Конституційно-правовий статус особи в Україні

Також в конституції закріплюються  такі права:

-Право на свободу віросповідання, гарантується вільне провадження релігійних обрядів;

Кожний має право вільно виражати свої думки в усній та письмовій формах. Гарантується свобода  друку інформації та преси. Не існує  цензури. Границі цих прав можуть встановлюватись законами та іншими законодавчими актами, про охорону  молоді та право на честь особистості.

Шлюб та сім’я та шлюб знаходяться під особливою охороною. Піклування батьків про дітей, є  їх природним обов’язком, кожна  мати має право на захист.

Вся шкільна справа знаходиться  наглядом держави. Релігійне навчання є обов’язковим для державних  шкіл, окрім не конфесійних; Також  гарантується право на відкриття  приватних шкіл, на відкриття яких має бути наданий дозвіл держави. Особливістю німецького права на освіту є те, що там заборонені підготовчі школи.

Гарантується право збиратися  мирно, без зброї, без попереднього попередження спеціальних органів. Надається також право створювати об’єднання для захисту прав робітників та поліпшення умов праці.

Гарантується таємниця листування та телефонних розмов. Певні обмеження  можуть встановлюватись тільки на основі закону.

Гарантується свобода  пересування німців по всій території  федерації.

Усім німцям надається  право вільно обирати для себе професію, місце роботи та місце  отримання освіти. Примусова праця  допускається лише за умови позбавлення  волі за вироком суду, або в умовах воєнного стану

Гарантується недоторканність  житла. Згідно статті 13 конституції, обшуки можуть проводитись лише при наявності  дозволу суду.

Гарантується власність  та право власності. Власність зобов’язує.

особа, згідно статті 16, не може бути позбавлена Громадянства. Втрата громадянства може відбуватись лише на підставі закону. Гарантується невидання  німців іноземним державам.

При порушенні зазначених прав, особа може звертатися за захистом до федерального конституційного суду.

Таким чином, виходячи з вище сказаного, можна виділити таку особливість  німецької держави в сфері  прав та свобод: в Німеччині школа  та церква не розділені, що підтверджується  тим, що в державних школах вивчення релігії є обов’язковим. В конституції  також зазначається, що вказані в  ній права та свободи є обов’язковими  для охорони та виконання з  боку законодавчої, виконавчої та судової  влади.

Обов’язками громадян Німеччини  є: повага до конституції та законів  держави, для чоловіків з 18 років  встановлюється обов’язок несення  військової служби. Також існує зобов’язання відповідати за нанесену власності  шкоду тощо.

Права та обов’язки громадян в Японії;

Щодо прав, свобод та обов’язків в Японії, то в статті 11 її Конституції  зазначається, що народ безперешкодно  користується всіма основними правами  людини. Ці права надаються як сучасному  так і майбутньому поколінням, і мають підтримуватись постійними зусиллями народу.

Так, згідно конституції  Японії, встановлюються такі основні  права:

По-перше, всі особи повинні  поважатися як особистості. Як право  на життя, свободу є невід’ємними.

На відміну від конституції  Німеччини встановлюється таке право  як на стремління до щастя, оскільки це не порушує суспільного благоустрою.

Закріплюється рівність всіх перед законом. Не можуть підлягати  дискримінації особи з різними  політичними, соціальними та економічними поглядами, а також ті особи, що мають  інше походження, релігію, стать тощо.

В конституції Японії окремо наявна норма про скасування різних аристократичних інститутів, яка  зрівнює усіх людей, незалежно від  їх соціального та майнового стану  перед законом.

В конституції Японії встановлюється право народу обирати посадових  осіб органів публічної влади, шляхом загальних виборів, у яких беруть участь повнолітні особи.

Закріплюється право особи  звертатися з мирними петиціями  до посадових осіб про введення або  виправлення існуючих законів.

Офіційно закріплюється  протиправність рабства та інших  форм поневолення. (така норма відсутня в Німецькій конституції).

Закріплюється свобода думки  та слова та наукової діяльності.

Гарантується свобода  релігії. Ця норма встановлює те, що жодна з релігійних організацій  не може отримувати привілегій від  держави, а також неприпустимість  примусової участі в релігійних обрядах.

Встановлюється свобода  зібрань та об’єднань.

В конституції встановлюється право на підтримку мінімального рівня культури та здоров’я.

Всі мають право на освіту та працю. Водночас, зазначено, що початкова  освіта є обов’язковою. Також відзначається, що кожна особа зобов’язана працювати.

Встановлюється непорушність права власності, яке визначається законом. А також визначається можливість використання приватної власності  з виплатою компенсації.

Встановлюються права  підсудних, а також право неможливості бути заарештованим, окрім випадків підозри у скоєнні злочину. Також  визнається протизаконність безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності, тощо.

Конституційні обов’язки  громадян перебувають в тісному  контакті з конституційними правами  та свободами. Інколи вони сформульовані  не прямо, а побічно (стаття 27)

Серед основних обов’язків громадян визначаються такі обов’язки  як: обов’язкова праця, обов’язкове  надання початкової безкоштовної освіти, обов’язок вчасно сплачувати податки (стаття 30), обов’язок дотримуватись  конституції, сплачувати податки тощо. Також, одним з особливих обов’язків, встановлених японською конституцією є обов’язок народу утримуватись від зловживання правами та свободами.

Конституція Японії також  містить і гарантії додержання основних прав та свобод. Основною серед них  є контроль за конституційністю нормативних  актів. Відповідальність за порушення  конституційних прав та свобод здійснює судова влада.

Основні права та свободи  в Японії розглядаються як абсолютні  і притаманні людині від народження, які не можуть бути порушеними навіть шляхом прийняття законів.

 

5.Основні принципи громадянства в Німеччині та Японії.

Як ми вже знаємо, громадянство, це особливий постійний, двосторонній правовий зв'язок між особою та державою. Так визначимо його особливості  в Німеччині та Японії.

В конституції Японії зазначено, що умови набуття громадянства визначаються законом про підданство, хоча в  змісті закону принципово не наголошується  на різниці між термінами «громадянство» та «підданство» і часто вони ототожнюються.

Громадянство в основному  набувається за народження, на основі принципу крові, навіть якщо дитина народилася поза шлюбом, а мати дитини є підданою Японії.

Право натуралізації набуває  сили, якщо особа самостійно подала заяву про набуття громадянство, яка має бути затверджена рішенням міністра юстиції, що опубліковується  в його офіційному віснику. Для натуралізації  особа має прожити на території  держави не менше 5 років.

Припинення громадянства може мати місце навіть після прийняття  рішення міністра юстиції.

В Японії використовується також право підстави – тобто  коли дитина народилася на території  Японії а батько й мати невідомі, а також якщо батьки не мають громадянства.

На відміну від Японії, в Конституції Німеччини зазначено, що німецьке громадянство є невід’ємним  і його не можна позбавити, а втрата громадянства можлива лише на підставі закону. А проти волі особи –  лише у тому випадку, якщо ця особа  не стає особою без громадянства. Також  вагомим принципом Німецької  держави є те, що подвійне громадянство не допускається.

Для натуралізації в Німеччині  необхідне виконання таких умов яз знання та повага до конституції  та законів, проживання на її території  не менше 8 років тощо. Також, обов’язковою умовою набуття громадянства Німеччини  є те, що особа має довести, що вона відмовилась від попереднього громадянства.

6.Правовий статус іноземців, біженців в Японії та Німеччині.

Правовий статус іноземців  та осіб без громадянства в цих  країнах лише частково визначений в  їх конституціях. Так, в статті 16-а  Конституції Німеччини гарантується право на притулок для біженців. Ця стаття встановлює: процедуру розгляду заяв щодо надання притулку, яка  скорочується порівняно з попереднім законодавством; встановлює запобіжні  заходи для унеможливлення багаторазового одержання допомоги; встановлює рівень прожиткового мінімуму біженців шляхом надання натуральної допомоги; встановлює, що іноземці з країн ЄС, де діє  женевська конвенція не можуть мати навіть тимчасовий політичний притулок, і не можуть посилатися на право  політичного притулку.

 В Конституції ж  Японії таке право прямо е  зазначено. 

Окремі права біженців та іноземців можуть обмежуватись як в Японії так і в Німеччині, проте ніякий закон не може змінювати  самої суті, змісту права. Так, обмежуються  здебільшого політичні права  осіб (право обирати та бути обраними, право участі в політичних партіях  тощо).

Основні права іноземців  та біженців в Німеччині захищаються  також тим, що Німеччина ратифікувала міжнародні пакти про права людини Організації Об’єднаних Націй.

В Японії права та свободи  іноземців та біженців встановлюються відповідно до їх законів.

 

8.Конституційно-правовий статус особи в Україні.

Громадянство України  — це правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить  своє відображення в їх взаємних правах та обов’язках. Громадянство як визначений зв’язок особи і держави має  певні ознаки: правовий характер, необмеженість  у просторі і часі, стійкість, двосторонність, максимальний характер взаємних прав і обов’язків.

Громадянство у країні, де формою правління є монархія, називається підданством.

Окрім Конституції, галузевий  інститут громадянства містить норми  Закону України «Про громадянство України» від 18.01.01, міжнародних договорів, згода  на обов’язковість яких надана Верховною  Радою України, підзаконних нормативних актів. Ст. 15 Загальної декларації прав людини визнає право на громадянство як одне з природних прав людини. Законодавство України про громадянство базується на таких принципах: єдиного громадянства (ст. 4 Конституції) — громадянин України не може бути громадянином іншої держави (тобто мати подвійне громадянство); запобігання виникненню випадків без громадянства; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України (ч. 1 ст. 25 Конституції); визнання права громадянина України на зміну громадянства; неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя; рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України; збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

Основними елементами правового  інституту громадянства є його набуття  та припинення.

Підстави набуття громадянства України за ст. 6 Закону України «Про громадянство України» поділяються на кілька груп:

1) за народженням — філіація (від лат. filius — син). Філіація може бути двох видів — на підставі принципу «права крові» і принципу «права ґрунту». В Україні застосовується і той, й інший принципи. У першому випадку дитина набуває громадянства батьків незалежно від місця народження, а в іншому — дитина стає громадянином держави, на території якої вона народилась, незалежно від громадянства батьків;

2) за територіальним походженням згідно із ст. 8 Закону України «Про громадянство України» реєструється громадянином України особа, яка сама або хоча б один з її батьків, дід чи баба, повнорідні брат чи сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 р. на території, яка стала територією України відповідно до ст. 5 Закону України «Про правонаступництво України», а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Респуб- 
ліки і є особою без громадянства або іноземцем, що взяв зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її діти;

3) внаслідок прийняття до громадянства (натуралізації). Розрізняють натуралізацію за законом і за заявою. Перша передбачена у разі усиновлення або встановлення опіки чи піклування над дитиною громадянами України.

Умовами прийняття до громадянства України є: визнання і дотримання Конституції України та законів  України; зобов’язання припинити іноземне громадянство або неперебування  в іноземному громадянстві; безперервне  проживання на законних підставах на території України протягом останніх 5 років. Ця умова не поширюється  на особу, яка перебуває у шлюбі  з громадянином України терміном понад 2 роки та постійно проживає в  Україні на законних підставах; отримання  дозволу на постійне проживання в  Україні; володіння державною мовою  або її розуміння в обсязі, достатньому  для спілкування (ця умова не поширюється  на осіб, які мають певні фізичні  вади — сліпота, глухість, німота); наявність  законних джерел існування.

Водночас до громадянства України не може бути прийнята особа, яка: вчинила злочин проти людства  чи здійснювала геноцид; засуджена  в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення  або зняття судимості); вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України  тяжким злочином.

Крім того, до підстав  набуття громадянства України належать поновлення у громадянстві; встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; встановлення батьківства (ст. 15 Закону); інші підстави, передбачені міжнародними договорами України. Такими підставами можна визнати оптацію (від лат. optatio — вибір, бажання) — п право вільно обирати громадянство тієї чи іншої держави у зв’язку з переходом частини території від однієї держави до іншої або проголошенням частини території колишньої держави новою незалежною державою (наприклад, радянсько-чехословацький договір 1945 р. про Закарпатську Україну) та трансферт — примусова зміна громадянства при переході частини території від однієї держави до іншої.