Політичні партії

• розвиток трудової активності, забезпечення зайнятості молоді;
• розробка законодавчих актів стосовно розвитку та здійснення молодіжної політики;
• формування національної свідомості та патріотичне виховання молоді;
• формування правової культури й профілактику протиправної поведінки молоді;
• підтримання діяльності молодіжних громадських об‘єднань;
• підтримка творчої та обдарованої молоді;
• поліпшення становища молодої сім’ї й підготовку молоді до подружнього життя;
• міжнародні молодіжні контакти.

В цілому, особливістю наших днів полягає  у створенні самодіяльних груп, неформальних об‘єднань молоді. Слід зазначити, що ці процеси проходять досить складно. Вони пов’язані із роздумами про  нашу історію, про сучасні соціально-економічні, політичні і духовні реалії, і  з пошуком свого місця і  ролі в сучасному суспільстві.

Ці  процеси призвели до саморозпуску існуючих кілька десятиліть ряду молодіжних організацій  молоді-комсомолу. Вищеназвані процеси  далеко не однозначні і потребують, з часом, детального вивчення, обґрунтування  і висвітлення. Можна констатувати також, що в нових умовах сьогоднішнього буття, не терені колишнього Радянського  Союзу, виникло ряд організацій  різного політичного напрямку, в  тому числі і комуністичного. Ці процеси тривають і стабільність у них ще попереду.

В сучасному світі досить помітну  роль відіграють масові демократичні рухи, які ставлять перед собою  мету: збереження навколишнього середовища, розвиток економічного, політичного  і культурного співробітництва  народів світу, запобіганню розв‘язання  нової ядерної війни тощо.

Але зусилля цих громадсько-політичних організацій вкрай недостатнє. Вони не можуть суттєво впливати на рішення  урядів тих чи інших держав, кардинально  відстоювати свою точку зору на світовому  рівні.

Особливе  місце в нашому суспільно-політичному  житті слід відвести робітничому  рухові. В умовах економічної кризи, коли значна частина промислових  підприємств не працювала, а робітники  були змушені шукати джерела існування  на інших формах роботи, включаючи  заробітки у дальньому і близькому  зарубіжжі, склалось не зовсім правильне  уявлення про роль і значення робітничого  класу. Сумніву немає  в тому, що він став більш мобільним, активним, збагачений світовим виробничим досвідом і є важливою реальною силою демократії.

В політичному житті держав значну роль відіграють народні фронти. Це широкі об‘єднання різнорідних суспільних, політичних груп, союзів, об‘єднань, що виступають на загальнодемократичній  платформі. Утворення народних фронтів  йшло двома шляхами. Перший – об‘єднання неформальних груп, що вже склалися раніше. Такі організації на терені СРСР склалися у Московській, Уральській, Донецькій, Житомирській і Сумській областях.

Другий  шлях був зумовлений створенням оморфно  загальнодемократичним середовищем  в суспільстві, що сприяло утворенню  тривалих структур на півдні України. Насамперед це Миколаївський і Одеський Народні фронти. В Російській Федерації  такі фронти були утворені у Ярославській, Челябінській, Новоросійській і Омській  областях. На початку 90-х років активізувався  розвиток народних фронтів і рухів  в Молдові, Узбекистані, в Абхазії, Південній Осетії, Дагестані, Чечено-Інгушетії  та ін. В Україні, Російській Федерації, Білорусії і інших незалежних державах Співдружності існує близько 140 народних фронтів і об’єднань  які за структурою і формою діяльності загальнодемократичні.

До  суспільних об‘єднань слід віднести і релігійні (конфесіональні) організації, товариства і групи. В державах колишнього СРСР є наявність різноманітних  товариств. Це структури Російської і Української православних церков, товариства мусульман. Крім того діють  також буддистські, іудаїстські, католицькі, протестантські і інші общини і секти. Хоча їх головна мета є регулювання  духовного життя віруючих, політична  роль релігійних об‘єднань також  є значимою.

Крім  організацій, які визнають правові  норми держави, можуть виникати також  суспільні об‘єднання, мета яких іде  всупереч принципам конституційного  ладу, існуючого режиму і громадянських  прав. Таким організаціям держава  відмовляє у їх визнанні і вони вважаються нелегальними. Одні із них  можуть з терпінням відноситись  до існуючого режиму, а інші стають до непримиримої боротьби з органами влади. Нерідко вищезгадані організації  застосовують насильницькі форми боротьби шляхом залучення зброї. Вони створюють  так звані партизанські загони. При  наявності широкої розгалуженості таких загонів і єдиного керівництва, вони можуть бути досить сильною опозицією влади. Як правило, такі загони утворюються в таких місцях в яких населення відверто висловлює своє незадоволення політикою уряду.

Однією  із форм збройного насилля в політичних цілях є тероризм. Для досягнення своєї мети вони використовують вбивства, вибухи, насильство по відношенню до політиків  і мирного населення. Ця проблема набула великої гостроти в наші дні. Знищення у США будинків Світової міжнародної Торгівлі 11 вересня 2001 року, терористичні акти в Іспанії  в березні 2004 р., розповсюдження небезпечних  хвороб, говорить про необхідність активної боротьби з тероризмом. Як показують події останніх днів, до боротьби з тероризмом слід залучати світову спільноту, так як його дії  носять інтернаціональний характер.

4. Важливим інститутом політичної  системи є засоби масової інформації (мас-медіа), які останнім часом  все частіше і частіше називають  „четвертою владою” і недаремно,  адже вони не лише відображають  події, не просто інформують  населення про процеси, що відбуваються  в країні і світі, але й  формують (прямо чи опосередковано) суспільну думку на користь  (або на шкоду) тому чи іншому  політичному діячеві або політико-правовому  інститутові. Не тільки основна  маса людей, але й відомі  політики, бізнесмени, громадські діячі  дізнаються про події та їх  оцінку з численних газет, радіо-  і телепередач. Отже засоби  масової інформації відіграють  неабияку роль в будь-якій сфері  діяльності, але більш за все  нас цікавить їх роль в політиці.

Засоби  масової інформації (ЗМІ) – це складний інститут, який складається з органів  та елементів, які призначені інформувати  населення про події, які відбуваються в конкретній країні та у всьому світі. Тобто засоби масової комунікації (це тіж ЗМІ) являють собою інститути, які створені для збору, обробки  та відкритої, публічної передачі з  допомогою спеціальних технічних  засобів різної інформації для широких  верств населення.

До  ЗМІ відносяться преса, радіо, телебачення, масові довідники, кіно-, звуко-, відеозаписи, а останнім часом все більшу і  більшу частку в структурі мас-медіа  займають електронні засоби масової  інформації (телебачення, радіо, Інтернет). Зараз майже кожна організація  має свою web-сторінку в Інтернеті.

ЗМІ, як вже згадувалось вище, відіграють важливу роль в політичній системі  та в житті суспільства, і ця роль визначається функціями, які виконують  ЗМІ.

Зупинимось  на тих функціях які виконують  ЗМІ в суспільстві. Вони різноманітні, але найважливіша з них інформаційна. Інформація, яку здобувають та передають  мас-медіа, включає не тільки висвітлення  тих чи інших фактів, але і їх коментар, оцінку.

Проте, не всі розповсюджені ЗМІ новини носять політичний характер (прогноз  погоди, розважальні, спортивні та інші програми – не містять в собі політики). До політичної інформації відноситься  лише та, яка має суспільну вагу і на основі якої у громадян формується думка про діяльність уряду, парламенту, партій і інших політичних інститутів, про економічну, культурну та інші сфери життя суспільства.

Існують загальноприйняті норми діяльності державних ЗМІ. Вони не можуть бути рупором виключно уряду. Крім того ЗМІ  не мають право нав‘язувати виключно своє бачення подій, коли таке стається – це називається інформаційний  тоталітаризм.

Поряд з державними засобами інформації існують  і приватні ЗМІ. Ця частина мас-медіа  певним чином є більш незалежною від держави та уряду, тобто вона менше піддається тиску з їх сторони.

Для всього світу характерним є тенденції  ЗМІ до динамізму, орієнтації на максимум інформації та мінімум оцінок з боку журналістів. Ці тенденції найбільш повно висвітлюють сучасний погляд на інформаційну функцію ЗМІ.

Крім  інформаційної функції, ЗМІ виконують  і дещо інші, до яких відносяться:

• виховно-освітня, яка проявляється в передачі людям знань, які дозволяють оцінити та впорядкувати знання, отримати з тих чи інших джерел та орієнтуватися в складному та суперечливому потоці інформації;
• соціальна, пов‘язана із засвоєнням людьми політичних і соціальних норм, цінностей, образів поведінки, форм і методів розв‘язання конфліктів. Ця функція дозволяє особистості адаптуватися до соціальної дійсності;
• критика та контроль, які засновуються на авторитеті суспільної думки. Хоча ЗМІ, на відміну від державних і господарчих органів контролю, не можуть застосувати адміністративні чи економічні санкції до порушників, їх контроль часто не менш ефективний, оскільки вони дають не тільки юридичну, але і моральну оцінку подій та осіб. Критика ЗМІ відрізняється широтою свого об‘єкта. Якщо критика опозиції частіш за все зосереджується на уряді та партіях, які його підтримують, то об‘єктом мас-медіа є і президент, і уряд, і королівські особи, і самі ЗМІ. Контрольна функція ЗМІ особливо необхідна при слабкій опозиції та недосконалій системі державного і суспільного контролю;
• мобілізаційна функція виражається в потягах людей до певних політичних дій (чи бездіяльності), у їх залучення в політику. ЗМІ мають необмежені можливості впливу на розум і почуття людей, образ їх мислення, критерії оцінок, стилю та мотивацію політичної поведінки.

До  інших функцій ЗМІ відносяться  інноваційна, оперативна, формування суспільної думки.

Перераховані  вище функції не існують ізольовано, вони постійно реалізуються у всьому їхньому контексті, всесторонньо впливаючи  на всі сторони життя суспільства.

ЗМІ є важливою частиною політичної системи, значно впливаючи на розвиток політичного  життя суспільства. Великі можливості активної дії ЗМІ на політичну  свідомість і поведінку громадян свідчить про важливу роль „четвертої влади” в сучасному суспільстві. Деякі дослідники навіть говорять про  епоху „медіократії” в майбутньому, коли буде влада засобів масової  інформації. саме тоді ЗМІ не стільки будуть віддзеркалювати і інтерпретувати реальність, скільки будуть контролювати її за своїми правилами і на свій розсуд.

Досвід  історії показує, що засоби масової  інформації здатні слугувати різним політичним цілям: як освідчувати людей, формувати у них почуття власної  гідності, потяг до свободи і справедливості, так і духовно поневолювати, дезінформувати і залякувати, розпалювати масову ненависть, сіяти недовіру і страх.

Отже  роль ЗМІ дуже велика в будь-якій період історії держави, адже вони дозволяють добитися масової підтримки політики соціальних і політичних реформувань, але при цьому важливою умовою є незалежність засобів інформації від влади, уряду, парламенту, держави, а також великих впливових  корпорацій.

Громадські організації            Значення

Закон України «Про громадські об'єднання» визначає громадську організацію  як «громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні  особи», тобто це одна з організаційно-правових форм громадських об'єднань в Україні.

Поняття громадської організації  не охоплює релігійних, господарських  та інших об'єднань громадян, порядок  і діяльність яких визначаються відповідним  законодавством. Профспілки належать до громадських організацій. Особливості правового статусу їх регулюються Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Держава сприяє розвиткові активності та творчої ініціативи громадян, створює рівні умови для діяльності всіх громадських організацій. Спільними для всіх громадських організацій ознаками є принципи добровільного членства, рівноправності, самоврядування, законності і гласності. Громадські організації вільно обирають напрям своєї діяльності. Разом з тим належність чи неналежність до тієї чи іншої громадської організації не може бути приводом для обмеження прав і свобод або надання державою будь-яких пільг та переваг. Залежно від територіальних меж діяльності створюються громадські організації із загальноукраїнським, місцевим та міжнародним статусом. Усі вони можуть також на добровільних засадах створювати або вступати у спілки (асоціації тощо), укладати між собою угоди про співробітництво та взаємодопомогу.

Види громадських організацій

Громадські організації відповідно до своїх завдань поділяються на:

— благодійні організації. Особливості правового регулювання діяльності благодійних організацій визначається окремим законом України;

— фахові об'єднання — є видом самоорганізації громадян і юридичних осіб, що створюється з метою реалізації суспільних інтересів і впровадження засад саморегулювання у визначеній статутом сфері, галузі чи секторі діяльності. Особливості правового регулювання діяльності фахових об'єднань визначається окремим законом України;