Конституційно-правовий статус особи в Україні

План                                                

 

Вступ

 

1. Зміст правового статусу особи.

 

      2. Принципи та структура конституційного статусу особи.

      3. Характеристика правового статусу особи в Німеччині;

Загальна характеристика правового статусу особи в  Японії.

4. Характеристика основних прав та обов’язків громадян в Німеччині та Японії.

5. Основні принципи громадянства в Німеччині та Японії.

6. Правовий статус іноземців, біженців в Японії та Німеччині.

7. Правовий статус іноземців, біженців в Японії та Німеччині.

8.Конституційно-правовий  статус особи в Україні.

Висновок

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  

 

 

 

 

                                                Вступ

 

Становище індивіда в суспільстві, відображене і закріплене в

основному законі, визначається як конституційний статус особи. Його

зміст насамперед виявляється  в інституті громадянства, принципах  і

власне конституційних правах і свободах.

 

Права людини і громадянина  в конституційній теорії і практиці нерідко

ототожнюються відповідно з  особистими і політичними правами. Дуалізм

особистих та політичних прав і свобод як прав людини і громадянина  має

певне загальнополітичне  і конституційне значення. На основі аналізу

розмежування цих прав і свобод та з урахуванням практики їх реалізації

можна зробити висновки щодо характеру співвідношення суспільства  і

держави в конкретній країні, природи існуючого тут політичного  режиму.

 

Конституційні права і  свободи особи, залежно від характеру  відображених

в них суспільних відносин, у зарубіжній науці конституційного  права

звичайно класифікують як особисті та політичні.

 

Політичні права і свободи  у поєднанні з особистими утворюють  так

званий традиційний каталог  прав і свобод. У різних формах та обсязі вони

проголошуються в усіх конституціях. Для нормального розвитку політичного

життя кожної країни найбільше  значення мають свобода слова (свобода

висловлення своїх думок), свобода друку, свобода зборів, мітингів та

процесій, свобода асоціацій (право на утворення об’єднань), право

петицій (звернень до державних  органів), виборче право та деякі  інші.

Більшість з них може бути поділена на елементи, які також  нерідко

сприймаються як окремі права  і свободи. Наприклад, поняття виборчого

права охоплює право обирати, бути обраним, брати участь у виборчій

кампанії тощо. Свобода  асоціацій передбачає право на утворення

політичних партій, профспілок тощо.

 

Свобода слова – це і  самостійне правове явище і елемент  свободи друку

або свободи зборів. Предметнішим є поняття свободи висловлення  своїх

думок, яке означає, що особа  може вільно висловлювати думки у  приватних

бесідах і листуванні, на мітингах і зборах, через засоби масової

інформації.

 

На особливу увагу заслуговує виборче право. Як суб’єктивне право  особи

(громадянина) воно поділяється  на активне в пасивне виборче  право.

Активне виборче право  – це встановлене законом право  громадянина брати

участь у виборах в  органи державної влади насамперед шляхом голосування.

Пасивне виборче право  означає право балотуватись на відповідні посади,

тобто право бути обраним.

 

                      1.Зміст правового статусу особи.

 

Особисті права і свободи  – це категорія прав і свобод, що прямо не

стосуються стану громадянства, на відміну від політичних прав і  свобод.

 

До цієї категорії насамперед належить особиста недоторканість (особистамперед належить особиста недоторканість (особиста

свобода). Її головний зміст  – захист від необґрунтованих  арештів. В

конституційній теорії та практиці Франції та деяких інших  країн прийняте

ширше поняття безпеки  особи, яке містить не тільки гарантії від

безпідставних арештів і  утримання під вартою, а й сукупність

процесуальних гарантій прав особи в судовому процесі.

 

До змісту поняття особистих  прав і свобод входять так звані  свободи

приватного життя –  недоторканість житла, таємниця кореспонденції,

свобода вибору місця проживання, свобода пересування, права і  свободи,

пов’язані із шлюбним станом та сімейними відносинами тощо.

 

Конституційні положення  про свободу від посягань на інформацію

приватного характеру  конкретизуються відповідними законами.

 

Свободи приватного життя  є об’єктом постійних посягань з  боку каральних

органів. У боротьбі зі злочинністю  технічне перехоплення інформації,

зовнішнє спостереження  або інші види подібної діяльності є звичайною

поліцейською практикою. Її основи встановлюються спеціальними

законодавчими актами.

 

Конституційно-правовий інститут обов’язків громадян почав формуватися  і

набувати юридичного значення після другої світової війни. Це, наприклад,

підкорення законам та іншим нормативним актам, військова  повинність.

Поряд з проголошенням  свободи праці і навіть права  на працю  в деяких

конституціях декларується обов’язок працювати (Гватемала, Коста-Ріка,

Іспанія).

 

    2. Принципи та структура конституційного статусу особи.

Конституційний статус — основні права, свободи і обов'язки особи, закріплені в Конституції України. Конституційний статус включає невелику, але найбільш важливу частину всіх прав і свобод.

Принципи конституційного  статусу особи в демократичний  державах:

-Людина, її права і обов'язки — найвища цінність;

-Всі громадяни мають права і свободи від народження;

-Громадяни мають рівні права;

-Основні права і свободи громадян є невідчужуваними;

-Здійснення прав і свобод людини і громадянина не повинно порушувати права і свободи інших людей;

-Основні права і свободи гарантовані державою.

Структура конституційного  статусу особи:

Конституційні права — юридично визнані можливості людини обирати вид і міру своєї поведінки, які можуть бути реалізовані лише при умови виконання відповідного (кореспондуючого) юридичного обов'язку держави в особі державних органів, посадових осіб, інших суб'єктів права (наприклад, конституційне право на житло).

Конституційні свободи — такі правомочності особистості, які можуть бути реалізовані самостійно, без вступу у правовідносини з іншими органами держави, посадовими особами та іншими суб'єктами права. Наявність конституційних свобод передбачає лише невтручання з боку інших.

Конституційні обов'язки — передбачені і закріплені в Конституції певні вид і міра необхідної поведінки (обов'язок платити податки, охороняти навколишнє середовище, захищати Батьківщину). Обов'язок в принципі не передбачає можливість вибору, але межі вибору є. особливість конституційних обов'язків в тому, що за їх невиконання передбачена відповідальність не Конституцією, а цілою системою норм, які відносяться до різних галузей законодавства.

Відмінність конституційних прав, свобод і обов'язків носить принциповий характер: за невиконання  обов'язків можуть бути застосовані  санкції, небажання використовувати  приналежні особистості права і  свободи не переслідуються законом.

Гарантії конституційного  статусу особи — ті умови і заходи, за допомогою яких забезпечуються реалізація і захист основних прав і свобод громадян.

Обов'язок гарантувати основні  права і свободи покладається на державу і всю систему державних  органів. Президент є гарантом прав і свобод. Верховна Рада закріплює  гарантії шляхом законодавчої бази. В  цьому же напрямку діють Уряд, місцеві  органи самоврядування і громадські організації. Сама людина справі захищати свої права і свободи всіма способами, не забороненими законом. Особлива роль в захисті належить правоохоронним і судовим органам.

Розрізняють соціально-економічні, політичні і юридичні гарантії. Соціально-економічні гарантії полягають у створенні  державою таких умов, які дозволили  б людям підвищити свій добробут. До них відносять соціальну стабільність, розвинута економіка, забезпечення зайнятості, збільшення робочих місць, підвищення платоспроможності населення, зниження податків, створення розгалужених транспортних, інформаційних систем.

 

3.Характеристика правового статусу особи в Німеччині;

Загальна характеристика правового статусу особи в  Японії.

 

На даний момент, Німеччина  є демократичною, соціальною, правовою державою.

Конституція Федеративної Республіки Німеччина була прийнята 23 травня 1949р. Її прийняття пов’язане з закінченням  ІІ світової війни. Саме тому певні  положення Конституції мають  свої особливості. Такі особливості  присутні і у розділі І Конституції  Федеративної Республіки Німеччина, який називається «Основні права» та закріплює  основні положення правового  статусу людини та громадянина, основні  права, свободи та обов’язки зазначених вище осіб.

В Конституції закріплені декілька основоположних положень демократичної  концепції прав та свобод, їх використання та обмеження.

Так, перше місце у конституції  посідає каталог основних прав свобод та зобов’язань. Держава в конституції  зобов’язується гарантувати та захищати права своїх громадян та іноземців.

Основний закон проголошує принцип рівноправності, надає йому розширеного тлумачення. Поряд зі звичайними положеннями про рівність перед законом, рівноправності громадян незалежно від статі, раси, національності, в конституції також містяться  положення про неможливість надання  привілегій або обмежень, у зв’язку  з походження, мовою, місцем народження, релігійними або політичними  поглядами.

Важливим фактором у становленні  нового конституційного порядку  в Японії було визнання нової ролі особистості як активного носія  прав та свобод.

В Японії традиційно виховується  колективізм: загальна користь важливіша  за власну вигоду. Саме тому японський  підхід до прав людини та

громадянина пов'язаний не стільки  з західним індивідуалізмом, скільки  з приналежністю людини до певної організації, від якої він отримує  підтримку. Однак такий підхід домінує  лише на побутовому рівні, а в Конституції  він виражений досить слабко. Також, на становлення демократичного правового  статусу особи в країні вплинула капітуляція в 1945 році. В країні склалася система цінностей, яка поєднувала її власні традиції із західною концепцією цивільних прав та свобод. З того часу, усі державні інститути і  закони базуються на ідеї гідності і цінності людської особистості.

Основи правового статусу  закріплені ІІІ розділі Конституції  Японії, який називається «Права і  обов’язки громадян». Її положення  базуються на концепції природного права людини, які вважаються одвічними, непорушними, такими, що належать сучасному  та майбутньому поколінням.

Разом з тим, на регулювання  правового статусу особи впливає  концепція «наданих прав». В Конституції  сказано, що надані згідно Конституції  права надаються та гарантуються. У певній кількості статей говориться саме про гарантування прав притому  для невизначеної кількості суб’єктів. Таким чином, конституція вважає суб’єктом певних прав не конкретного  індивіда, а народ. Наприклад, зазначено, що усі посадові особи є слугами  усього суспільства, а не конкретної особи або верстви населення.

Також, здійснення прав та свобод пов’язане з роллю суспільства, з діяльністю народу. В конституції  говориться про те, що права повинні  підтримуватись постійними зусиллями  народу, що народ, а не лише особа  «має утримуватись від будь-яких зловживань свободами і правами і несе постійну відповідальність за виконання  їх в інтересах суспільного добробуту»1.

Конституція надає велике значення принципу рівноправ’я громадян. В ній говориться про рівноправ’я  перед законом, про недопустимість дискримінації з будь-якої причини, і про неможливість надання особливих  привілегій. Також забороняється  рабство, примусова праця, окрім  кари за злочин; проголошується рівність статі та ліквідуються дворянські чини.

 

4.Характеристика основних прав та обов’язків громадян в Німеччині та Японії.

 

Так, вже було зазначено  вище, що перше місце в конституції  Федеративної Республіки Німеччини  посідає розділ основних прав, свобод та обов’язків людини та громадянина.

Отже, згідно Конституції  Німеччини основними правами  та свободами людини та громадянина  є: право на людську гідність, яке  складається з недоторканності  людської гідності та обов’язку держави  захищати це право особи. В силу цього, Німецька держава визнає невід’ємні права людини як основу, будь-якого  людського суспільства, миру та справедливості в світі.

Другим основним правом громадян Німеччини є право на розвиток своєї особистості. У цій же 2 статті конституції надається право  на життя та особисту недоторканність. Гарантується непорушність права на свободу особистості.

Основним правилом при  побудові суспільного устрою є те, що всі люди рівні перед законом. У це право входить:

-Рівноправність жінок та чоловіків;

-Права особи не можуть бути обмежені через недоліки особи;

-Недоліки, що виникають між правами чоловіків та жінок усуваються державою.