонувати учням розрахуватися на «перший, другий ...», об'єднати їх за порами року, квітами тощо (замість номерів можна скористатися кольоровими картками, різноманітними предметами тощо).

ІІ група – навчання в дискусії

Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Дискусія - це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона значною мірою сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички обстоювання своєї думки, поглиблює знання обговорюваної проблеми.

Досвід використання дискусії у навчанні дає змогу сформувати деякі головні організаційно - педагогічні підвалини, які є спільними для будь - яких різновидів дискусії:

• проведення дискусії необхідно починати з висування конкретного дискусійного питання (тобто такого, що не має однозначної відповіді і передбачає різні варіанти розв'язання, зокрема протилежні);
• не слід висувати питання на кшталт: хто правий, а хто помиляється в тому чи іншому питанні;
• у центрі уваги має бути ймовірний перебіг дискусії;
• усі вислови учнів мають стосуватися обговорюваної теми
• учитель має виправляти помилки і неточності, яких припускаються учні, та спонукати учнів робити те саме; учні, та спонукати учнів робити те саме;
• усі твердження учнів мають супроводжуватися аргументацією, обґрунтуванням, для чого вчитель ставить питання на зразок „Які факти свідчать на користь твоєї думки?";
• Дискусія може вирішуватися як консенсусом, так і збереженням існуючих розбіжностей між її учасниками.

ІІІ група – навчання в грі.

Модель навчання у грі - це побудова навчального процесу шляхом включення учня до гри (передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються).

Завдання педагога при застосуванні ігор у навчанні полягає в підпорядкуванні гри конкретній дидактичній меті.

В організації самої гри спостерігається зміщення акцентів із драматизації на їх внутрішню сутність (моделювання певних подій, явищ, певних ролей).

Ігрова модель навчання покликана реалізовувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення емоцій; надання дитині можливостей самовизначення; сприяння і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості вдосконалення навичок праці в соціальному аспекті; надання можливості висловлювати свої думки.

Учням надають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише конкретними правилами гри. Учні самі обирають свою роль в грі; висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв'язання, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення. Учитель в ігровій моделі виступає інструктор, суддя - рефері, тренер, головуючий, ведучий.

Як правило, ігрова модель навчання має чотири етапи:

1. орієнтація (введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу);
2. підготовка до проведення гри (ознайомлення із сценарієм гри, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв'язання проблеми);
3. основна частина – проведення гри;
4. обговорення.

Додаток 7.

ФРОНТАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

1. Обговорення в загальному колі – це загальновідома технологія, яку застосовують, як правило, у комбінації з іншими. Її метою є з'ясування певних положень, привернення уваги учнів до складних або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань тощо. Вчитель має заохочувати всіх учнів до рівної участі й дискусії.

Як організувати роботу.

Бажано розташувати стільці або парти по колу. Весь клас обговорює ідеї чи події, що стосуються певної теми. Обговорення будується навколо запланованої або імпровізованої теми, яку слід чітко визначити для всіх присутніх до початку обговорення. Учні висловлюються за бажанням. Обговорення триває доки є бажаючі висловитися. Учитель бере слово (якщо вважає за потрібне) наприкінці обговорення. Він може висловити свою думку.

2. Мікрофон – ця технологія дає можливість кожному щось сказати швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Як організувати роботу.

Поставте питання класу. Запропонуйте класу якийсь предмет (ручку, олівець тощо), який виконуватиме роль уявного мікрофону. Учні передаватимуть його один одному, по черзі беручи слово.

Надавайте слово лише тому, хто утримує уявний мікрофон.

Запропонуйте учням говорити лаконічно і швидко (не більше хвилини). Не коментуйте і не оцінюйте надані відповіді.

3. Незакінчені речення – цей прийом дає змогу ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім можливість долати стереотипи, вільніше висловлюватися стосовно запропонованих тем, але по суті і переконливо.

Як організувати роботу.

Визначивши тему з якої учні будуть висловлюватися в колі ідей або, використовуючи уявний мікрофон, учитель формулює незакінчене речення і пропонує учням закінчити його. Кожен наступний учасник обговорення має починати свій виступ із запропонованої формули. Учасники працюють зі відкритими реченням, наприклад: „на сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було...", „ця інформація дає нам підстави для висновку, що ...", „це рішення було прийнято бо..." тощо.

4. Мозковий штурм - Це технологія колективного обговорення, що широко використовується для прийняття кількох рішень з конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає учнів виявляти уяву і творчість, уможливлює вільне висловлювання Мета „мозкового штурму" чи „мозкової атаки" полягає у збиранні якомога більшої кількості ідей щодо проблеми від усіх учнів упродовж обмеженого часу.

Як організувати роботу.

Після презентації проблеми і чіткого формулювання проблемного питання (його краще записати на дошці) запропонуйте всім висловити ідеї, коментарі навести фрази чи слова, пов'язані з цією проблемою.

Запишіть усі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань, не пропускаючи жодної.

Необхідно заохочувати всіх до висування якомога більшої кількості ідей. Варто підтримувати і фіксувати навіть фантастичні ідеї.

Наостанок обговоріть й оцініть запропоновані ідеї.

5. Навчаючи – вчуся («Кожен навчає кожного», «Броунівський рух») – цей метод використовують при вивчені блоку інформації або узагальненні і повторенні вивченого. Він дає змогу взяти участь у переданні своїх знань однокласникам. Застосування цього методу надає загальну картину понять і фактів, щ їх необхідно вивчити на уроці, а також викликає певні питання й підвищує інтерес до навчання.