Шляхи розвитку інноваційного мислення майбутніх фахівців економістів

    Особливого  значення  для  сучасних  фахівців  набуває  економетричне моделювання  як  метод  наукового  пізнання;  методи  побудови  загальної лінійної моделі; мультіколінеарність та її вплив на оцінку параметрів моделі; узагальнений  метод  найменших  квадратів;  економетричні  моделі  динаміки; емпіричні   методи   кількісного   аналізу   на   основі   статистичних   рівнянь; побудова моделі з автокорельованими  залишками; методи інструментальних змінних; економетричні моделі на основі системи структурних рівнянь.

    Особливого   значення   в   навчально-виховному   процесі   ми   надаємо запровадженню     інноваційних     освітніх     технологій,     що     зумовлюють заохочування   студентів   до   свідомого   навчання   та   мислення,   розвитку особистісних   якостей   та   загальних   компетенцій.   Зокрема,   технологія розвитку  інноваційного  мислення  стимулює  студентів до  активної  участі  в навчальному   процесі,   критичного   ставлення   до   власного   навчання,   що допомагає    виробляти    та    відстоювати    незалежні    позиції,    знаходити, аналізувати та вибирати інформацію. 

    Тому  при  проектуванні  процесу  навчання  необхідно  формувати  такі механізми  навчальної  діяльності,  за  допомогою  яких  студенти  могли  б самостійно знаходити й використовувати  методи, способи, зразки прийняття рішень  та  розвивати  відповідні  вміння  й  навички  (успішного  моделювання  проблемних   ситуацій,   цілепокладання,   планування   й   оцінювання   дій, формування   гіпотез   і   критеріїв,   конструювання   оптимальних   шляхів вирішення  проблем).  Крім  того,  наш  досвід  дозволяє  стверджувати,  що предметом  постійного опікування має бути дбайливе взрощування соціально-орієнтованого  ставлення  до  дійсності.  Отже,  зазначимо,  що  приділення особливої  уваги змістовному дослідженню  проблемі формування інноваційного мислення  дозволяє  удосконалити  процес  професійної підготовки  фахівців, здатних до  організації ефективного подолання суперечностей та  прийняття рішень.

3. Підвищення кваліфікації вчителів і їх атестація

    Підвищення  кваліфікації, методичної майстерності педагогів   відбуваються завдяки внутрішкільній системі методичної роботим та навчанню з відривом від основного місця роботи. 
Кожний педагог, незалежно від закладу, в якому працює, повинен один раз на 4—5 років проходити підвищення кваліфікації в закладах післядипломної освіти, на відповідних факультетах педагогічних інститутів, курсах, на факультетах підвищення кваліфікації на базі педагогічних університетів. Школи направляють педагогів відповідно до термінів перепідготовки та офіційного набору певних груп за профілем перепідготовки. Підвищення кваліфікації керівників шкіл здійснюється у спеціальних групах (на факультетах, в інститутах), які зосереджують свою роботу на вивченні сучасної теорії управління (менеджменту). 
Внутрішкільну методичну роботу здійснюють певного дня тижня, у найзручніший для всіх членів педагогічного колективу час. 
Для стимулювання діяльності вчителів щодо підвищення їх професійної кваліфікації, методичної майстерності, спрямованості до якісних результатів у навчанні й вихованні школярів, починаючи з 1972 p., запроваджено їх атестацію. 
Атестація педагогів — комплексна перевірка, що здійснюється спеціальною атестаційною комісією з метою визначення рівня кваліфікації педагога, що дає їм змогу претендувати на присвоєння більш високого кваліфікаційного рівня.  
Передбачає визначення відповідності педагогічних працівників зайнятій посаді, рівню кваліфікації, залежно від якого та стажу педагогічної роботи їм встановлюють кваліфікаційну категорію, визначають тарифний розряд оплати праці, присвоюють педагогічне звання.

    Атестація педагогічних працівників загальноосвітніх шкіл проводиться відповідно до ст. 49 Закону України ''Про освіту'' та регулюється  діючим Типовим положенням про атестацію.

    Основною  метою атестації є активізація  творчої професійної діяльності педагогів, стимулювання безперервної фахової та загальної освіти, якісної  роботи, підвищення відповідальності за результати навчання і виховання, забезпечення соціального захисту  компетентної праці.

    В основі проведення атестації лежать принципи: демократизму, загальності, всебічності, систематичності, колегіальності, доступності та гласності, безперервної освіти і самовдосконалення, морального і матеріального заохочення.

    Відповідно  до діючого положення атестаційні  комісії створюються при навчальних закладах, районних (міських) органах  державного управління освітою, управліннях освіти обласних (міських) держадміністрацій.

    Кожна комісія розглядає коло питань своєї  компетенції. Основним рішенням, яке приймається атестаційною комісією, є рішення про присвоєння кваліфікаційної категорії. За наслідками атестації встановлюються такі кваліфікаційні категорії: ''спеціаліст'', ''спеціаліст II категорії-'', ''спеціаліст І категорії'''', ''спеціаліст вищої категорії-'' та може бути присвоєно педагогічне звання: ''старший учитель'', ''старший викладач'', ''старший військовий керівник'', ''майстер виробничого навчання І категорії'''', ''майстер виробничого навчання II категорії'''', ''вчитель-методист'', ''військовий керівник - методист'', ''вихователь - методист'', ''старший вожатий - методист''.

    Здійснення  атестації. Атестація здійснюється на основі комплексної оцінки рівня кваліфікації, педагогічної майстерності, результатів педагогічної діяльності шляхом проведення ''зрізів навчальних досягнень учнів'', контрольних робіт, тестування; відвідування уроків, позакласних заходів; здійснення аналізу освітнього процесу в навчальних закладах з урахуванням думки батьків та учнів.

    Атестація педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів, незалежно від  підпорядкування, типів і форм власності є обов'язковою і здійснюється, як правило, один раз на п'ять років.

    Глибоке і всебічне вивчення, узагальнення, об'єктивне оцінювання результатів  професійної діяльності педагогів  сприяє підвищенню рівня навчально-виховного процесу, баченню перспективи подальшого розвитку школи. 

РОЗДІЛ 2. Аналіз професійного інноваційного мислення майбутніх економістів

    2.1. Професійне інноваційне  мислення майбутнього  економіста та  його аналіз

    Аналіз  соціального замовлення суспільства  дає підстави вважати, що реформу  економіки України може здійснити  тільки економіст, який має стійки духовні  та професійні позиції. Мета роботи ВНЗ - закласти фундамент такої особистості.

    Найважливішою її характеристикою є спрямованість, а найбільш істотним показником професійної  інноваційної спрямованості майбутнього економіста - усвідомлення ним своєї діяльності як неперервного процесу вирішення економічних завдань із метою розвитку економіки України. Інакше кажучи, високий ступінь сформованості професійного інноваційного мислення майбутніх економістів - це основне завдання економічних дисциплін у вищому навчальному закладі.

    Формування  особистості економіста - процес складний і тривалий. Він потребує створення  чіткої системи неперервної освіти економічних кадрів. При цьому  особливого значення набуває внзівський етап такої освіти. Системоутворюючим чинником тут виступають цілі професійної підготовки економіста нового типу.

    Під професійним інноваційним мисленням розуміється вид мислення, який формується при рішенні специфічних професійних новітніх завдань. Поняття «професійне інноваційне мислення» застосовується у двох смислах:

• коли бажають підкреслити високий професійно-кваліфікаційний рівень фахівця (якісний аспект);
• коли бажають підкреслити особливості інноваційного мислення, обумовлені характером професійної діяльності (предметний аспект).

    Однак частіше за все поняття «професійне мислення» застосовується в обох смислах. Так, прийнято говорити про «технічне мислення» інженера, техніка, робітника, про «художнє мислення» працівників мистецтва, про «економічне мислення» працівників економічної сфери. Інтуїтивно маються на увазі особливості мислення фахівця, які дозволяють йому успішно виконувати свою професійну діяльність: швидко, точно та оригінально вирішувати як ординарні, так і неординарні задачі в певній професійної галузі.

    Значення інноваційного мислення при підготовці фахівця до практичної діяльності досить велике. Набуті знання не можуть бути зафіксовані без розумових дій. Розвиток інноваційного мислення має велике значення у формуванні особистості майбутнього економіста. Недоліки розумової діяльності стримують орієнтацію особистості не лише в навколишньому середовищі, а й у різних ситуаціях. Розуміти людей, творити науку можна завдяки мисленню.

    Більшість професійних завдань, які розв'язує майбутній економіст, мають особливості загальної специфіки практичного мислення. Це насамперед - проблемні ситуації, що виникають, як правило, несподівано. Водночас вони становлять частину практичної діяльності, їх вирішення професійно необхідне. «Умови» таких завдань ніким не виокремлюються і тим більше не формуються. Викладач сам визначає, які фактори і якою мірою треба враховувати в тій чи іншій ситуації.

    До  професійних знань, отриманих під час навчання, приєднується особистий досвід майбутнього економіста, яким він керується в конкретній навчально-виховній ситуації. «Практичному розуму» економіста притаманні професійна інтуїція та індуктивне мислення, які допомагають йому спиратись на загальні закони у процесі вирішення окремого завдання. Розумова діяльність майбутнього економіста повинна піддаватись контролю та перевірці, бути доступною раціональному способу доведення. Діагностувати рівень розвитку професійних якостей студента-економіста, виявити причини недоліків, ліквідувати або нейтралізувати їх, попередити в майбутньому - зміст професійного мислення й діяльності, що ґрунтується на цьому.

    Особистісний  підхід до підготовки економіста у ВНЗ передбачає не тільки орієнтацію майбутнього спеціаліста на вирішення завдань економічного характеру, а й формування у студентів глибокого інтересу до саморозвитку, вироблення в них потреби у професійній рефлексії. Модернізація змісту професійної підготовки потребує активних методів навчання, що розвивають творчий потенціал майбутнього економіста та формують у нього стійкі вміння самостійної роботи. До таких методів ми зараховуємо: лекції-діалоги, семінари-конференції, ділові ігри, навчальні дискусії тощо. Найбільш ефективна форма діалогу з викладачем - навчальне завдання: майбутні економісти оволодівають умінням синтезувати теоретичні знання та практичні навички.

    Навчальне завдання - це проблемна ситуація, яка  створюється під час аудиторної та позааудиторної роботи у ВНЗ. У процесі її рішення студент навчається узгоджувати свої дії та дії педагога, щоб визначити оптимальні шляхи навчання й розвитку своїх професійних якостей. Мета навчального завдання - зміна позиції самого суб'єкта, тобто майбутнього економіста, озброєння його відповідними способами розумових і практичних дій.

    Використання  активних методів вивчення економічних  дисциплін дає можливість навчально-виховну  роботу пов'язувати з позааудиторною. Виховання та навчання студентів  здійснюється на основі моделювання їхньої майбутньої професійної діяльності з метою розвитку професійного іноваційного мислення.

    Таким чином, досвід визначення процесу формування професійного інноваційного мислення як важливої мети економічної освіти дозволить істотно підвищити якість підготовки майбутнього економіста, що відповідає вимогам суспільства. Однак ця проблема потребує подальшої теоретичної та дослідно-експериментальної розробки.

    2.2. Інноваційні вимоги до фахівця у сучасних умовах ринку праці

    Для нашого часу характерні кардинальні  зміни в політиці, економіці, суспільному  житті. Надзвичайно динамічний світ навколо нас більше ніж будь-коли потребує ефективного керівництва в усіх сферах взаємозалежного життя. Нині економіці України особливо необхідні люди, здатні працювати активно, зацікавлено, з високою професійною майстерністю та новаторським підходом. Важливим у цьому плані є формування в молоді нового наукового економічного мислення, прагнення до аналізу результатів власної та колективної праці.

    На  даному етапі розвитку українського суспільства економічна освіта сприяє формуванню особистості, яка свої дії може коригувати відповідно до існуючих ринкових законів. Головне завдання економічної освіти — формувати активних економічних суб’єктів (індивідів, здатних на мікрорівні впливати на економічні процеси, і на макрорівні — адекватно оцінювати дії держави), а не тільки пасивних споживачів і виробників продукції.

    Професійна  освіта й підготовка реагують на ринкові зміни, напрями й потреби. У сучасних умовах реформування економіки України до фахівців висувають певні вимоги, оскільки за недосконалого законодавства робота підприємств та організацій дуже ускладнюється як об’єктивними економічними законами, так і недосконалістю роботи самого підприємства. Фірми функціонують для отримання прибутку, і тому від фахівця вимагають професійних дій, які базуються на чіткому розрахунку, глибоких знаннях та аналізі економічної ситуації.

    Особливих підходів потребують висококваліфіковані працівники, які мають ригідне мислення й часто не здатні набувати нових навичок.

    Роботодавці висувають певні інноваційні вимоги до потенційних працівників, основними з яких є глибока теоретична підготовка, комунікабельність, здатність до швидкого «реагування», здатність мислити на перспективу, організованість, трудова дисциплінованість. У сучасному індустріально-інформаційному суспільстві актуальною лишається важливість основної (базової) освіти. Найпоширенішою ознакою певного рівня кваліфікації спеціалістів є диплом про вищу освіту, який свідчить про наявність необхідної суми знань для виконання тих чи інших обов’язків та про порівнянні переваги випускника. Потенційний роботодавець визначає абсолютність переваг, достатність знань випускника за допомогою різних показників, зокрема й тих, які характеризують роботу навчального закладу.