Шпаргалка з "Педагогіки"

Методичний кабінет дошкільної установи повинен відповідати таким вимогам як інформативність, доступність, естетичність, змістовність, забезпечення мотивації й активності в розвитку.

У рамках виконання основних завдань методичної роботи методичний кабінет є центром збору педагогічної інформації, а також творчою лабораторією для педагогів і батьків.

Педагогічна рада є однієї з форм методичної роботи в ДНЗ. Педагогічна рада (педрада) - постійно діючий колегіальний орган самоврядування педагогічних працівників.

Педагогічна рада в дитячому садку як вищий орган керівництва всім утворювальним-виховно-освітнім процесом ставить і вирішує конкретні проблеми дошкільної установи.

 

 

 

 

 

 

 

21. Методика розвитку мови на сучасному етапі

 

Наукові дослідження багатьох українських сурдопедагогів протягом десятиліть спрямовувалися на вирішення проблем підвищення якості навчально-виховної роботи у всіх навчальних закладах для глухих і слабочуючих, забезпечення неперервності й наступності освіти (від дитячих садків і до середніх і вищих навчальних закладів) (А. Гольдберг, В. Засенко, К. Луцько, Г. Чефранова, М. Ярмаченко, Р. Якубовська).

Зважаючи на особливості розладів у глухих і слабочуючих і їх специфічний вплив на розвиток особистості, чи не найважливішими були дослідження стосовно формування жестового мовлення (Ю. Максименко, К. Луцько, Р. Щур), читання з губ (М. Дмитрук, Г. Чефранова), формування вимови (М. Шеремет, М. Александрова), формування навичок письма (Г. Коберник, Е. Пущин, Г. Чефранова, Р. Якубовська), оволодіння граматичною будовою мови (В. Кондратенко, К. Луцько, Е. Пущин), розвитку усної мови (Е. Гроза, М. Ярмаченко), проблем білінгвізму, жестового мовлення, та ін.

Розвиток кожного з цих напрямів, розроблення навчально-методичної літератури, підготовка і перепідготовка педагогів, висвітлення наукового досвіду на конференціях, семінарах, педагогічних читаннях сприяли впровадженню результатів проведених досліджень у практику дошкільних закладів. Усе це забезпечило вагомі досягнення  вітчизняної сурдопедагогіки, які заслуговують визнання її успіхів.

На особливу увагу заслуговує тісна взаємодія науковців-сурдопедагогів зі спеціалістами, котрі займаються розробленням і впровадженням новітніх технічних засобів реабілітації та навчання, а також результати цієї співпраці: розробки нових компенсаторно-корекційних методик.

Зважаючи на новітні тенденції у педагогіці, вдосконалювалася й підготовка спеціалістів-сурдопедагогів і практичних психологів на дефектологічному факультеті НПУ ім. М.П. Драгоманова. Науковий колектив кафедри сурдопедагогіки, поряд із підготовкою кадрів, здійснював і проводить нині глибокі наукові дослідження в галузі навчання і виховання глухих і слабочуючих, бере участь у міжнародних проектах із вирішення актуальних проблем навчання, виховання мови та мовлення осіб з розладами слуху.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

22. Принципи навчання мови дошкільників з вадами слуху

 

Під принципами системи навчання мові слід розуміти базову (субстратну, інваріантну) категорію тієї педагогічної стратегії, яка прийнята на сучасному етапі у відношенні дітей з порушеннями слуху. Принципи в стислому, ущільненому, узагальненому виді представляють суть цілісної системи, взаємозв'язок її складових частин і основний зміст. Інакше кажучи, це ключ до системи, до її змісту, методів, структури, концептуальної основи.

Зміст і методи навчання мові дітей з порушеннями слуху базуються на 3 принципах: генетичному, діяльнісному, структурно-семантичному. У методиці вони можуть бути інтерпретовані в такий спосіб.

Генетичний принцип концентрує в собі вистави про те, що на кожній віковій стадії й у кожний період навчання дітей мові педагогічні вимоги можуть бути рекомендовані й осмислені, тільки виходячи з генезису мовного розвитку, корінь і джерел оволодіння мовою.

Діяльнісний принцип втілює в собі основну спрямованість, яка склалася в II половині XX століття вітчизняної сурдопедагогічної системи, яка безупинно розвивається, удосконалюється, приводиться у відповідність із даними суміжних наук і вимогами часу.

 Відповідно до діяльнісним принципом навчання словесної мови дошкільників з недоліками слуху будується у двох планах. По-перше, мовний матеріал пред'являється дітям в умовах формування різних видів практичної діяльності. У дошкільних установах програма передбачає розвиток ігрової, образотворчої, елементарної трудової, конструктивної діяльності. У програмі для дворічних дошкільних відділень при школі глухих передбачений додатковий розділ: предметно-практичне навчання.

 По-друге, до самого язикового матеріалу й способам його введення у відпрацьовування також реалізується підхід як до особливого виду діяльності.

Структурно-семантичний принцип діючої педагогічної системи дозволяє визначити вибір мовних засобів, черговість уведення їх у досвід спілкування дітей, спосіб комбінації різних напрямків у роботі над язиковими одиницями й установити поетапність у роботі з розвитку всієї мовленнєвої розумової діяльності дітей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

23. Аналіз розділу програми з розвитку мови (1р)

 

Учитель-Дефектолог, вихователі, нянька, що працюють у даній групі, повинні постійно показувати дітям зразки мовного спілкування один з одним. Діти повинні бачити мовців людей, представляти різні ситуації мовного спілкування.

Виконуючи з дітьми необхідні в побуті дії (укладення спати, умивання, вдягання, годівля, побудова на прогулянку й т.п.), дорослі повинні супроводжувати їхньої природньої, емоційно пофарбованою мовою (повідомленнями, питаннями, спонуканнями).

Необхідно привертати увагу дітей до розглядання особи, губам мовця (посадити до себе на коліна, повернути дитину до своєї особи, підняти на руки, обертаючи його погляд до особи іншого дорослого, і т.п.).

Викликати в дітей інтерес до іграшок, які теж "говорять": до ляльки, ведмедика, собаки, Буратіно й ін.

Навчаючи дітей різним діям з побутовими предметами й іграшками, слід залучати їхню увагу до дій із цими предметами, показувати, називати їх, передавати своє відношення до них, оцінювати реакцію дітей.

Необхідно спонукувати дітей давати відповідні реакції на звертання до них: стверджувальний і негативний рух головою жест, що відповідає, рукою, голосова реакція, наслідування мови дорослого рефлекторним артикулюванням, вимовою голосних, окремих звукопоєднань. Слід підтримувати невіднесений белькіт, спробу дати контур слів і т.п. Мовні прояви відповідно до можливостей кожної дитини оцінюються тільки позитивно.

У міру научання дітей цілісно сприймати слова, написані друкованим шрифтом на табличках (глобальне читання), необхідно підкріплювати усне мовлення, звернену до дітей, письмової.

Діти повинні запам'ятати на табличках за рік близько 50 – 70 слів (назв предметів з різних тематичних груп), 18 – 20 доручень, питань, повідомлень із усієї використовуваної в писемній формі мови дорослих і користуватися цим обсягом відомостей відповідно до комунікативного завдання.

По спонуканню дорослих діти повинні виражати свої прохання, бажання, повідомлення, питання в першу чергу у формі усної мови (наближене проказування – від окремих голосних до контуру слова) і показом відповідної таблички, вибравши її з декількох. Дорослі повинні вчити дітей виконувати різні предметні дії, включаючи витті пальці обох рук: захоплювання великих і дрібних предметів, застібання, шнурівка, зав'язування й розв'язання, ліплення, скручування, дія із кнопковою мозаїкою. По наслідуванню дорослим діти виконують різні вправи для розвитку пальців, кистей рук ( у тому числі відтворюючи руху типу дактилем). Пальцеві рухи спеціально спрацьовуються.

Необхідно привертати увагу дітей до різних звукових сигналів (стукіт у двері, звук падаючого предмета, звук літака, голосний голос, сміх, плач і т.п.). При цьому дорослим треба показувати зразок слухання різних звуків. У процесі користування дітьми слуховим апаратом дорослі повинні стежити за його постійним носінням, викликати в дітей позитивне відношення до нього.

 

 

 

 

 

 

 

24. Взаємозв’язок дошкільних закладів і сім’ї в розвитку мови дошкільників

Основна мета спільної діяльності школи й родини — включення батьків у систематичну активну корекційну роботу з виховання й утвору дітей з порушеннями слуху.

Завданн робот сурдопедагог з родителями, що глухих и слабочуйних заключаються в розробці й реалізації комплексних програм по наданню консультативно-діагностичної, методичної, корекційно-педагогічної допомоги родинам; наданні допомоги батькам в усвідомленні ролі родини у вихованні й розвитку дитину; ознайомленні батьків зі спеціальною психологічною й педагогічною літературою; інформації про особливості й перспективах розвитку дитину; знайомстві батьків зі змістом, формами й методами виховання й навчання дітей; наданні допомоги батькам по соціальній адаптації й реабілітації дитину з порушенням слуху в практичних установах; сприянні в зміцненні авторитету батьків, вихованні любові й поваги до них; виявленні й поширенні позитивного досвіду сімейного виховання.

 

 

 

25. Принципи навчання мови дошкільників з вадами слуху

 

Під принципами системи навчання мові слід розуміти базову (субстратну, інваріантну) категорію тієї педагогічної стратегії, яка прийнята на сучасному етапі у відношенні дітей з порушеннями слуху. Принципи в стислому, ущільненому, узагальненому виді представляють суть цілісної системи, взаємозв'язок її складових частин і основний зміст. Інакше кажучи, це ключ до системи, до її змісту, методів, структури, концептуальної основи.

Зміст і методи навчання мові дітей з порушеннями слуху базуються на 3 принципах: генетичному, діяльнісному, структурно-семантичному. У методиці вони можуть бути інтерпретовані в такий спосіб.

Генетичний принцип концентрує в собі вистави про те, що на кожній віковій стадії й у кожний період навчання дітей мові педагогічні вимоги можуть бути рекомендовані й осмислені, тільки виходячи з генезису мовного розвитку, корінь і джерел оволодіння мовою.

Діяльнісний принцип втілює в собі основну спрямованість, яка склалася в II половині XX століття вітчизняної сурдопедагогічної системи, яка безупинно розвивається, удосконалюється, приводиться у відповідність із даними суміжних наук і вимогами часу.

 Відповідно до діяльнісним принципом навчання словесної мови дошкільників з недоліками слуху будується у двох планах. По-перше, мовний матеріал пред'являється дітям в умовах формування різних видів практичної діяльності. У дошкільних установах програма передбачає розвиток ігрової, образотворчої, елементарної трудової, конструктивної діяльності. У програмі для дворічних дошкільних відділень при школі глухих передбачений додатковий розділ: предметно-практичне навчання.

 По-друге, до самого язикового матеріалу й способам його введення у відпрацьовування також реалізується підхід як до особливого виду діяльності.

Структурно-семантичний принцип діючої педагогічної системи дозволяє визначити вибір мовних засобів, черговість уведення їх у досвід спілкування дітей, спосіб комбінації різних напрямків у роботі над язиковими одиницями й установити поетапність у роботі з розвитку всієї мовленнєвої розумової діяльності дітей

 

 

 

 

26. Аналіз розділу програми з розвитку мови (1р)

 

Учитель-Дефектолог, вихователі, нянька, що працюють у даній групі, повинні постійно показувати дітям зразки мовного спілкування один з одним. Діти повинні бачити мовців людей, представляти різні ситуації мовного спілкування.

Виконуючи з дітьми необхідні в побуті дії (укладення спати, умивання, вдягання, годівля, побудова на прогулянку й т.п.), дорослі повинні супроводжувати їхньої природньої, емоційно пофарбованою мовою (повідомленнями, питаннями, спонуканнями).

Необхідно привертати увагу дітей до розглядання особи, губам мовця (посадити до себе на коліна, повернути дитину до своєї особи, підняти на руки, обертаючи його погляд до особи іншого дорослого, і т.п.).

Викликати в дітей інтерес до іграшок, які теж "говорять": до ляльки, ведмедика, собаки, Буратіно й ін.

Навчаючи дітей різним діям з побутовими предметами й іграшками, слід залучати їхню увагу до дій із цими предметами, показувати, називати їх, передавати своє відношення до них, оцінювати реакцію дітей.

Необхідно спонукувати дітей давати відповідні реакції на звертання до них: стверджувальний і негативний рух головою жест, що відповідає, рукою, голосова реакція, наслідування мови дорослого рефлекторним артикулюванням, вимовою голосних, окремих звукопоєднань. Слід підтримувати невіднесений белькіт, спробу дати контур слів і т.п. Мовні прояви відповідно до можливостей кожної дитини оцінюються тільки позитивно.

У міру научання дітей цілісно сприймати слова, написані друкованим шрифтом на табличках (глобальне читання), необхідно підкріплювати усне мовлення, звернену до дітей, письмової.

Діти повинні запам'ятати на табличках за рік близько 50 – 70 слів (назв предметів з різних тематичних груп), 18 – 20 доручень, питань, повідомлень із усієї використовуваної в писемній формі мови дорослих і користуватися цим обсягом відомостей відповідно до комунікативного завдання.