Китайсько-російські відносини у Центральноазіатському регіоні

     У плані двосторонніх відносин російська  сторона надає першорядне і виключно важливе значення сталої системі  регулярних щорічних зустрічей Президента РФ та Голови КНР, а також глав урядів двох країн. В ході цих зустрічей  приймаються основні рішення, що визначають основні напрями розвитку двосторонніх відносин. Необхідно зміцнювати й удосконалювати цю корисну для  обох країн систему регулярних зустрічей  на вищому рівні, наповнюючи кожну з  них конкретним змістом і не допускаючи, щоб вони з часом знецінювалися  і набували формальний характер. В  цьому запорука добросусідських  і ділових відносин їх подальшого зміцнення і розвитку.

     З урахуванням накопиченого досвіду  та досягнутих успіхів у врегулюванні прикордонних питань відповідним прикордонним комісіям і групам двох країн слід було б продовжити цю роботу і на базі угод 1991 і 1994 рр.. підготувати і  підписати новий Договір про  кордон між РФ і КНР, вирішивши  тим самим остаточно прикордонні  проблеми. Невирішеність питання  про приналежність островів у  Хабаровська і на річці Аргунь - міна уповільненої дії і її треба  усувати. Краще це робити в спокійній, мирній обстановці. Основою для дій  сторін повинна стати спільна  Декларація Б.Єльцина і Цзян Цземіня  від 10 листопада 1997 р. про завершення демаркації Східного ділянки російсько-китайського  кордону.

     Економічні  та торгові відносини двох країн  на практиці помітно відстають від  досягнутої в верхах високого ступеня  політичної згоди і взаєморозуміння. Тут зроблені лише перші, хоча і дуже важливі кроки. Росія і Китай  в основному завершили формування каркаса договірно-правової бази співробітництва  в різних областях. У грудні 1996 р. був створений механізм регулярних зустрічей глав урядів РФ і КНР. Працює російсько-китайська комісія з  торговельного, економічного і науково-технічного співробітництва. У листопаді 1997 р. підписано Меморандум про взаєморозуміння  щодо основних напрямів економічного і науково-технічного співробітництва, в якому в загальній формі  відображені побажання і наміри сторін.

     На  думку сторін, на сучасному етапі  важливими, якщо не головними складовими російсько-китайського економічного співробітництва, стають електроенергетика, газова і нафтова промисловість. Підписані угоди про реалізацію довгострокових планів будівництва  газо- і нафтопроводів з Іркутської області та Західного Сибіру в Китай, контракт на будівництво Ляньюньганской АЕС. Розробляються плани будівництва ЛЕП для перекидання електроенергії з Іркутської області в Китай, проекти освоєння газових родовищ на території Китаю, будівництва вугле-проводів в КНР на основі російської технології, програма співпраці в галузі транспорту, цивільної авіації, створення спільних підприємств.

     Підписано міжурядову торгову угоду на 1997-2000 рр.. Створено російсько-китайський комітет  з прикордонного і міжрегіонального торгово-економічного співробітництва, досягнуто угоду про створення  на кордоні Читинської області зони безмитної торгівлі; готується угода  про тимчасову трудової діяльності громадян двох країн, тобто контрольованої трудової міграції.

     У розвитку прикордонної торгівлі в даний  час є ряд дуже серйозних проблем, без вирішення яких вже в найближчому  майбутньому буде важко забезпечити  стійке і поступальний розвиток прикордонних економічних зв'язків між двома  країнами. Так, наприклад, дуже вузька номенклатура російського експорту. Загальноприйняті розрахунки у прикордонній торгівлі - розрахунки готівкою - ведуться в обхід банківських каналів і часто з порушеннями російського і китайського валютних законодавств.

     Всі меморандуми припускають підготовку довгострокових контрактів з постачань  в КНР газу, нафти та електроенергії, в результаті чого протягом найближчих 15 років Росія може стати найбільшим постачальником енергоносіїв до Китаю. До сих пір КНР основний упор робила на імпорт нафти з країн Перської затоки (в основному з Ірану  і Оману), проте в останні кілька років тут робилися спроби диверсифікації джерел енергоносіїв - зокрема, за рахунок  прокладки континентальних трубопроводів  з Росії та Казахстану.

     У той же час, існують сумніви в  тому, що російсько-китайське економічне співробітництво дійсно вигідно  і перспективно або принаймні  може стати таким для російської сторони. Торговельні відносини продовжують міцніти, проте вони все більше влаштовують інтереси швидше Китаю, ніж Росії . Експерт Стівен Дж. Бланк так оцінює перспективи російсько-китайських відносин: "Політичні та економічні невдачі Росії з розвитку Далекого Сходу підірвали її прагнення до стабільного статусу великої держави в Азії та її здатність грати цю роль .Якщо ці тенденції збережуться в поточному вигляді, Росія стане молодшим партнером Китаю і постачальником сировини, а не самостійною державою в Азії. "Подібний висновок міститься і в доповіді експертів Європейської ради з міжнародних відносин: Китай знаходиться в положенні« розвивається супердержави, яка у все більшій мірі розглядає Росію як молодшого партнера ».

     Проблеми  екології є загальними, особливо для  таких великих країн-сусідів як Росія і Китай. Тайгові ліси Далекого Сходу і Східного Сибіру - це легені не тільки Росії, але і великої  частини Китаю. Щорічні масові пожежі в тайзі - лихо для обох країн. Варто  було б - більш серйозно вивчити питання  про співпрацю двох країн у  гасінні цих пожеж та їх попередження (допомога людьми, технікою тощо).

     Для розвитку російсько-китайського співробітництва  на міжнародній арені існують  дуже сприятливі фактори, які необхідно  продовжувати використовувати. Обидві держави, встановивши між собою  відносини нового типу на основі добросусідства, дружби і співробітництва, виступають проти силової політики, за справедливе  рішення міжнародних проблем. РФ і КНР - сусіди в Азії з подібними, принаймні, короткостроковими і, частково, середньостроковими інтересами; відповідно, вони можуть стати гарантами спокою в суміжних країнах. 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ