Шпаргалка з "Педагогіки"

б) вправи на дізнавання, розрізнення, визначення предметів і явищ;

в) класифікація предметів;

г) складання пропозиції на основі демонстрації натуральних об'єктів з опорою на їхні графічні символи;

д) робота з ілюстрацій: «Підбери слово, антонім, синонім» і т.п.;

е) програмовані завдання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12. Характеристика робіт Б.Корсунської

Броніслава Давидівна Корсунська видатна вітчизняна дефектолог, працювала над проблем навчання й виховання дітей, що Головним досягненням наукової діяльності Корсунської було створення системи формування словесної мови в глухих дошкільників. Основні положення цієї системи викладені в багатьох працях Корсунської і, насамперед, у її книгах «Навчання мови глухих дошкільників» (1960). «Методика навчання глухих дошкільників мови» (1969).

Б.Д. Корсунська надавала велике значення ролі батьків у вихованні й навчанні слабо чуйних дітей, - цієї проблемі посвячена її книга «Воспитание глухого дошкольника в семье».

Особливе місце в спадщині Б.Д. Корсунської займає робота «Читаю сам» (1976-78) - три збірники коротких текстів і розповідей, розташованих по зростаючому ступеню труднощів. Наприкінці кожного збірника поміщені методичні вказівки по роботі з текстами для педагогів і батьків. По глибині й значущість задуму й виконання у праці був унікальний внесок у педагогічну літератур й дотепер використовується при розробці різних підходів до навчання слабочуйних дітей.

Розроблена під її керівництвом Програма виховання й навчання глухих дошкільників (1964) містила ряд принципових положень: навчання в дитячому садку повинне бути спрямоване на всебічний розвиток глухого дошкільника; формування мови тісно зв'язувалося з різними видами дитячої діяльності; пропонувалося раннє введення дактильної форми мови як засобу спілкування й навчання аналітичному читанню; уводилися спеціальні заняття по формуванню лексичних і граматичних узагальнень; раннє навчання читанню й розповіданню розглядалося як засіб морального й розумового розвитку. Використання даної програми в дошкільних установах дало позитивний ефект у плані збагачення розвитку дошкільників з порушеннями слуху, сприяло підвищенню рівня мовного розвитку й підготовці до школи. Розроблена під керівництвом Б. Д. Корсунської система виховання й навчання глухих дошкільників надалі була відбита в статтях і посібниках для педагогів і батьків, фільмах: «Вони будуть говорити», «Я зрозуміти тебе прагну», «Слова», «Якщо дитина не чує».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

13. Методика навчання дошкільників дактильній мови

Дактильна мова є одним із засобів, що забезпечують реалізацію основних принципів у силу наступних її переваг перед усною й письмовою мовою.

Залучення дактильної мови визначається наступними основними принципами, що лежать в основі програми й методики навчання:

1) максимально наблизити  зміст навчання до програми  для дітей, що чують, дошкільного  віку;

2) забезпечити можливість  формувати мова не тільки на  спеціальних заняттях, але й безпосередньо  в живім спілкуванні.

Кожна дактилема відповідає однієї з букв алфавіту, і саме положення пальців її по зовнішньому вигляду нагадує зображення конкретної букви. Ланцюжок букв, стабільно представлених у написанім слові, може бути передана у вигляді ланцюжка пальців, що рухаються ( при переході з одного положення їх в інше). Структура будь-якого слова, зафіксованого на листі при кодуванні усного слова, може бути абсолютно точно продактильована, як би прописана в повітрі без використання пишучих інструментів ( без олівця, ручки, фломастера, мела й ін.).

Оскільки рука завжди перебуває при собі, дактилувати можна в будь-якім місці, а не тільки сидячи за столом або коштуючи в дошки. Це дозволяє використовувати дактильне слово під час відсутності потрібної таблички. Письмове слово сприймається на зоровій основі. При прочитуванні письмово пропонованих мовних одиниць, через проказування, до зору підключаються кінестетичні відчуття від органів мови. При значних залишках слуху можуть з'явитися й слухові відчуття. Слово сприймається на багатомодальної основі.

 При сприйнятті дактильного слова, якщо дитина при цьому дактилює сопряжено з педагогом, у роботу включається зоровий аналізатор; більш сильними, чому при говорінні, виступають ручні кінестезії, які у свою чергу підсилюють мовні кінестезії, а ті ( при проказуванні) з використанням слухового апарата активізують слухові відчуття. По своїй природі дактильна форма більш аналітична, чому усне проказування або навіть письмовий малюнок слова. Це дозволяє значно точніше відтворити весь буквений склад мовних одиниць, тим більше що на кожній букві слова можна зупинити рух пальців або повторити дактилему кілька раз, наполягаючи на її присутності в слові (якщо відбуваються пропуски окремих звуків у слові при вимові).

 

 

 

14. Види роботи з мовного дихання

З перших днів перебування дитину в дитячому садку ведеться робота над мовним подихом. Для цього використовуються різні вправи: піддування шматочків вати, дрібних іграшок, продування кульки через трубочки різної довжини й інші вправи подібного роду. Робота проводиться протягом усього першого року навчання (спочатку на індивідуальних, а потім тільки на фронтальних заняттях).

Відпрацьовування опорних звуків - це робота над звуками, які вимовляються правильно, при тому, що артикуляція їх схожа з артикуляцією порушеного звуку. Даний вид роботи містить у собі уточнення артикуляції опорного звуку, перебільшене проголошення його в ізольованому виді, а також у складах, словах і фразах. Надалі опорні звуки використовуються як відправна крапка при постановці порушеного звуку.

Для дітей важливо провести попереднє заняття, щоб познайомити їх з органами мови – губами, мовою, небом, і т.д.

Одночасно ведеться робота з розвитку дрібної моторики рук.

Розвитку мовного подиху в дітей сприяє вся робота з формування навички відтворення звуків, складів, слів і фраз із використанням фонетичної ритміки.

 

15. Мовний режим в дошкільному закладі для дітей з вадами слуху

 

У дошкільних установах забезпечується контроль над мовою дітей з урахуванням вихідного рівня її розвитку й сформованих мовних умінь, пред'являються однакові вимоги до мови дітей з боку всіх дорослих (педагогів, батьків і ін.). Мова дорослих повинна відповідати нормам літературної мови, бути інтонованої, мати нормальний темп і гучність.

Кожне із зазначених вимог має важливе значення для організації слухо-мовленнєвого режиму, а їх єдність не означає зменшення ролі якого-небудь їх.

У дошкільних установах для дітей з порушеннями слуху процес мовного розвитку дітей припускає оволодіння мовою в різних умовах і при використанні різноманітних форм організації діяльності дітей. Зміст роботи по мовному розвиткові дітей визначене таким чином, що їх життєдіяльність тісно переплетена й із завданнями формування мови.

Формування правильної мови дитину-дошкільника є однієї з найважливіших завдань виховання й навчання в дитячому садку. Враховуючи психофізіологічні особливості дітей дошкільного віку, організація виховно-освітнього процесу в ДНЗ повинна містити в собі систематичну роботу зі створення оптимальних психолого-педагогічних умов правильного язикового й мовного розвитку вихованців. Одним з напрямків реалізації даної мети в умовах дитячого садка є організація єдиного мовного режиму. 

 

 

16. Теорія розвитку мови у дослідженнях Н.О.Рау

Н.A. Pay (1870-1947) належить значна роль у розробці теорії й практики дошкільного виховання глухих дітей. Будучи активною прихильницею раннього навчання дітей, вона розробила програму виховання маленьких глухих дітей, у якій уперше була представлена послідовність навчання словесної мови. У пошуках методів диференційованого підходу вона описала класифікацію дітей дошкільного віку з порушеннями слуху, поклавши в її основу такі критерії, як час настання глухоти, ступінь зниження слуху, можливості сприйняття зв'язної мови. Надаючи велике значення фізичному, розумовому, моральному, естетичному вихованню дошкільників, у якості провідного завдання вона висувала розвиток словесної мови. Особливе значення надавалося усному мовленню: велося навчання читанню з губ і формування вимови. У дошкільному віці також проводилося навчання письмової мови — читанню й листу. Використання жестів і дактилології не допускалося. Цікавим і корисним для дітей було включення великої кількості мовних ігор (лото), використання картинок, розповідання й власного листа дітей з метою активізації їх мовного розвитку.

Використовуваний Н.A. Pay метод називався аналітико-синтетичним. Відповідно до нього визначалася наступна послідовність роботи над словом або фразою: дітям пропонувалися цілі слова й фрази, уточнювалися їхні значення. Потім діти читали з губ слово або фразу й виголошували їх. Для відпрацьовування вимови педагог розкладав слово на склади або звуки, відпрацьовував їх, а потім знову включав у слово або фразу. Цей метод навчання вимові й грамоті розглядався як варіант «чистого усного методу» і був передовим для даного періоду розвитку дошкільної сурдопедагогіки.

 Неоціненний внесок  Н.А. Рау в сурдопедагогіку. Особливо  значимими є її роботи з  розвитку усної мови глухих  у дошкільному віці. Н.А. Рау створені  перші програми навчання й  навчальні посібники для глухих  дошкільників, матеріали по методичнім  керівництву дитячими садками  для глухих, розроблені методичні  допомоги з навчання читанню  з губ, наданню методичної допомоги  пізноглохшим. Н.А. Рау проведена  більша робота по підготовці  й підвищенню кваліфікації кадрів  сурдопедагогів-дошкільників і логопедів.

 

 

 

17. Вимоги до складання планів- конспектів занять з розділу формування граматичних узагальнень

План-Конспект заняття по формуванню граматичного ладу мови

Приклад: Тема: просторові приводи в, на, за, під, близько.

Завдання: уточнити назви предметів і вдосконалювати вистави дітей про узагальнюючу групу предметів; вправляти в розумінні й уживанні просторових приводів і правильно використовувати різні відмінкові форми; розбудовувати ініціативну мову; розбудовувати слухове сприйняття й орієнтування дітей у просторі; вправляти дітей у самостійному листі.

Устаткування: лялькові меблі, іграшки-тварини, таблички.

 

 

 

 

 

18. Методика роботи над малюнками та серіями малюнків

 

Спочатку, ще до сприйняття написаного, книга може містити картинки, у процесі розглядання яких діти вирішують різного роду завдання на наочному (сенсорному) рівні. Наприклад, даються завдання знайти й показати парну картинку, визначити, хто із зображених осіб посміхається (гнівається, плаче, говорить, мовчить), визначити принцип чергування картинок (Що далі? Хто зайвий у цьому ряді? Чого не вистачає на малюнку?)

Ціла серія таких малюнків утримується в картинному навчальному посібнику Л.П. Носковоъ «Вчимося спостерігати, говорити, читати, писати».

Далі йде ціла серія малюнків по розвиткові правильного сприйняття рухів і для виконання їх по наслідуванню (серія «Роби так»). Після цього, розглядаючи на сторінках книги малюнки різних побутових предметів, діти повинні показати дії, які можуть виконуватися при використанні кожного предмета; потім вони показують предмети, які можуть пересуватися; групують види транспорту, які пересуваються по землі, по повітрю, по воді... Уже на цьому матеріалі діти вчаться правильно звертатися із книгою (відкривати, перегортати, знаходити відповідний об'єкт, показувати малюнок, не бруднити й не загинати сторінки й т.п.). Дитина починає розуміти, що й у нього, як в інших людей, є своя книга, вона дає важливі для нього відомості, учить думати, і з нею потрібно дбайливо звертатися.

 Крім того, до систематичної роботи з текстами дітям даються в руки інші вдало ілюстровані книжки для малят ( книжки-маляти), і тим самим викликається інтерес до друкованої продукції, до того, із чим у майбутньому прийде їм жити, вчитися, працювати.

 

 

 

 

 

19. Навчання вимові дітей з вадами слуху дошкільного віку

Основним завданням навчання вимові дітей раннього й дошкільного віку є створення в них потреби в уснім спілкуванні, формування виразної, максимально наближеної до природнього усного мовлення. Це завдання реалізується в процесі всієї корекційно-виховної роботи. Для правильної організації роботи з навчання вимові повинні бути передбачені певні умови, до найважливіших з яких ставиться створення слухо- мовного середовища, що припускає усне спілкування педагогів і батьків з дітьми, підтримка бажання дітей спілкуватися, використовуючи усне мовлення й інші словесні засоби (таблички, дактилологію).

Формування вимови глухих і слабочуйних дітей пов'язане із широким використанням звукопідсилювальної апаратури й розвитком слухо-зорового й слухового сприйняття як основи для максимально повноцінного сприйняття мови. В умовах використання звукопідсилювальної апаратури можливо спонтанний розвиток деяких вимовних навичок у глухих і особливо в слабочуйних дошкільників у процесі наслідування мови педагога, на основі, що розвивається слухо-зорового сприйняття. У навчанні використовуються звукопідсилювальна апаратура стаціонарного типу й індивідуальні слухові апарати, ефективність застосування яких визначається правильністю підібраного режиму посилення.

Успіх у роботі з формування вимови також пов'язаний з якістю мови дорослих, тому що їхня мова є зразком для наслідування дитини. Мовне спілкування з дітьми повинне здійснюватися голосом нормальної гучності, без утрирування, у нормальному темпі, з дотриманням логічного й словесного наголосу й норм орфоепії.

 

 

 

 

20. Методобєднання , педрада, методкабінет, їх завдання та функції

Методичні об'єднання — це колективна форма роботи, спрямована на поліпшення навчально-виховного процесу в дитячих садках даного міста або району. У планах роботи методичних об'єднань, складених на основі побажань працівників дошкільних установ, повинні знайти місце й питання по образотворчій діяльності. У містах і районах, де є велика кількість дитячих садків, об'єднання проводяться по вікових групах, з якими працюють вихователі.

Центром усієї методичної роботи ДНЗ є методичний кабінет. Йому належить провідна роль у наданні педагогам допомоги в організації освітнього процесу, забезпеченні їх безперервного саморозвитку, узагальненні передового педагогічного досвіду, підвищенні компетентності батьків у питаннях виховання й навчання дітей. Методичний кабінет - це скарбничка кращих традицій дошкільної установи, тому завдання заст. зав. - зробити накопичений досвід живим, доступним, навчити педагогів творчо переносити його в роботу з дітьми, так організувати роботу цього методичного центру, щоб вихователі почували себе в ньому, як у своєму робочому кабінеті.