Розрахунок кількості картону на видання макету журналу

Для друку можуть бути використані різні види форм, які  друкарня вибирає відповідно до власного досвіду і величини накладу. Вони можуть бути отримані різними способами, але принцип, згідно з яким області зображення зажіренні, а області без зображення незажиренні, залишається незмінним у всіх випадках.

Друкарські форми традиційно виготовляють шляхом контактного копіювання з фотоформ; але в даний час на ринку пропонується також безліч пристроїв прямого здобуття форм. Вони використовують на вході сторінкові файли і видають готові форми із заданою схемою спуску. Ці форми отримують шляхом лазерного поелементного експонування, на відміну від одночасного експонування всього зображення, переносячого на форму при звичайному копіюванні.

Для листових і рулонних офсетних машин застосовуються одні і ті ж форми. Вони робляться з  металу - в більшості випадків з алюмінію, що має заздалегідь нанесений світлочутливий шар. Такі форми можуть бути виготовлені як негативним, так і позитивним шляхом копіювання (тобто копіюватися з негативу або діапозитива). Покриття поверхні формових пластин різне для кожного виду форм.

В разі негативного копіювання світлочутливе покриття формової пластини полімеризується в місцях падіння світла (тобто там, де є зображення) і за рахунок хімічних змін набуває властивості притягувати фарбу. Не експоновані ділянки покриття форми віддаляються при подальшій обробці і оголюють метал, що знаходиться під покриттям. Ці зони поверхні сприймають воду і відштовхують фарбу, тобто відповідають областям, що не містять зображення.

В разі позитивного копіювання світлочутливий шар під дією ультрафіолетового опромінення стає нестійким і при подальшій обробці віддаляється. Покриття, що не піддалося дії опромінення, сприймає фарбу і відштовхує воду, тоді як метал притягує воду і відштовхує фарбу.

Друкарські форми, виготовлені  негативним копіюванням зазвичай використовуються для друку тексту накладом до 100.000 екземплярів. Метод виготовлення позитивних копій має високу роздільну здатність і застосовується при необхідності здобуття високої якості при одноколірній роботі, а також практично у всіх випадках для роботи в багатоколірному режимі. Форми позитивного копіювання зазвичай використовують для друку з накладом близько 200.000 екземплярів, а деякі форми допускають здобуття і більшого накладу. Для підвищення тіражестойкості форми піддають випаленню - обробці інфрачервоними променями в спеціальній установці.

Для виготовлення форм було використанно Лазерний термальний CTP пристрій експонування офсетних пластин Heidelberg Suprasetter

Suprasetter - новітня лінійка термальних ctp-прістроїв Heidelberg. При її розробці ставилося завдання отримати найвищу якість і при цьому зберегти високу надійність устаткування, його модульність для забезпечення можливості побудови комплексу будь-якої складності і продуктивності. І інженерам Heidelberg це удалося. Спеціально для термальні CTP Heidelberg Suprasetter розроблена нова оптична лазерна голівка. Її особливістю є використання великої кількості малопотужних (120 мВт) термальних лазерів, що мають на порядок вищий ресурс в порівнянні з потужнішими лазерами. Але навіть при виході частини лазерів з буд процес експонування буде можливий. При цьому CTP Heidelberg Suprasetter може містити до шести таких лазерних голівок, що поряд з дуже високою продуктивністю забезпечує найвищу на ринку відмовостійку. Модульність і продуманість конструкції дозволяє в міру необхідності збільшувати продуктивність комплексів на основі CTP Suprasetter і нарощувати їх можливості.

Технічні характеристики CTP Heidelberg Suprasetter A75:

-швидкість роботи CTP Heidelberg Suprasetter A75 14 пластин в годину;

-максимальний і мінімальний розмір пластин 670х760 / 240х240мм

-дозвіл 2400 або 2540 dpi повторюваність +/- 5 мкм

 

1.13 Друкарські процеси

Розрізняють 3 види друкарських  процесів:

• друкування з формуванням зображення в фарбовому резервуарі (гектографія, туркинотипія);
• друкування з формуванням зображення на проміжній поверхні — формі (так звані класичні способи друку);
• друкування з формуванням зображення на сприймаючій поверхні (способи з електростатичним й електромагнітним переносом фарбового шару).

Класичні способи друку  розрізняються залежно від методу поділу друкуючих і пробільних елементів. Формування фарбового шару може здійснюватися як у процесі переміщення фарби крізь форму (трафаретний друк, ротатор), так і шляхом нанесення фарби на поверхню форми. В останньому випадку застосовується просторовий (високий і глибокий друк) або фізико-хімічний (плоский друк) поділ друкуючих і пробільних елементів. У друкарських процесах, що використаються в сучасній поліграфії фарбове зображення переносять із форми на сприймаючу поверхню безпосередньо або ж за допомогою однієї (офсетний друк) або двох (орловський друк) проміжних поверхонь. Друк здійснюється на друкарських машинах, які розрізняються за способом друку, за схемою побудови друкарського пристрою, за кількістю переносів фарбового шару, за типовою подачею сприймаючих поверхонь. Перед друкуванням проводиться ряд підготовчих процесів: розміщення, або спуск шпальт форми, її закріплення, приводка, приправка.

Журнальне видання пропонується тиражувати офсетним способом друку на листових офсетних машинах. Цей спосіб друку дає можливість високоякісного відтворення чотири кольорових зображень, кількість яких у виданні буде великою. Цей спосіб дозволяє точно і чітко відтворювати всі елементи зображення, як штрихових так і напівтонових, та й взагалі, на сучасному ступені розвитку поліграфії - це найбільш поширений вид друку.

 

1.14 Післядрукарські технології

Післядрукарська підготовка - завершальний етап випуску проектованого видання - визначає кінцевий вигляд будь-якої друкарської продукції.

Журнальні видання займають значну частку сучасного видавничого  ринку, напрям успішно розвивається. Подібне виробництво тісно пов'язане  з післядрукарськимиі процесами  і включає широкий спектр операцій. Існує безліч поліграфічних салонів і друкарень, в перелік послуг яких входить після друкарська обробка, але список вироблюваних ними технологічних операцій далеко не завжди повний. Є компанії, які займаються друком, але не надають після друкарських послуг. Замовникові коштує це врахувати і заздалегідь задуматися про подальшу долю віддрукованого накладу. Знання ж основ технології після друкарських процесів і їх облік, починаючи з етапу до друкарської підготовки, допоможе вирішити завдання оптимальним способом.

Післядрукарська обробка  включає, палітурні і обробні  процеси брошурувань, що у свою чергу складаються зі всіляких операцій кількість яких визначається виглядом видання: аркушеве (група I), журнальне (група II), книжне (група III). До листової продукції відносяться газети, плакати, буклети, листівки. Формати для них не встановлені, після друкарська обробка зводиться до обробки і може включати припрессовку плівки або лакування, тиснення, перфорацію.

Журнали, як і книги, є  блоком листів, що скріпляють в корінці, в обкладинці або палітурній кришці. Їх відмінність в періодичності. Журнали, на відміну від листових видань, мають встановлений формат, а їх обробка займає більше часу, бо передбачає процеси брошурувань (виготовлення зошитів, комплектування і скріпляє блоку, розкрій обкладинки, критье обкладинкою блоку, обрізання) і обробних (лакування, біговка, пресування) процеси.

1) Фальцювання – це операція згинання або складання аркуша для формування рівного згину без попереднього продавлювання тупим ножем (біговки). Лінія фальцювання називається фальцом.

Найчастіше фальцювання  використовується для нанесення  лінії згину на буклет, анкету, флаер, листівку. Лінія згину при фальцюванні, виходить за рахунок прокатування складеного аркуша між притискними валами спеціального апарата. Існує й ручне фальцювання.

2) Листова різка – це процес формування кінцевого розміру друкованого аркуша. Різання використовується при виконанні практично будь-якого поліграфічного замовлення, що пов’язане з рядом технологічних обмежень при друці як цифровим, так і офсетним способом. Надруковані аркуші обрізають у стопі із всіх чотирьох сторін для того, щоб, по-перше, забрати не задруковуєму область (білі поля по краю) аркуша, а по-друге – щоб, одержавши дві взаємно перпендикулярні "вірні" сторони, додати аркушам точні форму й розміри. Цей процес називається підрізуванням. Якщо на одному аркуші друкується, приміром, деяка кількість візиток, після друку вони також розділяються за допомогою листового різання. Цей процес називається різкою.

Брошури, каталоги й інша продукція, де використовується непружинне плетіння, обрізуються по завершенні всіх операцій, включаючи саме переплетення аркушів. Таким чином, досягається точний розмір і рівний зріз аркушів готового екземпляра друкованої продукції.

3) Брошурування – технологічний процес, в результаті якого з’єднується деяка кількість аркушів в зошит (так звану брошуру), книги в м’якій обкладинці або книжкові блоки.

Основні види брошурування:

3.1) Скріплення скобою

Брошурування скобою дозволяє скріпити до 40 листів паперу 80 г/м². Для виконання операції використовується степлер з удовженою лапкою. Для вскепління листів до формату А3 в буклет А4.

3.2) Навивка на металеву  пружину

Навивка на пружину в  основному використовується для  скріплення блокнотів, настінних календарів, технічної специфікації, доповідей, рефератів, бізнес-планів.

Віддруковані листи  перфоруються по краю і скріплюються пружиною. Скріплення блоку товщиною від 30 до 150 аркушів офсетного паперу 80 г/м² + 2 обкладинки (пластик чи картон).

Пружини, які використовуються для скріплення, можуть бути різних кольорів і мають крок 3:1 (3 петлі на один дюйм), тобто на виробі довжиною 297 мм буде 34 петлі. Товщина пружини коливається від 1/4 до 9/16 дюйма.

4) Ламінування – це покриття поліграфічної продукції плівкою. Основне призначення ламінування – захист зображення від різних зовнішніх впливів. При ламінуванні використовують спеціальну плівку (завтовшки від 32 мкм до 250 мкм).

Плівки для ламінування  бувають:

Глянцеві – відмінно передають колір зображення, його насиченість і яскравість. Світлові відблиски, що виникають на глянцевому поверхні, заважають сприймати дрібні деталі, наприклад, інформаційний текст.

Матові – виключають відблиски, дають можливість без зусиль робити написи на поверхні. Ці написи легко стираються звичайною гумкою. Покриття матовою плівкою виглядає більш респектабельно і як правило потрібно для ламінування візиток і дорогої рекламної продукції.

Текстуровані – використовують для декорування поверхні зображення, наприклад: «Пісок», «Полотно», «Льон», «Бризки шампанського», «Тканина».

5) Тиснення – перенесення гарячим способом металізованої фольги з напиленням потрібного кольору для додання природного кольору, наприклад благородних металів, таких як золото, срібло бронза. При ламінуванні використовують спеціальну плівку (завтовшки від 32 мкм до 250 мкм).

6) Біговка – отримання поглиблених борозенок (бігів) на аркуші за допомогою тупого ножа в місці майбутнього згину на виробах з картону або паперу щільністю понад 170 г/м² (наприклад, буклети, листівки, запрошення, флаерси, брошури). Завдяки біговці лист згинається легко і рівно. Максимальна щільність бігуємих матеріалів 400 г/м².

7) Скруглення кутів – використовується для післядрукарської обробки кишенькових календарів, дисконтних карток, запрошень, візитних карток та ін..

8) Скріплення:

безшвейне, за допомогою  клеїв. Перевагами такого кріплення  є відмінні розкривання й зовнішній вигляд виробу;

шиття ниткою. Основна  перевага – висока міцність. При  цьому трохи зменшується розкривання. Рекомендується для виготовлення часто використовуваних альбомів, для яких передбачається великий термін служби.

При підготовці книжкового блоку під плетіння до його крайніх аркушів приклеюють складений навпіл аркуш паперу – форзац. Форзац може служити обкладинкою. Після скріплення скобою або бесшвейно-клейового скріплення блоку на корінець наклеюють обкладинку.

9) Трьохстороння обрізка – обрізка брошури з трьох сторін (верхнє, нижнє, зовнішнє поле) до кінцевого формату для того, щоб сторінки книги могли легко відкриватись.

10) Переплетні роботи (надягання обкладинки, палітурки) – вставка блоків зошитів у палітурні кришки.

 

1.15 Брошурувально-переплетні процеси

Характер оздоблювальних процесів залежить від виду друкованої продукції. Найбільш складні брошурувальні процеси, застосовувані в процесі виготовлення книг і журналів.

Брошурувально-палітурні  процеси починаються після одержання  відрукуваних аркушів у випадку листового друку, або сфальцьованих зошитів – при друці на рулонних машинах.

Брошюровочно-переплетні процеси, що виконуються на потокових лініях, іноді називають «видавничими». Це робиться для того, щоб відрізнити їх від більш специфічних операцій, таких, наприклад, як переплетення в шкіру або ручні роботи, які застосовуються для дуже малих тиражів по окремих замовленнях.

Будь-яке книжкове видання складаються  з двох конструктивних вузлів – книжкового блоку (носія друкованої інформації) та зовнішнього захисного покриття – обкладинки або палітурної кришки. Книжкові блоки складені із зошитів – складених у два, три або чотири згини запечатаних аркушів, які потім, залежно від обсягу книжкового видання, вкладаються одна в одну в строгому порядку, відповідно до послідовності операцій.