Шпаргалка з "Педагогіки"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

69. Характеристика різних типів зниження слуху ( слабочуючі діти)

Кондуктивна приглухуватість. Терміном кондуктивної приглухуватості позначається зниження слуху через відсутність нормальної провідності звуку зовнішнім або середнім вухом. Тому що звук сприймається тільки нормально функціонуючими слуховим проходом, барабанною перетинкою й вушними кісточками, то таке порушення слуху буває лише частковим і викликає незначне погіршення сприйняття звуків. При кондуктивної приглухуватості розпізнавання мови не порушується якщо той хто слухає може почути мова.

Нейросенсорна приглухуватість. Причиною нейросенсорної приглухуватості є порушення чутливості внутрішнього вуха (равлика) або порушення функції слухового нерва. Такі порушення можуть приводити до глухоти всіх ступенів — від легкої до важкої — і навіть до повної втрати слуху. Більшість випадків нейросенсорної приглухуватості відбувається через патологію волоскових клітин кортієвої ушної раковини. Зустрічаються випадки нейросенсорної приглухуватості через патологію VIII черепно-мозкового нерва або у відділах мозку, відповідальних за слух. У рідких випадках такого типу порушення слуху страждають тільки слухові центри мозку (центральне порушення слуху). У цьому випадку людей чує нормально, але якість звуку настільки погана, що він не в змозі розібрати людську мову.

Тривалий вплив шуму. Люди, які проживають поблизу аеродромів або жвавих шосе зазнають постійному звуковому опромінення інтенсивністю близько 60-70 дб. Якщо в таких умовах людей проводить тривалий час на вулиці або перебуває будинку з відкритими вікнами, то поступово в нього може розвитися зниження слуху.

Генетична приглухуватість. Приглухуватість може бути також генетично обумовленої. За вроджену глухоту відповідає як домінантний, так і рецесивний ген, які можуть бути причиною глухоти від помірних до важких проявів. якщо ген, відповідальний за приглухуватість, є домінантним, то він буде проявлятися в кожнім поколінні. При рецесивному гені приглухуватості захворювання буде проявлятися не в кожнім поколінні.

 

70. Характеристика методів спец методики розвитку мови

На заняттях з розвитку мовлення використовуються різні методи. До них можна віднести : наслідування мови педагога , виконання мовних дій за зразком , дидактичні ігри та вправи , використання природних ситуацій , навмисне створення ситуацій , спеціальні мовні вправи , роботу з книгою , сполученої- відбите промовляння , постановка звуків , читання та ін Широко використовуються ігрові методи , що базуються на залученні раз ¬ особистих компонентів сюжетних і дидактичних ігор: дій з сюжетними іграшками , ігор з правилами , використання предметів - заступників , уявних предметів і ситуацій тощо Для активізації усного мовлення важливе значення мають збагачення мовної практики , залучення до спілкування не тільки дітей своєї групи , але й незнайомих дітей і дорослих.

 

 

 

 

 

 

 

 

71. Комплекси х фонетичної ритміки  (3р)

 

Фонетична ритміка — це система рухових вправ, у яких різні рухи (корпуса, голови, рук, ніг) сполучаються із проголошенням певного мовного матеріалу (фраз, слів, складів, звуків).

метод фонетичної ритміки представлений у якості приймання роботи з формування й корекції вимовної сторони мови слабочуйних дітей. (Фонетична, ритміка, природно, не виключає інших приймань і методів роботи над вимовою, прийнятих у вітчизняній сурдопедагогіці.)

Мети, які визначають основні напрямки в заняттях по фонетичній ритміці, полягають у тому, щоб:

- з'єднати роботу мовленнєво-рухового й слухового аналізаторів з розвитком загальної моторики;

- сприяти формуванню в  слабочуйних дітей природньої  мови з вираженою інтонаційною  й ритмічною стороною в процесі  переходу загальної моторики  до мовленнєво-рухової;

- розбудовувати слухове  сприйняття учнів і використовувати  його в ході формування й  корекції вимовних навичок.

При визначенні змісту занять, крім вимог, пропонованих до вимови слабочуйних, ураховуються також рекомендації з розвитку русі в цих дітей. Більшу допомогу авторам виявив досвід роботи югославських дефектологів у проведенні занять по фонетичній ритміці.

Усі вправи, що містять рухи й усне мовлення, на заняттях по фонетичній ритміці спрямовані на:

- нормалізацію мовного  подиху й пов'язаної з ним  злитістю мови;

- формування вмінь змінювати  силу й висоту голосу, зберігаючи  нормальний тембр без грубих  відхилень від норми;

- правильне відтворення  звуків і їх комбінацій ізольовано, у складах і словосполученнях, словах, фразах;

- відтворення мовного  матеріалу в заданому темпі;

- сприйняття, розрізнення  й відтворення різних ритмів;

- уміння виражати свої  емоції різноманітними інтонаційними  засобами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

72. Є.І.Леонгард і система початкового навчання дошкільників з вадами слуху розвитку усного мовлення

 

Удосконалення методів навчання словесної мови в радянський час було пов'язане з розробкою системи розвитку слухового сприйняття глухих та слабочуючих дітей дошкільного та шкільного віку (Е. І. Леонгард ) . Результати експериментальних досліджень виявили значні резерви розвитку мовного слуху у дітей і послужили підставою для розробки методики розвитку слухового сприйняття глухих і слабочуючих . Розвиток слухового сприйняття мови на основі використання звукопідсилюючої апаратури , впровадження фонетичної ритміки як ефективного методу навчання вимові зумовили принципові зміни в методиці формування усного мовлення дітей з порушеннями слуху .

Е. І. Леонгард були проведені дослідження, які показали значні можливості сімейного виховання і навчання глухих і слабочуючих дошкільників . Раннє активну участь батьків у процесі виховання і навчання , створення повноцінної мовної середовища , систематичне багаторічне розвиток мовного слуху та мовного спілкування , формування усного та писемного мовлення (виключаючи дактилологу ) - такі основні принципи, покладені в основу програми , розробленої під керівництвом Е. І. Леонгард . Нею були переконливо показано можливості повноцінної інтеграції глухих та слабочуючих дітей в середу чуючих за умови високого рівня загального та мовного розвитку , сформованого в дошкільний період дитинства.

 

 

 

 

 

73. Робота над мовою і мовленням у підготовчій період

Мета цього етапу - підготовка до правильного сприйняття і відтворення звуку.

На цьому етапі робота йде одночасно за кількома напрямками:

- Формування точних рухів  органів артикуляційного апарату;

- Формування спрямованої  повітряного струменя;

- Відпрацювання опорних  звуків;

- Розвиток дрібної моторики  рук;

- Розвиток фонематичного  слуху .

Формування правильних рухів органів артикуляційного апарату здійснюється за допомогою артикуляційної гімнастики. Гімнастика включає в себе вправи для тренування рухливості губ , мови , а також вчить швидко знаходити певні положення цих органів , необхідні для звуку , над яким проводиться робота .

74. Види роботи з вимови

Вихідною одиницею в навчанні вимові є слово , так як саме воно - основна одиниця мови і в ньому реалізуються всі сторони вимови. Зазвичай дошкільнята засвоюють відтворення слова при наслідуванні мови дорослих , яка сприймається слухо- зорово або на слух. У цьому випадку вони опановують насамперед словом як слогорітміческой структурою , а також засвоюють в ньому про ¬ ізнесення ряду звуків. Цьому також сприяє широке використання фонетичної ритміки . Дітям пропонують для наслідування різні види рухів , які поєднуються з проголошенням фраз , словосполучень , слів, складів і звуків. Фо ¬ нетической ритміка сприяє формуванню у глухих дошкільників ритміко- інтонаційної структури слова і фрази , більш природною , злитої , ритмічної мови.

У роботі над вимовою в дошкільний період виокрем ¬ ляють два етапи.

На першому етапі - з початку дітей до 4-4,5 років - необхідно : а) розвивати у дітей здатність до наслідування звуковій мові ( спочатку це наслідування вкрай недосконале , поступово воно стає все більш і більш точним ), б) спонукати дошкільника виражати бажання, почуття , повідомлення усно в будь-якому доступному йому оформленні ( аналогічно лепету той, хто слухає дитини); в) формиро ¬ вати потреба в усному спілкуванні словом або фразою на рівні вимовних можливостей кожної дитини.

Перший етап навчання характеризується тим , що засвоєння вимовних навичок здійснюється при наслідуванні мови педагога і вихователів , яка сприймається слухо- зорово і на слух. При цьому в якості методичного прийому широко використовується фонетична ритміка . Перший етап навчання вимові є періодом нерегламентованої засвоєння звукового складу мови .

Засвоєння произносительной сторони мови в даний період вкрай індивідуально. Це обумовлено тим , що залишки слуху , наслідувальна здатність і моторні можливості у дітей різні. У промові дошкільнят поряд з правиль ¬ вим відтворенням звуків мають місце численні звуки - замінники . Засвоєння слова також може йти у всіх дітей по- різному.

Значне порушення слухової функції не дозволяє сформувати повноцінну усне мовлення лише на основі наслідування їй . Тому на другому етапі роботи (починаючи з 4 - 4,5 роки ) навчання вимові набуває регламен - тувати характер. У першу чергу встановлюється оп ¬ ределенная система замін звуків для відтворення соста ¬ ва слова . Якщо на першому етапі роботи діти використовують в мові велика кількість замінників на місці тих звуків , проголошенням яких вони ще не опанували , то на другому етапі завданням педагога є регламентація цих замін відповідно до скороченою системою фонем .

На першому етапі роботи вимовні навички формуються , головним чином на основі наслідування мови при її слухо- зоровому сприйнятті . На другому етапі широко при ¬ тися також тактильно- вібраційні відчуття дітей , а при необхідності і спеціальні логопедичні прийоми . Проте можливості дошкільнят у засвоєнні вимовних навичок залишаються різними . Це обумовлено не тільки різною здатністю до наслідування , неоднаковими руховими можливостями , ступенем і характером нару ¬ шення слухової функції , але і тими конкретними вимовних навичок , якими оволодів кожна дитина на першому етапі. Індивідуальні особливості дітей повинні бути враховані при проведенні подальшої роботи над вироб ¬ носінням .

Формування усного мовлення ведеться в ході всього навчально -виховного процесу . Протягом усього дня , а не тільки на заняттях педагога і вихователів , необхідно спонукати дітей до самостійних усним висловлюванням . Всі співро ¬ ники дитячого закладу в міру своїх можливостей поса ¬ ​​ни контролювати усне мовлення вихованців . Якщо педагог і вихователі , знаючи проізносітельние можливості кожної дитини , вимагають їх максимальної реалізації у мові , то , наприклад , няня або кухар можуть лише запропонувати дитині повторити те , що він сказав погано ( Я не зрозуміла . Повтори ) .

Спеціальне навчання вимові здійснюється у формі фронтальних та індивідуальних спеціальних занять. Їх зміст визначається завданнями формування вироб ¬ носительное навичок.

На індивідуальних заняттях формуються навички звуко ¬ відтворення , коригуються дефекти голосу , звуків , поєднань звуків , недоліки відтворення слова . Ці заняття за своїм змістом зазвичай дещо випереджають фронтальні . Насамперед на них проводиться робота над такими сторонами вимови , які тільки по наслідуванню погано засвоюються глухими дітьми. На индивидуаль ¬ них заняттях педагог домагається первинного вміння воспро ¬ вапна той чи інший звук , закріплює проізносітельние навикі , які можуть бути втрачені. Крім того , на цих заняттях проводиться робота по закріпленню незапланований  них звуків , які з'явилися у дитини спонтанно.

На фронтальних заняттях також закріплюються вимовні навички . Матеріал занять повинен відповідати програмним вимогам даного року навчання і бути доступним всім або більшості дітей групи як за змістом і граматичному оформленню , так і по возможностям в звуковідтворення . Незважаючи на те , що вимовні навички у дітей ще неміцні і вони часом вимовляють неправильно , це не є перешкодою до проведення заняття . Важливо , щоб діти могли на вимогу педагога відтворити необхідні слово , склад, окремий звук правильно .

 

 

 

 

75. Принципи побудови програми для глухих та слабочуючих дітей ( м. Москва, 1983 р.)

Програма будується на основі загальних закономірностей розвитку дітей дошкільного віку й сензитивних періодів у розвитку психічних процесів.

Навчальний матеріал програми згрупований у різних розділах по темах, які є як би наскрізними на весь період дошкільного навчання й спрацьовуються в процесі різноманітних видів діяльності за допомогою єдиних мовних засобів.

Програма розрахована на виконання її в повному обсязі за умови перебування дітей у дошкільній установі не менш чотирьох років, необхідної матеріальної бази й відповідної до кваліфікації педагогів ( вища дефектологічна освіта вчителі, середнє або вища дошкільна освіта вихователя при систематичнім підвищенні його кваліфікації в області дефектологічних знань).

Програма ставить завдання, допомогти педагогам у психолого-педагогічнім вивченні дитини; сприяти збагаченню загального розвитку дитину; здійснювати корекцію аномального розвитку; підготувати дитину до навчання в школі.

Програма складається з дев'яти розділів, які в сукупності дозволяють забезпечити педагогічну роботу з різних напрямків (розумовий розвиток, фізичне, моральне, естетичне виховання, навчання словесної мови, розвиток залишкового слуху). Розділи програми розташовані в певній послідовності з урахуванням особливостей виховання аномальних дітей. Деякі глухі діти надходять у дошкільну установу із другого року навчання. Тому зміст роботи, програмні вимоги першого року навчання якоюсь мірою повторюються на другому році.