Державна підтримка та сприяння розвитку підприємництва у сфері надання фінансових послуг в Україні та за кордоном

— формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

— координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;

— здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, додержання законодавства у цій сфері;

— захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;

— сприяння розвитку ринку цінних паперів;

— узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.

Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг).

Держфінпослуг є уповноваженим органом — спеціальним органом виконавчої влади, на який покладено функції регулювання ринків фінансових послуг, і може встановлювати додаткові вимоги до договорів про надання фінансових послуг фізичним особам, якщо це не врегульовано законодавством. Держфінпослуг працює за колегіальним принципом на основі Положення, затвердженого Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Розглянемо головні завдання діяльності (Рисунок 4).

У межах своєї компетенції Держфінпослуг:

• розробляє та запроваджує нормативно-правові акти, обов'язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об'єднаннями, контролює їх виконання;
• здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ;
• видає фінансовим установам відповідні дозволи та ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг та визначає порядок контролю за їх додержанням;
• встановлює обов'язкові нормативи достатності капіталу та інші показники та вимоги, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами;
• встановлює плату за реєстрацію документів і видачу ліцензій, надає інформацію за запитами юридичних осіб;
• надає висновки про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг;
• встановлює обмеження на суміщення надання певних видів фінансових послуг;
• здійснює контроль за достовірністю інформації, наданої учасниками ринку фінансових послуг;
• самостійно або з уповноваженими органами нагляду проводить виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ;
• застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення у разі порушення законодавства про фінансові послуги;
• звертається до суду та господарського суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства України про фінансові послуги;
• надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів;
• надсилає матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, що стали відомі під час проведення перевірок;
• надсилає матеріали в органи Антимонопольного комітету України у разі виявлення порушень антимонопольного законодавства;
• вимагає скликання зборів учасників (акціонерів) фінансової установи;
• здійснює моніторинг руху капіталу в Україні та за її межі через ринки фінансових послуг;
• встановлює вимоги щодо програмного забезпечення та спеціального технічного обладнання фінансових установ, пов'язаного із наданням фінансових послуг;
• встановлює порядок розкриття інформації та складання звітності учасниками ринків фінансових послуг відповідно до законодавства України;
• визначає професійні вимоги до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ і може вимагати звільнення з посад осіб, які не відповідають встановленим вимогам для зайняття відповідних посад;
• погоджує відповідно до законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг документи фінансових установ, що визначають вимоги щодо надання фінансових послуг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 4 - Завдання діяльності Держфінпослуг

 

1.2Фондовий ринок як складова ринку фінансових послуг

Сучасний етап розвитку фінансового ринку характеризується зростанням ролі і значення фондового ринку як складової його частини. Фондовий ринок в даний час є основним інструментом гнучкого перерозподілу інвестиційних ресурсів, залучення на стійкій і довгостроковій економічній основі вітчизняних і закордонних інвестицій. Забезпечуючи стабільну фінансову основу економічного розвитку фондовий ринок, виступає характерним індикатором кризових явищ. Окрім цього вихід з економічної кризи, у першу чергу, поєднується з пожвавленням і формуванням ефективно діючої фінансової системи. Ступінь становлення та розвитку фондового ринку в країні є невід’ємним індикатором успішного проведення ринкових реформ, створює важливий компонент сучасного механізму економічного регулювання

     Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» фондовий   ринок   (ринок  цінних  паперів)  -  сукупність учасників  фондового  ринку  та  правовідносин   між   ними   щодо розміщення,   обігу   та   обліку   цінних   паперів   і  похідних деривативів.

     Згідно  з думкою провідних фахівців даної сфери фондовий ринок — це частина ринку капіталів, де здійснюється емісія, купівля і продаж цінних паперів. На фондовому ринку України діють акції, державні і муніципальні облігації, внутрішні позики, облігації підприємницьких структур, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, державні і компенсаційні сертифікати, житлові чеки, інвестиційні сертифікати.

Фондовий ринок – невід’ємна складова фінансової системи країн з ринковою економікою, що за своєю сутністю є специфічним середовищем, де відбувається трансформація сукупних збережень у інвестиції.

На фондовому ринку діють інвестиційні фонди та інвестиційні компанії — фінансові установи, які залучають і концентрують як власні, так і чужі (позичкові) капітали, інвестують їх у функціонуючі і нові виробництва з метою отримання прибутку.

Інвестиційні фонди та інвестиційні компанії можна поділити на два види:

• підприємства, що створюються для концентрації капіталів вкладників у діючі виробництва з подальшою сплатою вкладникам певної частки доходу з отриманого прибутку. Для цього потрібна всеохоплююча, об'єктивна інформація про фінансовий стан компанії, у яку планується спрямувати інвестиції. За таким варіантом значно знижується ступінь ризику.
• підприємства, що створюються та концентрують капітали для реалізації нових проектів.

Інвестиційний фонд — це юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства, проводить діяльність виключно у галузі спільного інвестування.

Спільне інвестування — діяльність, що здійснюється в інтересах і за рахунок засновників та учасників інвестиційного фонду шляхом випуску інвестиційних сертифікатів та проведення комерційної діяльності з цінними паперами.

Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який випускається виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу у вигляді дивідендів.

Інвестиційні фонди поділяються на відкриті та закриті.

Відкритий інвестиційний фонд — це фонд, який випускає інвестиційні сертифікати із зобов'язанням перед учасниками щодо їхнього викупу. Він створюється на невизначений строк і здійснює викуп своїх інвестиційних сертифікатів у певні строки.

Закритий інвестиційний фонд — це фонд, який здійснює випуск інвестиційних сертифікатів без взяття зобов'язань про їхній викуп. Створюється на визначений строк і проводить розрахунки щодо інвестиційних сертифікатів після закінчення строку діяльності інвестиційного фонду.

Для створення інвестиційного фонду засновники (юридичні та фізичні особи) укладають установчий договір, затверджують статут і проводять реєстрацію інвестиційного фонду у порядку, встановленому для реєстрації публічних товариств.

Установчий договір визначає порядок організації засновниками спільної діяльності, пов'язаної із створенням інвестиційного фонду, а також відповідальність перед учасниками і перед третіми особами. У статуті зазначаються найменування, місцезнаходження та вид інвестиційного фонду, розмір і порядок зміни статутного фонду, склад засновників, порядок створення органів управління, їхня компетенція й порядок прийняття ними рішень, порядок отримання засновниками дивідендів. Розмір статутного капіталу інвестиційного фонду повинен бути не нижче встановленого граничного (мінімально допустимого) рівня і формується за рахунок внесків засновників у вигляді коштів, цінних паперів, нерухомого майна.

Учасниками інвестиційного фонду є фізичні та юридичні особи, які придбали інвестиційні сертифікати (можуть бути іменними і на пред'явника). Інвестиційний сертифікат містить такі реквізити: фірмове найменування інвестиційного фонду, його місцезнаходження; вид інвестиційного сертифікату, порядковий номер, дата випуску, номінальна вартість; ім'я власника (для іменного інвестиційного сертифікату); строк виплати дивідендів; підпис посадової особи — інвестиційного керуючого чи іншої уповноваженої особи, печатка.

Вищим органом управління інвестиційного фонду є загальні збори засновників. У структурі управління фондом обов'язкова наявність інвестиційного керуючого, спостережної ради.

Інвестиційний керуючий — це торговець цінними паперами, з яким укладено угоду про управління інвестиційним фондом. Він здійснює управління активами, організує продаж інвестиційних сертифікатів, залучаючи при необхідності агентів по розповсюдженню цінних паперів, готує проекти інформаційних матеріалів.

Спостережна рада створюється з метою контролю за діяльністю інвестиційного керуючого та захисту інтересів учасників. Активи інвестиційного фонду зберігаються у депозитарій.

Депозитарій інвестиційного фонду — це юридична особа, яка здійснює відповідальне зберігання активів, обслуговування операцій з активами інвестиційного фонду та облік руху активів на підставі депозитного договору.

Депозитарій не може бути засновником, інвестиційним керуючим, кредитором інвестиційного фонду. Він зобов'язаний подавати спостережній раді звіти щодо операцій з активами інвестиційного фонду в порядку, встановленому депозитним договором. Депозитний договір з депозитарієм укладає інвестиційний керуючий. У ньому зазначаються предмет домовленості між сторонами, права і обов'язки сторін, положення про взаємну відповідальність, розмір винагороди депозитарієві за надання послуг інвестиційному фонду.

Інвестиційний фонд не має права випускати облігації та векселі, купувати інвестиційні сертифікати іншого інвестиційного фонду чи інвестиційної компанії, займатися представницькою діяльністю з приватизаційними паперами, укладати договори застави, видавати майнові гарантії, забезпечені майном фонду, для третіх осіб.

Таким чином, головне завдання інвестиційних фондів та інвестиційних компаній — акумуляція вільних коштів населення і юридичних осіб для провадження спільного інвестування через випуск інвестиційних сертифікатів та ведення комерційної діяльності.

Інвестиційна компанія — це торговець цінними паперами, який, окрім провадження інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їхнього розміщення.

Організаційними формами функціонування таких компаній є акціонерне товариство (відкрите чи закрите) або товариство з обмеженою відповідальністю. Основними напрямками діяльності класичної інвестиційної компанії є, окрім операцій спільного інвестування, управління активами, приватизаційне супроводження, участь у фінансових проектах емітентів, інвестиційне корпоративне консультування та фінансування.

Для здійснення діяльності щодо спільного інвестування компанія засновує як філію власний взаємний фонд. Взаємний фонд має окремий баланс та поточний рахунок і підлягає реєстрації в порядку, передбаченому для реєстрації філій суб'єктів підприємницької діяльності. На баланс взаємного фонду інвестиційна компанія може передавати майно у вигляді цінних паперів та об'єктів нерухомості. Кошти такого фонду не можуть використовуватися для покриття збитків інвестиційної компанії.

Інвестиційні фонди та інвестиційні компанії мають суттєві професійні особливості та обмеження у своїй діяльності на фінансовому ринку, що виділяють їх серед інших посередників.

Порівнюючи інвестиційні фонди та компанії із банківськими кредитними установами, перші мають такі переваги:

• інвестиційні фонди та компанії через володіння акціями підприємства мають значно більший вплив на нього, ніж банк на це ж підприємство через кредитування; акціонерна співвласність дає право голосу в корпоративному управлінні, а кредитні відносини — ні (цей момент завжди враховують довгострокові інвестори);
• банк отримує фіксований прибуток — відсотки за надані позики; інвестиційні фонди та компанії орієнтуються на нефіксований і негарантований прибуток, що залежить від позицій підприємства на ринку, капіталізації його акцій та рішень річних зборів акціонерів щодо розподілу прибутку.

Банки, у свою чергу, мають такі переваги:

• диверсифікація діяльності (операції з цінними паперами не є винятковими);
• більші можливості в гарантіях щодо розміщення цінних паперів;
• кредитне фінансування емітентів та інвесторів (інші посередники не виконують таких операцій);
• комплексне розрахунково-касове та депозитарне обслуговування.

Фондова біржа — це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Фондова біржа як елемент фінансового підприємництва сприяє підвищенню мобільності капіталу, виявляє реальну вартість активів, зосереджує попит і пропозицію цінних паперів та забезпечує їхнє оперативне регулювання, здійснює довготермінові вкладення коштів у різні галузі економіки. На такій біржі власники цінних паперів мають можливість проводити операції з купівлі-продажу через посередників.

Основна роль фондової біржі полягає у забезпеченні руху грошових капіталів, що забезпечує розподіл і перерозподіл доходів між суб'єктами (операторами) ринку, галузями економіки. Фондова біржа виконує такі функції: