Розрахунок кількості картону на видання макету журналу

Аркуш обліково-видавничий - одиниця виміру обсягу видання. Відрізня-ється від обсягу видання в авторських аркушах тим, що враховує також час-тини, які не є наслідком авторської праці (видавнича анотація і передмова, колонцифри тощо).

Аркуш умовний  - умовна одиниця обсягу видання, що дорівнює друкованому аркушу форматом 60x90 см та призначена для розрахунку й порівняння друкованого обсягу видань різних форматів.

Вираження друкованих аркушів  в умовних друкованих аркушах  здійснюється за коефіцієнтами переведення (Кпр), які визначають як співвідношення площі паперового аркуша даного формату (Па) до площі умовного друкованого аркуша.

 

1.6 Склад основного тексту

По складу основного  тексту розрізняють:

• моновидання – видання, що містить один твір;
• збірник – видання, що містить ряд творів. Залежно від періодичності розрізняють неперіодичний, періодичний і збірник, що продовжується.

По своєму складу розроблений  макет це моновидання, так як текст  всього видання викледений у формі прозового твору та має одну ідею, розповідає про територію, на якій ми проживаємо, у всіх аспектах.

 

1.7 Періодичність

Періодичність означає регулярність випуску видань, що визначаються кількістю його чисел чи випусків за  певний проміжок часу. У цьому контексті видання діляться на неперіодичні та серійні. Неперіодичне видання — це видання, яке виходить  одноразово, продовження якого не передне. Передусім це листівки, брошури, книги. До неперіодичних видань належать і книжкові видання у двох чи багатьох томах, або в двох чи кількох частинах. Такі видання наперед розраховані на певну кількість томів чи частин (у межах тому), випуск їх у світ, як правило, розтягнутий у часі і не регламентується чітко поділеними періодами появи  кожного нового тому (частини). У державному статистичному обліку кожен том багатотомного видання фіксується як окреме видання. Серійне видання — це видання, яке виходить протягом

певного часу, має спільну назву, однотипне оформлення, дату чи нумерацію випусків. Серійне видання, у свою чергу, поділяється на два підвиди: періодичне і продовжуване. Періодичне видання — це підвид серійного видання,що постійно виходить з певною часовою періодичністю (один раз у квартал, місяць, тиждень через день, щоденно і т. д.) з наростаючою нумерацією, з неповторюваним інформаційним матеріалом, під однією назвою, в однотипному художньому оформленні. На відміну від періодичного, продовжуване видання виходить у світ без чітко визначених наперед проміжків часу, а за мірою накопичення та редакційно - видавничої підготовки матеріалів, однак, має свою нумерацію і типове художньо-технічне оформлення.

Журнал (інша назва — часопис) —  це періодичне брошуроване видання, що має постійну назву, виходить через триваліші проміжки часу (здебільшого місяць), містить, відповідно до своєї програми, різноманітні матеріали як інформаційного, так і аналітичного характеру, зазвичай у обкладинці.

 

1.8 Структура

Структура видання – складові частини видання й зв’язок між ними.

Складність видання, що виступає одночасно  в самих різних якостях – як твір журнального мистецтва, як пристосування, апарат для різноманітного використання читачем надрукованого у ньому матеріалу, як носій і передавач різних статей та (або) графіки, – призводить до того, що в ньому можна розрізнити кілька структур. Це, однак, не скасовує необхідності поєднувати всі складові частини в єдине змістовне.

Серія – серіальне видання, що включає сукупність томів, об’єднаних спільністю задуму, тематики, цільовим або читацьким призначенням, що виходять в однотипному оформленні.

Серія може бути неперіодичною, періодичною й триваючою.

Періодична або триваюча серія  складається з нумерованих або  датованих випусків.

Неперіодичні видання утворять відкриту серію, якщо тривалість її виходу й кількість випусків заздалегідь не встановлені, і закриту серію, або «бібліотеку», якщо її вихід обмежений певним часом і числом видань.

Частина серії, що має більше вузьке цільове й читацьке призначення  або певна тематика, а також  власне, відмінне від серійного, заголовок, називається підсерією.

 

1.9 Ступінь аналітико-синтетичного перероблення інформації

Аналітико-синтетичне опрацювання  документів – це аналіз документів і наявної в них інформації (текстової, графічної, аудіальної, відео тощо), який дає змогу синтезувати на його основі за певними правилами інший текст. Тут під синтезуванням мають на увазі генерування нового чи трансформування за певними правилами існуючого тексту.  

Бібліографування – це вид аналітико-синтетичного опрацювання, який полягає в укладанні опису документа. Такі описи можуть бути різними – бібліографічними, архівними, кінематографічними, інтернетними тощо.

Індексування – це вид аналітико-синтетичного опрацювання текстів документів, який полягає у визначенні його основної теми і її записі певною інформаційно-пошуковою мовою.

Інформаційний пошук – це вид аналітико-синтетичного опрацювання текстів документів, в процесі якого отримувач інформації (реципієнт) на основі сформульованого ним на інформаційно-пошуковій мові запиту отримує з їх масиву ті, що за певними критеріями відповідають цьому запиту.

Анотування – це вид аналітико-синтетичного опрацювання текстів документів, у процесі якого генерують короткий текст (в середньому до 600 знаків), що дає характеристику змісту, форми, цільового та реципієнтського (тобто читацького, слухацького, глядацького тощо) призначення документа.

Реферування – це вид аналітико-синтетичного опрацювання текстів документів, у процесі якого генерують короткий текст (в середньому до 1000 знаків), що передає основний зміст документа.

Коректура – це вид аналітико-синтетичного опрацювання текстів документів, у процесі якого перевіряють відповідність копії документа його оригіналові. Якщо в процесі коректури в оригіналі знаходять помилки, то їх також виправляють (в тому числі й у копії), але ця процедура належить вже не до коректури, а до такого виду аналітико-синтетичного опрацювання як редагування.

Редагування – це вид аналітико-синтетичного опрацювання текстів документів, у процесі якого текст документа приводять у відповідність до існуючих норм, а також здійснюють його творчу оптимізацію. Серед таких норм слід виділити юридичні, етичні, естетичні, політичні, релігійні, композиційні, логічні, лінгвістичні, психолінгвістичні, видавничі й полiграфiчні.

Переклад – це вид аналітико-синтетичного опрацювання текстів документів, у процесі якого заміняють одиниці мови  тексту оригіналу на еквівалентні за змістом одиниці іншої мови за умови максимального збереження наявної в тексті оригіналу інформації.

Готування оглядів – це вид аналітико-синтетичного опрацювання текстів документів, у процесі якого за певною темою підбирають низку документів, проводять критичну оцінку, систематизацію й узагальнення наявної в них інформації, а далі на цій основі генерують нове повідомлення (огляд), що завершується висновками. Обсяг огляду для науковців, як правило, не обмежують, а для керівних працівників його обсяг не повинен перевищувати 1-2 сторінки.

Види видань за ступенем аналітико-синтетичної переробки  інформації:

• інформаційне видання – видання, що містить систематизовані відомості про документи (опублікованих, неопублікованих) або результат аналізу й узагальнення відомостей, представлених у першоджерелах, що випускається організацією, що здійснює науково-інформаційну діяльність, у тому числі органами НТІ;
• бібліографічне видання;
• реферативне видання – інформаційне видання, що містить упорядковану сукупність бібліографічних записів, що включають реферати;
• оглядове видання – інформаційне видання, що містить публікацію одного або декількох оглядів, що включають результати аналізу й узагальнення представлених у джерелах відомостей.

Щоб створити дане видання  необхідно було обробити великий  обсяг інформації. Так, як інформація збиралась з різних джерел, то деякий обсяг тексту потрібно було перекладати та форматувати.

Звісно, щоб випустити видання  в світ зібрану інформацію необхідно підкорегувати та відредагувати, так як загальний обсяг видання складається з частин тексту зібраних впродовж підготовки видання з різних джерел. З цією метою текстовій частині видання необхідно надати однаковий стиль, перевірити знаки пунктуації, чи однакового формату вони у всьому документі. Отже, для підготовки цієї публікації було застосовано такі види аналітико-синтетичного опрацювання інформації як переклад, коректура та редагування. Я вважаю, що за ступенем аналітично-синтетичного перероблення інформації виконану мною роботу можна віднести до інформаційного видання.

 

1.10 Опис використаного програмного забезпечення

Основною програмою, яка використовувалась  під час виконання дипломної роботи, була Adobe InDesign CS4. Це програма верстки, яка містить всі необхідні функції та інструменти для виготовлення повноцінного макету видання. За допомогою даної програми можна створити макет видання будь-якого рівня складності.

Для обробки графічних зображень використовувалася програма Adobe PhoTOshop CS4 . Ця програма доє високопродуктивне рішення для створення бездоганних якісних зображень на професійному рівні, що включає наймогутніші інструменти обробки й редагування зображень і інтуїтивний інтерфейс.

Текстовий редактор Word є одним з найпоширеніших текстових редакторів. Це обумовлюється в першу чергу його численними перевагами, до яких у першу чергу належать широкі функціональні можливості. Важко знайти таку, задачу при роботі з текстами, яку не можна було б розв'язати засобами Word.

 

1.10.1 Програми обробки текстової інформації

Програми підготовки текстів призначені для підготовки всіх видів текстової документації - статей, листів, технічних описів та ін. Практично будь-який документ, що звичайно готувався на друкарській машинці, може бути створений за допомогою комп’ютера і спеціального програмного забезпечення; при цьому з’являється можливість багаторазово виправляти окремі фрагменти, не вводячи наново весь текст, змінювати шрифти, вставляти малюнки, підготовлені на комп’ютері, і, нарешті, друкувати на принтері потрібну кількість примірників документу. Можна автоматично складати змісти документів, перевіряти правильність написання слів і т.д. Таким чином, підготовка текстових матеріалів на комп’ютері не тільки виконується швидше і ефективніше, ніж на друкарській машинці, але і надає нові, недоступні раніше можливості.

Сучасні програмні продукти для підготовки текстових документів значно відрізняються один від одного своїми характеристиками, можливостями вводу і редагування тексту, його форматування і виводу на друк, складністю в освоєнні і користуванні. Серед програмних продуктів, призначених для підготовки текстів, можна виділити три великих класи:

-Редактори текстів

-Редактори документів або текстові процесори

- настільні видавництва.

Сучасні системи підготовки текстових документів забезпечують користувача персонального комп’ютера засобами створення, обробки, оформлення і зберігання документів різної складності. Крім тексту, документ може містити графіку, звукові файли, відеокліпи, малюнки, діаграми, таблиці, формули і багато іншого. Сам текст може бути оформлений за допомогою засобів форматування. Спеціальні функції текстового процесора полегшують підготовку і роздрук тексту:

- ввід тексту під  контролем функцій форматування, які забезпечують відтворення на екрані тексту документу в такому вигляді, в якому він буде виведений на друк; така можливість забезпечується після попереднього налагодження текстового процесора на принтер, на якому буде виводитися текст;

- попередній опис структури майбутнього документа, в якому описуються такі параметри, як величина абзацних відступів, тип і розмір шрифту для різних елементів тексту, розташування заголовків, відстань між рядками, число колонок тексту на сторінці, розташування і спосіб нумерації зносок (в кінці тексту, розділу, або на тій же сторінці), тощо;

- щоб скористатися цим описом при вводі тексту переважно досить послідовно натиснути на певні клавіші або на комбінацію клавіш, щоб повідомити текстовому процесору, який елемент тексту вводиться (заголовок, стандартний абзац, чи зноска);

- автоматична перевірка  орфографії і підказка при  вводі синонімів. 

- ввід і редагування  таблиць і формул з відображенням  їх на екрані в такому вигляді, в якому вони будуть надруковані;

- об’єднання документів в процесі підготовки тексту до друку;

- автоматичне складання  змісту і алфавітного довідника. 

Більшість текстових  процесорів мають засоби налагодження на конфігурацію комп’ютера, зокрема на тип графічного адаптера і монітора. Тому можливості зображення тексту на екрані в значній мірі залежать від роздільної здатності монітора.

Кожен текстовий процесор має свій унікальний спосіб внутрішнього представлення даних. Тому текст, підготовлений  одним текстовим процесором, як правило, не може бути прочитаний іншим текстовим процесором. Для забезпечення можливості обробки текстових документів різними процесорами існують спеціальні програми.

 

1.10.2 Програми обробки зображень та графіки

Растровий графічний  редактор - спеціалізована програма, призначена для створення й обробки зображень. Подібні програмні продукти знайшли широке застосування в роботі художників- ілюстраторів, при підготовці зображень до печатки типографським способом або на фотопапері, публікації в Інтернеті.