Розрахунок кількості картону на видання макету журналу

Вступ

1.1 Характеристика макету видання …………………………………………1

1.2 Цільова призначеність ………………………………………………….....2

1.3 Матеріальна конструкція ………………………………………………….4

1.4 Знакова природа інформації ……………………………………………....6

1.5 Обсяг видання ………………………………………………………….......7

1.6 Склад основного тексту ……………………………………………….......8

1.7 Періодичність ……………………………………………………………...8

1.8 Структура ……………………………………………………………….....9

1.9 Ступінь аналітико-синтетичного перероблення інформації ………......10

1.10 Опис використаного програмного забезпечення ……………………..12

1.10.1 Програми обробки текстової інформації …………………………....13

1.10.2 Програми обробки зображень та графіки .…………………………..15

1.10.3 Програми верстання …………………………………………………..17

1.11 Вибір технології та устаткування для випуску видання ...…………....22

1.12 Виготовлення друкарських форм ……………………………………....23

1.13 Друкарські процеси ……………………………………………………..26

1.14 Післядрукарські технології ……………………………………………..27

1.15 Брошурувально-переплетні процеси …………………………………..30

1.16 Вибір папіру ……………………………………………………………..33

2 ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА ………………………………………………..37

2.1 Кількість аркуше-відбитків на друк одного журналу ………………….37

2.2 Структура і зміст кошторису витрат на видання журналу ……………38

2.3 Визначення рівня рентабельності на видання  журналу ……………….39

2.4 Розрахунок кількості картону на видання макету журналу ……………..40

Висновок

 

 

 

 

Першим кроком у створенні  видання є його планування. Цей  етап включає в себе визначення обсягу видання, створення власного стилю для розробки макету, належних колонтитулів та колонцифр, обмірковування питання тиражування: формат, вид друку, техніка фальцювання для коректного розміщення матеріалів та почерговість сторінок, відступи від тексту до згину.

 

1.1 Характеристика макету видання

Журнал для чоловіків « Бокс – inFO » складається з 16 сторінок. Текст журналу виключно українською мовою (виключення - титульний лист). Під час створенню макету було враховано всі фактори котрі визначяють сприйняття продукції читачем. До цих факторів можна віднести такі критерії: урахування балансу, форми, масштабу, пропорцій кольору.

Форми і методи роботи редактора над конкретним виданням залежать від типологічних особливостей цього видання. Без знання і обліку типологічних ознак і особливостей видання немислима його доброякісна підготовка.

Кожне видання є системою зі своїми ознаками: головні з них  підлягають обов'язковому обліку при редагуванні. Це: предмет вмісту (характер інформації), цільове призначення, читацька адреса. Можуть братися до уваги і інші системні ознаки: характер оформлення, структура видання, періодичність.

Найважливішою системною  ознакою є цільове призначення  видання, яке може бути вельми всіляким, - наукова комунікація, інформування, вчення, виховання і ін. Цільовим призначенням визначається предмет (вміст, характер інформації) і диктується вибір читача як об'єкту дії.

Типологія періодичних  видань знаходиться поки що у стадії розробки і тому не має чіткого  трактування. Проте аналіз нечисленних  робіт, присвячених даній проблемі, створює підходи до її рішення.

Згідно із стандартом, періодичним називається серійне видання, що виходить через певні проміжки часу, постійним для кожного року числом номерів (випусків), що не повторюються за змістом, однотипним оформленням, нумерованими і (або) датованими випусками, що мають однакові заголовки.

При створенні даного макету спортивного видання було обрано простий та зрозумілий шаблон сторінок. Текст було розміщено послідовно та контрастно з фоном сторінки для кращого читання. Ілюстративний матеріал чітко зв’язаний з основним текстом для кращого сприйняття читачем. Загалом, макет виконано у доступному та простому стилі з використанням деяких візуальних ефектів суміщення графічного матеріалу з текстовими блоками. Заголовки чітко виражені і дають змогу відразу зрозуміти, який зміст несе у собі певна стаття.

В певних місцях виконано поєднання  ілюстративного та текстового матеріалу для підсилення візуальних ефектів на цільову аудиторію.

Загалом, весь процес розміщення елементів  макету та створення власного оригінального стилю сторінки-макету для виготовлення видання спортивного характеру відбувся з урахуванням технічних можливостей друку, у відповідності до норм газетно-журнальної продукції України та з дотриманням аспектів теорії дизайну.

 

1.2 Цільова призначеність

Практичне вивчення журналів з метою визначення їх місця в системі ЗМК передбачає виявлення типологічних ознак і характеристик, а також моделювання і прогнозування нових видань. Такий аналіз включає такі складові: класифікацію за тематичною спрямованістю, визначення типологічних ознак журналів, їх типів, видів, складення логічної класифікаційної моделі і типологічного моделювання. Саме класифікація дозволяє поділити велику кількість журналів на класи, підкласи, групи, підгрупи з тим, щоб визначити, до якої з них належить те чи інше видання, його основні відмінності та загальні риси.

Існують різні класифікації журналів за такими ознаками: читацькою  аудиторією, місцем видання, характером інформації, видавничим органом, мовою, тематичною спрямованістю, цільовим призначенням. Але слід підкреслити, що найважливішими визначальними ознаками виступають тематична спрямованість і цільове призначення. Відповідно до цього вирізняються дві основні класифікації, які доповнюють одна одну в характеристиці журналів і можуть бути використані залежно від конкретних завдань - поділ за цільовим призначенням всередині тематичної класифікації і поділ за тематикою всередині класифікації за цільовим призначенням. Наприклад, поділивши спеціальні журнали за тематичною спрямованістю на технічні, медичні, екологічні тощо, можна поділити тематичний клас за цільовим призначенням, тобто технічні чи сільськогосподарські - на наукові, виробничі тощо. І, навпаки, поділивши всі спеціальні журнали за цільовим призначенням на наукові, практичні тощо, можна їх також відрізняти за тематикою, тобто наукові журнали - на технічні, сільськогосподарські, медичні тощо.

Умовно всі журнали можна поділити на три рівня сприйняття, які відповідно розраховані на три рівня читачів: 1) інформація для всіх; 2) широке коло працівників галузі й тих, хто цікавиться певними сферами науки, техніки, культури; 3) наукова і спеціальна інформація.

Узагалі всі журнали поділяються, звичайно, умовно на такі основні тематичні класи: загальнополітичні та соціально-економічні, виробничо-технічні, природничо-наукові, сільськогосподарські, медичні, культурно-просвітницькі, літературно-художні, військові, спортивні, екологічні. Кожен з цих класів у свою чергу поділяється на тематичні групи.

Умовно всі журнали  можна поділити на три рівня сприйняття, які відповідно розраховані на три рівня читачів: 1) інформація для всіх; 2) широке коло працівників галузі й тих, хто цікавиться певними сферами науки, техніки, культури; 3) наукова і спеціальна інформація.

Узагалі всі журнали  поділяються, звичайно, умовно на такі основні тематичні класи: загальнополітичні та соціально-економічні, виробничо-технічні, природничо-наукові, сільськогосподарські, медичні, культурно-просвітницькі, літературно-художні, військові, спортивні, екологічні. Кожен з цих класів у свою чергу поділяється на тематичні групи.

Найчастіше при класифікації журнальної продукції застосовується принцип цільового призначення, який характеризує суть видання, визначає його читацьку аудиторію, завдання та програму, конкретизує характер і тип видання. Розглянемо поділ журналів за цільовим призначенням на прикладі спеціальної журнальної періодики.

Спеціальні журнали, незалежно від їх галузевої належності, розраховані переважно на наукових працівників, широке коло спеціалістів, передовсім практиків і спеціалістів, які працюють у даній галузі. Відповідно до цього спеціальні журнали поділяються на наукові, фахові та інформаційні. Вони у свою чергу поділяються на такі типи: наукові - на академічні, вузівські, галузеві; фахові - на теоретичні, практичні та масові; інформаційні - на реферативні та фахово-інформаційні.

І, нарешті, ще в більшій  підпорядкованості, залежному становищі  знаходяться такі ознаки, як періодичність, обсяг і тираж. Вони також залежать від усталеного типу, читацької аудиторії, мети видання, і меншою мірою, від вторинних ознак (наприклад, оформлення, внутрішня структура, жанри можуть впливати, хоча і опосередковано, на тиражі).

 

1.3 Матеріальна конструкція

Матеріальна конструкція – це зовнішня, конструктивна будова видання, як предмету для фіксації, збереження і передачі закарбованої в ньому інформації, виготовленого із аркушевого матеріалу, головним чином з паперу. Скажімо, книга, брошура, журнал, газета, незважаючи на свої, відмінні від інших, розміри, обсяги, мають немало спільних ознак у побудові: відповідно задруковані і скріплені або вставлені у певному порядку шпальти, які можна гортати, складати, певні захисні чи розпізнавальні елементи цих шпальт тощо.

За матеріальною конструкцією можна виділити:

• книжкове видання – видання у вигляді блоку скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату в обкладинці або оправі. Під аркушем друкованого матеріалу розуміється аркуш паперу (синтетичного замінника), картону, тканина, поверхня яких містить відбиток;
• журнальне видання – видання у вигляді блоку скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, пристосоване до специфіки даного періодичного видання, в обкладинці або оправі. Під установленим форматом розуміються прийняті для певного виду видання (газети, журналу) розміри, регламентовані нормативними документами;
• листове видання – видання у вигляді одного або декількох аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату без скріплення;
• газетне видання – листове видання у вигляді одного або декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, пристосоване до специфіки даного періодичного видання. В окремих випадках застосовується скріплення аркушів друкованого матеріалу. При цьому використовується термін «газетно-журнальне видання»;
• буклет (брошура) – листове видання у вигляді одного аркуша друкованого матеріалу, сфальцьованого будь-яким способом у два або більше згини;
• карткове видання – листове видання у вигляді картки встановленого формату, віддруковане на матеріалі підвищеної щільності;
• плакат – листове видання у вигляді одного або декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, віддруковане з однієї або обох сторін аркуша, призначене для експонування;
• листівка – карткове видання, віддруковане з однієї або обох сторін;
• комплектне видання (папка,альбом) – сукупність видань, зібраних у папку, футляр, бандероль або ув’язнених в обкладинку;
• книжка-іграшка – видання, що має незвичайну конструктивну форму, призначене для розумового й естетичного розвитку дітей. Розрізняють наступні різновиди книжок-іграшок: книжка-ширмочка, книжка-гармошка, книжка-вертушка, книжка з ігровим задумом, книжка-панорама, книжка-витівка, книжка-фігура, книжка-виріб.

 

1.4 Знакова природа інформації

Текстові видання –  це найпоширеніший у цій групі  вид друку. Формою і основним засобом передачі їх змісту є словесний, цифровий, формульний чи змішаний текст.

Нотні видання - головним знаковим матеріалом таких видань є  нотні знаки, за допомогою яких фіксуються музичні твори для збереження їх і навчання іншими користувачами.

Картографічні видання - ці видання творяться у відповідній проекції  зменшеного і узагальненого зображення поверхні Землі чи якогось іншого небесного тіла за допомогою певної системи  умовних знаків. Підвидами цієї продукції є карти, карти-схеми, глобуси. У зв'язку з підвищенням останнім часом попиту на цей вид видань його прагнуть освоїти більше  видавництв. Серед спеціалізованих видавництв цього профілю, які міцно утвердилися нині на ринку, — "Мапа України", "Картографія".

Зображальні видання - складають  ту частину друкованої продукції, де  домінує зображальний матеріал у вигляді репродукцій творів мистецтва чи фото, а текст виконує лише допоміжну,  пояснювальну функцію. Можна виділити такі підвиди: альбом (художній, технічний, фотоальбом), атлас (анатомічний, ботанічний, географічний, зоологічний, мовознавчий,  медичний), карта, карта-схема, гравюра, естамп, екслібрис, етикетка, літогравюра, ксилографія (дереворит), офорт, художня репродукція, образотворчий плакат, плакат.

Видання для сліпих - пецифічний вид видань, призначений для сприйняття незрячими текстів завдяки створеній французьким  педагогом Л. Брайлем рельєфно-крапковій системі письма — так званого шрифту Брайля, який читається з допомогою

дотику пальцями рельєфно-крапкового зображення літер і малюнків. Для цієї категорії читачів видаються також  рельєфно-графічні посібники, в яких методом пресування 

полімерної плівки створюються  рельєфні рисунки, карти, плани і  схеми. В Україні підготовкою  і виданням цієї літератури займається спеціально створене державне видавництво.

 

1.5 Обсяг видання

Обсяг видання складе 16 сторінок. Обсяг видання – це його кількісна характеристика, виражена певним числом аркушів, сторінок чи колонок.

Авторський аркуш - одиниця виміру обсягу твору, яка дорівнює 40 тис. друкованих знаків (літер, розділових знаків, цифр і всіх пробілів).

Обліково-видавничий аркуш - одиниця виміру друкованого видання, що також дорівнює 40 тис. знаків. Включає: а) обсяг власне твору в авторських аркушах і б) обсяг всього іншого текстового і графічного матеріалу.

Друкований аркуш - одиниця виміру обсягу (площі) видання. Дорівнює половині паперового аркуша при стандартних форматах (в см) 60×84, 60×92, 70×92, 70×108, 84×108 та близьких до них.